Постанова 4852 № 160/32577/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/32577/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 року (головуючий суддя Савченко А.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 13.11.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , просив: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 22.10.2021 по 27.10.2025 року, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2021-2025 роки, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2018-2025 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року 1762 грн; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення: у період з 22.10.2021р. по 31.12.2021 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", у період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних особи станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», у період з 01.01.2024 по 31.12.2024 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік". у період з 01.01,2025 по 27.10.2025 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", а також виплачених за період з 22.10.2021 по 27.10.2025 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки 37 діб за 2021 рік, 45 діб за 2022 рік, 45 діб за 2023 рік, 45 діб за 2024 рік, 45 діб за 2025 рік, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2018-2025 роки на день звільнення з військової служби та одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. В обґрунтування позову зазначено, що відповідач протиправно обчислив позивачу грошове забезпечення з 22.10.2021 по 27.10.2025 рік у заниженому розмірі. Стверджує, що за цей період грошове забезпечення мало обчислюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня кожного відповідного року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за період з 22.10.2021 по 19.05.2023, з 18.06.2025 по 27.10.2025 року, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2021-2025 роки, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2018-2025 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року 1762 грн. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 22.10.2021р. по 31.12.2021 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", у період з 01.01.2023 року по 19.05.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних особи станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», у період з 18.06.2025 по 27.10.2025 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", а також виплачених грошової допомоги на оздоровлення (за 2022, 2025 рік), грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки 37 діб за 2021 рік, 45 діб за 2022 рік, 45 діб за 2023 рік, 45 діб за 2024 рік, 45 діб за 2025 рік, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2018-2025 роки на день звільнення з військової служби та одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. В решті позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, що фактично з моменту публікації судового рішення про визнання постанови №103 протиправною (14.02.2020) і до набрання законної сили постановою №481 (20.05.2023) порядок (формула) визначення розміру посадових окладів, залишався невизначеним. За відсутності з 14.02.2020 по 20.05.2023 визначеної КМ України формули для визначення розміру посадового окладу (окладу) не було підстав й для перерахунку окладів (посадових окладів). Постановою КМ України від 12.05.2023 №481 до п.4 постанови КМ №704 були внесені зміни, згідно з якими було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. У вищевказаній редакції постанова КМ №704 діяла з 20.05.2023 аж до визнання її частково протиправною рішенням у справі №320/29450/24, яке вступило в законну силу 18.06.2025. Таким чином, починаючи з 20 травня 2023 року відсутні підстави для того, щоб грошове забезпечення розраховувати, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на перше січня відповідного календарного року. За наведених обставин відсутні законні підстави для обчислення в період з 20.05.2023 по 18.06.2025 розміру грошового забезпечення Позивача, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного року. Зважаючи на відсутність підстав для перерахунку окладів (посадових окладів) через збільшення прожиткового мінімуму, не було й підстав для перерахунку грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації відпусток та інших залежних від розміру окладу виплат. Згідно статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Згідно ч.2 ст. 309 КАС України суд апеляційної інстанції ухвалою від 16.06.2026 продовжив строк розгляду даної справи на 15 днів. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що з 22.10.2021 р. по 27.10.2025 р. ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 27.10.2025р. №229 позивача виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та всіх видів забезпечення. 17 жовтня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок грошового забезпечення виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік. Відповідач листом від 24.10.2025р. №6/3/1888 надав відповідь, що грошове забезпечення ОСОБА_1 не розраховувалось з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення в заниженому розмірі. Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 року №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Відповідно до ч.4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком

1. Відповідно до п. 4 Постанови №704 станом на дату її прийняття установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Пунктом 6 Постанови №103 внесено зміни до постанов, що додаються. В п. 3 постанов Кабінету Міністрів України, в які вносяться зміни, передбачено у постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб пункт 4 викласти в такій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.; Отже, зміст змін, які внесено в п. 4 Постанови №704 Постановою №103, полягає в зміні дати, станом на яку встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, що використовується для обчислення окладів шляхом його множення на відповідні тарифні коефіцієнти, а також в скасуванні правила про те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року не може бути меншим 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2022 року по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасувати п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Основним питанням цього спору є можливість використання редакції нормативного правового акту, яка діяла до внесення в нього змін, що в подальшому були скасовані судовим рішення. Суд першої інстанції зазначив, що за обставин цієї справи окремими положеннями Постанови №103 змінено окремі положення Постанови №704, однак в подальшому згадані положення Постанови №103 були скасовано. Скасування таких положень Постанови №103 призводить до анулювання їх дії, при цьому повністю нівелює їх вплив на положення Постанови №704. В свою чергу позиція відповідача про те, що попередня (до внесення змін згідно Постанови №103) редакція Постанови №704 автоматично не відновлюється в зв`язку зі скасуванням Постанови №103, є необґрунтованою, оскільки фактично зводиться до того, що визнаний судовим рішенням протиправний правовий акт продовжить свій вплив на відповідні правовідносини, що не відповідає засадам верховенства права та правової визначеності. Аналогічний спосіб правозастосування положень нормативно-правового акту, до якого були іншим нормативно-правовим актом були внесені зміни, визнані в майбутньому судовим рішенням нечинними, визнано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.06.2020 року по справі №160/8324/19. Так, попри чинність в спірний період Постанови №103 Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 11.08.2023 року у справі №380/103/22). З 01.01.2020 положення п. 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 02.08.2022 року по справі №440/6017/21. З дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція п. 4 Постанови №704, яка була чинною до внесення вказаних змін, тобто з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Відповідно, відповідач діяв протиправно, обчислюючи розмір грошового забезпечення з 13.05.2023 по 19.05.2025 р. позивача з використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 01 січня 2018 року. Пунктом 2 Постанови № 481 від 12.05.2023 Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 внесена зміна до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), викладено абзац 1 в такій редакції: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.. Отже, п. 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, був застосовним до 19.05.2023. Таким чином, з 20.05.2023 застосуванню підлягає розрахункова величина 1762 грн, встановлена пунктом 4 Постанови №

704. При цьому, ч. 4 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Таким чином, з 20 травня 2023 року норми чинного законодавства не містять неузгодженостей щодо визначення розрахункової величини для обчислення розмірів посадового окладу, окладу за військове звання, наявність яких була підставою для формування вищевказаних висновків Верховного Суду. Фактично, з 20 травня 2023 року розрахункова величина для обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців була встановлена у конкретно визначеній сумі, а не у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні Положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ. Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю). Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19 травня 2023 року по 09 серпня 2023 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року (2023 рік), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови №

704. Таким чином, із дня набрання чинності Постанови № 481 (20 травня 2023 року) у відповідних суб`єктів владних повноважень відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови №

704. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.08.2025 у справі №520/22317/23. У межах справи №320/29450/24 оскаржено п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка є нормативно-правовим актом, стосовно внесення змін до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка є нормативно-правовим актом. Рішенням суду першої інстанції від 14.03.2025 по справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, окремі положення п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 визнано протиправним та нечинним. Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025. У цьому контексті суд звертає увагу, що згідно з положенням ч.2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відтак, визнання у судовому порядку п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків за період з 20.05.2023 по 17.06.2025, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними. Натомість, з 18.06.2025 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №320/29450/24 - виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач мав право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог ст. 9 Закону №2011-ХІІ. Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 - 1762,00 грн. В свою чергу, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року - 3028,00 грн. Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача, які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення позивача за період з 18.06.2025 по 27.10.2025 включно шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, є протиправними. Суд першої інстанції зазначив, що вимоги позивача в частині перерахунку та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік задоволенню не підлягають, оскільки такі виплати фактично не були нараховані та не виплачувалися. Також в частині перерахунку та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, 2025 рік задоволенню не підлягають, оскільки такі виплати фактично не були нараховані та не виплачувалися. Щодо вимог про перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, суд першої інстанції також зазначив, що вимога не підлягає задоволенню, оскільки така допомога фактично була нарахована та виплачена у вересні 2023 року, тобто в період дії Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яке застосовувалося на момент нарахування та виплати. Так само і не підлягає задоволенню вимога про перерахунок грошової допомоги на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік. Виходячи з того, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався. Щодо строків звернення до адміністративного суду, суд апеляційної інстанції зазначає таке. На підставі ч.5 ст. 242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23. Так у справі №460/21394/23 Верховний Суд зазначив, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року. Верховий Суд у справі №460/21394/23 зазначив, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду. Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності. З огляду на характер спірних правовідносин, до спірних вимог підлягає застосуванню спеціальний тримісячний строк звернення, визначений статтею 233 КЗпП України (у редакції, чинній після 19.07.2022), який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Враховуючи правову позицію Верховного Суду у справі №460/21394/23, початком перебігу цього строку є дата отримання достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер нарахувань/виплат (зокрема, грошовий атестат чи офіційна письмова відповідь роботодавця/суб`єкта владних повноважень). У цій справі такою подією є отримання позивачем грошового атестату 05.11.2025р. Саме з цієї дати позивач отримав достовірну та підтверджену інформацію про характер спірних нарахувань, і, відповідно, від 05.11.2025 розпочався перебіг тримісячного строку звернення до суду. Позов подано 13.11.2025, що є в межах тримісячного строку, що діяв на час подачі позову. Отже, строк звернення до адміністративного суду не пропущено. Виходячи з того, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини. Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на те, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.04.2026 року відстрочено ІНФОРМАЦІЯ_1 сплату судового збору в сумі 1453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) гривні 44 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 року у справі №160/32577/25 до ухвалення судового рішення по суті апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1453,44 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 року у справі №160/32577/25. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 року залишити без змін. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь спеціального фонду Державного бюджету України суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1453 (одна тисяча п`ятсот дев`яності сім) грн. 44 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко