Постанова Тернопільський апеляційний суд № 601/3543/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 601/3543/25Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С. Провадження № 22-ц/817/808/26 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 липня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Гірський Б. О., Костів О. З., за участі секретаря Дідух М.Є. без сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу № 601/3543/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Універсал Банк, інтереси якої представляє адвокат Ручка Анатолій Миколайович, на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 07 квітня 2026 року, ухваленого суддею Білосевич Г.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Універсал Банк, Товариства з обмеженою відповідальністю Українське бюро кредитних історій про захист прав споживача, В С Т А Н О В И В: у листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позов до АТ Універсал Банк, ТзОВ Українське бюро кредитних історій, у якому просив визнати незаконними дії АТ «Універсал банк» щодо передання відомостей ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» для внесення інформації (запису) в кредитній історії ОСОБА_1 про наявність кредитної заборгованості за договором від 24.02.2018 року; зобов`язати ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» виключити інформацію (запис) з кредитної історії ОСОБА_1 щодо наявності кредитної заборгованості перед АТ «Універсал банк» за договором від 24.02.2018 року. В обґрунтування заяви посилається на те, що 24.02.2018 року він уклав кредитний договір з АТ «Універсал банк». Постановою Тернопільського апеляційного суду від 25.10.2022 у справі № 601/296/22 в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал банк» про стягнення заборгованості відмовлено. Даним рішенням було встановлено, що заборгованість за кредитним договором б/н від 24.02.2018 відсутня. Проте у жовтні 2023 від АТ «Універсал банк» почали надходити повідомлення про необхідність сплатити заборгованості. Згідно з отриманого звіту з Українського бюро кредитних історій, щодо ОСОБА_1 наявні фінансові зобов`язання перед АТ «Універсал банк» та поточна заборгованість складає 26262,11 грн, з січня 2022 жодних нарахувань не здійснено. На його звернення про внесення змін до кредитної історії АТ «Універсал банк» відмовив. Відповіді на свою заяву, направлену на адресу ТзОВ «Українське бюро кредитних історій», він не отримав. Посилаючись на те, що пред`являючи позов до суду, банк скористався своїм правом пред`явлення вимоги до позичальника, після якої право нарахування процентів та штрафних санкцій за договором остаточно припинилось, вважає, що передана АТ «Універсал банк» до ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» інформація про наявність у нього кредитної заборгованості є недостовірною, а дії банка щодо передання цих відомостей ТзОВ «Українське бюро кредитних історій», так само як і внесення ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» цієї інформації в кредитній історії є незаконними. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 07 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до АТ «Універсал банк», ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживача - задоволено. Визнано незаконними дії АТ «Універсал банк» щодо передання відомостей ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» для внесення інформації (запису) в кредитній історії ОСОБА_1 про наявність кредитної заборгованості за договором від 24.02.2018 року. Зобов`язано ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» виключити інформацію (запис) з кредитної історії ОСОБА_1 щодо наявності кредитної заборгованості перед АТ «Універсал банк» за договором від 24.02.2018 року. Стягнуто з АТ «Універсал банк» на користь держави судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 2662,40 грн. В апеляційній скарзі представник АТ Універсал Банк - адвокат Ручка А.М. просить скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 07 квітня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що позивачем не надано суду першої інстанції будь-яких доказів, які б підтвердили настання підстав передбачених у ч. 1 ст. 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» для вилучення інформації, що складає кредитну історію. Позивач не заперечує факту надання згоди та укладення кредитних правочинів, термін зберігання інформації в кредитній історії позивача не закінчився. Бюро зберігає інформацію протягом десятирічного терміну з моменту припинення кредитного правочину. Закон України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» не передбачає вилучення Бюро з кредитної історії інформації в зв`язку з ухваленням судових рішень щодо стягнення заборгованості по кредитним правочинам. Вважають, що на момент розгляду даної справи не було встановлено та визнано факту відсутності кредитного договору, договір не було визнано недійсним у судовому порядку, не був встановлений факт відсутності письмової згоди позивача на використання та розповсюдження інформації щодо нього, не має підстав для спростування та вилучення такої інформації. Необхідно звернути увагу суду, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 25.10.2022 по справі № 601/296/22, не зобов`язано Банк списати заборгованість ОСОБА_1 , а відтак, кредитні кошти видані Банком відповідно до Умов і Правил кредитного договору мають бути повернуті ОСОБА_1 . Крім того, позивачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язання за кредитним договорам. Отже, Кременецький районний суд Тернопільської області в оскаржуваному рішенні неправильно застосував норми матеріального права та зобов`язав ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» виключити інформацію (запис) з кредитної історії ОСОБА_1 щодо наявності кредитної заборгованості перед АТ «Універсал банк» за договором від 24.02.2018 року, що не передбачено Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій». ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу представника АТ Універсал Банк - адвоката Ручки А.М., у якому зазначив, що доводи апеляційної скарги зводяться до твердження про наявність заборгованості та ставлять під сумнів судове рішення, а саме постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року по справі 601/296/22, яка набрала законної сили. Даним судовим рішенням було встановлено, що заборгованість за кредитним договором б/н, укладеним між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 від 24.02.2018 року, згідно з якого ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт у сумі 15000 грн, відсутня. Постанова набрала законної сили 25 жовтня 2022 року та є обов`язковою для виконання. Надуманими є висловлювання апеляційної скарги ОСОБА_2 , що «подання ОСОБА_1 позовної заяви у даній справі № 601/3543/25 до АТ «Універсал Банк» є спробою уникнення позивачем своїх кредитних зобов`язань перед Банком за Договором про надання банківських послуг Monobank від 24.02.2018 року», оскільки такі відсутні і це встановлено судовим рішенням та підтверджено випискою та розрахунком доданими до відзиву самим представником АТ «Універсал банк» Ручкою А.М., де вбачається, що після звернення АТ «Універсал банк» до суду про стягнення заборгованості нарахування не проводилися. В свою чергу наявність запису кредитної заборгованості перед АТ «Універсал банк» за договором від 24.02.2018 року порушує справа ОСОБА_1 та не було виключено на неодноразові звернення ОСОБА_1 . ОСОБА_1 , АТ Універсал Банк та ТзОВ Українське бюро кредитних історій повідомлялися про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявні довідки про доставку електронного документа. Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, заслухавши доповідь судді-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що 24 лютого 2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання останнім анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (Монобанк), відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрило позивачу поточний рахунок у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 15000 грн. У анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 згідний з тим, що ця заява, разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 25.10.2022 у справі № 601/296/22 в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 22303,99 грн відмовлено. У вказаній постанові суду зазначено наступне як мотивування для відмови в позові: «без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно з наданою банком випискою по особовому рахунку, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, відповідачем було витрачено коштів на загальну суму 36977,88 грн, а внесено на погашення заборгованості 41585,34 грн. З цього розрахунку також вбачається, що заборгованість за тілом кредиту частково сформована за рахунок списання банком з кредитного ліміту нарахованих протягом усього часу відсотків за користування кредитом. Таким чином, сплачені позивачем кошти безпідставно було спрямовано на погашення відсотків, враховуючи також і те, що позивачем не доведено відсоткової ставки, на умовах якої був наданий кредит та те, що сума заборгованості за тілом кредиту сформована за рахунок включення в неї і відсотків, розмір яких є недоведеним. За таких обставин, всі суми, що сплачувалися відповідачем в межах погашення заборгованості за вказаною анкетою-заявою слід зараховувати на погашення тіла кредиту. Оскільки сума 41585,34 грн, яка була внесена на картковий рахунок в тому числі методом автоматичного погашення простроченої заборгованості та погашення обов`язкового платежу, є більшою за фактично витрачену з цього ж рахунку 36977,88 грн, колегія суддів вважає, що заборгованість за кредитним договором б/н, укладеним між банком та відповідачем 24.02.2018, згідно з якого ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт у сумі 15 000 грн., відсутня» (зворот а.с. 6 зворот а.с. 8). Разом з цим, як вказує позивач у позові, що у жовтні 2023 року від АТ «Універсал Банк» почали надходити повідомлення про необхідність сплати заборгованості. Згідно з отриманого звіту з ТзОВ Українського бюро кредитних історій, щодо ОСОБА_1 наявні фінансові зобов`язання перед АТ «Універсал банк» та поточна заборгованість складає 26262,11 грн, з січня 2022 жодних нарахувань не здійснено. У липні 2024 року позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до АТ «Універсал Банк» про захист прав споживачів, про визнання припиненим зобов`язання, в якому просив суд: визнати припиненим зобов`язання ОСОБА_1 за договором, укладеним з АТ «Універсал Банк» у формі Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 24.02.2018 року. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02.12.2024 у справі №756/8598/24, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 20.08.2025, в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, Оболонський районний суд м. Києва виходив із підстав обрання останнім неналежного способу захисту (а.с. 9-10). 30.10.2025 позивач звернувся до АТ «Універсал банк» із заявою про внесення змін до кредитної історії у зв`язку із відсутністю заборгованості (а.с. 11). Листом від 17.11.2025 вих. № К-1457/КЕП, АТ «Універсал банк» повідомило позивача, що рішенням суду договір про надання банківських послуг від 24.02.2018 не визнаний недійсним та відсутнє зобов`язання банку про анулювання іншої частини заборгованості. Станом на 17.11.2025 сума заборгованості перед банком складає 26262,11 грн (а.с. 16). Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що банк, скеровуючи до ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» інформацію про наявність у позивача заборгованості за кредитним договором від 24.02.2018 залишив поза увагою рішення суду, що набрало законної сили, у якому констатовано відсутність заборгованості позивача за тілом кредиту та необґрунтованість нарахування відсотків. За таких обставин дії відповідача АТ «Універсал банк» не можуть вважатись правомірними, а внесена інформація є недостовірною. Таким чином, інформація щодо наявності заборгованості позивача за кредитним договором, укладеним із АТ «Універсал банк», яка міститься у базі кредитних історій, не відповідає дійсності, з огляду на відсутність заборгованості за договором. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію визначаються Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій». Відповідно до ст. 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» ведення кредитної історії - діяльність Бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію. Користувач Бюро - юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до Договору надає і має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію. Кредитний правочин - правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу). У ст. 7 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» визначено, що кредитна історія серед іншого містить такі відомості про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії: а) відомості про кредитний правочин та зміни до нього (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину); б) сума зобов`язання за укладеним кредитним правочином; в) вид валюти зобов`язання; г) строк і порядок виконання кредитного правочину; ґ) відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов`язання за кредитним правочином; д) дата виникнення прострочення зобов`язання за кредитним правочином, його розмір і стадія погашення; е) відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо); є) відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання. Кредитна історія також містить інформацію про суб`єкта кредитної історії, яка складається із сукупності документованої інформації про особу з державних реєстрів, інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел: а) наявність заборгованості за податками та обов`язковими платежами; б) рішення судів, що стосуються виникнення, виконання та припинення зобов`язань за укладеним кредитним правочином; в) рішення судів та органів виконавчої влади, що стосуються майнового стану суб`єкта кредитної історії; г) інші відомості, що впливають на спроможність виконання суб`єктом кредитної історії власних зобов`язань. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», бюро вилучає з кредитної історії: 1) інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, Договору або визнання їх недійсними; 2) всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього; 3) інформацію, яка передбачена пунктами 2-4 частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії. Бюро має право за участю користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та Договором (ч. 2 ст. 