Постанова 4856 № 240/21262/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/21262/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 16 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо відмови у знятті арешту з коштів та майна ОСОБА_1 , накладені у виконавчому провадженні № 28244558; - зобов`язати відповідача скасувати раніше накладені арешти у виконавчому провадженні № 28244558 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 28244558 виданий 10.08.2011 року Корольовським ВДВС Житомирського МУЮ д/в Рудюк А.В., про що винести відповідну постанову. В обґрунтування позову зазначає, що в провадженні Корольовського відділу державної виконавчої служби перебуває на виконанні виконавче провадження №28244558 з примусового виконання виконавчого листа №6-103/11 від 20.08.2020 року, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова 31.03.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-банк» заборгованості на суму 33 101,54 грн АСВП 28244558 29.08.2012 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження". ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. IІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив із того, що арешт на майно позивача накладено постановою державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, прийнятої на виконання виконавчих листів, виданих Новозаводським районним судом м. Чернігова за результатами розгляду цивільної справи. Тобто даний спір виник у зв`язку із діями державного виконавця щодо виконання судових рішень, прийнятих відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, у виконавчому провадженні, де ОСОБА_1 є боржником. Суд дійшов висновку, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, він відноситься до юрисдикції місцевих загальних судів, а тому згідно п. 1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, у відкритті провадження в адміністративній справі належить відмовити. ІV. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що це класичний публічно-правовий спір фізичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його бездіяльності, який цілком підпадає під юрисдикцію адміністративних судів за п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України. Висновок суду першої інстанції про автоматичне виключення юрисдикції адміністративного суду лише на підставі факту, що арешт накладений у виконавчому провадженні з виконання рішення, прийнятого за правилами ЦПК, без урахування того, що це провадження закінчене, знищене та відновленню не підлягає, є передчасним і помилковим. V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Пунктами 4, 6 частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя, після одержання позовної заяви, зокрема, з`ясовує, чи: - належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; - немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною другою статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. За приписами пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п. 1 та абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Згідно зі ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За приписами ч. 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Тобто, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. За приписами ч. 1 ст. 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - № 1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Частиною 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги стосуються невжиття заходів відповідачем щодо знаття арешту з майна боржника, накладеного постановою державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, прийнятої на виконання виконавчих листів, виданих Новозаводським районним судом м. Чернігова за результатами розгляду цивільної справи. Тобто даний спір виник у зв`язку із діями державного виконавця щодо виконання судових рішень, прийнятих відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, у виконавчому провадженні, де ОСОБА_1 є боржником. Суд першої інстанції визнав необхідним відмовити у відкритті провадження у цій справі в порядку адміністративного судочинства, оскільки бездіяльність державного виконавця вчинена в ході примусового виконання виконавчого листа у цивільній справі, а тому цей спір підлягає розгляду за правилами ЦПК України. Статтею 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Таким чином, до адміністративного суду оскаржуються дії чи бездіяльність державного або приватного виконавця виключно у разі не встановлення законодавцем іншого порядку судового оскарження таких дії чи рішень. Статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За приписами ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Таким чином, зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій/бездіяльності державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі. Частиною першою статті 448 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Оскільки в цьому випадку накладення арешту здійснювалось в процесі виконання рішення, прийнятого за наслідком розгляду цивільної справи, то в силу вимог частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII бездіяльність відповідача може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до суду у порядку цивільного судочинства. Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/6-ц. Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2022 у справі № 160/12964/21, у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/20355/25. Враховуючи вищевикладене, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в даній справі. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному судовому рішенні, у зв`язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. VI. ВИСНОВКИ СУДУ Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Моніч Б.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.