Постанова 4873 № 925/1489/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" липня 2026 р. Справа№ 925/1489/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Андрієнка В.В. суддів: Буравльова С.І. Шапрана В.В. секретар судового засідання - Король Д.А. учасники справи: від позивача : не з`явився; від відповідача : не з`явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.01.2026 (повне рішення складене та підписане 27.02.2026 року) у справі № 925/1489/25 (суддя Чевгуз О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фарм Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат" про стягнення 972 864,00 грн УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Фарм Груп звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м`ясо комбінат» про стягнення заборгованості за договором поставки № 19/06-2025 від 19.06.2025 у розмірі 972 864,00 грн. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.01.2026 по справі № 925/1489/25 позов задоволено повністю. Не погоджуючись з указаним рішенням, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат" надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 28.01.2026 по справі № 925/1489/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Крім того, на думку апелянта, під час розгляду справи судом першої інстанції неповно та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджено докази та надано їм невірну оцінку. Так, за твердженням апелянта, у справі відсутні докази на підтвердження права підпису видаткових накладних іншою особою відмінною від директора відповідача Іванченка Олексія Леонідовича. Наявні у справі докази на підтвердження факту відвантаження та реалізації товару видаткові накладні не підписані уповноваженою на те особою і не підтверджують факту поставки товару. 26.04.2026 від ТОВ "Агро Фарм Груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому позивач просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.01.2026 у справі № 925/1489/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 27.05.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 оголошено перерву до 10.06.2026. У судове засідання, яке відбулося 10.06.2026 учасники справи не з`явились. Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки під час проведення судового засідання 10.06.2026 були відсутні учасники справи, тому датою ухвалення цього судового рішення є дата його повного складення, тобто 16.07.2026. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів встановила, що 19.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Фарм Груп, як постачальник, та Товариство з обмеженою відповідальністю Черкаський мясокомбінат, як покупець, уклали договір поставки № 19/06-2025. В силу п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити покупцю продукти найменування, перелік, характеристики, обсяг, ціна яких визначені в специфікації (додаток № 1), а покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Згідно із п. 3.1 Договору розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем коштів на поточний банківський рахунок постачальника, вказаний у розділі 15 цього договору. Розрахунок за Товар здійснюється у строк, передбачений в специфікації (додаток № 1), після його фактичного приймання покупцем на підставі належним чином оформлених видаткових накладних у розмірі 80 % (вісімдесят відсотків) від вартості товару. Кінцева оплата за поставлений товар у розмірі 20 відсотків від вартості поставленого товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання постачальником наступних документів:а) податкову накладну, належним чином оформлену у відповідності до правил, які встановлені п. 201.1 Податкового кодексу України, зокрема із обов`язковим зазначенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних через систему електронного документообігу в момент першої події (отримання коштів або переоформлення/відвантаження товару) протягом строків, вказаних в Податковому кодексі України, з дати першої події. У випадку затримки надання постачальником покупцю належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної відповідно до п. 2.4. а), включаючи зупинення її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, незалежно від причин, термін оплати товару в частині відповідної суми ПДВ продовжується до моменту реєстрації та надання такої накладної; Відповідно до п. 3.2 Договору датою оплати є дата списання грошових коштів з рахунку покупця. Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом строку, вказаного в Специфікації. Договір підписаний представниками обох сторін, підписи посвідчені їхніми печатками. Також сторони підписали додаток №1 Специфікацію, у якій визначили: п. 1 обсяг закупівлі товару: яйце куряче: артикул 12056 вартістю за десяток 41,02 грн з ПДВ та артикул 12057 вартістю за десяток 42,00 грн з ПДВ; п. 3 - відповідно до п. 2.1 договору загальна ціна договору становить суму всіх видаткових накладних; п. 4 - відповідно до п. 3.1. та 5.10. договору оплата вартості поставленого товару здійснюється замовником протягом 7 (семи) банківських днів з дня підписання видаткових накладних у розмірі 80 відсотків від вартості товару. Кінцева оплата за поставлений Товар у розмірі 20 відсотків від вартості поставленого товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання постачальником наступних документів: а) податкову накладну, належним чином оформлену у відповідності до правил, які встановлені п. 201.1 Податкового кодексу України, зокрема із обов`язковим зазначенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних через систему електронного документообігу в момент першої події (отримання коштів або переоформлення/відвантаження товару) протягом строків, вказаних в Податковому кодексі України, з дати першої події. У випадку затримки надання постачальником Покупцю належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної відповідно до п. 2.4. а), включаючи зупинення її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, незалежно від причин, термін оплати товару в частині відповідної суми ПДВ продовжується до моменту реєстрації та надання такої накладної. Судом встановлено, що на виконання умов Договору постачальником було здійснено поставку товару, а саме: 29 вересня 2025 року на адресу складу покупця постачальником було поставлено яйце куряче С1 та СО, на загальну суму 41 3251, 20 грн, що підтверджується видатковою накладною № 6567 та товарно транспортною накладною № Р6567 від 29.09.2025. 13.10.2025 року на адресу складу покупця постачальником було здійснено поставку товару: яйце куряче С1 та СО, на загальну суму 41 3251, 20 грн, що підтверджується видатковою накладною № 6985 та товарно транспортною накладною № Р6985 від 13.10.2025 (а.с. 19, 21). Видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані представниками товариства з обмеженою відповідальністю Агро Фарм Груп, товариства з обмеженою відповідальністю Черкаський мясокомбінат , їх підписи посвідчені їхніми печатками. Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що у визначений сторонами строк відповідач обов`язок по оплаті отриманого товару не виконав. Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Як вказано судом вище, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані представниками обох сторін , їх підписи посвідчені їхніми печатками. Колегія суддів відзначає, що твердження апелянта, що позивач не надав документів на підтвердження права підпису видаткових накладних іншою особою відмінною від директора відповідача Іванченка Олексія Леонідовича, та, що додані до позову на підтвердження факту відвантаження та реалізації товару видаткові накладні не підписані уповноваженою на те особою і не підтверджують факту поставки товару, не приймаються судом до уваги з огляду на таке. Видаткові накладні та товарно-транспортних накладні підписані представником відповідача Юшко А.В. та скріплені печаткою відповідача. Судова колегіє бере до уваги те, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 дійшов висновку, що відсутність реквізитів довіреності (на підставі якої діяли уповноважені особи відповідача при прийнятті товару) в накладній також не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки, їх відсутність за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію. Позивач додав до матеріалів справи податкові накладні, зареєстровані у встановленому порядку, які підтверджують факт того, що господарська операція відбулася, та спростовують заперечення відповідача про те, що товар він не отримував. Реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до п. 3.1. договору була умовою кінцевої оплати за поставлений товар у розмірі 20 відсотків від вартості поставленого товару. Отже, суд дійшов висновку, що позивач здійснив поставку товару відповідачу, а останній прийняв товар, однак оплату не здійснив. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Отже, заборгованість відповідача становить 972 864,00 грн. Враховуючи, що наявними у справі доказами підтверджено факт порушення відповідачем зобов`язання зі сплати вартості поставленого позивачем товару, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у позивача виникло право вимагати примусового виконання відповідачем простроченого грошового зобов`язання, а отже позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 972 864,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29). Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків. Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 28.01.2026 у справі №925/1489/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.01.2026 у справі №925/1489/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 28.01.2026 у справі №925/1489/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.В. Андрієнко Судді С.І. Буравльов В.В. Шапран