Ухвала КГС ВС № 904/284/22 (904/1811/25)

УХВАЛА 29 квітня 2026 року м. Київ cправа № 904/284/22 (904/1811/25) Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І. розглянувши матеріали касаційної скарги Кабінету Міністрів України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 (колегія суддів у складі: Мороз В.Ф. - головуючий, Іванов О.Г., Чередко А.Є.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025 (суддя Соловйова А.Є.) у справі № 904/284/22 (904/1811/25) за позовом ліквідатора Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" арбітражного керуючого Сидорчука Івана Сергійовича до 1). Кабінету Міністрів України; 2). Фонду державного майна України; 3). Державного агентства водних ресурсів України про визнання недійсним акту органу державної влади, спростування майнових дій та визнання дій протиправними ВСТАНОВИВ: Кабінет Міністрів України 17.04.2026 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025 у справі № 904/284/22 (904/1811/25). Здійснивши перевірку касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Верховний Суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст. 290 ГПК України, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір". Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 встановлений у розмірі 3028,00 грн. Згідно з п.п.7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми. Згідно з пп. 21 п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 9084,00 грн, виходячи з того, що предметом позову є три вимоги немайнового характеру (3 * 3028,00). Отже, розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду касаційної інстанції становить 18168,00 грн (9084 х 200% ). Проте, скаржником до касаційної скарги додано докази про сплати судового збору в сумі 6056,00 грн, що менше, ніж встановлений Законом України «Про судовий збір» розмір судового збору. У зв`язку з чим, скаржнику належить надати суду надати доплати судового збору в сумі 12112,00 грн (18168,00 - 6056,00)). Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. При цьому заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України скасування судових рішень через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу. Кабінет Міністрів України, звертаючись з касаційною скаргою зазначає обставини, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зокрема, вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Проте, скаржник не дотримався вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки при поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржником не зазначено норму права (абзац, пункт, частина статті, стаття), щодо якої відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. Разом з тим, Верховний Суд зауважує, що при поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19. З огляду на викладене касаційна скарга Кабінету Міністрів України підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків шляхом надання доказів доплати судового збору у встановленому порядку в розмірі 12112,00 грн, а також шляхом зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України. Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи. Згідно з ч. 4 ст. 174 та ч. 2 ст. 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. Керуючись статями 174, 234, 235, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025 у справі № 904/284/22 (904/1811/25) залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду В. Картере