Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/460/26

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова Іменем України 15 липня 2026 року м. Херсон Номер справи: 766/460/26 Номер провадження: 22-ц/819/1024/26 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ: головуючого Радченка С.В., суддів: Базіль Л.В., Приходько Л.А. секретар: Андреєва В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського міського суду Херсонської області, ухваленого 28 квітня 2026 року під головуванням судді Рядчої Т.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та стягнення грошових коштів, третя особа: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Стулій К.М., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції У січні 2026 року адвокат Пуляєва Н.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області, як одержувач пенсії. Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Стулій К.М. №950 19.12.2025 року, ОСОБА_1 має право на пенсію, що належала пенсіонеру і залишилась недоотриманою у зв`язку з його смертю за період з 01.07.2023року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак отримати право власності на грошові кошти вона може тільки в судовому порядку, так як відповідач здійснив їй виплату тільки за період з 01.12.2022 року по 31.06.2023 року. Просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на грошові кошти (пенсію) за період з 01.07.2023 року по 16.04.2025 року, які не одержані за життя її чоловіком, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2026 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на суму недоотриманої пенсії за період з 01.07.2023 року по 16.04.2025 року, яка належала за життя її чоловіку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак не була одержана ним за життя та не включена до складу спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію, яка належала її чоловіку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.07.2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Встановивши, що за життя чоловік позивачки мав право на отримання пенсії за віком за період з 01.07.2023 року по 16.04.2025 року, і ця сума пенсії залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 успадкувала належну її чоловікові недоотриману пенсію, яка неправомірно була не нарахована спадкодавцю. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи відповідача Не погоджуючись з рішенням суду, ГУ ПФУ у Херсонській області, подало апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення яким в позовних вимогах відмовити повністю, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що положеннями статті 49 Закону № 1058 передбачено, що в разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд виплата пенсії припиняється. Керуючись вищезазначеною нормою, у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено з 01.07.2023. Про поновлення виплати припиненої пенсії спадкодавець за життя не звертався, а тому пенсія йому не нараховувалася. Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу У письмовому відзиві, який надійшов на адресу апеляційного суду, представник позивачки просила відхилити доводи апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Встановлені судом першої інстанції обставини справи ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 24.10.2009 року. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану м. Лінц Федеральної землі Верхня Австрія Республіки Австрії від 05.05.2025 року. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Херсонській області. Приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Стулій К.М. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом №950 від 19.12.2025 року. З відповіді Головного управління від 26.09.2025 року вбачається, що позивачка отримала тільки частину успадкованої пенсії в розмірі 67 837, 86 гривень за період з 01.12.2022 року по 31.06.2023 року, а іншу частину, за період з 01.07.2023 року по 16.04.2025 року, не отримала у зв`язку з припиненням її нарахування та виплати. Позиція апеляційного суду Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. За змістом частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Перелік підстав для припинення пенсії передбачено статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», частиною першою якої визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом. Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц вказано, що підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 жовтня 2022 року у справі № 727/12371/21 припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом. Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_2 посилалася на те, що до складу спадщини входять суми пенсії, які належали спадкодавцеві ОСОБА_3 , але не були ним одержані за життя за період з 01.07.2023 року по 16.04.2025 року. Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 має право на пенсію, що належала пенсіонеру і залишилась недоотриманою у зв`язку з його смертю за період з 01.07.2023року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, органами Пенсійного фонду України виплачено позивачці частину недоотриманої пенсії з 01.12.2022 по 30.06.2023 в сумі 67 837,86 грн, яку ОСОБА_2 не отримав за життя. Таким чином, стороною відповідача утримується належне позивачці спадкове майно у виді ненарахованих сум пенсійного забезпечення недоотриманого спадкодавцем за життя, право власності на які в порядку спадкування за законом перейшло до позивачки. З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок місцевого суду, що існують правові підстави для стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування. Доводи апелянта про те, що пенсійні виплати ОСОБА_2 за період з 01.07.2023 року по 16.04.2025 рокуне нараховувались та фактично не належали померлому, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи не містять рішення пенсійного органу про припинення виплати (нарахування) пенсії ОСОБА_2 з підстав, визначених статтею 49 Закону № 1058-IV, що є виключною підставою для зупинення нарахування пенсії відповідній особі за її життя. Суд першої інстанції правильно зазначив, що припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців та не оскарження дій пенсійного фонду спадкодавцем, за відсутності відповідного рішення територіальних органів Пенсійного фонду або рішення суду, не зумовлює припинення нарахувань пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у відзиві на позов, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів. У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Задовольняючи позов, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській областізалишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2026 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий С.В. Радченко Судді Л.В. Базіль Л.А. Приходько