Постанова КГС ВС № 904/3467/25

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 року м. Київ cправа № 904/3467/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Інвест» про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/3467/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елгорт» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Інвест» і 2) Державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зінкової Юлії Євгенівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Дніпровська міська рада, про усунення перешкод у користуванні майном, ВСТАНОВИВ: Хронологія спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Елгорт» (далі - ТОВ «Елгорт») звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Інвест» (далі - ТОВ «АТБ-Інвест») та Державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зінкової Юлії Євгенівни, в якому просило: - зобов`язати ТОВ «АТБ-Інвест» усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження своїм майном, розташованим в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:021:0028, площею 0,7010 га, шляхом демонтажу зведених/улаштованих огорожі й мостіння, відомості щодо яких внесені 18.10.2019 до опису об`єкта нерухомого майна відкритого розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з реєстраційним номером 1672575012101 та які позначено в технічному паспорті на об`єкт відповідача-1 під позначками огорожа № 28 та мостіння ІІ, ІІІ; - виключити з опису об`єкта нерухомого майна ТОВ «АТБ-Інвест» огорожу № 28 та мостіння ІІ, ІІІ, відомості про які включено до опису за рішенням приватного нотаріуса Зінкової Ю. Є. від 18.10.2019 № 49225515.

2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 у справі № 904/3467/25 у задоволенні зазначеного позову було відмовлено.

3. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2026 заяву ТОВ «АТБ-Інвест» про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача на його користь витрат на правничу допомогу було задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Елгорт» на користь відповідача-1 витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000, 00 грн. У решті в задоволенні цієї заяви відмовлено.

4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2026 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2026 залишено без змін.

5. Постановою Верховного Суду від 23.06.2026 вищевказані судові рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. Підстави ухвалення додаткової постанови

6. ТОВ «АТБ-Інвест» звернулося до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/3467/25, у якій просить стягнути з ТОВ «Елгорт» на його користь 50 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи в суді касаційної інстанції.

7. Ухвалою Верховного Суду від 30.06.2026 заяву ТОВ «АТБ-Інвест» про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/3467/25 прийнято до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Позиція інших учасників справи

8. ТОВ «Елгорт» своїм правом висловити заперечити щодо стягнення з нього на користь відповідача-1 понесених у суді касаційної інстанції витрат на правничу допомог у заявленому розмірі не скористалося, таких заперечень до Верховного Суду не подало.

Позиція Верховного Суду

9. Як зазначено у статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.

10. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, що унормовано у пункті 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

11. Згідно із статтею 16 цього Кодексу учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

12. У статті 124 ГПК України викладено вимоги щодо попереднього визначення суми судових витрат.

13. Так, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

14. Зі змісту вищенаведеної диспозитивної норми частини другої статті 124 ГПК України вбачається, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може, але не зобов`язаний відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, що свідчить про дискреційний характер відповідних повноважень суду (постанови Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, від 29.09.2022 у справі № 910/3055/20, від 25.10.2022 у справі № 910/19650/20).

15. Водночас у пунктах 1, 2 абзацу 2 частини другої статті 126 названого Кодексу передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

16. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

17. При цьому учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

18. Заразом загальне правило розподілу судових витрат врегульоване частиною четвертою статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову ? на відповідача; 2) у разі відмови в позові ? на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову ? на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

19. Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

20. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має керуватись загальним правило розподілу судових витрат визначеним в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

21. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

22. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

23. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

24. Аналогічні висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

25. Як неодноразово зазначав Верховний Суд, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

26. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях ЄСПЛ від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

27. У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 також констатовано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

28. Подібна правова позиція викладена і у додаткових постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

29. Заразом у контексті доведення розміру відповідних витрат у частині восьмій статті 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

30. У цій справі ТОВ «АТБ-Інвест» у першій заяві просило судові витрати на правничу допомогу в суді касаційної інстанції покласти на позивача та заявило, що ним буде подано докази їх понесення протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.

31. Надалі відподідач-1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення у цій справі та стягнення з ТОВ «Елгорт» на його користь 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, до якої додав докази підтвердження їх розміру.

32. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі 50 000, 00 грн ТОВ «АТБ-Інвест» до поданої заяви додало копії, зокрема, договору про надання правової (правничої) допомоги, акта здавання-приймання наданих послуг, згідно з яким розмір гонорару адвоката за надання послуг під час розгляду справи № 904/3467/25 у Верховному Суді склав 50 000, 00 грн, детального опису робіт (наданих послуг), у відповідності до якого здійснювалось повне супроводження справи у Верховному Суді (у тому числі, але не виключно, участь у судовому засіданні, ознайомлення з матеріалами справи, складання заяв по суті справи, тощо).

33. Аналізуючи зміст поданих ТОВ «АТБ-Інвест» документів на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції, Верховний Суд оцінює їх з урахуванням того, що підставою для прийняття рішення про відмову у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути формальні (несуттєві) помилки, недоліки в оформленні заяви та доказів, що подаються разом із такою заявою, які не впливають на зміст заяви або документів та інформації, зокрема, технічні помилки та описки (постанова Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 925/1073/22).

34. Також у контексті оцінки наданих відповідачем-1 доказів на обґрунтування своєї заяви, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, такого змісту: «

127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). …

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. …

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18. …

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права …

147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

35. У цій справі, як вже зазначалось, ТОВ «Елгорт» своїм правом висловити заперечити щодо стягнення з нього на користь відповідача-1 понесених у суді касаційної інстанції витрат на правничу допомог у заявленому розмірі не скористалося, таких заперечень не подало.

36. Заразом Верховний Суд ураховує і те, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23).

37. Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати необхідними, понесеними фактично, а також - чи був їх розмір обґрунтованим.

38. Як вбачається із поданих у цій справі ТОВ «АТБ-Інвест» доказів на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції, до наданих відповідачу-1 послуг з правничої допомоги, зокрема, включено складання заяв по суті справи.

39. При цьому під час касаційного провадження у справі № 904/3467/25 від ТОВ «АТБ-Інвест» до Верховного Суду із таких заяв надійшов лише відзив на касаційну скаргу позивача, який було подана з пропуском встановленого судом касаційної інстанції строку на його подання, у зв`язку з чим відповідний відзив на підставі частини другої статті 118 ГПК України залишено без розгляду.

40. Крім того, до поданого відповідачем-1 детального опису робіт (наданих послуг) включено послугу із консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи, а також одночасно включено такі послуги, як опрацювання матеріалів справи та ознайомлення із матеріалами справи.

41. Необхідність надання першої з цих послуг при касаційному перегляді справи № 904/3467/25 викликає обґрунтовані сумніви з урахуванням, зокрема, того, що суд касаційної інстанції не має права збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

42. Натомість інші дві послуги з правничої допомоги фактично дублюють процес аналізу матеріалів справи.

43. Крім того, Верховний Суд ураховує, що позиція ТОВ «АТБ-Інвест» вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового дослідження (вивчення юридичного змісту) спірних правовідносин саме на стадії касаційного розгляду відповідачем-1 не надано та з матеріалів справи не вбачається.

44. У зв`язку з викладеним, керуючись вищенаведеними критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд вбачає, що заяву ТОВ «АТБ-Інвест» про ухвалення додаткового рішення слід задовольнити частково, з урахуванням, зокрема, критерію розумності та виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих відповідачу-1, як клієнту, послуг з правничої допомоги щодо представництва його інтересів в суді касаційної інстанції.

45. Отже, з огляду на наведене, а також зважаючи на загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності судових витрат, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Елгорт» на користь ТОВ «АТБ-Інвест» 25 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції. Висновки Верховного Суду

46. Відповідно до частин першої, третьої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати ? без повідомлення учасників справи.

47. Таким чином, заява ТОВ «АТБ-Інвест» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягає частковому задоволенню. Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 244, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Інвест» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елгорт» (код ЄДРПОУ 44680641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Інвест» (код ЄДРПОУ 30691543) 25 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.

3. У решті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Інвест» про ухвалення додаткового рішення відмовити.

4. Доручити Господарського суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. В. Случ Судді Н. О. Волковицька С. К. Могил