Ухвала КЦС ВС № 932/2606/25

УХВАЛА 15 липня 2026 року м. Київ справа № 932/2606/25 провадження № 61-8515ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., розглянув касаційні скарги Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кониського Олександра 17-Б», про визнання правочину недійсним, ВСТАНОВИВ: У березні 2025 року Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» (далі - АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кониського Олександра 17-Б», у якому просило на підставі статті 230 ЦК України визнати недійсним договір про нестандартне приєднання до електричних мереж систем розподілу «під ключ» від 12 квітня 2021 року № 0050306811, укладеним між АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та ОСОБА_1 . Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2026 року, відмовлено АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» у задоволенні позову. 25 червня 2026 року АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2026 року у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2026 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову. 30 червня 2026 року Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2026 року у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2026 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вивчивши касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційні скарги подані на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі щодо визнання недійсним договору про нестандартне приєднання до електричних мереж систем розподілу «під ключ». Зазначена справа є справою незначної складності та, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. У касаційній скарзі АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» вказує, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у ній порушуються принципові питання застосування статті 230 ЦК України у специфічних правовідносинах енергетичної сфери, щодо яких відсутній сформований правовий висновок Верховного Суду, зокрема, щодо застосування статті 230 ЦК України у правовідносинах приєднання до електричних мереж, що регулюються Кодексом систем розподілу, стосовно правової оцінки надання замовником недостовірної інформації про об`єкт приєднання та замовчування його істотних недоліків (самочинність побудови та побудова з порушенням технічних вимог), при обмеженості повноважень оператора системи розподілу на перевірку достовірності даних, наданих таким замовником. Справа становить значний суспільний інтерес, оскільки стосується не лише приватного спору між сторонами договору, а й належного функціонування механізму приєднання об`єктів до електричних мереж, який безпосередньо пов`язаний із безпекою інженерної інфраструктури, містобудівним порядком та законністю використання об`єктів нерухомості. Суспільний інтерес зумовлений і тим, що результат розгляду цієї справи фактично формує стандарт поведінки для усіх операторів систем розподілу, замовників приєднання, органів місцевого самоврядування та суміжних суб`єктів інженерної інфраструктури у ситуації, коли дані про об`єкт приєднання, що надані замовником послуги з приєднання, є неповними, зміненими або недостовірними. Верховний Суд звертає увагу АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Однак, у чому саме полягає фундаментальне значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, представником заявника не обґрунтовано. Тому наведені обставини не дають підстав вважати, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на обґрунтування своїх доводів не навело переконливих та обґрунтованих аргументів, які підтверджували б те, що касаційна скарга повинна бути розглянута Верховним Судом на підставі зазначеного підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Наведені нею обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Верховний Суд звертає увагу представника заявника, що у справі, що становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для її учасника, та яка може бути допущена до розгляду Верховним Судом у касаційному порядку з метою перегляду судового рішення, мають бути допущені судом першої інстанції порушення закону, які не були усунені судом апеляційної інстанції, або одночасно допущені судом першої та апеляційної інстанцій порушення закону. Водночас має відбуватися порушення питань факту і права згідно з чинним законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, визначення яких вимагає розгляду справи по суті щодо неспроможності держави дотриматися своїх позитивних зобов`язань в частині регулювання певного виду діяльності, яка має шкідливі наслідки для заявника, а також досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїми правами, існувала давно, була добре відома органам влади та має триваючий характер. Також особа, яка подає касаційну скаргу у малозначній справі, зобов`язана надати докази та навести доводи на обґрунтування наявності обставин, що є підставою для допуску судового рішення у його справі до перегляду Верховним Судом. З огляду на викладене АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» не обґрунтувало необхідність відкриття касаційного провадження в справі, судові рішення в якій не підлягаю касаційному оскарженню. Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, у своїй касаційній скарзі не наведено. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Доводи касаційних скарг переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, однак встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Відтак, сама по собі незгода АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, з оскаржуваними судовими рішеннями не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовної практики. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради подали касаційні скарги на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кониського Олександра 17-Б», про визнання правочину недійсним. Копію ухвали та додані до скарг матеріали надіслати заявникам. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Сердюк О. М. Осіян Н. Ю. Сакара