Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/498/25

Дата документу 10.07.2026 Справа № 333/498/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/498/25 Головуючий у 1-й інстанції: Стоматов Е.Г. Провадження № 22-ц/807/100/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Трофимової Д.А. суддів: Кухаря С.В., Полякова О.З. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Заболотнього Олександра Анатолійовича, на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У січня 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Заболотнього О.А., звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що у період з 26.10.2012 по 17.02.2022 вона перебувала зі ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, у сторін народилися двоє синів, 2015 р.н. та 2018 р.н. У період шлюбу ОСОБА_2 поступово став мінятися та здійснювати щодо позивачки психологічне насильство, ступінь вираженості якого з часом зростала; два рази відповідач застосував до позивачки фізичне насильство. Наведене змусило ОСОБА_1 припинити з відповідачем фактичні шлюбні відносини, змінити разом з дітьми місце проживання та офіційно розірвати шлюб. Проте позивачка була вимушена взаємодіяти зі ОСОБА_2 , надаючи можливість дітям спілкуватися з батьком (це було бажанням самих дітей), під час якої відповідач продовжував застосовувати до заявниці психологічне насильство. У липні 2024 року агресія відповідача досягла свого апогею і вилилася в обставини, які обумовлюють подання даного позову. Так, станом на липень 2024 року позивачка з дітьми у зв`язку з війною перебувала в якості внутрішньо переміщеної особи в м. Кропивницький, де у неї не було друзів, знайомих та рідних. 09.07.2024 року ОСОБА_2 зателефонував позивачці та запропонував укласти з ним договір і віддати йому на виховання одного з синів, мотивувавши це бажанням отримати відстрочку від призову на військову службу. Позивачка відмовила відповідачу. Після цього в період з 10.07.2024 по 18.07.2024 відповідач здійснив психологічну атаку на позивачку чисельними повідомленнями в месенджерах, які були надіслані безпосередньо ОСОБА_1 , а також її представнику. У цих повідомленнях відповідач звеличував себе та принижував ОСОБА_1 , висловлював їдкі судження щодо позивачки та її рідних, ображав їх, вигадував або перекручував обставини життя, формував почуття провини, погрожував, залякував, проявляв сексизм, нав`язував своє «спілкування» тощо. Наголошує, що агресію відповідач проявляв свідомо та системно. 18.07.2024 року ОСОБА_2 зателефонував дітям та сказав, що проїздом з іншого міста завітає до них. Діти почали проситися до батька, і попри поведінку відповідача ОСОБА_1 була змушена надати дітям можливість побачитися з батьком, оскільки це було їхнім бажанням. Через недбале відношення до специфічних потреб дітей ОСОБА_2 не можна наодинці залишати з дітьми, тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заздалегідь взаємно погодили, що зустріч буде відбуватися в присутності ОСОБА_1 . Однак під час зустрічі, рухаючись 18.07.2024 учетвером в автівці ОСОБА_2 до парку, той різко змінив настрій, зупинився біля магазину «АТБ» (вул. Вокзальна, 74, м. Кропивницький) і почав силоміць витягати позивачку з автівки, вимагаючи залишити його наодинці з дітьми. На відеозапису видно, як кремезний чоловік (відповідач), знаходячись в агресивному стані, маючи статеву та статурну перевагу, хапає жінку (позивачку) за руку і ногу та зневажливо, застосовуючи фізичну силу, силоміць намагається витягнути позивачку з автівки. Оскільки різка зміна настрою на агресивну злякала позивачку та дітей, вона вирішила їх забрати з автівки і повернутися додому. Проте відповідач, застосовуючи силу, заважав цьому, хапав позивачку та силоміць відштовхнув від автівки. Далі, оскільки позивачка намагалася викликати поліцію, відповідач, застосовуючи силу, вихопив у неї телефон та щосили жбурнув його на бетонну плитку. Після цього позивачці вдалося визволити дітей з машини, які перебували в наляканому агресивною поведінкою батька стані. Діти обіймали від страху матір, а та обіймала дітей, захищаючи їх. Кривдник намагався відібрати дітей у матері, проте видно, що самі діти не хотіли з ним йти. Насідаючи своєю масою, кривдник притиснув заявницю та дітей до стінки і агресивно щось виказував. Позивачка ще раз спробувала зателефонувати в поліцію, проте відповідач, знову застосовуючи силу, схопив позивачку за руки, силоміць вирвав телефон та щосили вдарив об бетонну плитку. Після цього відповідач з зухвалою посмішкою, розуміючи, що телефон знищено і позивачка не зможе ним скористатися, підійняв його та зі зневажливим видом повернув телефон. Протягом описаних подій відповідач словесно ображав позивачку. Під час застосування сили відповідач спричинив позивачці значний фізичний біль (аж до синців), тим самим, а також словесними образами і погрозами, викликав у позивачки та її дітей сильний емоційний стрес, що призвело до повної деморалізації ОСОБА_1 . Вважає, що відповідач спочатку в листуванні застосував до позивачки психологічне насильство, а після цього під час особистої зустрічі застосував до позивачки психологічне та фізичне насильство, пошкодивши при цьому її смартфон. Поведінка відповідача викликала у ОСОБА_1 страх за свою та дітей безпеку, емоційну невпевненість, відчуття незахищеності, сильне психологічне пригнічення та виснаження тощо. Тому відразу після початку насильства ОСОБА_1 почала звертатися до поліції з відповідними заявами від 12.07.2024, 13.07.2024, 18.07.2024 (повідомлення службі 102), 21.07.2024. Також заявниця (в особі представника) звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з заявою від 31.07.2024 про видачу обмежувального припису. За наслідком розгляду заяви про видачу обмежувального припису Комунарським районним судом м. Запоріжжя постановлене відповідне рішення від 12.08.2024 у справі № 333/6704/24, яке набрало законної сили. Даним рішенням визнано факт психологічного та фізичного насильства за вищевказаними двома епізодами, а саме, в листуванні та біля магазину «АТБ», а також пошкодження смартфону під час другого епізоду насильства. Також за наслідком розгляду заяв до поліції на відповідача було складено два протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. За даними протоколами постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.11.2024 у справі № 404/6881/24 відповідача було визнано винним у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, а також встановлено факт фізичного насильства під час подій біля магазину «АТБ» та пошкодження під час цього смартфону позивачки, домашнього насильства у вигляді психологічного насильства в листуванні, психологічного та фізичного насильства біля магазину «АТБ». Щодо розміру заподіяної майнової шкоди зазначає, що вартість матеріалів та ремонтних робіт для відновлення працездатності смартфону складає загалом 2000 гривень. Виходячи з наведеного, майнова шкода, яка підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивачки у зв`язку з пошкодженням ним смартфону під час домашнього насильства 18.07.2024 біля магазину «АТБ», полягає у витратах на матеріали та роботи, які позивачка мусить зробити для відновлення свого смартфону, і такі витрати складають 2000 гривень. Також вказує, що порушення прав позивачки у виді двох епізодів вчинення домашнього насильства та пошкодження під час цього її смартфону встановлені судовими рішенням в цивільній справі та справі про адміністративне правопорушення, що звільняє позивачку від доказування цих фактів у межах даного позову. Доведене вказаними доказами порушення прав позивачки дає їй право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у вчиненні відповідачем двох епізодів домашнього насильства відносно позивачки та пошкодження під час цього її смартфону, а саме: психологічне насильство в смс-повідомленнях у період з 10.07.2024 по 18.07.2024; психологічне та фізичне насильство 18.07.2024 біля магазину «АТБ» (вул. Вокзальна, 74, м. Кропивницький) та пошкодження під час цього смартфону позивачки. Моральна шкода позивачки полягає в наступному. Вищенаведені події тривали певний час, а саме з 10.07.2024 по 18.07.2024. Протягом цього часу позивачка перебувала в сильній напрузі та стресовому стані від поведінки відповідача. У позивачки був пригнічений настрій, погіршився сон, вона стала замкнутою в спілкуванні, через що порушилися соціальні зв`язки, з`явилися апатія, виснаження, емоційна невпевненість, відчуття незахищеності тощо. При цьому насильство відповідача принижує честь та гідність позивачки. Відчуття безсилля перед кремезним, фізично сильнішим та агресивним чоловіком паралізувало позивачку, вона стала боятися спілкуватися з іншими людьми, з`явилося постійне відчуття тривоги. Ситуація ускладнювалася тим, що в той час позивачка з дітьми перебувала через війну у вимушеній евакуації в чужому місті, де на той час у неї взагалі не було рідних, друзів та знайомих. Через це позивачка навіть не могла звернутися за допомогою до лікаря або психолога та пройти лікування або терапію, оскільки позивачці просто ні з ким було залишити дітей. При цьому відповідач, розбиваючи смартфон, чудово розумів, що позбавляє заявницю в чужому місті єдиного зв`язку з близькими і лишає її навіть можливості самостійно зателефонувати в поліцію або викликати швидку допомогу. Апогеєм стало фізичне насильство 18.07.2024 біля магазину «АТБ» ( АДРЕСА_1 ), що для позивачки стало фінальним та значним ударом. Від цього фізичного насильства 18.07.2024 позивачка відчула біль та страждання, як фізичні, так і душевні. При цьому дані події відбувалися в публічному місці, тому позивачка відчула сором за ситуацію, в якій вона прилюдно опинилася, що ще більше заділо її честь та гідність. Також ситуацію обтяжує відношення до неї відповідача, його нав`язливість і настирність, яку дуже важко припинити; відповідач добре знає, що його атаки деморалізують порядну та м`яку за характером позивачку, якій важко суперечити фізично значно сильнішому та агресивному чоловіку. Так, з листування видно, що позивачка та її представник декілька разів просили відповідача припинити насильницькі дії, попереджали про звернення до поліції тощо. Проте це не спиняло відповідача і він продовжував свою агресію аж до застосування фізичного насильства. При цьому навіть під час судових розглядів відповідач не визнав свою вину. Сам факт визнання судами домашнього насильства і пошкодження майна позивачки, а також характер таких правопорушень, доводять наявність моральної шкоди. Таким чином, позивачка зазнала моральну шкоду від фізичного болю, від душевних страждань через два епізоди домашнього насильства, від пошкодження її смартфону, а також від приниження її честі та гідності тощо. Виходячи з характеру та кількості правопорушень (психологічне насильство, фізичне насильство, пошкодження майна), глибини фізичних і душевних страждань, їх тривалості, а також інших вищезазначених обставин, завдану моральну шкоду позивачка оцінює у розмірі 8000 гривень. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд стягнути зі ОСОБА_2 на її користь 2 000 гривень на відшкодування майнової шкоди та 8 000 гривень на відшкодування моральної шкоди. Також у заяві від 09.06.2025 ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Заболотнього О.А., просила суд стягнути зі ОСОБА_2 на її користь судові витрати в розмірі 12 853 гривні. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої домашнім насильством та пошкодженням майна, задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 2 000 гривень 00 копійок на відшкодування майнової шкоди, 2 000 гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 353 гривні 00 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 гривень 00 копійок. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 937 гривень 92 копійки. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Заболотнього О.А., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, а також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди в розмірі 8000 грн була обґрунтована (з посиланням на відповідні докази) в сукупності трьома обставинами: - психологічне насильство відповідачем щодо позивачки в смс-повідомленнях у період з 10.07.2024 по 18.07.2024; - психологічне та фізичне насильство відповідачем щодо позивачки 18.07.2024 біля магазину «АТБ» ( АДРЕСА_1 ); - пошкодження відповідачем під час подій 18.07.2024 смартфону позивачки. У свою чергу, суд визнав моральну шкоду лише від пошкодження смартфону позивачки. При цьому, суд взагалі нічого не зазначив щодо завдання позивачці моральної шкоди вищенаведеним психологічним та фізичним насильством. Неврахування завданої відповідачем позивачці моральної шкоди внаслідок психологічного та фізичного насильства, потягло необґрунтоване зменшення судом розміру моральної шкоди з 8000 грн до 2000 грн. Вказує, що судом було зменшено до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу з 12500 грн до 2000 гривень, обґрунтувавши таке рішення лише загальною фразою, що суд виходить з принципів співмірності та розумності. Звертає увагу, що відповідач не подавав суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з відповідним обґрунтуванням. Відповідач лише усно та загальною фразою під час судового засідання зазначив, що він заперечує проти розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з тим, що вони є завищеними. Інші учасники справи судове рішення не оскаржили. Учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Отже, рішення суду фактично оскаржується в частині вирішених вимог про відшкодування моральної шкоди, а також в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині, а саме, в частині вимог про відшкодування майнової шкоди та в частині стягнення інших судових витрат, крім витрат на професійну правничу допомогу, рішення суду не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині вирішених вимог про відшкодування моральної шкоди, а також в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступнихпідстав. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України). Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Ухвалюючи рішення в частині вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу дійсно завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку зі знищенням мобільного телефону, і грошовий вираз такої шкоди має бути стягнутий з відповідача, як особи що несе відповідальність за завдання шкоди. Визначаючи розмір відповідного відшкодування, суд прийняв до уваги твердження позивача, що через протиправні дії відповідача вона змушена тривалий час відчувати душевні страждання та переживання, що негативно вплинуло на її психологічний спокій, здоров`я та спокійний побут. При цьому, дотримуючись принципів розумності, виваженості та справедливості суд виснував про необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру моральної шкоди з суми 8 000,00 грн до 2 000,00 грн. Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд вважав за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу з 12 500,00 грн. до 2 000 грн, які підлягають стягненню з відповідача. Проте, з такими висновками суду в повній мірі погодитися не можна з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , яке видане 20 жовтня 2012 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції. Сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серія НОМЕР_2 та серія НОМЕР_3 . Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 17 лютого 2022 року по цивільній справі № 333/8058/21 позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрований Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 1019 від 26 жовтня 2012 року. Після розірвання шлюбу громадянці ОСОБА_5 залишено шлюбне прізвище « ОСОБА_6 ». Стягнуто зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 17 листопада 2021 року і до досягнення повноліття дітей. Рішення набрало законної сили 22 березня 2022 року. ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_4 , виданого Фортечним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому ПМУМЮ (м. Одеса), актовий запис №

2. Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 12 серпня 2024 року по цивільній справі № 333/6704/24, яке набрало законної сили 12 вересня 2024 року, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису було задоволено частково. Видано обмежувальний припис строком на два місяці, яким: - заборонено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебувати ближче 100 (ста) метрів від місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_2 ; - заборонено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , наближатися на відстань 10 (десяти) метрів до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; - заборонено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вести листування з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . В іншій частині вимог заяви відмовлено. При розгляді вказаної справи судом першої інстанції було встановлено, що на підтвердження факту домашнього насильства, заявниця надала до суду відеозапис подій 18.07.2024 року. ОСОБА_2 також надав відеозапис із звукозаписом з відеореєстратора, встановленого в автомобілі у момент зазначеної події. Аналіз вказаних відеозаписів свідчить про те, що ОСОБА_2 агресивно себе поводив відносно ОСОБА_1 : хапав та штовхав заявницю; намагався насильно, проти її волі вивести із салону автомобіля, після чого вихопив у неї з рук мобільний телефон та кинув його об бетонну плитку, таким чином повністю пошкодивши пристрій. Крім того, сторона заявниці надала до суду роздруківку смс-повідомлень від ОСОБА_2 , адресовані ОСОБА_1 . Про наявність вказаної переписки заінтересована особа не заперечувала. Аналіз направлених ОСОБА_2 на адресу заявниці смс-повідомлень свідчить про наявність в них словесних образ та приниження: «…для того і заводила дітей, щоб качати права і відчувати себе в небезпеці», «…що ти можеш по суті кому запропонувати: вірність чи працелюбність, може повагу чи чесність», «…в безпеці та комфорті як люди жила, строїла своє життя, не як ОСОБА_8 », «ти не краща.. за матір от чесно! Ні в одному плані. Гуляща та непутьова, терпів батько напевно, але виховав таку ж!». З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що отримання вказаних образливих смс-повідомлень спричинили у неї емоційну невпевненість та відчуття незахищеності. Постановою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 листопада 2024 року, яка набрала законної сили 19 грудня 2024 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП. Як вбачається з копії вказаної постанови, відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП: - серії ВАД № 016561 від 24.07.2024 року: 10.07.2024 року близько 12-05 год. ОСОБА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , яка перебувала за адресою: АДРЕСА_3 , та отримала смс-повідомлення від ОСОБА_2 образливого характеру та погрозах, чим принижував честь та гідність ОСОБА_1 , та могла отримати шкоду психічному здоров`ю; - серії ВАД № 270692 від 24.07.2024 року: 18.07.2024 року близько 18-50 год. ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , а саме словесно ображав та погрожував, що могло завдати шкоди її психічному здоров`ю. Здійснивши аналіз наданих матеріалів, суд першої інстанції виснував, що ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 вчинив діяння фізичного та психологічного насильства. Крім того, відповідно до квитанції № А1498 від 26.12.2024 року сервісного центру «Скляр», ОСОБА_9 надала виріб Realme C21y, зовнішній вигляд якого був: візуально пошкоджений корпус, дисплейний модуль, сім-лоток, телефон у дуже поганому стані; несправність: смартфон фізично пошкоджений, не працює. Згідно акту оцінки вартості матеріалів та ремонтних робіт № 64 від 03.01.2025 року, за матеріали і роботи, необхідні для ремонту мобільного телефону НОМЕР_5 , необхідно сплатити 2 000 грн. Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права. Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Згідно ст. 30 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 особі, яка має право на відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих внаслідок домашнього насильства, моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню, та не пов`язана з їх розміром. Порядок відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих унаслідок домашнього насильства, визначається Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами. Частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Положеннями частини 3 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. За положеннями частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Як слідує із роз`яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31 березня 1995 року № 4 (із наступними змінами) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У пунктах 5, 9 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Матеріалами справи підтверджується, що відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, також судом було видано обмежувальний припис строком на два місяці. Апеляційний суд виходить із фактичних обставин справи, глибини душевних страждань позивача, яка через дії відповідача отримала емоційний стрес, тривогу, очевидним є те, що вона зазнала негативних переживань та емоцій, порушився звичний устрій її життя. Встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів керується засадами розумності, виваженості та справедливості, враховує глибину та ступінь моральних страждань позивача, яких вона зазнала внаслідок вчинення домашнього насильства з боку відповідача, і бере до уваги не лише ті критерії, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілої (почуття, емоції), але й ті, які характеризують зовнішній прояв - порушення звичного способу життя. Щодо визначеного судом першої інстанції розміру моральної шкоди в сумі 2 000 грн., колегія суддів з ним не погоджується, оскільки судом не в повній мірі враховано характер, обсяг та глибину страждань (душевних, психічних), яких позивач зазнала внаслідок домашнього насильства, вимушені життєві зміни, вимоги розумності та справедливості, та вважає за необхідне збільшити розмір відшкодування до 8 000 грн. В цій частині доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди обґрунтовані та підлягають задоволенню. Щодо витрат на правничу допомогу, надану в суді першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України). За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Приписами частини першої статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. У частині третій статті 141 ЦПК передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Встановлено, що професійна правова допомога позивачу в суді першої інстанції надавалася адвокатом Заболотним О.А. на підставі:договору про надання правничої допомоги від 24 грудня 2024 року, додаткового договору до договору про надання правничої допомоги від 24 грудня 2024 року, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1157915 від 13 січня 205 року. На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 12 500,00 грн. до суду першої інстанції було надано:акт про передачу-прийняття виконаних робіт від 09 червня 2025 року, опис судових витрат позивача і робіт адвоката, рахунки на оплату, з яких вбачається, що витрати на правову допомогу склали 12 500,00 грн. Колегія суддів погоджується з тим, що позивачем у справі понесені витрати на правничу допомогу. Докази наявності вказаних витрат є належними та допустимими, а тому такі витрати підлягають відшкодуванню. Апеляційний суд, зважуючи на складність та категорію справи, участь адвоката в судовому розгляді, перелік послуг правничої допомоги, наданої в ході розгляду справи, ціну позову, керуючись принципами справедливості та верховенства права, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, заяву відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, вважає за необхідне визначити розмір судових витрат, який підлягає відшкодуванню для позивача в суді першої інстанції у розмірі 5 000,00 грн. Щодо судових витрат у вигляді сплати судового збору. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Згідно з п.п. б), в) ч. 4 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. За подання позовної заяви, з урахуванням її подачі в електронній формі, у цій справі підлягав сплаті судовий збір у сумі 968,96 грн (1211,20 грн х 0,8). Розмір судового збору, який підлягав сплаті у зв`язку з поданням апеляційної скарги, з урахуванням її подачі в електронній формі, становить 1 453,44 грн. (1 211,20 х 150% х 0,8). Отже, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн (968,96 грн + 1 453,44 грн.) за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Заболотнього Олександра Анатолійовича задовольнити частково. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2025 року у цій справі в частині визначеного до стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 розміру моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу змінити, збільшити розмір стягнення моральної шкоди з 2 000 грн до 8 000 (вісім тисяч) грн., збільшити розмір стягнення витрат на професійну правничу допомогу з 2 000 грн до 5 000 (п`ять тисяч) грн. В іншій частині судове рішення не оскаржувалось, тому апеляційним судом не переглядалось. Змінити розподіл судових витрат. Стягнути зі ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 10 липня 2026 року. Головуючий Д.А. Трофимова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков