Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/1917/26

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" липня 2026 р. Справа№ 910/1917/26 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Гончарова С.А. Сибіги О.М. за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 08.07.2026 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 (повний текст ухвали складено та підписано 03.06.2026) у справі № 910/1917/26 (суддя Демидова М.О.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство «КРИСТАЛБАНК» про визнання протиправними дій та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Трикотажна фабрика «Роза» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (далі-відповідач) про зобов`язання вчинити певні дії, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» з відхилення тендерної пропозиції ПрАТ «ТФ «Роза» у процедурі спрощеної закупівлі за номером UA-2026-01-20-010073-а в частині відмови учасника ПрАТ «Трикотажна фабрика «Роза» від укладення договору про закупівлю, оформлене протоколом від 13.02.2026. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про відхилення тендерної пропозиції ПрАТ «Трикотажна фабрика «РОЗА» є незаконним та необґрунтованим, оскільки позивач був визначений переможцем процедури закупівлі, у встановлений строк подав усі документи, передбачені умовами оголошення, не відмовлявся від укладення договору та не ухилявся від його підписання, тоді як відхилення пропозиції здійснено з підстав, не передбачених законодавством, що створює реальну загрозу безпідставного стягнення банківської гарантії та порушує права й законні інтереси позивача, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню в судовому порядку. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 задоволено заяву Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про закриття провадження у справі №910/1917/26. Закрито провадження у справі №910/1917/26. Повернуто Приватному акціонерному товариству «Трикотажна фабрика «Роза» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3 328,00 грн, сплачений на підставі платіжної інструкції № 397 від 20.02.2026. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Трикотажна фабрика «Роза» звернулося 08.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд», у якій просило суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №910/1917/26 про закриття провадження у справі та повернути справу №910/1917/26 до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, а тому, на думку скаржника, ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Зокрема, скаржник зазначив, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що в силу пункту 11 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України ця справа має розглядатись в порядку адміністративного судочинства. Так, скаржник зазначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», проте, відповідач в цій справі виступає як юридична особа, а не орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова або службова особа. Крім того, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори, пов`язані із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю, а в цій справі спір виник саме щодо укладення договору. Скаржник наголосив, що у спірному випадку позов ПрАТ «Трикотажна фабрика «РОЗА» спрямований на захист майнових інтересів позивача, а саме: не стягнення банківської гарантії, яка не повертається у разі відхилення тендерної пропозиції із аргументацією відмови переможця підписати договір. Тому, в першу чергу, позовна заява ПрАТ «Трикотажна фабрика «РОЗА» спрямована на запобігання неправомірному стягненню коштів за банківською гарантією, що є захистом майнових прав позивача відповідно до ст. 16 ЦК України. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/1917/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №910/1917/26. Розгляд справи №910/1917/26 призначено на 08.07.2026. 22.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза», в якому відповідач заперечив проти доводів позивача та просив ухвалу суду залишити без змін. Відповідач наголосив, що сам по собі факт формального визначення позивача переможцем спрощеної закупівлі не свідчить про те, що спірні правовідносини набули приватно-правового характеру або перейшли у стадію укладення державного контракту в розумінні пункту 11 ч. 1 ст. 19 КАС України. В судове засідання 08.07.2026 з`явились представники сторін. Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 та відправити справу для подальшого розгляду справи по суті. Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, тобто до 02 серпня 2025 року. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/1917/26 за позовом Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство «КРИСТАЛБАНК» про визнання протиправними дій та скасування рішення, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» з відхилення тендерної пропозиції ПрАТ «ТФ «Роза» у процедурі спрощеної закупівлі за номером UA-2026-01-20-010073-а в частині відмови учасника ПрАТ «Трикотажна фабрика «Роза» від укладення договору про закупівлю, оформлене протоколом від 13.02.2026. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що ПрАТ «Трикотажна фабрика «РОЗА» було визначене переможцем процедури закупівлі UА-2026-01-20-010073-а. Позивач не відкликав пропозицію, не подавав заяв про відмову від укладання договору, не ухилялися від підписання договору, підтвердив готовність укласти договір, завантажив усі необхідні документи, що передбачені Додатком №9 вчасно. Крім того, після відновлення технічної можливості, завантажив також протокол, який не є обов`язковим документом і не зазначається в переліку необхідних документів. Проте, в Протоколі про відхилення тендерної пропозиції Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» зазначило, що Учасником Приватним акціонерним товариством «Трикотажна фабрика «Роза» не надано у встановлений строк документ, передбачений п.1 Додатку № 9 Оголошення, а саме - протокольне рішення учасників (акціонерів, власників тощо) з наданням повноважень на укладання договору або інший документ, що підтверджує зняття відповідних обмежень, оскільки установчими документами переможця передбачено обмеження укладення договорів. Але, як стверджує позивач, такі документи не зазначені в Додатку №9 Оголошення. Всі документи, що зазначені у Додатку №9, ПрАТ «Трикотажна фабрика «РОЗА» надало в повному обсязі і вчасно. Отже, рішення відповідача про відхилення тендерної пропозиції суперечить вимогам ст. 33 Закону України «Про публічні закупівлі». Внаслідок аргументації відповідача при відхиленні тендерної пропозиції ПрАТ «Трикотажна фабрика «Роза», останньому не повертається забезпечення у розмірі 1 884 414,00 грн., що було забезпечене відповідною банківською гарантією №Г/2026/412-01 від 30.01.2026, де банком-гарантом виступив АТ «Кристалбанк». А тому позивач вважає дії Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» по відхиленню тендерної пропозиції ПрАТ «Трикотажна фабрика «РОЗА» такими, що суперечать чинному законодавству України, та підлягають скасуванню, а забезпечення тендерної пропозиції у сумі 1 884 414,00 гривень, що забезпечено банківською гарантію №Г/2026/412-01 від 30.01.2026 p. підлягає поверненню ПрАТ «Трикотажна фабрика «Роза». Надалі, 12.03.2026 позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, в якому позивач просив: - визнати недійсним та скасувати рішення ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» по відхиленню тендерної пропозиції ПрАТ «ТФ «Роза» у процедурі спрощеної закупівлі за номером UA-2026-01-20-010073-а, затвердженого протоколом про відхилення тендерної пропозиції від 13.02.2026; - залучити до розгляду справи № 910/1917/26 Приватне підприємство «ТІС ГРУП» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог; - скасувати державний контракт (договір) про закупівлю №RM-10263-VDK-26 від 23.02.2026, укладений між ПП «ТІС ГРУП» та ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель»; - зобов`язати ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» укласти державний контракт (договір) про закупівлю товару із ПрАТ «ТФ «РОЗА». Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 відмовлено Приватному акціонерному товариству «Трикотажна фабрика «Роза» у прийнятті клопотання від 12.03.2026 про уточнення позовних вимог у справі №910/1917/26. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі № 910/1917/26 заяву Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про закриття провадження у справі №910/1917/26 задоволено, закрито провадження у справі №910/1917/26. В обґрунтування ухвали суд першої інстанції зазначив, що у позовній заяві позивач виклав вимогу про визнання протиправним та скасування прийнятого на виконання Закону України «Про оборонні закупівлі» рішення Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» з відхилення тендерної пропозиції ПрАТ «ТФ «Роза» у процедурі спрощеної закупівлі за номером UA-2026-01-20-010073-а в частині відмови учасника ПрАТ «ТФ «Роза» від укладення договору про закупівлю, оформленого протоколом від 13.02.2026, що свідчить про те, що позивачем оскаржується рішення відповідача, прийняте в рамках визначеної названим законом процедури. Жодної позовної вимоги, що стосувалася б саме укладення державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміни, розірвання і виконання державних контрактів (договорів) про закупівлю, позивачем заявлено не було, що виключає розгляд цього спору у суді господарської юрисдикції. А тому, суд першої інстанції дійшов висновку про непідвідомчість цього спору господарському суду та необхідність його розгляду адміністративним судом. Колегія суддів апеляційного суду, дослідивши матеріли справи, не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За змістом статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Розділом І Господарського процесуального кодексу України, зокрема, передбачено основні положення (глава 1, статті 1-19), врегульовано питання щодо юрисдикції господарських судів (глава 2, статті 20-31) та визначено учасників судового процесу (глава 4, статті 41-72). Так, статтею 1 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах. Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України). Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. За змістом частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 25.06.2019 у справі N 904/1083/18 ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. В той же час, згідно пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку з наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 цього Кодексу, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Тобто, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. У постанові від 16 січня 2019 року в справі №815/1121/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого суб`єкт публічного права звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі в спорі суб`єкта владних повноважень. Так, звертаючись з вказаним позовом ПрАТ «Трикотажна фабрика «Роза», в обґрунтування своїх вимог зазначило, що внаслідок аргументації відповідача при відхиленні тендерної пропозиції ПрАТ «Трикотажна фабрика «Роза», останньому не повертається забезпечення у розмірі 1 884 414,00 грн., що було забезпечене відповідною банківською гарантією №Г/2026/412-01 від 30.01.2026, де банком-гарантом виступив АТ «Кристалбанк». А тому, позивач вважає дії Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» по відхиленню тендерної пропозиції ПрАТ «Трикотажна фабрика «РОЗА» такими, що суперечать чинному законодавству України, та підлягають скасуванню, а забезпечення тендерної пропозиції у сумі 1 884 414,00 гривень, що забезпечено банківською гарантію №Г/2026/412-01 від 30.01.2026 p. підлягає поверненню ПрАТ «ТФ «РОЗА». Закон України "Про оборонні закупівлі" від 17.07.2020 №808-IX визначає загальні правові засади планування, порядок формування обсягів та особливостей здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, а також порядок здійснення державного і демократичного цивільного контролю у сфері оборонних закупівель. Метою цього Закону є визначення правових засад для забезпечення матеріально-технічних і наукових потреб сектору безпеки і оборони держави шляхом ефективного та прозорого здійснення оборонних закупівель із дотриманням заходів захисту національних інтересів, створення конкурентного середовища, запобігання корупції у сфері оборонних закупівель, розвитку добросовісної конкуренції, а також ефективного та прозорого планування, реалізації і контролю за здійсненням оборонних закупівель. За правилами частин першої, другої статті 2 Закону України "Про оборонні закупівлі", цей Закон застосовується за умови, що: вартість предмета закупівлі для товарів і послуг оборонного призначення, інших товарів і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, для робіт оборонного призначення та робіт для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони - 1,5 мільйона гривень, до визначених цим Законом державних замовників, які здійснюють оборонні закупівлі; закупівля товарів, робіт і послуг оборонного призначення містить відомості, що становлять державну таємницю, а також у разі закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення за закритими закупівлями незалежно від вартості такої закупівлі. Закупівля товарів, робіт і послуг здійснюється державними замовниками відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відповідно до ч. 12-14 ст. 14 Закону України «Про публічні закупівлі», за результатами оцінки та розгляду пропозиції замовник визначає переможця. Повідомлення про намір укласти договір про закупівлю замовник оприлюднює в електронній системі закупівель. У разі відхилення найбільш економічно вигідної пропозиції відповідно до частини тринадцятої цієї статті замовник розглядає наступну пропозицію учасника, який за результатами оцінки надав наступну найбільш економічно вигідну пропозицію. Наступна найбільш економічно вигідна пропозиція визначається електронною системою закупівель автоматично. Замовник відхиляє пропозицію в разі, якщо: 1) пропозиція учасника не відповідає умовам, визначеним в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, та вимогам до предмета закупівлі; 2) учасник не надав забезпечення пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником; 3) учасник, який визначений переможцем спрощеної закупівлі, відмовився від укладення договору про закупівлю; 4) якщо учасник протягом одного року до дати оприлюднення оголошення про проведення спрощеної закупівлі відмовився від підписання договору про закупівлю більше двох разів із замовником, який проводить таку спрощену закупівлю. Інформація про відхилення пропозиції протягом одного дня з дня прийняття рішення замовником оприлюднюється в електронній системі закупівель та автоматично надсилається учаснику, пропозиція якого відхилена через електронну систему закупівель. Частина 3 статті 25 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачає, що забезпечення тендерної пропозиції / пропозиції не повертається у разі: 1) відкликання тендерної пропозиції / пропозиції учасником після закінчення строку її подання, але до того, як сплив строк, протягом якого тендерні пропозиції вважаються дійсними; 2) непідписання договору про закупівлю учасником, який став переможцем тендеру / спрощеної закупівлі; 3) ненадання переможцем процедури закупівлі (крім переговорної процедури закупівлі) у строк, визначений частиною шостою статті 17 цього Закону, документів, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 цього Закону; 4) ненадання переможцем процедури закупівлі (крім переговорної процедури закупівлі) / спрощеної закупівлі забезпечення виконання договору про закупівлю після отримання повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, якщо надання такого забезпечення передбачено тендерною документацією / оголошенням про проведення спрощеної закупівлі. Частина 4 зазначеної статті визначає у яких випадках забезпечення тендерної пропозиції / пропозиції повертається учаснику, а саме, в разі: 1) закінчення строку дії тендерної пропозиції та забезпечення тендерної пропозиції / пропозиції, зазначеного в тендерній документації / оголошенні про проведення спрощеної закупівлі; 2) укладення договору про закупівлю з учасником, який став переможцем процедури закупівлі (крім переговорної процедури закупівлі) / спрощеної закупівлі; 3) відкликання тендерної пропозиції / пропозиції до закінчення строку її подання; 4) закінчення тендеру / спрощеної закупівлі в разі неукладення договору про закупівлю з жодним з учасників, які подали тендерні пропозиції / пропозиції. Хоча позовні вимоги формально спрямовані на оскарження рішення державного підприємства про відхилення тендерної пропозиції, їх задоволення вплине на чинність та подальшу долю банківської гарантії, оскільки визнання протиправним рішення Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про відхилення тендерної пропозиції Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» у процедурі спрощеної закупівлі за номером UA-2026-01-20-010073-а в частині відмови учасника Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» від укладення договору про закупівлю ставить під сумнів правові підстави для звернення відповідача до банка-гаранта сплатити кошти за гарантією. Згідно пункту 10 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким чином, з огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, обставин, які встановлені матеріалами справи, а також ураховуючи суб`єктний склад учасників справи, колегія суддів приходить до висновку про спрямованість цього позову на захист прав у сфері господарських правовідносин (спір про право), а не публічно - правових відносин, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства. Крім того, колегія суддів враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові Верховного Суду у справі №819/829/17 від 29.01.2019, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) є суб`єктом владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте, після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів. Колегією суддів встановлено, що Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» прийнято рішення (оформлене протоколом відхилення тендерної пропозиції UA-2026-01-20-010073-а від 13 лютого 2026 року), яким відхилено тендерну пропозицію позивача як таку, що не відповідає умовам, визначеним в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, та вимогам до предмета закупівлі; учасник який визначений переможцем спрощеної закупівлі, відмовився від укладення договору про закупівлю та розглянуто наступну тендерну пропозицію. 23.02.2026 відповідачем укладено державний контракт про закупівлю №RM-10263-VDK-26 з Приватним підприємством «ТІС ГРУП». Беручи до уваги те, що на час відкриття провадження у даній справі результати проведеної відповідачем процедури закупівлі за предметом UA-2026-01-20-010073-а реалізовані шляхом укладення державного контракту (договору) про закупівлю № RM-10263-VDK-26 від 23.02.2026, наведене також свідчить про наявність спору про право цивільне (господарське), у зв`язку з чим даний спір підвідомчий господарському суду. А тому суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що даний спір за вказаних вище обставин підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Відтак, судова колегія визнає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а висновки суду першої інстанції такими, що суперечать приписам ст. 20 ГПК України. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали місцевого суду згідно з ст. 280 Господарського процесуального кодексу України. Отже, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі № 910/1917/26, відповідно, ухвала Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі № 910/1917/26 підлягає скасуванню. Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі № 910/1917/26 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 про закриття провадження у справі №910/1917/26 скасувати.

3. Матеріали справи №910/1917/26 направити для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 15.07.2026. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді С.А. Гончаров О.М. Сибіга