Постанова 4857 № 380/4517/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/4517/26 пров. № А/857/30782/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Заверухи О.Б., Кузьмича С.М., з участю секретаря Волчанського А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 380/4517/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції Хома О.П., час ухвалення рішення 25 травня 2026 року, місце ухвалення рішення м.Львів, дата складання повного тексту рішення 25 травня 2026 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у межах виконавчого провадження АСВП №68911360 державним виконавцем здійснюється примусове стягнення коштів з рахунку, на який надходить пенсія позивача. На думку позивача, фактично здійснено стягнення усього розміру пенсійних виплат, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та порушує його право на достатній життєвий рівень. Зазначає, що пенсія є єдиним джерелом його існування, а тому повне списання коштів позбавляє його можливості забезпечити мінімальні життєві потреби. Учасники справи в судове засідання не зявилися, належним чином повідомлялися про час і місце апеляційного розгляду справи, і оскільки їхня неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи, розгляд справи проведено у їхній відсутності без фіксації процесу технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. На примусовому виконанні у Личаківському ВДВС ЗМУ МЮ перебуває виконавче провадження ВП №68911360 з виконання постанови серії БАБ №550465 від 08.02.2022 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 40 800 грн. 04.05.2022 державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №68911360, винесено постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а також накладено арешт на кошти та майно боржника. У межах виконавчого провадження державним виконавцем скеровано запити до відповідних органів та установ щодо встановлення майна, рахунків та джерел доходу боржника. Згідно з відповіддю ГУ ПФУ у Львівській області позивач перебуває на обліку як пенсіонер з 01.06.2025. У межах виконавчого провадження з арештованого рахунку боржника списано кошти у сумі 28 476 грн 06 коп. Позивач 05.02.2026 звернувся до відповідача із інформаційним запитом. Листом від 06.02.2026 №7620 відповідач повідомив позивача про можливість подання заяви про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження». Проте ОСОБА_2 не звертався до органу державної виконавчої служби із заявою про визначення рахунку для здійснення видаткових операцій, заявою про зняття арешту з пенсійного рахунку чи документами, які б підтверджували спеціальний режим використання рахунку. Вважаючи дії відповідача щодо зняття коштів з пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, що визначав на час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.. Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з відповіддю ГУ ПФУ у Львівській області ОСОБА_1 перебуває на обліку як пенсіонер з 01.06.2025 Відповідно до підп. 3 п. 10-2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1404-VIII тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). Аналіз наведеної норми свідчить, що така стосується заборони на звернення стягнення на пенсію під час діє воєнного стану, однак вона не встановлює автоматичної заборони звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках боржника без підтвердження їх спеціального статусу. Порядок накладення арешту і вилучення майна (коштів) боржника визначає стаття 56 Закону № 1404-VIII, відповідно до частини першої якої арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (частина друга статті 56). У відповідності до частини четвертої цієї ж статті копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Стаття 59 Закону № 1404-VIII врегульовує порядок зняття арешту з майна, відповідно до частини четвертої якої (у редакції, чинній на дату прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувача 28.12.20218), підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1404-VIII тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». У заяві зазначаються номер поточного рахунку, який фізична особа - боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок. Фізична особа - боржник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації. Державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови: надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку); перевіряє наявність інших виконавчих проваджень, відкритих стосовно фізичної особи - боржника, та, у разі якщо стосовно фізичної особи - боржника відкриті інші виконавчі провадження, одночасно надає/надсилає відповідну постанову до органів державної виконавчої служби або приватному виконавцю, які здійснюють примусове виконання у таких виконавчих провадженнях. У такому разі поточний рахунок, зазначений у відповідній постанові, вважається визначеним для здійснення видаткових операцій і в межах таких виконавчих проваджень. Зупинення вчинення виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження не є підставою для відмови у визначенні поточного рахунку для здійснення видаткових операцій. У разі надходження від державного, приватного виконавця постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника для здійснення видаткових операцій банк за визначеним у постанові рахунком здійснює видаткові операції на суму коштів у розмірі, встановленому цим підпунктом. Судом встановлено, що позивач як боржник у виконавчому провадженні ВП №68911360 не подавав державному виконавцю заяву про визначення рахунку для здійснення видаткових операцій, не надав документів про спеціальний режим рахунку та не звертався із заявою про зняття арешту. Відсутність відповідних звернень боржника та пасивність його поведінки унеможливлювало визначення державним виконавцем поточного рахунку як пенсійного рахунку ОСОБА_1 , тому дії державного виконавця по стягненню коштів з такого рахунку у виконавчому провадженні ВП №68911360, яке перебуває на виконанні впродовж двох років, є правомірними, а позовні вимоги щодо оскарження таких дій безпідставними. Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем вказані вимоги щодо доказування правомірності своїх дій виконано. Позовні вимоги про стягнення моральної та матеріальної шкоди, а також про зупинення виконавчого провадження є похідними від позовних вимог про оскарження дій відповідача і не підлягають до задоволення з огляду на висновок суду про правомірність дій державного виконавця і відповідність таких законодавству, яке регулює спірні правовідносини. Ба більше, постановою від 13.05.2026 закінчено виконавче провадження ВП №68911360 з підстав повної сплати боржником штрафу. Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 380/4517/26 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. Б. Заверуха С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 15 липня 2026 року.