Ухвала КЦС ВС № 524/9286/24

УХВАЛА 20 серпня 2025 року м. Київ справа № 524/9286/24 провадження № 61-10500ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 лютого 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», треті особи: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська обласна рада про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про зобов`язання вчинити певні дії. Позов обґрунтований тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем послуг із постачання теплової енергії та постачання гарячої води, особовий рахунок № НОМЕР_1 . У грудні 2022 року позивач отримав розрахунок вартості житлово-комунальних послуг за листопад 2022 року та дізнався про зміну надавача послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, яким наразі є Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго», тоді як до листопада 2022 року надавачем вказаних послуг у м. Кременчуці було ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ». З початку опалювального періоду 2022-2023 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» здійснює нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за тарифами, розмір яких значно перевищує рівень тарифів, що діяв у м. Кременчуці станом на 24 лютого 2022 року, що є порушенням статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування». Позивач стверджує, що при застосуванні відповідачем двоставкового тарифу була порушена процедура його встановлення, а відтак нарахування оплати за вказані послуги здійснено неправомірно. Просив зобов`язати відповідача здійснити йому перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води з листопада 2022 року і до дати ухвалення судом рішення суду у справі, відповідно до рівня тарифів, що діяли станом на 24 лютого 2022 року та, які були встановлені рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25 жовтня 2021 року за № 1421. Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області рішенням від 03 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив. Полтавський апеляційний суд постановою від 16 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 лютого 2025 року залишив без змін. 14 серпня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 лютого 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 липня 2025 року в указаній справі. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. Предметом позову у цій справі є вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу такою, що є незначної складності. Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник покликається на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що касаційна скарга справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове для заявника значення. Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове для нього значення не є достатніми для застосування пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваним судовим рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Заявником не доведено факт існування суперечності висновків судів відносно судової практики Верховного Суду в аналогічних спорах та наявності великої кількості подібних справ. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку, оскільки заявником не наведено даних щодо фундаментального значення цього питання. Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії). Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 лютого 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», треті особи: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська обласна рада про зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко