Ухвала КЦС ВС № 524/14449/24

УХВАЛА 16 липня 2026 року м. Київ справа № 524/14449/24 провадження № 61-9024cк26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 лютого 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», в якому просила здійснити перерахунок вартості наданих послуг за постачання теплової енергії та постачання гарячої води за особовим рахунком НОМЕР_1 за період з листопада 2022 року і до дня ухвалення відповідного рішення суду до рівня цін за послуги, що застосовувались станом на 24 лютого 2022 року, тобто за тарифами, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 1867 від 30 грудня 2021 року. Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 09 квітня 2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2026 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 лютого 2025 року відмовлено. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зазначив, що апеляційна скарга подана після спливу одного року, що у відповідності до вимог частини другої статті 358 ЦПК України, є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. 30 червня 2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 лютого 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2026 року у справі № 524/14449/24. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Щодо оскарження заочного рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 лютого 2025 року Пунктом 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Частиною першою статті 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною другою статті 17 ЦПК України не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку. У пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи. Аналіз вказаних норм свідчить, що рішення суду першої інстанції може бути предметом касаційного перегляду лише після його перегляду в апеляційному порядку. Заочне рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 лютого 2025 року не було переглянуте в апеляційному порядку. За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявник подала касаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Щодо оскарження ухвали Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2026 року Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Згідно із положеннями статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Положеннями частини першої статті 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Аналіз вказаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку року з дня складення його повного тексту. Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, а також пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. У постанові від 21 червня 2023 року у справі № 202/32361/13-ц Верховний Суд дійшов висновку, що під неповідомленням особи про розгляд справи в контексті частини другої статті 358 ЦПК України слід розуміти випадки, коли учасник справи взагалі жодним чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду. Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2024 року у справі № 757/2593/19, від 06 березня 2024 року у справі № 953/5340/21, від 30 травня 2024 року у справі № 490/7952/20 звертав увагу, що законодавець, встановивши виключення, передбачені пунктами 1 та 2 частини другої статті 358 ЦПК України, виходив, зокрема, із безпосередньої обізнаності учасника справи із наявністю відповідного судового провадження, а не з факту надіслання копії судового рішення, яким розгляд справи закінчено. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) не встановила підстав для відступу від правових висновків викладених в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року у справі № Б-24/129-08 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі № 340/3/20, від 19 жовтня 2022 року у справі № 214/63/20, від 14 вересня 2023 року у справі № 240/6538/20 та дійшла висновку, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала/не могла знати про розгляд справи. Апеляційним судом встановлено, що судова повістка була направлена ОСОБА_1 на поштову адресу вказану нею у позовній заяві та була повернута до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі. Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, від 12 грудня 2018 року в справі № 752/11896/17, викладено правовий висновок про те, що повернення поштового відправлення з вказівкою причини повернення «адресат відсутній за місцем проживання чи перебування» є доказом вручення (доставлення) судового рішення учаснику справи відповідно до статті 272 ЦПК України, тому за наявності таких відомостей процесуальний документ вважається врученим. Апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи, в тому числі матеріалах електронної справи в підсистемі Електронний суд ЄСІКС, відсутні заяви ОСОБА_1 про зміну місця проживання чи адреси для листування. З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку з поданням апеляційної скарги заявницею, як особою, не повідомленою про розгляд справи. Більш того, у матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення 17 березня 2025 року поштового відправлення відповідно до якого ОСОБА_1 отримала копію заочного рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 лютого 2025 року. Доказів виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою, як і доказів, що свідчили б про добросовісну реалізацію заявником своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від неї дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, заявником не надано. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України»). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року). Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнав легітимними обмеженнями вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року). З огляду на встановлені обставини та висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18, ОСОБА_1 , в розумінні пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України, не є особою не повідомленою про розгляд справи, оскільки, поштові відправлення надсилалися на адресу місця проживання заявниці та повернулися у зв`язку з відсутністю адресата за місцем проживання чи перебування, а відомості про пропуск відповідачем строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили відсутні. Встановивши, що апеляційна скарга подана 09 квітня 2026 року після спливу передбаченого частиною другою статті 358 ЦПК України присічного строку - одного року з дня ухвалення заочного рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської областівід 18 лютого 2025 року, апеляційний суд з додержанням вимог процесуального закону дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків апеляційного суду. Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про наявність передбачених частиною другої статті 358 ЦПК України підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись частинами четвертою, п`ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 лютого 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк