Постанова 4822 № 726/885/26

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 липня 2026 року м. Чернівці справа № 726/885/26 провадження № 22-ц/822/1185/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Кулянди М.І. суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б. за участю секретаря судового засідання Скулеби А.І., позивач Акціонерне Товариство «Державний ощадний банк України», відповідач ОСОБА_1 , апеляційна скарга Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 20 квітня 2026 року головуючий в суді першої інстанції суддя Асташев С.А. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2026 року Акціонерне Товариство «Державний ощадний банк України» (далі АТ «Ощадбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк`заборгованість за кредитним договором № 359866669902 від 17 квітня 2025 року у розмірі 128 085 гривень 70 копійок, а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір. Позов обґрунтований тим, що 09 квітня 2025 року сторони уклали договір про споживчий кредит № 359999808502 позивач виконав свої зобов`язання за цим договором і надав позичальнику ОСОБА_1 кошти у розмірі 126 300 гривень. Вказує, що сторони домовилися про порядок повернення кредиту рівними частинами у розмірі 2 105,00 гривень, а також визначили дати повернення у графіку платежів. Оскільки відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо погашення заборгованості, станом на 03 березня 2026 року наявна прострочена заборгованість складає 128 085 гривень 70 копійок, а саме: заборгованість по кредиту в розмірі 115 253 гривень, сума прострочених процентів в розмірі 9879 гривень 58 копійок та пеня в розмірі 2 953 гривень 12 копійок, яку просить стягнути у судовому порядку. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 20 квітня 2026 року позов АТ «Ощадбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» борг за договором про споживчий кредит № 359999808502 від 09 квітня 2025 року у розмірі 101 319 гривень 34 копійки. В задоволенні вимог в іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Ухвалюючи рішення у справі про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що доведеним є факт неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором, а тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 101 319 гривень 34 копійки, яку відповідач не сплатив. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач є військовослужбовцем та відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», нараховані банком відсотки та пеня є неправомірними. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ «Ощадбанк» просить рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 20 квітня 2026 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов у вказаній частині задовольнити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач подав до суду копію військового квитка, який належним чином не засвідчений і з нього вбачається, що відповідача 07 вересня 2023 року виключено із особового складу військової частини НОМЕР_1 , а тому, на час укладання кредитного договору, ОСОБА_1 не був військовослужбовцем, а тому суд прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків та пені.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій 09 квітня 2025 року між АТ «Держаний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 359999808502, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати позичальнику на умовах договору, а позичальник має право отримати та зобов`язується належним чином використати і повернути в передбачені договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у порядку та на умовах, визначених цим договором. Згідно з п. 2.2 договору кредит надається в загальному розмірі 126 300,00 гривень на строк 60 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 09 квітня 2030 року, якщо інший строк або термін не буде встановлено, згідно умовами цього договору. Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості за основним боргом, процентами, комісією, пенею, 3% річних та інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, станом на 20 лютого 2026 року, позичальник ОСОБА_1 , має заборгованість в розмірі 128 085,70 гривень, яка складається з: -заборгованості за основним боргом (кредитом) в розмірі 115 253,00 гривень; -процентів за користування кредитом в розмірі 9879,58 гривень; -пені в розмірі 2 953,12 гривень. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватись на припущеннях (частини шостої статті 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (статті 76-79 ЦПК України). Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на вимоги пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», у яких відповідач вказує, що він звільнений від обов`язку сплачувати відсотки за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за кредитом, оскільки він, як військовослужбовець, в особливий період має сплачувати лише основну суму боргу за кредитом. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей. Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України» на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію. Рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи. Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній станом на 18 травня 2021 року) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні» від 27липня 2022 року до вищевказаної норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було внесено зміни, і він набув такої редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля». Пунктом 2 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, одночасно із внесеними змінами було закріплено, що Зміни, передбачені пунктами 1 і 3 розділу I цього Закону, застосовуються до кредитних договорів, укладених після набрання чинності цим Законом (з 19 серпня 2022 року). За положеннями статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. За приписами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Вперше часткову мобілізацію оголошено на підставі Указу Президента України від 17березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України №1126-VII. Національний банк України у листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Згідно з офіційним роз`ясненням Міністерства оборони України (доступним за посиланням: https://mod.gov.ua/news/kreditni-kanikuli-dlya-zahisnikiv-hto-maye-pravo-ne-platiti-vidsotki-ta-shtrafi), яке базується на положеннях листа Міністерства оборони України від 04 червня 2025 року № 220/9526, наданого Національному банку України, пільга щодо не нарахування процентів за користування кредитом має надаватися на підставі наступного переліку документів: - військовий квиток або посвідчення офіцера; - довідка за