Постанова 4824 № 752/5197/22

справа № 752/5197/22 головуючий у суді І інстанції Ольшевська І.О. провадження № 22-ц/824/3580/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 18 липня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в: У травні 2022 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго»; підприємство) звернулось до суду з цим позовом, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованістьдо 01 травня 2018 року за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 6400 грн 30 коп. та за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 063 грн 60 коп.; за спожиті з 01 травня 2018 року послуги централізованого опалення у розмірі 27 460 грн 59 коп. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 20228 грн 25 коп., а також судовий збір у сумі 2 481 грн і витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до 01 травня 2018 року послуги з надання централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснювало ПАТ «Київенерго», яке на підставі договору №602-18 від 11 жовтня 2018 року про відступлення права вимоги (цесії) передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого та гарячого водопостачання. Таким чином, позивач прийняв право вимоги до відповідача із заборгованості за спожиті послуги до 01 травня 2018 року у розмірі 10463 грн 90 коп. та прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань. З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго», яким було підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води у газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085). Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про виконання послуг позивачем. Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому законом порядку не відмовлялася, отже є споживачем таких послуг за адресою: АДРЕСА_1 , однак своєчасно не сплачувала за них, в результаті чого утворилась заборгованість, що стало підставою для звернення до суду. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року позов КП «Київтеплоенерго» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 6 400 грн 30 коп., за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 063 грн 60 коп., за спожиті з 01 травня 2018 року послуги централізованого опалення урозмірі 27 460 грн 59 коп., за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 20 228 грн 25 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» 2 481 грн судового збору, 33 витрат, пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань виникла заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 6 400 грн 30 коп., за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 063 грн 60 коп., за спожиті з 01 травня 2018 року послуги централізованого опалення у розмірі 27 460 грн 59 коп., за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 20 228 грн 25 коп. Оскільки відповідачем не спростована належними засобами доказування наявність вказаної заборгованості, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року та стягнути з на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за послуги централізованого опалення за період з 07 травня 2019 року по 06 травня 2022 року у відповідному розмірі; заборгованість за послуги централізованого постачання гарячої води за період з 07 травня 2019 року по 06 травня 2022 року у відповідному розмірі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом стягнуто заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період часу з 07 травня 2019 року по 06 травня 2022 року, що значно перевищує встановлену статтею 257 ЦК України тривалість загальної позовної давності. За таких обставин вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, де проти її задоволення заперечує та вважає, що з урахуванням пункту 12 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України строк позовної давності не пропущений. А також вказує на те, що відповідач не посилається на не отримання/ не надання/не користування послугами у спірний період. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила таке. З 01 травня 2018 року ПАТ «Київенерго» припинило діяльність у сфері теплопостачання, про що було повідомлено на офіційному сайті ПАТ «Київенерго» та у газеті «Хрещатик» від 04 травня 2018 року № 48 (5099) про припинення дії пропозиції (публічної оферти) мешканцям житлових будинків м. Києва щодо укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню. Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держави адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води. КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а отже може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» (кредитор) та КП «Київтеплоенерго» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців (далі - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання. Згідно з пунктом 1.2 договору про відступлення права вимоги (цесії) перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цих договором, зазначається в додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору. Відповідно до додатку № 1 та додатку № 2 до договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18 (а.с. 7,8) позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 6 400 грн 30 коп., та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 063 грн 60 коп. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 19 червня 1998 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори. (а.с. 65-66). Згідно з наданим КП «Київтеплоенерго» розрахункомвідповідач має заборгованість станом на 01 листопада 2021 року по оплаті наданих послуг у розмірі47 688 грн 84 коп., яка складається із заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 27 460 грн 59 коп. та з централізованого постачання гарячої води в розмірі 20 228 грн 25 коп. (а. с. 5,6). Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, чинної на час виникнення спірних правовідносин (далі - Правила № 630). Вказані Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Частиною другою статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлені обов`язки індивідуального споживача, зокрема оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/ тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до пункту 8 Правил № 630 послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Згідно з частиною другою статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Положеннями частини другої статті 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Згідно з пунктом 17 Правил № 630 послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Пунктом 20 Правил № 630 встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Пунктом 21 Правил № 630 визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання:з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства. Згідно з пунктом 22 Правил № 630, у разі встановлення засобів обліку води у квартирі (будинку садибного типу) їх показання розподіляються пропорційно кількості мешканців квартири (будинку садибного типу). Пільги споживачам з оплати послуг надаються на частку, отриману після такого розподілу, за фактичними витратами в межах соціальних нормативів, визначених законодавством. Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За вимогами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). На підтвердження заборгованості за спожиті відповідачем до 01 травня 2018 рокупослуги з централізованого постачання гарячої води, КП «Київтеплоенерго» надало до суду першої інстанції копію договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», за умовами якого останнє прийняло право вимоги до відповідача щодо виконання зобов`язань з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води, та додаток № 2 до цього договору, згідно з яким відступлено право вимоги відносно відповідача за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 6 400 грн 30 коп., та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 063 грн 60 коп. Вказаним договором підтверджується перехід права вимоги від одного кредитора до іншого, проте вказаний договір не звільняє від обов`язку кредитора доведення обставин наявності непогашеної заборгованості. Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Отже, вина відповідача у зобов`язальних правовідносинах презюмується, якщо він не доведе відсутності своєї вини, тобто не доведе належними та допустимими доказами сплату отриманих послуг або не доведе іншого розміру заборгованості. Разом з цим, відповідач не подав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду будь-яких документів у підтвердження оплати отриманих послуг з централізованого опалення квартири та гарячого водопостачання. Встановивши, що не належне виконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати наданих послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що призвело до виникнення заборгованості станом на 01 листопада 2021 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволенні позову. Оскільки оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг, що є різновидом претензії,чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживач у випадку пред`явлення до нього вимог про стягнення таких нарахувань вправі заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 462/5889/16-ц. Стосовно доводів про пропуск позивачем строку позовної давності колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, згідно зі статтею 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки. Водночас застосувати її суд може лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 267 ЦК України). Тому, за змістом загальних норм права, заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. Заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам процесуального законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 травня 2022 року відкрито провадження у цій справі у порядку спрощеного позовного провадженняі без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу роз`яснено, що він має право після отримання ухвали про відкриття провадження надіслати відзив на позовну заяву. Вказана ухвалу суду разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами направленна відповідачу та отримана останнім 13 жовтня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (а.с. 61). Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було направлено до суду першої інстанції заяву про сплив позовної давності щодо вказаних позовних вимог. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач не посилається на те, що він був позбавлений можливості подати заяву про сплив позовної давності до суду першої інстанції з об`єктивних причин, тому суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування позовної давності. З огляду на вказане, колегія апеляційного суду враховує, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська