Постанова 4873 № 910/3368/26

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" липня 2026 р. Справа № 910/3368/26 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Алданової С.О. суддів: Євсікова О.О. Корсака В.А. без виклику учасників справи, розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі № 910/3368/26 (суддя Бондарчук В.В.) за позовом заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Бетон»,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Європолітех»,

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Енранзалізобетон»,

4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдор Комплект»,

5. Фізичної особи-підприємця Мамедова Олександра Олександровича про стягнення грошових коштів, ВСТАНОВИВ: Заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - позивач; Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Бетон" (в подальшому - відповідач-1; ТОВ "Київ Бетон"; заявник), Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолітех" (в тексті - відповідач-2; ТОВ "Європолітех"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Енранзалізобетон" (по тексту - відповідач-3; ТОВ "Енранзалізобетон"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдор Комплект" (за текстом - відповідач-4; ТОВ "Укрдор Комплект"), Фізичної особи-підприємця Мамедова Олександра Олександровича (нижче - відповідач-5; ФОП Мамедова О.О.) про солідарне стягнення 17 918 019,54 грн, у тому числі: 15 425 074,02 грн - заборгованості зі сплати коштів пайової участі, 565 661,42 грн - 3% річних та 1 897 284,10 грн - інфляційних втрат. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3368/26. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 призначено у справі № 910/3368/26 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертизи поставлено такі питання: 1) Чи збудовано при будівництві об`єкта будівництва: «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення за адресою: пров. Заводський, 1, 1/2, 2; вул. Причальна, 1/5, 5 у Дарницькому районі м. Києва (ІІ черга)», об`єкти соціальної інфраструктури, об`єкти інженерної, транспортної інфраструктури, об`єкти енергетики, зв`язку та дорожнього господарства, технічні приміщення? 2) Яка площа та вартість збудованих при будівництві об`єкта будівництва: «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення за адресою: пров. Заводський, 1, 1/2, 2; вул. Причальна,1/5, 5 у Дарницькому районі м. Києва (ІІ черга)» об`єктів соціальної інфраструктури, об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства, технічних приміщень? Провадження у справі № 910/3368/26 зупинено до закінчення проведення судової експертизи. Як зазначено місцевим господарським судом, для вирішення спору по суті, необхідно встановити обставини правомірності нарахування та сплати пайової участі, що потребує спеціальних знань у галузі будівництва, зокрема, застосування відповідних методів та методик будівельно-технічних досліджень, встановлення приналежності майна до тих чи інших видів об`єктів, оскільки вирішення зазначеного питання лише на підставі тлумачень відповідних будівельних стандартів, норм законодавства у сфері будівництва є неможливим, так як потребує застосування відповідних методів та методик будівельно-технічних досліджень й не може бути зроблено господарським судом самостійно без проведення судової будівельно-технічної експертизи. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідністю висновків суду обставинам справи; порушенням вимог процесуального законодавства. Скаржник зазначає, що встановлення даних, необхідних для вирішення спору в справі, не потребує спеціальних знань, а зводиться до арифметичних розрахунків та логічних висновків на основі технічної документації. Апеляційна скарга містить посилання на те, що суд І-ої інстанції дійшов висновку про необхідність проведення експертизи без належного співставлення доказів сторін, оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності у складі об`єкта будівництва будівель навчальних закладів, об`єктів соціальної інфраструктури, а за відповідною адресою не зареєстровано заклади освіти. Апелянт також вказує на відсутність зазначення конкретних підстав проведення судової експертизи в ухвалі суду першої інстанції. Прокурор стверджує, що призначення судової експертизи з огляду на наявність у матеріалах справи доказів, які дають змогу здійснити перевірку розрахунку позовних вимог та вирішити спір у справі, призводить до затягування розгляду справи і позбавляє позивача можливості вирішити спір у розумний строк. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026, апеляційна скарга в справі № 910/3368/26 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 про зупинення провадження у справі № 910/3368/26. Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Про перегляд справи в апеляційному порядку учасники справи повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками від 18.06.2026 про доставку електронного документа до електронних кабінетів останніх. Колегія суддів звертає увагу, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про призначення експертизи та про зупинення провадження у справі (частина 1 статті 255 ГПК України). Відповідно до частин 1, 2 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31-34 частини 1 статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. До апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Бетон» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. У відзиві відповідач-1 наголошує, що встановлення приналежності майна до тих чи інших видів об`єктів потребує спеціальних знань у галузі будівництва і повинна бути здійснена на підставі фактичного обстеження приміщень та застосування відповідних методик будівельно-технічних досліджень, а не шляхом правового аналізу документів, а тому не може бути здійснена господарським судом самостійно. Окремо відповідач-1 вказує, що сертифікат про прийняття в експлуатацію та дані технічної інвентаризації не виключають потребу в експертизі, оскільки фіксують лише факт завершення будівництва, відповідність об`єкта проектній документації та загальні показники будівлі, а не функціональне призначення окремих приміщень чи зовнішньої мережі. Окрім того, відповідач-1 наголошує, що заклади освіти, дошкільні заклади чи інші аналогічні об`єкти, які могли б бути самостійною підставою для звільнення від сплати пайової участі предметом експертизи не є. Відповідач-1 також підкреслює, що підстави призначення експертизи (необхідність встановлення правомірності нарахування та сплати пайової участі, що потребує спеціальних знань у будівельній сфері) кореспондують питанням, поставленим на вирішення експерта - щодо наявності у складі об`єкта будівництва об`єктів, перелічених у п. 4.2 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (у редакції рішення 19.12.2019 № 460/8033 зі змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 26 березня 2020 року № 908/9078), та щодо їх площі і вартості. Додатково відповідач-1 вказує, що розгляд справи у розумний строк не може суперечити праву на справедливий суд, а саме призначення будівельно-технічної експертизи є стандартним процесуальним інструментом у справах про пайову участь. Також до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енранзалізобетон» та Фізичної особи-підприємця Мамедова О.О. надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких фактично викладені тотожні заперечення щодо наведених апелянтом обставин, що й з боку відповідача-1. Судова колегія також зазначає, що відзиву/письмових пояснень на апеляційну скаргу Прокурора від позивача та відповідачів 2 і 4 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило. Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 19.07.2019 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл № ІУ113192001008 на виконання будівельних робіт із будівництва житлового комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення за адресами: пров. Заводський, 1, 1/2, 2; вул. Причальна, 1/5, 5 у Дарницькому районі м. Києва (IІ черга)., згідно з яким замовниками будівництва вказано ТОВ «Київ Бетон», ТОВ «Європолітех», ТОВ «Енранзалізобетон», ТОВ «Укрдор Комплект» та ФОП Мамедов О.О. В подальшому, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано сертифікат від 31.10.2024 за № ІУ123241018318 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за проєктом: «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення за адресами: пров. Заводський, 1, 1/2, 2; вул. Причальна, 1/5, 5 у Дарницькому районі м. Києва», зокрема житлового будинку літ. А. Код будівлі відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, - 1122.2 (Будинки багатоквартирні підвищеної комфортності індивідуальні). Статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було встановлено обов`язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначено механізм його реалізації який полягав у укладенні відповідного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, положеннями якого мала бути визначена належна до перерахування сума (розмір пайової участі). Разом із тим, 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виключено. Згідно абз. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Водночас, абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; 2) пайова участь не сплачується у разі будівництва: - об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; - будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; - будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; - індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; - об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; - об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури; - об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; - об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; - об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); - об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; - об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; - об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових; - об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції); 3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; 4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію; 5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту; 6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації. Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить, що: - законодавцем під час внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які полягали у виключенні ст. 40 вказаного закону, чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме те, що: 1) договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абз. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»); 2) якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та, оскільки з 01.01.2020 встановлений ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, законодавцем було визначено нормативне регулювання таких правовідносин абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»; - зміст абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» свідчить про те, що його положення застосовуються і до об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році; - обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва. Аналогічні правові висновки наведені Верховним Судом у постановах від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та від 04.04.2024 у справі № 923/1306/21. При цьому, положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» встановлено, що пайова участь не сплачується у разі будівництва, зокрема, об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу). Судова колегія вказує, що предметом даного спору є солідарне стягнення з відповідачів, зокрема, 15 425 074,02 грн - заборгованості зі сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури, міста Києва у зв`язку із тим, що ТОВ "Київ Бетон", ТОВ "Європолітех", ТОВ "Енранзалізобетон", ТОВ "Укрдор Комплект" та ФОП Мамедов О.О. у 2024 році ввели в експлуатацію об`єкт будівництва "Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення за адресами: пров. Заводський, 1, 1/2, 2; вул. Причальна, 1/5, 5 у Дарницькому районі м. Києва", а саме житлового будинку літ. А. Код будівлі відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, - 1122.2 (Будинки багатоквартирні підвищеної комфортності індивідуальні) без сплати пайової участі. При цьому, відповідачі не звернулись із заявою про визначення розмірів пайової участі щодо об`єктів будівництва протягом 10 (десяти) робочих днів після 01.01.2020 та до введення в експлуатацію об`єктів будівництва. Разом із тим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачі посилаються, зокрема, на відсутність у них обов`язку сплати на користь позивача грошових коштів у вигляді пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, оскільки в межах єдиної містобудівної ініціативи по одному містобудівному проекту на підставі одного проекту будівництва відповідачі здійснили будівництво (спорудження) об`єктів, які за своїм функціональним призначенням є об`єктами інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу), технічними приміщеннями. Колегія суддів зазначає, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін. За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання про призначення експертизи, виходив із того, що для вирішення даного спору по суті, необхідним є встановлення обставин правомірності нарахування та сплати пайової участі, що потребує спеціальних знань у галузі будівництва, зокрема, застосування відповідних методів та методик будівельно-технічних досліджень, встановлення приналежності майна до тих чи інших видів об`єктів, оскільки вирішення зазначеного питання лише на підставі тлумачень відповідних будівельних стандартів, норм законодавства у сфері будівництва є неможливим, так як потребує застосування відповідних методів та методик будівельно-технічних досліджень й не може бути зроблено господарським судом самостійно без проведення судової будівельно-технічної експертизи. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Частиною 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Відповідно до статті 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертна діяльність здійснюється, зокрема, експертами з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. Статтею 71 вказаного закону закріплено, що підставою для проведення судової експертизи (обстеження і дослідження) є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб. Відповідно до статті 10 Закону України "Про судову експертизу" до проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Відповідно до частини 3 та 4 статті 99 ГПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Колегія суддів акцентує, що відповідно до п.п. 1.2.2.,1.2.3 розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 основними видами (підвидами) експертизи є, зокрема, інженерно-технічна: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна; будівельно-технічна; оціночно-будівельна; земельно-технічна; оціночно-земельна; експертиза з питань землеустрою; пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; комп`ютерно-технічна; телекомунікаційна, електротранспортна експертиза; експертиза технічного стану ліфтів; інженерно-механічна; водно-технічна; авіаційно-технічна; теплотехнічна експертиза та економічна: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій. Будівельно-технічна експертиза - це процес дослідження об`єктів, явищ і процесів на основі спеціальних знань у галузі будівництва з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Предметом будівельно-технічної експертизи є коло питань у галузі будівництва, в тому числі ціноутворення у будівництві, вирішення яких належить до компетенції експертів будівельно-технічної експертизи. Об`єктом будівельно-технічної експертизи в цілому є ті джерела відомостей про встановлювані факти, ті носії інформації, що піддаються дослідженню і за допомогою яких експерт пізнає обставини, що входять у предмет експертизи. Пунктом 5.1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що основними завданнями будівельно-технічної експертизи є: визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об`єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об`єктів; визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об`єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, пов`язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо; визначення можливості та розробка варіантів розподілу (виділення частки; порядку користування) об`єктів нерухомого майна. Суд апеляційної інстанції зазначає, що до предмета доказування в даній справі входить встановлення обставин щодо наявності або відсутності обов`язку відповідачів зі сплати пайового внеску, а також обставини, що безпосередньо впливають на розмір сум пайової участі, правильність здійсненого позивачем розрахунку сум пайового внеску, оскільки між сторонами існують суперечності щодо розміру площі, яка має включатись у розрахунок сплати пайової участі, даних про будівництво об`єктів соціальної інфраструктури, об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства, технічних приміщень. Водночас, для постановлення чіткого, зрозумілого та обґрунтованого судового рішення всі обчислення мають ґрунтуватись на науковій та професійній базі, зробленими спеціалістами в будівельній сфері. При вирішенні питання щодо призначення експертизи у цій справі судом враховано, що змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання. Верховний Суд неодноразово зазначав, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи (аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду: від 28.01.2025 у справі № 922/304/24, від 27.04.2021 у справі № 927/685/20, від 12.05.2021 у справі № 922/1791/20). Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду. У постанові Верховного Суду від 12.08.2025 у справі № 910/6623/24, якою цю господарську справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, судом, зокрема зазначено: «Посилаючись на правове обґрунтування наявності підстав для солідарного стягнення з відповідачів коштів пайової участі та беручи до уваги розрахунок позивача як обґрунтований, суди попередніх інстанцій в повному обсязі не перевірили його відповідність приписам п. 2 р. II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 132-IX, не надали такому розрахунку належної оцінки з урахуванням всіх наявних у справі доказів, не врахували контрозрахунку відповідача-2, наведеного у відзиві на позовну заяву, в якому останній заперечував підставність нарахування таких коштів … При новому розгляді справи необхідно врахувати викладене вище, для правильного вирішення спору більш ретельно на підставі наявних у матеріалах справи документів повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін, здійснити перевірку розрахунку позивача…». Відтак, судова колегія враховує, що встановлення приналежності спірного майна до тих чи інших видів об`єктів потребує спеціальних знань у галузі будівництва, оскільки вирішення зазначеного питання лише на підставі тлумачень відповідних будівельних стандартів, норм законодавства у сфері будівництва є неможливим, так як потребує застосування відповідних методів та методики будівельно-технічних досліджень й не може бути зроблено господарським судом самостійно без проведення судової експертизи. Враховуючи наявність спірного питання між сторонами щодо функціонального призначення об`єктів в межах об`єкта будівництва: "Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення за адресами: пров. Заводський, 1, 1/2, 2; вул. Причальна, 1/5, 5 у Дарницькому районі м. Києва", зокрема соціальної інфраструктури, об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства, технічних приміщень, колегія суддів вважає, що для вирішення цього питання необхідні спеціальні знання, які не пов`язані з галуззю права. Можливість достовірного встановлення або спростування факту будівництва (спорудження) зазначених об`єктів в інший спосіб, ніж проведення судової експертизи, не є можливим. При цьому, жодною зі сторін спору не надано висновок експерта з зазначених в ухвалі суду першої інстанції питань. Тому, оскільки для аналізу та встановлення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури, а саме: визначення чи належать певні об`єкти/приміщення до відповідних категорій, визначених п. 4.2 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033), необхідним є застосування відповідних методів та методики будівельно-технічних досліджень, що не може бути зроблено господарським судом самостійно без залучення відповідних фахівців, оскільки такі дослідження включають, зокрема, безпосередню перевірку приміщень на відповідність ДБН та документам технічної інвентаризації, для роз`яснення питань, які виникли при вирішенні даного спору, необхідні спеціальні знання й без проведення судової експертизи неможливо вирішити цей спір по суті. З огляду на наведене, колегія суддів вважає вмотивованими висновки суду попередньої інстанції про наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 99 ГПК України, для призначення у цій справі судової експертизи. У свою чергу, судовою колегією критично оцінюються доводи апелянта про недоцільність призначення у справі, що розглядається, такого роду судової експертизи з відповідними поставленими на її вирішення питаннями, зокрема з підстав того, що встановлення даних, необхідних для вирішення спору в цій справі, не потребує спеціальних знань, а зводиться до арифметичних розрахунків та логічних висновків на основі технічної документації. З приводу решти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, судова колегія звертає увагу, що наведені скаржником аргументи були почуті й враховані судом апеляційної інстанції. Натомість, ухвала в частині заявленого предмета апеляційного оскарження є вмотивованою, а місцевим господарським судом достатньо повно зазначено підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції"). Згідно п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу на час проведення експертизи. У зв`язку з призначенням у цій справі будівельно-технічної судової експертизи матеріали справи підлягають надсиланню до експертної установи, а відсутність матеріалів справи у суді унеможливлює подальший розгляд справи, тому суд першої інстанції правомірно зупинив провадження у справі на час проведення судової експертизи. Зупинення провадження у справі обумовлене наявністю обставин, які є підставою для такого зупинення в силу вимог процесуального закону та які мають істотне значення для правильного вирішення спору, тому зупинення провадження у цій справі на час проведення експертизи є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону, у зв`язку із чим не може вважатись затягуванням розгляду справи та не свідчить про порушення судом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 ГПК України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 ГПК України). Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За висновками судової колегії, викладені апелянтом в апеляційній скарзі доводи про те, що оскаржувана ухвала постановлена у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідністю висновків суду обставинам справи; порушенням вимог процесуального законодавства, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження відповідачів 1, 3 та 5 знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених скаржником в апеляційні скарзі доводів у цілому. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 про призначення судової експертизи та зупинення провадження в справі № 910/3368/26 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі № 910/3368/25 про призначення судової експертизи та зупинення провадження - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва.

4. Справу повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя С.О. Алданова Судді О.О. Євсіков В.А. Корсак