Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/193/26

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/193/26 Головуючий в І інстанції: Ус О.В. Номер провадження: №22-ц/819/1109/26 Доповідач: Майданік В.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2026 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Майданіка В.В., суддів: Воронцової І.В., Склярської І.В., секретар Середюк О.О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спора Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Моісеєва Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 травня 2026 року, ухвалене у складі судді Ус О.В. в м. Херсоні, дата складення повного рішення 26 травня 2026 року, у справі за позовом адвоката Пуляєвої Наталії Сергіївни, яка діє від імені ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спора Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Моісеєва Г.В., про визнання права, зобов`язання вчинити дії, стягнення пенсії в порядку спадкування, В С Т А Н О В И В : Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги У січні 2026 року адвокат Пуляєва Наталія Сергіївна, яка діє від імені ОСОБА_1 , звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила: --- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; --- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01 квітня 2023 року по 31 серпня 2024 року; --- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01 квітня 2023 року по 31 серпня 2024 року. Крім того, просила стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 331,20 грн. Позов обґрунтований наступним. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка, як одержувач пенсії, перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області, який є відповідачем у справі. Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10.01.2025 року. Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Моісеєвою Г.В. №857 01.08.2025 року, позивач мав право на пенсію, що належала пенсіонеру і залишилась недоотриманою у зв`язку з його смертю за період з 01.04.2023року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак отримати право власності на грошові кошти позивач може лише в судовому порядку, оскільки відповідач здійснив йому виплату тільки за період з 01.06.2022 року по 31.03.2023 року. Послалася на ст.52 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає порядок виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера. Також послалася на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 року у справі № 243/13575/19, відповідно до якої: "право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення". Також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.10.2022 року у справі № 727/12371/21, відповідно до якого "припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та неоскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом. Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20)". Також послалася на положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". При цьому вказала, що жодним законом не визначено такої підстави для припинення пенсії як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної особи, не підтвердження місця фактичного проживання чи не звернення до органів ПФУ щодо переведення виплати пенсій на територію, контрольовану українською владою. Послалася на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 243/3505/16-ц, постанови Верховного Суду від 17.12.2018 року у справі № 243/5697/16-ц, від 12.12.2018 року у справі № 227/2802/16-ц, від 18.05.2022 року у справі № 638/8368/19, відповідно до яких "підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України". Підсумовуючи викладене, зазначила, що позивач, як спадкоємець за законом, який в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті бабусі, має право на отримання пенсії, яка не була отримана ОСОБА_2 за свого життя. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.01.2026 року було відкрито провадження у справі й ухвалено розгляд справи призначити в порядку загального позовного провадження. Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що виплату пенсії померлій пенсіонерці ОСОБА_2 було припинено з 01.04.2023 року на підставі п.4 ч.1 ст.49 Закону №1058 у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, тобто для нарахування пенсійних виплат необхідно було здійснити дії щодо поновлення пенсії, проте, померла ОСОБА_2 не зверталась за життя до Головного управління із заявою про поновлення виплати пенсії та не надавала відповідні підтверджуючі документи. Тобто, у Головного управління були відсутні підстави для нарахування ОСОБА_2 пенсійних коштів за період з 01.07.2023 року по 16.04.2025 року, а тому вимога стягнути з відповідача на користь позивача недоотриманої пенсії померлої особи за період з 01.04.2023 року по 31.08.2024 року є безпідставною та необґрунтованою, а відтак позов задоволенню не підлягає. Представник позивача надала до суду відповідь на відзив, в якому просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому вказала, що припинення виплати пенсії за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, а не оскарження дій фонду спадкодавцем, не зумовлює припинення вже призначеної пенсії і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на її отримання, тому позивач, як спадкоємець за законом, який в установленому порядку прийняв спадщину після смерті своєї бабусі, має право на отримання пенсії після смерті ОСОБА_2 . Головним управлінням жодного рішення про припинення виплати пенсії померлій ОСОБА_2 не приймалось. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Представником позивача подано заяву про розгляд справи у відсутність, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини не явки суд не повідомляв. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спора, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Моісеєва Г.В. в судове засідання не з`явилася. Суд розгляну справу за відсутності її учасників. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 26 травня 2026 року позов було задоволено частково. Суд вирішив: --- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити нарахування пенсії ОСОБА_2 за період з 01.04.2023 по 31.08.2024; --- стягнути з Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 01.04.2023 по 31.08.2024; --- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити; --- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 331,20 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 є онуком померлої ОСОБА_2 , у зв`язку з чим отримав Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Моісеєвою Г.