Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/1300/25
від 15.07.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Додаткова постанова ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.07.2026 м. Дніпро Справа № 904/1300/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В., суддів: Демчини Т. Ю., Кучеренко О. І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю " Живена Агро" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИВЕНА АГРО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2026 (суддя Панна С. П.) у справі № 904/1300/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЛАГОДА", 52738, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, село Новохорошевське, вул.Дніпровська, буд.36, код ЄДРПОУ 34245451 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИВЕНА АГРО", 51486, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, село Богуслав, вул.Тернівська буд.2/1, код ЄДРПОУ 43373121 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРІННО" 02090, м.Київ, вул. Володимира Сосюри, буд.
6. Оф.22, код ЄДРПОУ 44836905 про стягнення упущеної вигоди у розмірі 3 060 606,02 грн, в с т а н о в и в: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЛАГОДА" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИВЕНА АГРО" про стягнення упущеної вигоди в розмірі 3 060 606,02 грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2026 (суддя Панна С. П.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИВЕНА АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЛАГОДА" збитки у вигляді упущеної вигоди (недоотриманого доходу) в розмірі 3 060 606,02 грн (три мільйони шістдесят тисяч шістсот шість гривень 02 коп.) та судовий збір у розмірі 45 909,09 грн (сорок п`ять тисяч дев`ятсот дев`ять гривень 09 коп.). Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИВЕНА АГРО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2026 у справі № 904/1300/25 задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2026 у справі № 904/1300/25 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЛАГОДА". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЛАГОДА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИВЕНА АГРО" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 68863,64 грн. Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручено Господарському суду Дніпропетровської області. 19.06.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИВЕНА АГРО" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЛАГОДА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИВЕНА АГРО", витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. В обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИВЕНА АГРО" зазначає, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЛАГОДА" було задоволено повністю. Проте постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "ЖИВЕНА АГРО" задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю. Одночасно суд апеляційної інстанції вирішив питання щодо розподілу судового збору за подання апеляційної скарги, однак не вирішив питання про розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених під час апеляційного перегляду справи. Посилаючись на пункт 3 частини першої та частину другу статті 244 ГПК України, заявник зазначає, що у випадку, коли судом не вирішено питання про судові витрати, суд, який ухвалив відповідне рішення, має право за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення. ТОВ "ЖИВЕНА АГРО" вказує, що вимоги процесуального закону щодо заявлення та підтвердження судових витрат були ним дотримані. Так, відповідно до статті 124 ГПК України разом з апеляційною скаргою було подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у якому зазначено, що очікувані витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції становлять 50 000,00 грн. Крім того, на підтвердження понесених витрат до матеріалів справи були подані ордер адвоката, договір про надання правничої допомоги, додаткова угода до нього та акт приймання-передачі наданих послуг. Заявник зазначає, що відповідно до умов додаткової угоди до договору сторони погодили фіксований розмір винагороди адвоката за представництво інтересів ТОВ "ЖИВЕНА АГРО" у суді апеляційної інстанції у сумі 50 000,00 грн. Актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 26.02.2026 підтверджено, що адвокатом правнича допомога надана у повному обсязі, клієнтом прийнята без будь-яких зауважень, а її загальна вартість становить 50 000,00 грн. На думку заявника, відсутність погодинного розрахунку витраченого адвокатом часу не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат, оскільки сторонами договору погоджено саме фіксований розмір гонорару, який не залежить від кількості витрачених годин чи окремих процесуальних дій. Такий підхід, як зазначає ТОВ "ЖИВЕНА АГРО", відповідає усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої у разі встановлення сторонами договору фіксованого розміру гонорару відсутність детального погодинного розрахунку не виключає можливості розподілу таких витрат за умови підтвердження факту надання послуг та їх вартості. Крім того, заявник вважає, що заявлені витрати відповідають критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності та співмірності. На підтвердження цього зазначає, що адвокатами була підготовлена та подана апеляційна скарга зі значним обсягом правового обґрунтування, підготовлено письмові пояснення на відзив позивача, а також забезпечено участь двох адвокатів у судових засіданнях апеляційної інстанції. При цьому предметом спору було стягнення упущеної вигоди у розмірі 3 060 606,02 грн, тоді як витрати на професійну правничу допомогу становлять лише 50 000,00 грн, що складає близько 1,6 % від ціни позову, а тому, на думку заявника, є співмірними зі складністю справи, обсягом виконаної роботи та значенням спору для сторони. Посилаючись на положення статей 123, 124, 126, 129 та 244 ГПК України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також на правові висновки Верховного Суду і Великої Палати Верховного Суду щодо порядку підтвердження та розподілу витрат на професійну правничу допомогу, ТОВ "ЖИВЕНА АГРО" вважає, що надані ним докази підтверджують як факт надання правничої допомоги, так і її вартість, а тому просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з ТОВ "АГРО-ЗЛАГОДА" на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.06.2026 визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Стефанів Т. В. (доповідач), суддів - Демчини Т. Ю., Кучеренко О. І. 29.06.2026 Центральним апеляційним господарським судом було направлено до Господарського суду Дніпропетровської області запит по справі № 904/1300/25. 01.07.2026 справа № 904/1300/25 надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИВЕНА АГРО" про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду; розгляд заяви постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Злагода" за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому товариство просить зменшити розмір стягуваних Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИВЕНА АГРО" з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЛАГОДА" судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу з 50 000, 00 грн до 15 000, 00 грн. Клопотання ТзОВ "Агро-Злагода" обґрунтоване наступними обставинами. Апелянтом в апеляційній скарзі було заявлено попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн та долучено копії ордера адвоката, договору про надання правничої допомоги від 05.02.2026, додаткової угоди до нього, а також акта приймання-передачі наданих послуг від 26.02.2026. Надалі у заяві про ухвалення додаткового рішення ТОВ "ЖИВЕНА АГРО" просить стягнути з позивача зазначену суму витрат на правничу допомогу. Разом із тим, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, повинен оцінити не лише факт їх документального підтвердження, а й їх зв`язок із розглядом справи, необхідність, обґрунтованість, співмірність та пропорційність предмету спору. Аналогічні критерії неодноразово сформульовані у практиці Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких навіть за наявності договору про надання правничої допомоги та погодженого сторонами фіксованого гонорару суд не пов`язаний його розміром при вирішенні питання про компенсацію витрат за рахунок іншої сторони, а повинен перевірити реальність, необхідність та розумність таких витрат. При цьому сама по собі наявність договору, додаткової угоди та акта приймання-передачі послуг не є безумовною підставою для покладення на іншу сторону обов`язку компенсувати заявлену суму в повному обсязі. Суд повинен оцінити характер виконаної роботи, її обсяг, складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів, тривалість розгляду спору та необхідність здійснених представником процесуальних дій. Заявник, обґрунтовуючи розмір витрат, посилається на підготовку апеляційної скарги, подання додаткових письмових пояснень та участь двох адвокатів у судових засіданнях. Проте наведені обставини не свідчать про необхідність компенсації витрат саме у заявленому розмірі. Так, додаткові пояснення на відзив від 31.03.2026 не містять нового правового аналізу чи значного обсягу самостійної аргументації, а переважно дублюють правову позицію, викладену в апеляційній скарзі. Їх підготовка не вимагала проведення додаткового комплексного аналізу законодавства чи судової практики, а відтак не могла потребувати значного обсягу часу. Необґрунтованими є також доводи щодо необхідності участі у справі двох адвокатів. Матеріали справи свідчать, що одночасна участь двох представників мала місце лише в одному судовому засіданні, тоді як у наступному засіданні інтереси апелянта представляв лише адвокат Полегенький В. С., який також самостійно підготував апеляційну скаргу та додаткові письмові пояснення. Отже, процесуальна необхідність залучення двох представників заявником належним чином не доведена. Посилання заявника на прибуття адвокатів із міста Одеси також не може бути самостійною підставою для збільшення розміру компенсації, оскільки жодних доказів понесення транспортних чи інших витрат, пов`язаних із такими поїздками, до заяви не додано, а відповідні витрати взагалі не заявлені до відшкодування. Крім того, звертає на себе увагу, що до самої заяви про ухвалення додаткового рішення докази, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу, повторно не додавалися. Заявник лише посилається на документи, подані разом з апеляційною скаргою, при цьому заява про ухвалення додаткового рішення подана 19.06.2026, тоді як постанову апеляційного суду ухвалено 27.05.2026. У зв`язку з цим наявні правові підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають компенсації, до 15 000,00 грн, як суми, яка є співмірною фактичному обсягу наданих адвокатом послуг, складності цієї справи та відповідає принципам справедливості, розумності і пропорційності, визначеним процесуальним законом та практикою Верховного Суду. Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Живена Агро" про ухвалення додаткової постанови та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Злагода" про зменшення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Статтею 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже, за змістом статей 126, 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. У даному випадку, позивачем у відзиві на апеляційну скаргу заявлено про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи (70 000 грн 00 коп.). Як зазначалось раніше, 22.06.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Живена Агро" подана заява про ухвалення додаткового рішення, в якій міститься вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЛАГОДА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИВЕНА АГРО" витрати на правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн. На підтвердження понесення позивачем у суді апеляційної інстанції витрат на правничу допомогу у вказаному вище розмірі ним долучено до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги від 05.02.2026; додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги від 05.02.2026; акт приймання -передачі наданих послуг № 1 від 26.02.2026; ордер серія ВН №1669060 від 03.03.2026. Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Апеляційний господарський суд виходить з того, що принцип, закріплений у пункті 12 частини 3 статті 2 ГПК України, був прийнятий з метою впровадження забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову. Правова регламентація зазначеного принципу розкрита у Главі 8 "Судові витрати" Розділу І "Загальні положення". Стаття 16 ГПК України передбачає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. За пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. У частинах 1, 2 статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частинами 3-5 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Згідно з частинами 4, 5 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 ГПК України. Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Такі висновки викладені, зокрема, в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21. Колегія суддів зауважує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок міститься в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Колегією суддів також враховано, що за пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. У той же час, критерії реальності та розумності застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України, від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18). До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 906/432/19 наголосив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 Господарського процесуального кодексу України. У даному випадку, з наданих суду документів вбачається, що 05.02.2026 між АО "Альбатраст" в особі керуючого партнера Адвоката Полегенького Віталія Сергійовича та керуючого партнера Адвоката Палуна Івана Вікторовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Живена Агро" "Клієнт" укладено договір про надання правничої допомоги від 05.02.2026, за умовами пункту 1.1. Адвокатське об`єднання "Альбатраст" зобов`язується надавати правову допомогу, а Клієнт зобов`язується прийняти надану правову допомогу. Відповідно до п. 5.1 Договору визначення розміру гонорару погоджується між сторонами та регулюється Додатковою угодою до даного договору. Сторонами погоджено, що оплата розміру гонорару відбувається шляхом його перерахування на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання "Альбатраст". Згідно з п. 1 Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги №05/02 від 05.12.2026 року за надання правової допомоги, яка включає представництво інтересів замовника по справі №904/1300/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Живена Агро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЛАГОДА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИВЕНА АГРО" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРІННО" про стягнення упущеної вигода у розмірі 3 060 606,02 грн., Клієнт зобов`язується сплатити гонорар у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок. В акті приймання-передачі наданих послуг №1 від 26.02.2026 року зазначено, що в рамках Договору про надання правової допомоги 05/02 від 05.02.2026 року, Адвокат надав Клієнту правові послуги у відповідності до Договору про надання правової допомоги №05/02 від 05.02.2026 року, а Клієнт прийняв надані Адвокатом правові послуги, результатом яких є представництво інтересів замовника по справі №904/1300/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Живена Агро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЛАГОДА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИВЕНА АГРО" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРІННО" про стягнення упущеної вигоди у розмірі 3 060 606,02 грн. Загальна вартість наданих правових послуг становить 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) грн. Під час підписання цього Акту Сторонами Адвокат передав, а Замовник прийняв правову допомогу. Клієнт прийняв надані Адвокатом правові послуги у повному обсязі і будь-яких претензій до Адвоката не має. Матеріалами справи підтверджується, що адвокат Полегенький В. С. та адвокат Палун І. В. брали участь у призначеному апеляційним господарським судом засіданні 22.04.2026, 27.05.2026 в судовому засіданні приймав участь Полегенький В. С., також ними складено та подано до апеляційного господарського суду клопотання про долучення доказів. При цьому колегія суддів зауважує, що за практикою Верховного Суду витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанови Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №910/13797/20, від 31.10.2023 у справі № 5019/1274/11, від 16.10.2025 у справі №914/3145/21). У той же час суд враховує висновки Європейського суду з прав людини викладені у рішенні від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії", згідно з якими відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Оцінюючи суму судових витрат позивача на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи за критеріями розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін, колегія суддів зазначає наступне. Аналіз статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" свідчить про те, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18). Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Дослідивши матеріали даної справи, судом встановлено, що у суді апеляційної інстанції правнича допомога виразилась у складенні апеляційної скарги, заяви про вступ у справу, клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, письмові пояснення, клопотання про долучення доказів та участі в судових засіданнях. Між тим, умовами Додаткової угоди ціну юридичних послуг, що надаються Виконавцем цього договору, становить 50 000 грн за ведення справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИВЕНА АГРО", Замовник зобов`язується виплатити в гривнях, та встановлюється за домовленістю сторін. Актом про приймання передачі наданих послуг № 1 від 26.02.2026 року визначено, що загальна вартість наданих правових послуг становить 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) грн, без ПДВ. Під час підписання цього Акту Сторонами Адвокат передав, а Замовник прийняв правову допомогу. Клієнт прийняв надані Адвокатом правові послуги у повному обсязі і будь-яких претензій до Адвоката не має. Виходячи з того, що у Договорі зазначена фіксована оплата за правові послуги у розмірі 50000,00 грн, вказана сума є остаточною і була сплачена. Крім того слід зазначити, що витрати на правничу допомогу при перегляді судових рішень не можуть перевищувати такі витрати, понесені стороною при розгляді справи у суді першої інстанції. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. Так, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20). Як зазначено вище, відповідач заявив про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, вартість яких складає 50000 грн. Зазначене не суперечить вимогам законодавства, зокрема положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". При цьому, оскільки додатковою угодою № 1 до договору про надання правової допомоги № 05/02 від 05.02.2026 визначено суму гонорару саме у фіксований спосіб - 50000,00 грн, відповідач не зобов`язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2022 у справі №922/1964/21). З огляду на викладене, обставини щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу у вказаному вище розмірі доведені відповідачем згідно з положеннями ст.74 ГПК України. Здійснивши аналіз матеріалів справи і доказів понесення витрат відповідача на правову допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення заяви відповідача та вважає необхідним стягнути з позивача 50000,00 грн понесених відповідачем витрат в суді апеляційної інстанції. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю " Живена Агро" та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 50000,00 грн. Керуючись статтями 129, 244, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд п о с т а н о в и в: Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Живена Агро" про ухвалення додаткового рішення у справі №904/1300/25 задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЛАГОДА", (52738, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, село Новохорошевське, вул.Дніпровська, буд.36, код ЄДРПОУ 34245451) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИВЕНА АГРО", (51486, Дніпропетровська обл., Павлоградський р- н, село Богуслав, вул.Тернівська буд.2/1, код ЄДРПОУ 43373121) витрати на правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн. Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ Суддя О. І. КУЧЕРЕНКО Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА