Ухвала КЦС ВС № 524/8918/24

УХВАЛА 04 травня 2026року м. Київ справа № 524/8918/24 провадження № 61-4267ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В., розглянув касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 17 лютого 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська обласна рада, про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», за участю третіх осіб: Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавської обласної ради, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2025 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 25 березня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 17 лютого 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2025 року, ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме зобов`язати ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок споживача комунальних послуг НОМЕР_1 ), за період з листопада 2022 року і до дня ухвалення відповідного рішення суду до рівня цін за послуги, що застосовувались станом на 24 лютого 2022 року. Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження. ОСОБА_1 порушив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки у день ухвалення Полтавським апеляційним судом оскаржуваної постанови йому не було вручено її копії, а було направлено засобом поштового зв`язку, яку він отримав лише 16 березня 2026 року. Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2026року визнано неповажними наведені ОСОБА_1 підстави поновлення строку на касаційне оскарження рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 17 лютого 2025 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2025 року, а касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків: наведення поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень. Згідно з частиною першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Частиною третьою статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Матеріали електронної справи містять заяву ОСОБА_1 про надання інформації від 24 жовтня 2025 року (зареєстрована в суді апеляційної інстанції 28 жовтня 2025 року), зі змісту якої вбачається, що заявнику станом на дату подання цієї заяви було відомо про ухвалення Полтавським апеляційним судом 14 травня 2025 року у справі № 524/8915/24 року за його апеляційною скаргою. На виконання ухвали Верховного Суду від 02 квітня 2026 року Полтавський апеляційний суд листом від 03 квітня 2026 року № 4.11-04/ЕП-350/26 надав копію листа-відповіді від 30 жовтня 2025 року за вихідним № 4.11-05/76/25 на заяву ОСОБА_1 від 24 жовтня 2025 року (вхідний № 14695/25), з якого вбачається, що заявнику разом з вказаним листом-відповіддю було направлено копію оскаржуваної постанови Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2025 року. Також матеріали електронної справи містять заяву ОСОБА_1 (зареєстрована в суді апеляційної інстанції 09 березня 2026 року за вх. № 4277/26) про направлення йому копії постанови Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2025 року на поштову адресу. Таким чином, надані заявником до касаційної скарги копії поштового конверту та роздруківки з сайту АТ «Укрпошта» підтверджують направлення йому копії оскаржуваної постанови у відповідь на його заяву, яка зареєстрована в апеляційному суді 09 березня 2026 року за вх. № 4277/26. Наведені ОСОБА_1 у касаційній сказі причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанції у цій справі ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2026 року визнано неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк до 17 квітня 2026 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги (наведення поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень). Копію ухвали суду касаційної інстанції від 02 квітня 2026 року надіслано на поштову адресу ОСОБА_1 , вказану у касаційній скарзі, і вручено адресату 15 квітня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером R067142127218 (вх. № 13825/0/233-26 від 21 квітня 2026 року). ОСОБА_1 вимоги ухвали Верховного Суду від 02 квітня 2026 року не виконав, у визначений строк не подав заяву про поновлення строку, не навів інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження. Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним. У статті 6 Конвенції про захист людських прав і фундаментальних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд. Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу чи цивільного обороту. З практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведення заявником поважності причин пропуску процесуального не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін спору та правову визначеність у цивільних правовідносинах. Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу правової визначеності. У параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не є необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Подібні висновки викладені Європейським судом з прав людини у рішеннях від 09 листопада 2004 року у справі «Науменко проти України», від 18 січня 2005 року у справі «Полтораченко проти України» та від 08 листопада 2005 року у справі «Тімотієвич проти України». Враховуючи, що ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 02 квітня 2026 року, у визначений строк не подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, не навів незалежних від нього реальних причин пропуску строку звернення з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, не довів наявності об`єктивних перешкод для звернення з касаційною скаргою у період з 15 травня 2025 року до 25 березня 2026 року, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити. Керуючись частинами першою, другою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 17 лютого 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська обласна рада, про зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати заявнику. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович