Постанова Київський апеляційний суд № 761/5511/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 761/5511/24 провадження № 22-ц/824/1469/2026 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року в складі судді Саадулаєва А. І., встановив: 08.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» (далі - ТОВ «Столичний комфорт») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 в період з 29.10.2013 по 13.08.2021 була власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. ТОВ «Столичний комфорт» було експлуатуючою організацією, яка здійснювала обслуговування буд. АДРЕСА_2 , що підтверджується Договором №6-116 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Договором про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території з додатком. ТОВ «Столичний комфорт» регулярно надавалися житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_3 . У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 своїх обов`язків щодо своєчасної оплати вартості спожитих житлово-комунальних послуг, в період з 30.11.2013 по 30.04.2017 виникла заборгованість в загальному розмірі 36 197,72 грн, яка складається з: 16 290,52 грн - сума боргу за спожиті житлово-комунальні послуги, 18 237,53 грн - збитки від інфляції, 1 669,67 гру - 3% річних. Станом на момент звернення до суду з вказаним позовом, заборгованість не погашена. Посилаючись на вказані обставини позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 36 197,72 грн, яка складається з: 16 290,52 грн - сума боргу за спожиті житлово-комунальні послуги, 18 237,53 грн - збитки від інфляції, 1 669,67 гру - 3% річних. Також просив відшкодувати судові витрати по сплаті судового збору - 3 028 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 22 000 грн. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Столичний комфорт» 16 290 грн 52 коп. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, 3% річних - 176 грн 55 коп., інфляційні втрати - 822 грн 80 коп. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. 23.09.2024 ОСОБА_1 подала заяву про перегляд заочного рішення суду. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду задоволено. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року скасовано, справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні. 29.10.2024 ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому просила застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову. Відшкодувати судові витрати на оплату судового збору в сумі 630 грн. Звернула увагу, що у Акті звірки, який надав позивач суду на підтвердження розміру заборгованості, відсутні посилання на осіб, які його склали, вони не містять обов`язкових реквізитів та не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку. Згідно довідки ТОВ «Столичний комфорт», підписаного директором та бухгалтером, її заборгованість станом на 24 січня 2017 року становила лише 4 188,75 грн за останні два місяці, яка пізніше була погашена. 10.04.2025 представник позивача - адвокат Безсмертний О. О. подав письмові пояснення, в яких просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Столичний комфорт» 16 290 грн 52 коп. за спожиті житлово-комунальні послуги, а також відшкодувати судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 22 000 грн. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Столичний комфорт» 16 290,52 грн заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий збір у розмірі 1 362,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмір 1 800,00 грн. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено. Увалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що в період з 3.11.2013 по 30.04.2017 відповідачка вчасно не вносила плату за отримані житлово-комунальні послуги, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 16 290,52 грн. Оскільки позивачем не підтримуються позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, позов в цій частині задоволенню не підлягає. Суд не погодився з доводами відповідача про застосування строку позовної давності до заявлених вимог, оскільки позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин. 26.06.2025 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Столичний комфорт» до ОСОБА_1 . Стягнути з ТОВ «Столичний комфорт» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, в тому числі сплачений судовий збір, моральну компенсацію за понівечену репутацію у розмірі 1 500 грн, витрати на поштові відправлення в сумі 156 грн, витрати на копіювання матеріалів справи для суду та позивача у сумі 162 грн. Свої доводи мотивує тим, що позивачем не було надано належні докази на підтвердження наявної заборгованості та її розміру, а також судом не було застосовано строк позовної давності і наслідки його спливу. Правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався. Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в ній доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 29.10.2013 по 13.08.2021 була власником квартири АДРЕСА_1 . ТОВ «Столичний комфорт» є експлуатуючою організацією, яка здійснювала обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_2 до 31 травня 2023 року. 01 листопада 2013 року між ТОВ «Столичний комфорт» (виконавець) та ОСОБА_3 (споживач) укладено договір №6-116 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, та про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, за умовами якого виконавець зобов`язався надавати споживачеві комунальні послуги, а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором. Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період: 30.11.2012 - 02.02.2024, який не містить підпису відповідача, заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.04.2017 становить 16 290,52 грн (а.с.31, 34). Згідно довідки про забезпеченість житловою площею та комунальними послугами від 24.01.2017, яка містить підпис директора , бухгалтера та паспортиста ТОВ «Столичний комфорт», заборгованість за житлово-комунальні послуги становить 4 188 грн 75 коп. за два місяці, розмір квартирної плати за 1 місяць становить 276, 30 грн. Доказів сплати заборгованості, що виникла станом на 24.01.2017 в сумі 4 188 грн 75 коп. відповідачем надано не було. Відповідачем також не надано доказів сплати за житлово-комунальні послуги за лютий, березень та квітень 2017 року. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Згідно пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. У статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо є докази, що підтверджують факт такого переривання. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 686/23170/19 (провадження № 61-13802св21) вказано, що «тлумачення статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливе виключно в межах самої позовної давності». Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року. Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22). Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року. За таких обставин звернення до суду позовними вимогами про стягнення заборгованості за період до 02 квітня 2017 року заявлені позивачем поза межами позовної давності. Судом встановлено, що на час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених позовних вимог. Як вбачається з наданого суду акту звірки взаємних розрахунків, за квітень 2017 року відповідачу нараховано суму в розмірі 276,30 грн, який відповідає розміру, який зазначений в наданій нею довідці. З а відсутності доказів того, що за квітень 2017 року ОСОБА_1 було сплачено вказані грошові кошти, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині. Разом з тим, правові підстави для покладення на відповідачку обов`язку виконати зобов`язання щодо сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги поза межами строку позовної давності відсутні. З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає відповідній зміні шляхом зменшення суми стягнення з 16 290,52 грн до 276,30 грн. Щодо розподілу судових витрат Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин 1, 13 статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на часткове задоволення позовних вимог (1,70%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 51 грн 48 коп., з позивача на користь відповідача - судовий збір в сумі 2 604,45 грн (98,3%) за подання заяви про перегляд заочного рішення та за подання апеляційної скарги. З урахуванням взаємозаліку з ТОВ «Столичний комфорт» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 552, 97 грн. Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження витрат позивача на правову допомогу, а тому правові підстави для відшкодування таких витрат відсутні. Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також вимог, заявлених і розглянутих судом першої інстанції. Оскільки вимога відповідача про стягнення з ТОВ «Столичний комфорт» на її користь моральної компенсації за понівечену репутацію в сумі 1 500 грн не була предметом розгляду суду першої інстанції, а тому не може бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції. Надані відповідачем докази на підтвердження понесених нею витрат на поштові відправлення в сумі 156 грн та на копіювання матеріалів справи в сумі 162 грн не містять відомостей про те, що вказані витрати були пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Крім цього, відповідачем також не надано відповідного розрахунку таких витрат, а тому суд дійшов висновку про відмову у відшкодуванні таких витрат за рахунок позивача у зв`язку з їх недоведеністю. Керуючись ст. 353, 367, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат по сплаті судового збору змінити. Зменшити суму заборгованості за житлово-комунальні послуги, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт», з 16 290 грн до 276,30 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 552, 97 грн. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 800 грн скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову у відшкодуванні вказаних судових витрат. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, витрат на поштові відправлення та копіювання матеріалів справи відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук