Постанова Запорізький апеляційний суд № 331/2883/26

Дата документу Справа № 331/2883/26 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 331/2883/26 Головуючий в 1 інстанції Каретник Ю.М. Провадження № 33/807/918/26 Доповідач у 2-й інстанції Солодовніков Р.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2026 року м. Запоріжжя Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Солодовніков Р.С., за участю захисників особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокатів Приладишевої Наталі Геннадіївни та Кальнього Дмитра Станіславовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Кальнього Дмитра Станіславовича на постанову Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 09 червня 2026 року, - в с т а н о в и в :

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції. Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір. Згідно з оскаржуваною постановою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення про те, що він 29.03.2026 о 02:17 у м. Запоріжжя, проспект Соборний, 92, керував ТЗ Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатору Alkotest Drager 6820 та в медичному закладі у лікаря нарколога відмовився на місці зупинки тз під час безперервної відеофіксації. Від керування відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень Правил дорожнього руху (далі ПДР). Про повторність попереджений, чим порушив п.2.5 ПДР. Крім того, відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення про те, що він 29.03.2026 о 02:17 м. Запоріжжя, проспект Соборний, 92, керуючи транспортним засобом Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі по вул. Фортечна в напрямку проспекту Соборного, не надав дорогу транспортному засобу MAXUS T60, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі по проспекту Соборному. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки. Внаслідок ДТП потерпілі відсутні, чим порушив п.16.11 ПДР.

2. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилався на те, що: - належними і допустимими доказами не доведено, що саме ОСОБА_1 був водієм і керував транспортним засобом; - рапорт поліцейського, відеозапис події 29.03.2026, на якому зафіксоване прибуття на місце події поліцейських, покази потерпілого ОСОБА_2 , який не повідомляє хто керував транспортним засобом не підтверджують факт керування автомобілем ОСОБА_4 ; - суд проігнорував докази, які підтверджують невинуватість ОСОБА_1 , що він не є водієм та відповідно не суб`єктом адміністративного правопорушення.

3. Позиції учасників. В засіданні апеляційного суду захисники Приладишева Н.Г. та Кальній Д.С. підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Пояснили, що під час ДТП автомобілем Audi ОСОБА_1 не керував, а керувала інша особа ОСОБА_5 , а тому ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративних правопорушень за ст.ст.124,130 КУпАП. Винуватість водія Audi у ДТП не заперечують, заподіяні потерпілому збитки будуть відшкодовані. Потерпілий ОСОБА_2 свою позицію щодо вимог апеляційної скарги не зміг сформулювати.

4. Мотиви апеляційного суду. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, Кальнього Д.С. на підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши її доводи і вивчивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення. Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції не дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП, а саме у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу; ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, не ґрунтується на доказах, долучених до протоколів та досліджених судом в суді першої та апеляційної інстанції. Суд першої інстанції поклав в основу свого рішення про доведеність винуватості ОСОБА_1 такі докази: протоколи про адміністративні правопорушення від 29.03.2026 серії ЕПР1 № 626825 та серії ЕПР1 №626831; рапорт працівника поліції від 29.03.2026; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення на огляд до КНП «ОКЗНПД та СХЗ» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 29.03.2026, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння; письмові пояснення потерпілого ОСОБА_2 ; письмові пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких він відмовився від надання пояснень згідно зі ст. 63 Конституції України; схему місця ДТП від 29.03.2026, на якій зафіксовано положення автомобілів AUDI А6 та MAXUS T60 після зіткнення, місце зіткнення та пошкодження автомобілів після ДТП; фотознімки з місця ДТП; довідку інспектора УПП в Запорізькій області ДПП, відповідно до якої ОСОБА_1 повторності за ст.130 КУпАП не має, посвідчення водія отримував; витяг з підсистеми «Адмінпрактика» щодо зафіксованих випадків порушення ОСОБА_1 ПДР; відеозапис подій 29.03.2026. Перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції такий висновок суду вважає необґрунтованим, оскільки він не підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи та вважає його передчасним і таким, що зроблений на підставі неповного з`ясування обставин справи та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» ( з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом». Судом враховується, що об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Разом з тим, суб`єктом адміністративного правопорушення за ст.124 і ст..130 КУпАП може виступати тільки особа, яка керує транспортним засобом. Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу. Апеляційний суд, зіставивши наявні у справі докази з доводами сторони захисту, дійшов висновку про недоведеність поза розумним сумнівом факту керування транспортним засобом в інкримінованих ОСОБА_1 адміністративних правопорушеннях. Так, за версією захисту ОСОБА_1 не керував автомобілем Audi A6 у момент ДТП, а перебував на задньому лівому сидінні (за водієм). Автомобілем керував його товариш та працівник ОСОБА_5 . Після зіткнення транспортних засобів ОСОБА_5 відкинуло подушкою безпеки на переднє пасажирське сидіння, у зв`язку з чим він вийшов із автомобіля через передні праві двері, тоді як ОСОБА_1 залишив автомобіль через задні ліві двері. На підтвердження цієї версії захист посилався на надані в суді пояснення ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , відеозапис з місця події, власний відеозапис щодо справного механізму відчинення задніх лівих дверей, а також на недоліки збору доказів, перевірки обставин і оформлення матеріалів ДТП працівниками поліції. У зв`язку з цим захист просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. На переконання апеляційного суду висунута захистом версія не виглядає надуманою чи малоймовірною за наявних обставин. З пояснень учасників щодо події дорожньо-транспортної пригоди, схеми ДТП, характеру ушкоджень транспортних засобів, фототаблиць та відеозапису з місця ДТП, судом апеляційної інстанції встановлено, що відбувся сильний удар (зіткнення) транспортних засобів Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_1 та MAXUS T60, державний номерний знак НОМЕР_2 , в наслідок перевищення швидкості руху. Від якого автомобіль Audi A6 відкинуло праворуч і вперед. Від дорожньо-транспортної пригоди в автомобілі Audi A6 спрацювала ліва бокова подушка безпеки на місці водія, що в сукупності з сильним ударом могло відкинути водія праворуч на переднє пасажирське сидіння. Суд першої інстанції у постанові зазначив, що за відеозаписом подій 29.03.2026, на якому зафіксоване прибуття на місце події поліцейських о 02:17 год., які виявили пошкоджені транспортні засоби. ОСОБА_1 , коли його можливо розгледіти на відео, перебував за автомобілем з боку задніх лівих дверей, а коли побачив поліцейських, різко пішов у бік передніх пасажирських дверей. У цей час із передніх пасажирських дверей виходив ОСОБА_5 (час на відео 2:17:50 2:18:00 год.). Ці обставини можуть підтверджувати пояснення ОСОБА_1 про те, що під час дорожньо-транспортної пригоди в автомобілі Audi A6 він перебував на задньому лівому сидінні (за водієм) та після зіткнення транспортних засобів він вийшов з задніх лівих дверей автомобіля. Висновки суду про те, що потерпілий ОСОБА_2 факт керування автомобілем ОСОБА_4 не заперечував на місці події та під час складання протоколу жодним чином не підтверджують факт керування ОСОБА_4 транспортним засобом, отже потерпілий в суді першої інстанції не допитувався. У судовому засіданні апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що не знає, хто саме керував автомобілем Audi A6 у момент дорожньо-транспортної пригоди. Унаслідок зіткнення транспортних засобів він отримав тілесні ушкодження, та йому надавали медичну допомогу безпосередньо на місці події. Зазначив, що після ДТП бачив біля автомобіля Audi A6 двох чоловіків: одного вищого зросту, іншого - нижчого. Водночас через погане самопочуття не бачив, хто з них перебував за кермом чи виходив із місця водія. За його словами, один із чоловіків знаходився з лівого боку автомобіля, інший з правого, після чого обоє відійшли за транспортний засіб. Також потерпілий повідомив, що не пам`ятає, чи з`ясовували працівники поліції у нього, хто саме керував автомобілем Audi A6. Із дослідженого апеляційним судом відеозапису події встановлено, що ОСОБА_1 із моменту прибуття працівників поліції з самого початку заперечував факт керування автомобілем, натомість ОСОБА_5 одразу повідомив поліцейським, що саме він перебував за кермом транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди. Така версія подій була висловлена безпосередньо на місці пригоди, проте працівниками поліції за невідомих причин не перевірена. Крім того, стороною захисту надано відеозапис, з якого вбачається, що автомобіль білого кольору, який має аналогічні пошкодження, як і автомобіль Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_1 після дорожньо-транспортної пригоди, має справний механізм відчинення задніх лівих дверей. Ця обставина узгоджується з версією захисту про можливість виходу пасажира через задні ліві двері. Разом із тим із відеозапису, здійсненого працівниками поліції, вбачається, що під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди не було вжито необхідних заходів для перевірки та спростування наведених обставин. Зокрема, поліцейські не з`ясували у потерпілого ОСОБА_2 , хто саме перебував за кермом автомобіля в момент зіткнення, не перевірили працездатність механізмів відчинення дверей автомобіля Audi A6, через які могли виходити водій і пасажир, не зафіксували та не дослідили обставину спрацювання лівої бокової подушки безпеки водія, не встановили зі слів ОСОБА_1 , де саме він перебував у салоні автомобіля під час ДТП, чи мав можливість залишити транспортний засіб через задні ліві двері, а також взагалі чи мала можливість особа, яка знаходилась на місці водія покинути автомобіль через водійські двері після зіткнення транспортних засобів, враховуючи спрацювання лівої бокової подушки безпеки зі сторони водія. Таким чином, наведені пояснення ОСОБА_1 і ОСОБА_5 фактично не були перевірені працівниками поліції належними процесуальними засобами. За таких обставин рапорт працівника поліції, відеозапис, який фіксує лише прибуття поліцейських уже після дорожньо-транспортної пригоди і перебування ОСОБА_1 біля задньої лівої двері автомобіля, а також пояснення потерпілого ОСОБА_2 , який не повідомив, хто саме керував транспортним засобом, у своїй сукупності не є достатніми та переконливими доказами того, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем у момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Наведені докази не спростовують версію сторони захисту та не усувають розумних сумнівів щодо особи водія. Відтак факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 не можна вважати доведеним поза розумним сумнівом, що виключає можливість покладення цього висновку в основу рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд також вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам сторони захисту, зокрема показанням свідка ОСОБА_5 , який як під час спілкування з працівниками поліції безпосередньо на місці дорожньо-транспортної пригоди, так і під час судового розгляду послідовно стверджував, що саме він керував автомобілем Audi A6 у момент ДТП. Безумовно, суд першої інстанції мав врахувати, що ОСОБА_5 перебуває з ОСОБА_1 у дружніх та трудових відносинах, що могло свідчити про його заінтересованість у результаті розгляду справи. Разом з тим сама по собі наявність таких відносин не є достатньою підставою для відхилення його показань. За таких обставин суд був зобов`язаний перевірити їх шляхом зіставлення з іншими доказами у справі, встановити їх узгодженість або суперечності та навести переконливі мотиви, з яких ці показання відхиляються. Проте суд першої інстанції фактично залишив показання ОСОБА_5 без належної оцінки, не зазначив, якими саме доказами вони спростовуються, не навів мотивів, з яких визнав їх недостовірними, та не встановив обставин, які б об`єктивно виключали можливість керування транспортним засобом саме ОСОБА_5 . Такий підхід не відповідає вимогам обґрунтованості судового рішення. Слід зазначити, що ОСОБА_5 працівники поліції взагалі не опитали, в процесуальних документах він відсутній, проте його присутність підтверджується відеозаписом події та поясненнями учасників ДТП. Незважаючи на те, що суд першої інстанції послався у постанові на відеозапис як на доказ винуватості ОСОБА_1 , проте зміст цього доказу не містить безперечних відомостей, які б підтверджували, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у момент вчинення адміністративних правопорушень. При цьому ОСОБА_1 як під час оформлення матеріалів працівниками поліції, так і в ході судового розгляду заперечував факт керування транспортним засобом, стверджуючи, що автомобілем керувала інша особа. Зазначені пояснення не були спростовані належними та допустимими доказами. Інших доказів, які б беззаперечно підтверджували, що саме ОСОБА_1 у момент дорожньо-транспортної пригоди виконував функції водія транспортного засобу, матеріали справи не містять. Водночас факт керування транспортним засобом є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП, а особа, яка керує транспортним засобом, є спеціальним суб`єктом зазначених правопорушень. Оскільки належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджено, що таким спеціальним суб`єктом був саме ОСОБА_1 , у справі не доведено одну з обов`язкових ознак складу інкримінованих адміністративних правопорушень. За таких обставин сукупність досліджених доказів не дає можливості дійти беззаперечного висновку про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час дорожньо-транспортної пригоди, а тому його винуватість у вчиненні адміністративних правопорушень не доведена поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини відповідно до принципу презумпції невинуватості підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вказані обставини суд першої інстанції не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин як відсутність складу адміністративного правопорушення. Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Отже, з огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, тому її слід задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, а справу про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП України, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника - адвоката Кальнього Дмитра Станіславовича задовольнити. Постанову Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 09 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду Р.С. Солодовніков