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій»). Бюро зберігає інформацію протягом десятирічного терміну з моменту припинення кредитного правочину. У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Зі змісту позовної заяви у справі, що переглядається в апеляційному порядку, видно, що спір виник між фізичною особою (позивачем) і бюро та банком (відповідачі) щодо: незаконності передання банком до кредитної історії позивача інформації про наявність кредитної заборгованості; незаконності внесення бюро інформації (запису) в кредитній історії щодо наявності кредитної заборгованості у позивача; зобов`язання бюро виключити недостовірну інформацію (запис) з кредитної історії позивача щодо наявності кредитної заборгованості. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, постановою Тернопільського апеляційного суду від 25.10.2022 у справі № 601/296/22 в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24.02.2018 в розмірі 22303,99 грн відмовлено. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Не заслуговують на увагу посилання заявника на те, що на момент розгляду даної справи не було встановлено та позивачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань за спірним кредитним договором, оскільки дані твердження спростовуються висновком суду зробленим у постанові Тернопільського апеляційного суду від 25.10.2022 року у справі № 601/296/22, а саме: Згідно з наданою банком випискою по особовому рахунку, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, відповідачем було витрачено коштів на загальну суму 36977,88 грн, а внесено на погашення заборгованості 41585,34 грн. З цього розрахунку також вбачається, що заборгованість за тілом кредиту частково сформована за рахунок списання банком з кредитного ліміту нарахованих протягом усього часу відсотків за користування кредитом. Таким чином, сплачені позивачем кошти безпідставно було спрямовано на погашення відсотків, враховуючи також і те, що позивачем не доведено відсоткової ставки, на умовах якої був наданий кредит та те, що сума заборгованості за тілом кредиту сформована за рахунок включення в неї і відсотків, розмір яких є недоведеним. За таких обставин, всі суми, що сплачувалися відповідачем в межах погашення заборгованості за вказаною анкетою-заявою слід зараховувати на погашення тіла кредиту. Оскільки сума 41585,34 грн, яка була внесена на картковий рахунок в тому числі методом автоматичного погашення простроченої заборгованості та погашення обов`язкового платежу, є більшою за фактично витрачену з цього ж рахунку 36977,88 грн, колегія суддів вважає, що заборгованість за кредитним договором б/н, укладеним між банком та відповідачем 24.02.2018, згідно з якого ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт у сумі 15 000 грн., відсутня (зворот а.с. 18) Отже, постановою Тернопільського апеляційного суду від 25.10.2022 у справі № 601/296/22 були встановлені обставини, які мають преюдиціальне значення та не потребують додаткового доказування, а саме те, що заборгованість ОСОБА_1 перед АТ Універсал Банк за кредитним договором від 24.02.2018 відсутня. Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи та сторонами не заперечується, що в Єдиному реєстрі наявності кредитної історії, формування та ведення якого здійснюється ТзОВ «Українське бюро кредитних історій», в кредитній історії позивача наявна інформація про заборгованість позивача за Договором про надання банківських послуг Monobank від 24.02.2018 року. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону джерелами формування кредитних історій є: відомості, що надаються користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю. Отже, відповідальним за надання достовірної інформації до Бюро кредитних історій, щодо наявної за позивачем заборгованості за договором кредиту, є виключно АТ «Універсал Банк», який будучи обізнаним про наявність судового рішення про відмову у стягнення заборгованості за кредитним договором б/н, укладеним між банком та ОСОБА_1 24.02.2018 року, у зв`язку із відсутністю заборгованості, без будь-яких законних підстав відмовив позивачу у внесенні змін до його кредитної історії. Враховуючи наведе, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ефективним і належним способом захисту позивача буде зобов`язати АТ Універсал Банк виключити відомості про заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 24.02.2018 року та вжити усіх необхідних заходів для внесення змін до відомостей про кредитні зобов`язання, зокрема, про відсутність заборгованості за кредитним договором б/н від 24.02.2018 року у кредитній історії ОСОБА_1 в Українському бюро кредитних історій. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу АТ Універсал Банк, інтереси якої представляє адвокат Ручка А.М., слід залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 07 квітня 2026 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не здійснюється. Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Універсал Банк, інтереси якої представляє адвокат Ручка Анатолій Миколайович, залишити без задоволення. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 07 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 14 липня 2026 року. Головуюча Н.М. Храпак Судді: Б.О. Гірський О.З. Костів