Ухвала КГС ВС № 904/284/22 (904/1811/25)

УХВАЛА 16 липня 2026 року м. Київ cправа № 904/284/22 (904/1811/25) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В., представників учасників справи: ДРПВІ "Дніпродіпроводгосп": Сидорчук І.В., Кабінет Міністрів України: Ткачук Я.О., Фонд державного майна України: Прикмета І.П., Державне агентство водних ресурсів України: не з`явився, розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фонду державного майна України та Кабінету Міністрів України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 (колегія суддів у складі: Мороз В.Ф. - головуючий, Іванов О.Г., Чередко А.Є.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025 (суддя Соловйова А.Є.) у справі № 904/284/22 (904/1811/25) за позовом ліквідатора Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Дніпродіпроводгосп" арбітражного керуючого Сидорчука Івана Сергійовича до 1) Кабінету Міністрів України; 2) Фонду державного майна України; 3) Державного агентства водних ресурсів України про визнання недійсним акта органу державної влади, спростування майнових дій та визнання дій протиправними, у межах справи №904/284/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трабл-Шутер Сервіс" до Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Дніпродіпроводгосп" про банкрутство, ВСТАНОВИВ: Хід розгляду справи та стислий зміст позовних вимог

1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Дніпродіпроводгосп" (далі - Боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника.

2. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2022 визнано Боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

3. У межах зазначеної справи ліквідатор Боржника звернувся до господарського суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), Фонду державного майна України (далі - Фонд) та Державного агентства водних ресурсів України (далі - Агентство) про - визнання недійсним розпорядження КМУ від 26.07.2022 №683-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" (далі - Розпорядження) в частині передання єдиного майнового комплексу та повноважень з управління корпоративними правами держави Боржника зі сфери управління Агентства до сфери управління Фонду та визначення Фонду уповноваженим органом управління, що здійснює контроль за Боржником; - спростування майнових дій Агентства та Фонду щодо передачі єдиного майнового комплексу Боржника зі сфери управління Агентства до сфери управління Фонду, оформлені актом (без номера, без дати) приймання-передачі єдиного майнового комплексу Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Дніпродіпроводгосп" (код згідно з ЄДРПОУ 01035093) із сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 №683-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності", затвердженим першим заступником голови Фонду Кліменковим Д.О. (далі - Акт); - визнати протиправними дії Фонду в особі першого заступника голови Фонду державного майна України Кліменкова Д.О. щодо затвердження Акта.

4. Позов мотивовано тим, що Розпорядження та Акт не відповідають вимогам Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою КМУ від 21.09.1998 №1482 (далі - Положення), загальним вимогам про прийняття рішень і вчинення дій суб`єктів владних повноважень, а також принципам належного врядування та правової (юридичної) визначеності як складових принципу верховенства права. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5. Засновником Боржника є Агентство, розмір внеску до статутного фонду - 1308000,00 грн - 100%. 6. 26.07.2022 КМУ видав Розпорядження, у пункті 4 якого вирішено передати зі сфери управління уповноважених органів управління до сфери управління Фонду єдині майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій, що підлягають ліквідації або реорганізації, а також повноваження з управління корпоративними правами держави щодо суб`єктів господарювання, що підлягають ліквідації, та визначити Фонд уповноваженим органом управління, що здійснює контроль за суб`єктами господарювання, що підлягають ліквідації, за переліком згідно з додатком 4.

7. Згідно з додатком 4 "Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що підлягають ліквідації або реорганізації, які передаються до сфери управління Фонду державного майна, суб`єктів господарювання, що підлягають ліквідації, повноваження з управління корпоративними правами держави щодо яких передаються Фонду державного майна, та суб`єктів господарювання, що підлягають ліквідації, контроль за діяльністю яких здійснює Фонд державного майна" до сфери управління Фонду вирішено передати, зокрема, єдиний майновий комплекс Боржника (зі сфери управління Агентства). 8. 23.03.2023 перший заступник голови Фонду Кліменковий Д.О. затвердив Акт, складений Комісією з питань передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій зі сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Фонду державного майна України (далі - Комісія), утвореною згідно з наказом Фонду від 20.02.2023 №317 "Про утворення комісій з питань передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій". За змістом Акта до Комісії входили представники Фонду та два представника Агентства.

9. У Розпорядженні немає відомостей про попереднє ініціювання передачі єдиного майнового комплексу Боржника зі сфери управління Агентства до сфери управління Фонду.

10. Боржник не розташований на тимчасово окупованій території України або на території проведення антитерористичної операції.

11. Пропозиція щодо передачі єдиного майнового комплексу Боржника зі сфери управління Агентства до сфери управління Фонду з Боржником не погоджена.

12. Фонд не повідомляв Боржника ні про визначення кандидатур до складу Комісії, ні про необхідність делегувати до складу Комісії представників Боржника, ні про факт прийняття рішення про передачу єдиного майнового комплексу Боржника.

13. Комісія не встановила дійсного складу майна та майнового стану Боржника. Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

14. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026, позов задоволено.

15. Судові рішення мотивовано тим, що при прийнятті Розпорядження допущено порушення вимог Положення, оскільки до складу Комісії не було включено представників Боржника, якого не було повідомлено про прийняття рішення про передачу його єдиного майнового комплексу тощо; водночас Акт затверджено з порушенням передбаченого Положенням строку.

16. Господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що прийняття Розпорядження без участі Боржника та без урахування його інтересів і прав як фактичного користувача майном, що підлягає передачі, порушує законний інтерес Боржника на користування таким майном, фактично призводить до неможливості використання Боржником такого майна, впливає на розмір ліквідаційної маси.

17. При цьому господарський суд апеляційної інстанції відхилив доводи Фонду про неправильне визначення місцевим господарським судом юрисдикції цього спору. Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

18. Фонд і КМУ подали касаційні скарги, в яких просять рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

19. Касаційну скаргу Фонду (з урахуванням доповнення щодо усунення недоліків касаційної скарги) подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

20. Фонд посилається на неврахування висновків щодо застосування статей 2, 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), викладених у постановах Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №160/4801/23, від 02.06.2022 у справі №910/13614/21.

21. Також Фонд наголошує, що спірна передача єдиного майнового комплексу Боржника відбулась у законний спосіб, з дотриманням вимог статті 19 Конституції України, Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою КМУ від 18.07.2007 №950 та Положення.

22. Касаційну скаргу КМУ подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

23. КМУ стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 2, 5 Положення у взаємозв`язку з питанням процедури узгодження не для майна підприємства як окремого об`єкта передачі, а для підприємства в цілому як єдиного майнового комплексу.

24. На думку КМУ, господарські суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення наведених норм, оскільки не врахували, що терміни "майно" та "єдині (цілісні) майнові комплекси підприємств, установ, організацій" є різними за своєю суттю та змістом, тому до них застосовуються різні процедури погодження, передбачені Положенням.

25. Фонд і КМУ акцентують на тому, що об`єктом спірної передачі виступав єдиний майновий комплекс Боржника, а не його нерухоме майно.

26. КМУ також зазначає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню у зв`язку з їх ухваленням без залучення до участі у справі Міністерства економіки України (далі - Мінекономіки) та Державної служби статистики, які є органами, залученими до процедури прийняття КМУ оскаржуваного Розпорядження, а отже, сформовані в цій справі висновки щодо такої процедури можуть вплинути на їх права та інтереси. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

27. Боржник подав відзиви на касаційні скарги, в яких просить скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

28. Боржник стверджує, що спір у цій справі належить до юрисдикції господарських судів та має розглядатися в межах справи №904/284/22 про банкрутство Боржника, зокрема, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 15.06.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20), від 27.06.2023 у справі №911/4706/15 (911/1626/21), від 28.01.2025 у справі №904/2032/16(904/1912/23). Тоді як постанови, на які посилається Фонд у касаційній скарзі, на думку Боржника, ухвалено щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі.

29. Боржник заперечує проти доводів скаржників щодо можливості невключення представника об`єкта передачі до складу комісії з питань передачі та відповідності Розпорядження вимогам Положення. При цьому Боржник зазначає, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар тощо, а також зауважує про висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №904/2032/16 (904/1912/23) щодо питання застосування положень пунктів 2, 5 Положення, який спростовує доводи скаржників. Касаційне провадження

30. Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2026 відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами Фонду та КМУ. Ухвалами Верховного Суду від 25.06.2026 і від 09.07.2026 розгляд справи відкладено, відповідно, до 09.07.2026 і 16.07.2026.

31. Боржник 16.06.2026 подав: клопотання про закриття провадження за касаційною скаргою Фонду на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, мотивоване нерелевантністю посилань Фонду на постанови Верховного Суду у відповідних справах; клопотання про закриття провадження за касаційною скаргою КМУ на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України, мотивоване посиланням на наявність висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 28.01.2025 у справі №904/2032/16 (904/1912/23).

32. У судовому засіданні 25.06.2026 представник Фонду заявив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивоване наявністю підстави, передбаченої частиною 6 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

33. Ліквідатор Боржника у додаткових поясненнях, поданих 13.07.2026, проти усного клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду заперечив, зазначивши про відсутність передбачених процесуальним законодавством підстав для такого передання.

34. КМУ у письмових поясненнях, поданих 15.07.2026, заперечив проти задоволення клопотання ліквідатора Боржника про закриття касаційного провадження у зв`язку з тим, що воно відкрито Верховним Судом на законних підставах; а також підтримав клопотання Фонду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Підстави для передачі справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

35. Розглянувши аргументи касаційних скарг, заперечення інших учасників справи, зміст оскаржуваних судових рішень та встановлені господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини, які формують спірні правовідносини, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне передати справу на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.

36. Верховний Суд зазначає, що предметом цієї ухвали є вирішення процесуального питання про передачу справи на розгляд судової палати відповідно до частини 1 статті 302 Господарського процесуального кодексу України. У цій ухвалі Верховний Суд у складі колегії суддів викладає мотиви необхідності відступлення від висновку щодо застосування статті 7 КУзПБ у подібних правовідносинах, сформульованого у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 904/2032/16 (904/1912/23). Такі мотиви не є остаточним висновком за результатами касаційного перегляду щодо належності спору до юрисдикції господарських судів, обґрунтованості касаційних скарг або наслідків їх розгляду.

37. Предметом касаційного перегляду в цій справі є судові рішення, ухвалені за результатами вирішення в межах справи про банкрутство спору за позовом про визнання недійсним розпорядження КМУ, спростування майнових дій Агентства та Фонду, визнання протиправними дій Фонду щодо передання єдиного майнового комплексу та повноважень з управління корпоративними правами держави щодо Боржника зі сфери управління Агентства до сфери управління Фонду.

38. При вирішенні цього спору перед господарськими судами передусім постало питання щодо віднесення його до юрисдикції господарських судів.

39. Зокрема, під час розгляду справи господарським судом першої інстанції Фонд заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що відповідний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного, а не господарського судочинства.

40. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025 відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання Фонду, оскільки розгляд цієї справи має здійснюватися саме в господарському суді в межах справи №904/284/22 про банкрутство Боржника. При цьому місцевий господарський суд послався, зокрема, на висновки з наведеного питання, викладені в постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №904/2032/16 (904/1912/23).

41. Апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові погодився з наведеним висновком, оскільки предмет спору безпосередньо пов`язаний зі зміною органу управління боржника, переданням всього його майна в управління іншому суб`єкту, що впливає на зміну конкурсної маси боржника, а отже, й на законні інтереси боржника та його кредиторів.

42. Фонд у касаційній скарзі заперечує проти наведеного висновку господарських судів першої та апеляційної інстанцій, стверджуючи про те, що спір у цій справі є публічно-правовим і підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. При цьому Фонд посилається на висновки щодо застосування статей 2, 19 КАС України, статті 7 КУзПБ у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №160/4801/23, від 02.06.2022 у справі №910/13614/21.

43. Згідно з частиною 6 статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

44. Зміст наведеної норми надає підстави для висновку, що однією з необхідних передумов для передання справи, судові рішення в якій оскаржено з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, є обґрунтування скаржником відповідних доводів посиланням на судові рішення Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах.

45. Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі та постанов, на які посилається Фонд у касаційній скарзі, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду наразі не вбачає правових підстав для задоволення клопотання Фонду про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду через відсутність необхідного комплексу підстав, передбачених частиною 6 статті 302 ГПК України, з огляду на таке.

46. У справі №160/4801/23 розглянуто спір за позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження КМУ "Деякі питання управління об`єктами державної власності" в частині включення позивача до додатка 1 "Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій, що передаються до сфери управління Фонду державного майна", а також визнання протиправними дій Мінекономіки щодо підготовки та подання до КМУ проєкту зазначеного розпорядження.

47. У справі №910/13614/21 розглянуто спір за позовом про визнання протиправним та нечинним з моменту його видачі розпорядження КМУ "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна" в частині внесення позивача до додатка "Перелік цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Фонду державного майна"; визнання протиправними дій Мінекономіки з передання до сфери управління Фонду цілісного майнового комплексу позивача та дій Фонду з прийняття до сфери свого управління зазначеного комплексу та проведення заходів, пов`язаних з його приватизацією; визнання протиправними та нечинними наказів Фонду та його регіонального відділення.

48. З наведеного вбачається, що правовідносини у зазначених справах не є подібними до правовідносин у цій справі в розумінні статті 287 ГПК України. Зокрема, на відміну від цієї справи, у зазначених справах предметом розгляду не була позовна вимога про спростування майнових дій щодо передання єдиного майнового комплексу та повноважень з управління корпоративними правами держави щодо позивача зі сфери управління одного до сфери управління іншого суб`єкта управління.

49. Крім того, у справі №910/13614/21 позовні вимоги було заявлено як окремий позов не в межах справи про банкрутство, і постанова Верховного Суду від 02.06.2022 не містить відомостей про наявність відкритої господарським судом справи про банкрутство позивача в зазначеній справі.

50. З огляду на таке в зазначених постановах Верховного Суду викладено висновки про застосування норм права, які встановлюють правила визначення юрисдикції спорів, щодо фактичних обставин, які формують зміст спірних у відповідних справах правовідносин, які не можна визнати подібними до цієї справи. Натомість зазначені постанови не містять висновків з питань правозастосування щодо правовідносин подібних до цієї справи - застосування передбаченого статтею 7 КУзПБ правила концентрації в межах справи про банкрутство майнових спорів, стороною яких є боржник, при заявленні боржником позовної вимоги про спростування майнових дій щодо зміни суб`єкта управління закріпленим за ним цілісним майновим комплексом з одночасним оскарженням відповідного розпорядження як підстави для передачі такого комплексу.

51. Однак Верховний Суд у постанові від 28.01.2025 у справі №904/2032/16 (904/1912/23) розглянув спір, подібний до цієї справи, за позовом керуючого санацією Державного підприємства "РУНО" НААНУ" про: визнання недійсним розпорядження КМУ в частині передання єдиного майнового комплексу державного підприємства зі сфери управління Національної академії аграрних наук України (далі - Академія) до сфери управління Фонду; спростування майнових дій Академії та Фонду щодо передачі єдиного майнового комплексу зі сфери управління Академії до сфери управління Фонду; визнання протиправними дій фонду щодо затвердження акта приймання-передачі єдиного майнового комплексу.

52. У зазначеній постанові Верховний Суд при вирішенні питання щодо юрисдикції розгляду відповідного спору виходив із того, що відповідно до положень статей 1, 4, 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" та статей 10, 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" у правовідносинах приватизації саме Фонд виконує функції власника майна та вчиняє правочини, спрямовані на відчуження речових прав держави на майно іншим фізичним та юридичним особам. З огляду на таке Верховний Суд дійшов висновку, що розпорядження щодо передачі державного підприємства як цілісного майнового комплексу у відання Фонду і спір щодо визнання недійсним зазначеного розпорядження в частині такої передачі впливає на зміну конкурсної маси боржника.

53. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що оскільки предмет спору безпосередньо пов`язаний із зміною органу управління боржника, переданням всього його майна в управління іншому суб`єкту, що впливає на зміну конкурсної маси боржника, а відтак і законні інтереси боржника та його кредиторів, тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо визначення юрисдикції відповідного спору, а саме розгляду позовних вимог про визнання недійсним акта органу державної влади, спростування майнових дій та визнання дій протиправними у межах справи №904/2032/16 про банкрутство державного підприємства - позивача.

54. Проте під час касаційного перегляду цієї справи Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступлення від висновку щодо застосування статті 7 КУзПБ у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №904/2032/16 (904/1912/23), з огляду на нижченаведені мотиви.

55. Відповідно до частин 1, 2 статті 7 КУзПБ (у редакції, чинній на час звернення з позовом у цій справі та його розгляду) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

56. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.06.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20) сформувала висновок, згідно з яким якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

57. Відповідно до статей 170, 326 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Зокрема, від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбаченими законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

58. Частиною 5 статті 22 Господарського кодексу України (чинного на момент ухвалення Розпорядження) також передбачено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

59. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління (частини 2, 3 статті 73 Господарського кодексу України).

60. У силу статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Згідно з положеннями статей 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання, зокрема, здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону.

61. Згідно з пунктами 1, 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", здійснюючи управління об`єктами державної власності, КМУ: визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об`єктами державної власності; встановлює порядок передачі об`єктів державної власності суб`єктам управління, визначеним цим Законом.

62. У статті 1 вказаного Закону визначено, що управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

63. Відповідно до повноважень, закріплених у пункті 34 частини 1 статті 6, підпункті "д" пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" уповноважені органи управління та Фонд, зокрема, здійснюють визначені законодавством повноваження під час провадження справ про банкрутство державних підприємств, що перебувають у їх управлінні.

64. Об`єктами управління державної власності є, зокрема, майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям (частина 1 статті 3 зазначеного Закону).

65. Порядок безоплатної передачі об`єктів державної власності зі сфери управління міністерств, Фонду, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, визначено Положенням. Об`єктами передачі згідно з підпунктом "а" пункту 2 Положення є, зокрема: єдині (цілісні) майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі - підприємства).

66. Аналіз наведених норм законодавства в їх системному взаємозв`язку надає підстави для висновку, що передача єдиного (цілісного) майнового комплексу державного підприємства зі сфери управління одного суб`єкта до сфери управління іншого суб`єкта, визначеного КМУ відповідно до його повноважень, за своєю суттю є зміною державою в особі вищого органу виконавчої влади свого представника, який виконує її функції як власника державного майна, закріпленого за відповідним державним підприємством.

67. Наведена зміна державою в особі КМУ суб`єкта управління відповідним єдиним (цілісним) майновим комплексом не має наслідком припинення або зміну ні права власності на таке майно (воно залишається в державній власності), ні титулу володіння державного підприємства таким майном. Адже управління об`єктами державної власності та відчуження (розпорядження) об`єктами державної власності є різними за своєю правовою природою повноваженнями, що регулюються різними нормативно-правовими актами та передбачають різні процедури.

68. Зокрема, саме по собі передання єдиного (цілісного) майнового комплексу до сфери управління Фонду не має безпосереднім наслідком приватизацію відповідного майна, адже повноваження Фонду не обмежуються сферою приватизації, а поширюються також на здійснення функцій власника під час провадження справ про банкрутство державних підприємств тощо. Тоді як за змістом положень статей 1, 10, 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" підставою для проведення приватизації має бути рішення про приватизацію, що приймається органами приватизації щодо кожного об`єкта приватизації шляхом видання наказу, якому передує, зокрема, включення відповідного об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, тощо.

69. З огляду на таке Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виходить з того, що передача єдиного (цілісного) майнового комплексу, закріпленого за державним підприємством на праві господарського відання, зі сфери управління одного державного органу, зокрема Агентства, до сфери управління іншого державного органу, зокрема Фонду, за своєю правовою природою полягає у зміні суб`єкта, який реалізує повноваження власника від імені держави, зокрема в межах процедури банкрутства державного підприємства. Саме така зміна суб`єкта управління, за попередньою оцінкою Верховного Суду у складі колегії суддів, не є тотожною зміні складу або розміру ліквідаційної маси боржника чи відчуженню майна боржника.

70. Отже, на думку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, висновок Верховного Суду у справі №904/2032/16 (904/1912/23) потребує відступлення, оскільки він може призводити до ототожнення спору щодо реалізації державою повноважень власника з визначення суб`єкта управління державним майном зі спором щодо майна боржника або його ліквідаційної маси у розумінні статті 7 КУзПБ.

71. Водночас Верховний Суд враховує, що у цій справі заявлено не лише вимогу про визнання недійсним розпорядження КМУ, а й вимоги про спростування майнових дій та оспорення акта приймання-передачі єдиного майнового комплексу. Саме тому остаточна оцінка того, чи охоплюється таке поєднання вимог сферою застосування статті 7 КУзПБ, має бути надана судовою палатою за результатами касаційного розгляду.

72. Виходячи з викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність передбаченої частиною 1 статті 302 Господарського процесуального кодексу України підстави для передачі справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою вирішення питання про наявність або відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №904/2032/16 (904/1912/23) щодо застосування положень статті 7 КУзПБ у подібних правовідносинах при визначенні юрисдикції відповідного спору за позовом про визнання недійсним розпорядження КМУ щодо передання єдиного майнового комплексу та повноважень з управління корпоративними правами держави щодо боржника у справі про банкрутство зі сфери управління одного суб`єкта до сфери управління іншого суб`єкта, спростування майнових дій відповідних суб`єктів управління щодо такої передачі.

73. Верховний Суд наголошує, що викладені в цій ухвалі мотиви для відступлення від правової позиції, сформульованої в постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №904/2032/16 (904/1912/23), не є остаточним висновком за результатами вирішення питання щодо належності відповідного спору до юрисдикції господарських судів та/або обґрунтованості касаційних скарг. Такі мотиви викладено для обґрунтування наявності підстави, передбаченої частиною 1 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, та необхідності формування висновку щодо правильного застосування положень статті 7 КУзПБ у подібних правовідносинах відповідною судовою палатою.

74. Крім того, Верховний Суд враховує, що в силу частини 2 статті 313 Господарського процесуального кодексу України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги. Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів передає справу на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для відступлення від раніше сформульованого висновку щодо визначення юрисдикції відповідних спорів, формування остаточного висновку з наведеного питання має бути здійснено зазначеною судовою палатою. З огляду на таке до вирішення зазначеного питання оцінка клопотань Боржника про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами Фонду і КМУ є передчасною. Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Справу №904/284/22 (904/1811/25) за касаційними скаргами Фонду державного майна України та Кабінету Міністрів України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025 передати на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Картере Судді В. Пєсков В. Погребняк