Постанова 4824 № 761/31693/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження №22-ц/824/590/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2024року місто Київ справа № 761/31693/20 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М. за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Сіромашенко Н.В., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та встановити порядок користування зазначеною квартирою. В липні 2021 рокуОСОБА_3 звернувся до суду з зусррічною повною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з останньої на його користь витрати з оплати житлово-комунальних послуг на утримання частки в спільній квартирі в розмірі 19001,70 грн.за період з червня 2018 року по червень 2021 року. В мотивування вимог посилався на те, що він є власником 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/4 частину вказаної квартири в порядку спадкування за законом. Вказував, що ОСОБА_1 хоч і стала співвласницею квартири, але жодного разу не брала участі в утриманні свого майна та не здійснювала платежів за житлово-комунальні послуги, як це передбачено законодавством, не зверталася до нього щодо компенсації понесених витрат на утримання її частки чи розподілу рахунків. Зважаючи на положення ст.ст.257, 261 ЦК України щодо строку позовної давності, за період з червня 2018 року по червень2021 року, відповідач не проводила жодної оплати з утримання належної їй частки в квартирі, в свою чергу, ним за вказаний період, здійснено оплату житлово-комунальних послуг на утримання квартири на загальну суму 76006,77 грн. згідно квитанцій про оплату. Вважає, що оскільки частка ОСОБА_1 у спільному майні становить 1/4 частина, остання мала би сплатити на утримання нерухомого майна вартість комунальних послуг в розмірі: 76006,77 грн./4=19001,70 грн., які він і просить стягнути з відповідача. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою та встановлення порядку користування квартирою залишено без розгляду. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21 серпня 2023 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати з оплати житлово-комунальних послуг на утримання частки в спільній квартирі в сумі 19001,70 грн., судовий збір в розмірі 908 грн.та витрати на правову допомогу в сумі 9000 грн. Частково не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 витрати з оплати житлово-комунальних послуг на утримання частки в спільній квартирі в сумі 12434 грн. В задоволенні інших вимог відмовити. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що ОСОБА_1 позовні вимоги визнала частково на суму 12434 грн. щодо витрат на оплату за утримання будинку та прибудинкової території та опалення. Вказувала, що оскільки ОСОБА_1 не проживає і не зареєстрована у спірній квартирі, не користувалася і не користується нарівні із ОСОБА_3 житлово-комунальними послугами, які нараховуються на зареєстрованих осіб та послугами Укртелекому, вона не повинна нести жодних обов`язків щодо оплати таких послуг. Зазначала, що використання газопостачання, водовідведення та водопостачання, а також електричної енергії мало місце лише для потреб ОСОБА_3 , а не для утримання самої квартири, а тому вони не є витратами в розумінні статті 360 ЦК України і не підлягають стягненню з ОСОБА_1 . ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість. У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити з вищевказаних підстав. Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обгрунтованості. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно достатті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно зч.ч.1, 4 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. У частині першій статті 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. На підставі вимог ст.ст.66, 67 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України). Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес). Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети. Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі №521/3743/17-ц, від 19 серпня 2020 року у справі №703/2200/15-ц, від 15 квітня 2021 року у справі №638/5001/17. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Органом приватизації державного житлового фонду Старокиївського району 17 червня 1993 року на підставі розпорядження №1099. Згідно рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 червня 2014 року у справі №761/27350/13-ц визнано за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. Право власності ОСОБА_1 на 1/4 частину вказаної квартири зареєстровано у встановленому Законом порядку 03 лютого 2015 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 вересня 2020 року. ОСОБА_3 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 з 10 січня 1956 року по даний час. ОСОБА_1 у вказаному житловому приміщенні не зареєстрована та не проживає, що не заперечується позивачем. ОСОБА_3 , звертаючись до суду з даним позовом, посилався на те, що ОСОБА_1 хоч і стала співвласницею квартири, але жодного разу не брала участі в утриманні свого майна та не здійснювала платежів за житлово-комунальні послуги, як це передбачено законодавством, а тому просив стягнути з останньої відповідно до її частки у квартирі (1/4) на його користь заборгованість за період з червня 2018 року по червень 2021 року за: утримання будинку і прибудинкової території, вивезення побутових відходів, споживання газу, споживання холодної води, споживання електричної енергії, централізоване опалення, розподіл газу, Укртелеком у розмірі 19001,70 грн. На підтвердження нарахування сум за житлово-комунальні послуги за період з червня 2018 року по червень 2021 року та їх оплату позивачем були надані рахунки та квитанції. Частково визнаючи позовні вимоги на суму 12434 грн., ОСОБА_1 , як у відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 , так і в апеляційній скарзі вказувала на те, що вона не проживає та не зареєстрована у спірній квартирі, не користувалась і не користується на рівні з позивачем комунальними послугами та послугами Укртелекому, відтак, не несе жодних обов'язків щодо оплати таких послуг та як співвласник частини квартири відповідач повинна нести витрати на утримання будинку та прибудинкової території та на опалення квартири в розмірі від виставлених постачальниками послуг сум. Тому, враховуючи надані позивачем розрахунки та платіжні квитанції, сплачені ним за утримання будинку та прибудинкової території та опалення квартириза період з червня 2018 по червень 2021 року, виходячи з розміру частки квартири відповідача, вона повинна сплатити 12434,00 грн. Судом першої інстанції було вірно встановлено, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , а тому повинні виконувати обов`язок по утриманню майна згідно своєї частки та нести тягар відповідальності перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними з цим майном. Разом з цим, судом першої інстанції не було враховано, що послуги, вартість яких залежить від кількості осіб, які зареєстровані у квартирі - вивезення побутових відходів та від площі квартири - послуги з теплопостачання та утримання будинку і прибудинкової території, повинні оплачуватися співвласниками згідно своєї частки. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 у спірній квартирі не зареєстрована та не проживає, тому не користується послугами з: водовідведення та водопостачання, постачання електричної енергії, споживання газу, а тому вказані послуги споживалися лише позивачем та сплачувалися останнім відповідно до показників лічильників. Судом першої інстанції було зазначено, що споживач не звільняється від плати за абонентськеобслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг. Разом з тим, судом першої інстанції не було взято до уваги те, що надані позивачем квитанції не містять даних щодо нарахування та оплати плати за абонентськеобслуговування з постачання: гарячої води, теплової енергії, плати за абонентське обслуговування ПАТ АК «Київводоканал». При цьому, інші послуги, зокрема послуги з теплопостачання та утримання будинку і прибудинкової території, а також за доставку газу повинні оплачуватися співвласниками згідно своєї частки у квартирі. А відтак, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за централізоване опаленням, утриманням будинку і прибудинкової території, доставку газу пропорційно до розміру частки відповідача у квартирі (1/4 частка). Таким чином, за період з червня 2018 року по червень 2021 року заборгованість відповідача становить: за послуги з утримання будинку і прибудинкової території (1/4 частина) - 2859,60 грн.; за послуги з опалення (1/4 частина) - 11215,61 грн.; за послуги щодо розподілу газу (1/4 частина) - 17,54 грн., що разом становить 14092,75 грн. Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги Укртелеком, колегія суддів вважає, що вказані послуги надавалися лише для потреб позивача, оскільки відповідач в квартирі не проживає, а тому вони не є витратами в розумінні статті 360 ЦК України, а відтак задоволенню не підлягають. На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, а відтак рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 серпня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову ОСОБА_3 ОСОБА_3 у позовній заяві просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, в якій зазначав, що у випадку визнання відповідачем позову витрати становлять 6000 грн., а у випадку не визнання відповідачем позову витрати становлять 9000 грн. У відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 , представник ОСОБА_1 вказувала на те, що витрати на правову допомогу не підтверджені належними доказами. З матеріалів справи вбачається, що 17 червня 2021 року між ОСОБА_3 та АО «Т.О.РУЛ» в особі керуючого партнера Мазур Т.В. укладено договір про надання правової допомоги №39/2021. На виконання умов Договору про надання правової допомоги №39/2021 від 17 червня 2021 року сторони уклали Додаткову угоду №1 від 17 червня 2021 року, згідно п.1 якої виконавець зобов'язується надати правову допомогу клієнту, а клієнт зобов'язується оплачувати надану правову допомогу. Згідно з п.2 Угоди сторони домовилися, що за правову допомогу клієнт сплачує винагороду у формі гонорару з розрахунку: підготовка заяв по суті спору - 1500,00 грн.; підготовка клопотання 500,00 грн.; участь у судовому засіданні - 1500,00 грн.; прибуття у судове засідання - 500,00 грн.; ознайомлення з матеріалами справи - 500,00 грн. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, а томувідповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України витрати на правову допомогу підлягають стягненню з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених вимог, що становить 5000 грн. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, судова колегія приходить до висновку прочасткове задоволення апеляційної скарги. Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Колегія суддів вважає необхідним пропорційно до задоволеної частини позовних вимог стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 673,46 грн., а з позивача на користь відповідача судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 351,80 грн. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 14092 грн. 75 коп. та судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 673 грн. 46 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 судові витрати понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 351 грн. 80 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 17 травня 2024 року. Головуючий: Судді: