Ухвала КГС ВС № 922/59/26

УХВАЛА 15 липня 2026 року м. Київ cправа № 922/59/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Кролевець О. А., розглянув касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2026 (суддя Погорелова О. В.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2026 (головуючий - Стойка О. В., судді: Істоміна О. А., Попков Д. О.) у справі за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Державного підприємства "Харківський державний цирк імені Ф. Д. Яшинова" про стягнення 212 791,10 грн. ВСТАНОВИВ:

1. У січні 2026 року Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Харківський державний цирк імені Ф.Д. Яшинова" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 212 791,10 грн.

2. Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконав зобов`язання за Договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 4059/21 від 06.01.2021 по оплаті теплової енергії за січень 2022 року.

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.03.2026, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2026, у задоволенні позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що сторони не досягли згоди щодо укладення додаткової угоди стосовно зміни ціни теплової енергії, погодженої сторонами договору, натомість, укладений між сторонами договір про закупівлю вичерпав свою дію шляхом поставки теплової енергії в межах визначеної сторонами ціни договору, а саме у розмірі 1 288 891,80 грн (з урахуванням додаткової угоди від 31.12.2021), що не заперечується сторонами справи. При цьому, суд зауважив, що строк дії зазначеного договору закінчився 28.01.2022. Суд зазначив, що у системному аналізі приписів статті 631 Цивільного кодексу України щодо недопустимості зміни ціни товару після його споживання, визначений постановою Кабінету Міністрів України № 1209 від 10.11.2021 механізм зміни ціни є виключенням, яке має не абсолютний часовий характер, а обмежено зазначеним у постанові періодом - місяцем, що настає за розрахунковим періодом; у цій справі позивач у спірному періоді - січень 2022 року знав як про ціну природного газу, за якою здійснювалося його придбання, так і про своє право застосовувати коефіцієнт перерахунку до тарифу на теплопостачання, з необхідністю відображення такої зміни у рахунках, які надсилаються у місяці, що настає за розрахунковим, водночас, провів перерахунок через чотири місяці, а позов про стягнення різниці подав до суду через чотири роки. Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відмову у задоволенні позову. 5. 06.07.2026 позивач надіслав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

7. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

8. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

9. Позов у зазначеній справі подано у 2026 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 встановлено у розмірі 3 328, 00 грн.

10. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

11. Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 3 328,00 грн = 332 800,00 грн).

12. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

13. Отже, у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ГПК України.

14. Зокрема, за загальним правилом судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню (пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

15. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.

16. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України) та справа має виняткове значення для позивача (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).

17. Скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення створюють для позивача ризик неможливості спростування встановленої судом правової моделі у майбутніх спорах, тому ця справа має виняткове для нього значення. Фундаментальність цього питання зумовлене тим, що спір у цій справі стосується наявності правових підстав для покладення на відповідача обов`язку зі сплати позивачу вартості спожитої за січень 2022 року теплової енергії у гарячій воді за Договором з урахуванням здійсненого позивачем коригування розміру цих нарахувань за зміненими коефіцієнтами перерахунку, у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу, тобто, правильності застосування постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1209 "Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природнього газу".

18. Верховний Суд вивчив доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судового рішення у справі за підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

19. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави і суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

20. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

21. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у скарзі не наведено належних обґрунтувань та наявності неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

22. У касаційній скарзі відсутні посилання на справи та їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різну правову позицію щодо вирішення справ з аналогічними обставинами справи.

23. Верховний Суд також зауважує, що стосовно "виняткового значення" справи для учасника, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

24. За оцінкою Суду касаційна скарга також не містить переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення справи для скаржника, оскільки незгода з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.

25. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

26. Верховний Суд звертає увагу, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

27. З огляду на зазначене Верховний Суд вважає, що подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.

28. Таким чином скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 212 791,10 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

29. Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини першої статті 293 ГПК України).

30. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/59/26 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2026. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуюча І. Кондратова Судді О. Баранець О. Кролевець