Постанова 4824 № 760/26135/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В. 22-ц/824/10062/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 760/26135/25 16 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кафідової О.В. суддів - Оніщука М.І. - Шебуєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Майстренка О.М., у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У вересні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго») звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі у розмірі 263 грн 03 коп, інфляційну складову боргу у розмірі 44 грн 98 коп, 3% річних у розмірі 11 грн 83 коп за період до 01.05.2018; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 7239 грн 83 коп, інфляційну складову боргу у розмірі 1238 грн 01 коп, 3 % річних у розмірі 325 грн 49 коп; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 16422 грн 74 коп, інфляційну складова боргу у розмірі 2808 грн 29 коп, 3% річних у розмірі 738 грн 35 коп; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води в сумі 18033 грн 49 коп, інфляційну складову боргу у розмірі 3083 грн 73 коп, 3 % річних у розмірі 810 грн 77 коп; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 41342 грн 40 коп, інфляційну складову боргу у розмірі 5444 грн 11 коп, 3 % річних у розмірі 1436 грн 18 коп, пеню у розмірі 1747 грн 36 коп; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 16024 грн 12 коп, інфляційну складову боргу у розмірі 2297 грн 47 коп, 3 % річних у розмірі 600 грн 57 коп, пеню у розмірі 730 грн 69 коп; заборгованість зі сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1517 грн 13 коп; за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 761 грн 35 коп; за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 42 грн 12 коп. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що з 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 - виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01.11.2021 - виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води. Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за вказаною адресою, проте внаслідок неналежної оплати за надані послуги у них утворилась заборгованість у вищезазначеному розмірі, яку позивач просить стягнути з останніх на свою користь. Заочним рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2026 рокупозов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» заборгованість за надані послуги за період з 01 травня 2018 року по 31 липня 2025 року у розмірі 113840 гривень 87 копійок. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 793 гривень 34 копійок. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що КП «Київтеплоенерго» надало суду розрахунок заборгованості, нарахованої починаючи з 01 травня 2018 року. Розрахунку заборгованості, нарахованої до 01 травня 2018 року, КП «Київтеплоенерго» суду не надано. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 02 квітня 2026 року КП «Київтеплоенерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягнення заборгованості за спожиті до травня 2018 року послуги з централізованого опалення та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у матеріалах справи відповідного розрахунку заборгованості за період до травня 2018 року, тоді як такий розрахунок фактично міститься у матеріалах справи. Крім того, вказує, що суд першої інстанції, не вжив заходів для з`ясування всіх обставин справи, зокрема, не витребував від позивача додаткових пояснень, доказів чи уточненого (деталізованого) розрахунку заборгованості, що, на його думку, призвело до неповного та необ`єктивного встановлення фактичних обставин справи. При цьому, наголошує, що разом із позовною заявою позивачем було подано розрахунок заборгованості, який охоплює період з 01 липня 2015 року по 01 травня 2018 року та містить деталізовану інформацію щодо нарахувань за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Також, до позовної заяви було долучено детальні розрахунки інфляційних втрат та трьох відсотків річних за заборгованістю за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надані до 01 травня 2018 року ПАТ «Київенерго», право вимоги за якими було відступлено на користь позивача на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини першої ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається з позовної заяви, спір між сторонами виник з приводу наявності підстав для сплати відповідачами заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги. Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Отже, з 01 травня 2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». На підставі договору № 602-18 від 11 жовтня 2018 року про відступлення права вимоги (цесії) ПАТ «Київенерго» передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані ПАТ «Київенерго» за період з 01 серпня 2018 року до дати укладання цього договору - КП «Київтеплоенерго». Відповідно до абзацу 10 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги- результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведення, газопостачання, опалення, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Правовідносини з постачання фізичними особами центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водопостачання та водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила). Відповідно до пункту 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно до договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проєкт договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання. На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання. Може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови. Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Відповідно до норм ЦК України встановлено, що, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним. Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивача. Відповідачі від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися). Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків. Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц) зазначено, що у залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відповідачі є споживачами комунальних послуг, які надаються позивачем, а тому останні не звільняються від їх оплати у повному обсязі. У порушення вимог законодавства, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості, яка виникла до 01 травня 2018 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належного та допустимого розрахунку заборгованості за вказаний період. Зокрема, суд зазначив, що наданий позивачем розрахунок охоплює лише період, починаючи з 01 травня 2018 року, тоді як розрахунок заборгованості за попередній період у матеріалах справи відсутній. За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність належних доказів на підтвердження розміру та періоду виникнення заборгованості в межах строку позовної давності, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині. Перевіряючи такі висновки суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до положень статей 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, а належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності, при цьому жодні докази не мають наперед встановленої сили. Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК України, передбачає покладення обов`язку доказування на сторони, а також необхідність оцінки судом усіх поданих доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 201/6130/19, обставина вважається доведеною тоді, коли з урахуванням поданих доказів висновок про її існування є більш вірогідним, ніж протилежний. Разом з тим, відповідно до статті 84 ЦПК України суд має право витребувати докази, однак це не звільняє сторони від обов`язку їх подання. Оцінюючи доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів встановила, що разом із позовною заявою позивачем було подано розрахунок заборгованості, який охоплює період з 01 липня 2015 року по 01 травня 2018 року та містить деталізовані відомості щодо нарахувань за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Крім того, матеріали справи містять розрахунки інфляційних втрат та трьох відсотків річних за вказаний період, право вимоги за якими перейшло до позивача на підставі договору відступлення права вимоги від 11 жовтня 2018 року № 602-18. Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи розрахунку заборгованості за період до 01 травня 2018 року не відповідає фактичним обставинам справи та зроблений без належної оцінки наявних у справі доказів. З наданого позивачем розрахунку убачається, що заборгованість за послуги з централізованого опалення за вказаний період становить 263 грн 03 коп, інфляційні втрати 44 грн 98 коп, 3% річних - 11 грн 83 коп. Водночас, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води становить 7239 грн 83 коп, інфляційні втрати - 1238 грн 01 коп, 3 % річних - 325 грн 49 коп. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про те, що суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин справи та порушення норм процесуального права в частині оцінки доказів, що призвело до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за період до 01 травня 2018 року - скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Оскільки за наслідками апеляційного перегляду справи рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог, що, у свою чергу, призводить до зміни обсягу відповідальності відповідачів, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду також у частині розподілу судових витрат. З огляду на збільшення розміру задоволених позовних вимог, підлягає збільшенню і розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідачів за розгляд справи в суді першої інстанції - з 2793,34 грн до 3028 грн, що становить по 1514, 00 грн з кожного відповідача. Крім того, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у загальному розмірі 4 542,00 грн, тобто по 2 271,00 грн з кожного. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376 , 381-384 ЦПК України, суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - задовольнити. Заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2026 рокув оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення в загальному розмірі 9123 грн 17 коп. Заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2026 року в частині розподілу судових витрат змінити, збільшити розмір судового збору з 2793,34 грн до 3028 грн, що становить по 1514, 00 грн з кожного відповідача. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4542 грн, тобто 2 271,00 грн з кожного. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до Верховного Суду. Головуючий: Судді: