Ухвала КЦС ВС № 953/3296/25

УХВАЛА 13 липня 2026 року м. Київ справа № 953/3296/25 провадження № 61-8765ск26 Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 29 грудня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «БАРАБАШОВА-32» (далі - ОСББ «БАРАБАШОВА-32») про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: 30 червня 2026 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 до ОСББ «БАРАБАШОВА-32» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. У касаційній скарзі представник заявника просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 цього Кодексу касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики. Підставою касаційного оскарження судового рішення представник заявника зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, та вказує, що суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції неправильно застосували положення Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», дійшовши помилкового висновку про відсутність у ОСББ обов`язку забезпечити належне управління будинком, обслуговування внутрішньобудинкових систем та врегулювання договірних відносин із співвласником. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ. Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права. Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що представник заявника у касаційній скарзі не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики. Тому, представнику заявника необхідно подати нову редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із належним обґрунтуванням пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, на який він посилається, як на підставу касаційного оскарження судового рішення. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Касаційну скаргу необхідно залишити без руху з наданням заявнику строку усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 29 грудня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 червня 2026 року залишитибез руху, надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя: В. М. Ігнатенко