формою 5, згідно з додатком 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40 (зі змінами); - витяг із наказу по особовому складу про призначення на посаду (для підтвердження виду військової служби, на якій перебуває військовослужбовець. У разі зазначення виду військової служби в довідці за формою 5 надання витягу із наказу (завіреної копії наказу) по особовому складу не обов`язкове); - свідоцтво про шлюб (якщо пільгу оформлює дружина / чоловік). Для військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, та інших видів служби додатково надається документ, що підтверджує безпосередню участь у бойових діях: довідка за формою 12 або довідка згідно з додатками 1, 4 або 6 Порядку № 413, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року. Отже реалізація права на вказану пільгу має заявний характер та передбачає обов`язок позичальника повідомити кредитора про наявність відповідних підстав, надавши належні докази. Надана копія військового квитка відповідача підтверджує статус військовослужбовця, проте само по собі не свідчить про безперервне продовження ним проходження військової служби у період 2025, 2026 років та не відображає вид військової служби, на якій перебуває військовослужбовець ОСОБА_1 . Крім того, відповідачем не надано довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення за зразком, що встановлена Додатком №4 Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 20 серпня 2014 року. Тоді як, наявність лише одного статусу військовослужбовця у чоловіка відповідачки та статусу учасника бойових дій не є прямою підставою для застосування положень п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів. Отже, за відсутності актуальної довідки форми № 5, яка б охоплювала період з квітня 2025 року і надалі, пакет документів є неповним та таким, що не дозволяє суду встановити статус відповідача як військовослужбовця та точний період, на який на позичальника поширюється дія пільг щодо не нарахування процентів. Надані відповідачем документи не підтверджують наявність у нього статусу військовослужбовця, призваного (мобілізованого) на військову службу, чи статусу учасника бойових дій, а тому не надають йому пільг передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Разом з цим, вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду, у зв`язку з наявністю у нього статусу військовослужбовця, що проходить військову службу за контрактом. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 4 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19. Отже, висновок суду першої інстанції про неправомірне нарахування банком відсотків за кредитним договором є помилковим, а тому слід стягнути з відповідача на користь банку 125 132 гривень 58 копійок, яка складається з: -заборгованості за основним боргом (кредитом) в розмірі 115 253,00 гривень, процентів за користування кредитом в розмірі 9879,58 гривень. Разом з тим, суд прийшов до правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовної вимоги банку про стягнення з відповідача 2953 гривні 12 копійок пені. Так, відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далізакон). Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять одно предметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України(див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)). Згідно з пунктом 18розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу. Оскільки пеня за кредитним договором нарахована у період воєнного стану, то ОСОБА_1 звільняється від обов`язку її сплати на користь АТ «Ощадбанк». Викладення Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIIIу новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у період воєнного стану. Посилання банку на обґрунтованість його позовних вимог щодо стягнення пені не відповідають вимогам закону. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги За приписами п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» заборгованості за основним боргом у розмірі 101 319 гривень 34 копійки підлягає зміні. Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитом підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у вказаній частині про задоволення позову. В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Щодо розподілу судових витрат Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат. Згідно вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В ході розгляду даної справи АТ «Ощадбанк» було понесено судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 3328 гривень. Позовні вимоги в результаті апеляційного перегляду задоволені частково на суму 125132 гривні 58 копійок, що становить 97,69% від суми заявлених вимог(125132,58*100/128085,70). За подання до суду апеляційної скарги АТ Б «Ощадбанк» сплатив 4992 гривні (а.с.225). З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірне нарахування позивачем відсотків на кредитним договором. Апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги в розмірі 23813 гривень 24 копійок, що становить 88,96 % (23813,24*100/26766,36) З урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягає судовий збір: за подання до суду позовної заяви в розмірі 3251 гривні 12 копійок (3328*97,69/100), за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 4440 гривень 88 копійок (4992*88,96/100) Отже, з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» слід стягнути 3251 гривню 12 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та 4440 гривень 88 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково. Рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 20 квітня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» заборгованості за основним боргом у розмірі 101 319 гривень 34 копійки змінити. Рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 20 квітня 2026 року в частині відмови в задоволенні позову Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитом скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову. Абзац другий резолютивної частини рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 20 квітня 2026 року викласти в наступній редакції: Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором про споживчий кредит № 359999808502 від 09 квітня 2025 року в розмірі 125132 гривень 58 копійок, яка складається із: заборгованості за основним боргом (кредитом) в розмірі 115 253 гривні, процентів за користування кредитом в розмірі 9879,58 гривень. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 3251 гривню 12 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та 4440 гривень 88 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена -15 липня 2026 року. Головуючий М.І. Кулянда Судді: Н.К. Височанська І.Б. Перепелюк