В. №857 від 01.08.2025 року, згідно з яким спадщина складається з суми пенсії, що належала пенсіонеру і залишилась недоотриманою у зв`язку з його смертю; інших спадкоємців по справі не заявлено. При цьому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Херсонській області. Також суд виходив з того, що з відповіді Головного управління від 29.09.2025 року вбачається, що позивач отримав тільки частину успадкованої пенсії в розмірі 36 804,64 грн за період з 01.06.2022 року по 31.03.2023 року, а іншу частину, за період з 01.04.2023 року по 31.08.2024 року, не отримав у зв`язку з припиненням її нарахування та виплати. Також суд враховував положення ч.1 ст.49 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яким встановлено перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду, а саме: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. При цьому суд звернув увагу на те, що наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом. І, як зазначив суд, визначених даною статтею обставин у судовому засіданні не встановлено. Також суд виходив з того, що пунктом 14-4 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення рф, що підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. При цьому, як вказав суд, доводи відповідача, які ґрунтуються на застосуванні до спірних правовідносин положення вказаної норми та п.10 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 299 "Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" судом відхиляються, оскільки наведенні положення розповсюджується на пенсіонерів, які не померли. На правовідносини щодо спадщини приписи зазначеної норми не розповсюджуються. Внаслідок викладеного суд дійшов висновку, що припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та неоскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. На думку суду, право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом. Відтак, вважав суд, доводи відзиву відповідача про неналежність ненарахованої пенсії до складу спадщини є безпідставними. Водночас суд зазначив, що перевірити розмір недоотриманої пенсії та самостійно визначити цей розмір суд позбавлений можливості. А тому, вважав суд, вимога про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві суми пенсії за період з 01 квітня 2023 року по 31 серпня 2024 року включно, належних спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , буде ефективним способом захисту порушеного права позивача на спадкування належних спадкоємцю сум пенсії. Натомість, на думку суду, вимога про визнання права власності в порядку спадкування на суми невиплаченої пенсії не є ефективним способом захисту прав позивача, оскільки ефективним способом є стягнення відповідних виплат з відповідача, які судом задоволено. На вказане рішення відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про його скасування й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому він послався на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, вказав, що суд не прийняв до уваги те, що спадкодавець ОСОБА_2 не отримувала пенсію протягом 6 місяців підряд, що на підставі п.4 ч.1 ст.49 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є підставою для припинення виплати пенсії. Також зазначив, що поза увагою суду залишилось те, що в період з 01.06.2022 року по 31.03.2023 року відповідно до вимог законодавства ОСОБА_2 здійснювалось нарахування пенсії, яку вона не отримала. І, враховуючи положення ст.52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", недоотримані суми пенсії, які були нараховані за життя пенсіонера, підлягають виплаті визначеному нотаріусом спадкоємцю. Звернув увагу на те, що недоотримана ОСОБА_2 за життя пенсія за період з 01.06.2022 року по 31.03.2023 року в сумі 36 804,64 грн була виплачена 08.08.2023 року. Що ж до нарахування та виплати пенсії, належної ОСОБА_2 по день її смерті, а саме за період з 01 квітня 2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , то зазначив, що для нарахування вказаних пенсійних виплат необхідно було здійснити дії щодо поновлення пенсії, чому суд не дав належної оцінки та не врахував існуючий порядок поновлення пенсії, передбачений ч.2 ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також не врахував Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846. При цьому зазначив, що місце проживання ОСОБА_2 включено до Переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії, або є тимчасово окупованими. З огляду на це послався на п.14-4 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і вказав, що померла ОСОБА_2 не зверталася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії з повідомленням про одержання чи неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У відзиві адвокат Пуляєва Наталія Сергіївна, яка діє від імені ОСОБА_1 , просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. При цьому послалася, зокрема, на положення ст.ст.16, 316, 317, 392, 1216, 1219 ЦК України, ст.ст.46, 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст.18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Також вказала, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя мала право на нарахування та виплату пенсії за спірний період незалежно від звернення до Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області, а тому підстав для припинення нарахування належної померлій пенсії не існувало і припинення виплат не впливає на спадкування, адже до спадкової маси належать суми всієї недоотриманої пенсії з 01.04.2023 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Справу було призначено до апеляційного розгляду на 13.07.2026 року о 09:10 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися й про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Фактичні обставини, встановлені судом З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається таке. ОСОБА_1 є онуком померлої ОСОБА_2 , в зв`язку з чим отримав Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Моісеєвою Г.В. № 857 від 01.08.2025 року. Відповідно до вказаного Свідоцтва про право на спадщину за законом спадщина складається з суми пенсії, що належала пенсіонеру і залишилась недоотриманою у зв`язку з його смертю; Інших спадкоємців по справі не заявлено. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.01.2025 року. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Херсонській області. З відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 29.09.2025 року вбачається, що позивач отримав частину успадкованої пенсії в розмірі 36 804,64 гривень за період з 01.06.2022 року по 31.03.2023 року, а іншу частину, за період з 01.04.2023 року по 31.08.2024 року, не отримав у зв`язку з припиненням її нарахування та виплати. Отже, відповідач припинив нараховувати пенсію ОСОБА_2 , починаючи з 01.04.2023 року. Таким чином, спір між сторонами виник з приводу наявності чи відсутності у позивача права на отримання в порядку спадкування за законом спадкового майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавцю до її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яку відповідач припинив нараховувати з 01.04.2023 року. Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Права i обов`язки, які не входять до складу спадщини імперативно визначені у статті 1219 ЦК України, є виключними та розширеному тлумаченню не підлягають. За ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Відповідно до ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. За положеннями ст.52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ("Виплата недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера"): --- сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали (частина 1); --- члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну (частина 2); --- у разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини (частина 3). Відповідно до положень ч.1 ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": --- виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом (частина 1); --- поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону (частина 2). Стаття 46 вказаного Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачає виплату пенсії за минулий час, зокрема: --- нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії (частина 1); --- нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом (частина 2). Частина 3 ст.35 вказаного Закону передбачає, зокрема, поновлення пенсії по інвалідності. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: --- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; --- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; --- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31.10.2022 року у справі № 727/12371/21: "Припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та неоскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом. Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20)". Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 243/3505/16-ц, постановах Верховного Суду від 17.12.2018 року у справі № 243/5697/16-ц, від 12.12.2018 року у справі № 227/2802/16-ц, від 18.05.2022 року у справі № 638/8368/19: "Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України". Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" прийнято з метою визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України. Цим Законом, як і іншими законами, не визначено такої підстави для припинення пенсії як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної особи, не підтвердження місця фактичного проживання чи незвернення до органів ПФУ щодо переведення виплати пенсій на територію, контрольовану українською владою. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки до нього він дійшов при повному та всебічному дослідженні обставин справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішив справу з дотриманням норм процесуального права. Як правильно зазначив суд першої інстанції, наведений ч.1 ст.49 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом. Дійсно, відповідно до п.4 ч.1 ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Однак, ч.2 ст.49 вказаного Закону передбачає поновлення виплати пенсії, а саме що таке поновлення здійснюється в порядку, передбаченому ч.3 ст.35 та ст.46 цього Закону за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Тобто, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Суд першої інстанції правомірну враховував те, що пунктом 14-4 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення рф, що підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. При цьому, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, доводи відповідача, які ґрунтуються на застосуванні до спірних правовідносин положення вказаної норми та п.10 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 299 "Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" є неспроможними, оскільки наведенні положення розповсюджується на пенсіонерів, які не померли. На правовідносини щодо спадщини приписи зазначеної норми не розповсюджуються. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу й на те, що, як правильно зазначив суд першої інстанції, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та неоскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень ст.1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом. Відтак, як правильно вважав суд першої інстанції, вимога про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві суми пенсії за період з 01 квітня 2023 року по 31 серпня 2024 року включно, належних спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнення відповідних виплат з відповідача буде ефективним способом захисту порушеного права позивача на спадкування належних спадкоємцю сум пенсії. Апеляційний суд звертає увагу на те, що обмеження у 3 роки на виплату нарахованої пенсії за минулий час, передбачені ч.1 ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", застосовуються тільки за наявності вини пенсіонера у несвоєчасному отриманні пенсії. Про це також зазначено і у висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31.10.2022 року у справі № 727/12371/21. У цій же справі мова йде про виплату позивачу, як спадкоємцю, належної спадкодавцю пенсії за минулий час по день смерті спадкодавця, а саме за період з 01 квітня 2023 року по 31 серпня 2024 року, що вкладається у термін (3 роки), передбачений ч.1 ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на яку зроблено посилання в ч.1 ст.49 вказаного Закону, яка регулює питання припинення та поновлення виплати пенсії. Отже вимога про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві суми пенсії за період з 01 квітня 2023 року по 31 серпня 2024 року включно підлягає задоволенню. Відтак, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують. Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на неврахування судом того, що спадкодавець ОСОБА_2 не отримувала пенсію протягом 6 місяців підряд, що на підставі п.4 ч.1 ст.49 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є підставою для припинення виплати пенсії, а для нарахування вказаних пенсійних виплат необхідно було здійснити дії щодо поновлення пенсії, чого зроблено не було. При цьому апеляційний суд виходить з того, що, як вже було зазначено, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31.10.2022 року у справі № 727/12371/21 припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та неоскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом. Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20). Також апеляційний суд враховує й положення ст.46 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За встановлених обставин статті 46 та 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" дають законні підстави для поновлення виплати вказаної пенсії, а отже і для задоволення відповідної позовної вимоги. Також підлягають відхиленню й посилання скаржника на неврахування судом п.14-4 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", того, що померла ОСОБА_2 не зверталася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії з повідомленням про одержання чи неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і не могла подати таке повідомлення. Цьому суд першої інстанції дав належну оцінку, вказавши, що наведенні положення розповсюджується на пенсіонерів, які не померли. Висновки суду апеляційної інстанції Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 травня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повної постанови 13 липня 2026 року. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська