Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/7948/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 липня 2026 року м. Чернівці Справа № 727/7948/25 Провадження № 22-ц/822/895/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: суддя-доповідач - Литвинюк І. М. суддів: Лисака І. Н., Перепелюк І. Б., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Біла Уляна Михайлівна, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 березня 2026 року, головуючий у І-й інстанції Калмикова Ю. О., ВСТАНОВИВ: У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 19.01.2007 між нею та ОСОБА_2 було укладений шлюб, від якого у них є спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 червня 2012 року шлюб було розірвано та стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 липня 2018 року було збільшено розмір аліментів, визначених рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 червня 2012 року. Син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг повноліття та на даний час є студентом 1 курсу Навчально-наукового інституту фізико-технічних та комп`ютерних наук Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича денної форми навчання. Відповідно до укладеного договору між закладом освіти та ОСОБА_1 про надання освітніх послуг між закладом вищої освіти та фізичною особою від 14.08.2024 №30-380, а також договору про навчання у закладі вищої освіти від 14.08.2024 № 1/484д плата за надання освітніх послуг та порядок розрахунків за весь строк навчання складає 160 000 грн, розмір оплати за один рік складає 40 000 грн, строк навчання 4 роки, тобто до 30.06.2028. Здійснено оплату за 1 семестр навчання у розмірі 20 000 грн відповідно до квитанції від 15.08.2024 та оплату за 2 семестр у розмірі 20 000 грн відповідно до квитанції від 21.01.2025, що в сукупності складає 40 000 тис. грн за один навчальний рік. На даний час усі витрати, пов`язані із навчанням сина в Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича, а також всі витрати, що стосуються оздоровлення, лікування, придбання одягу, продуктів харчування та інше, несе позивач одноосібно. ОСОБА_3 на даний час не має будь-якого самостійного джерела доходу, оскільки навчається на денній формі навчання та потребує матеріального утримання від своїх батьків. ОСОБА_2 має можливість сплачувати аліменти на утримання сина, як повнолітньої особи, яка продовжує навчатися, оскільки є здоровою, працездатною людиною, інших осіб, які перебувають на його утриманні, немає, стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводиться, у зареєстрованому шлюбі він не перебуває, інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, повнолітніх дочки, сина немає. Просила стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 8000 грн щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для працездатної особи, яка продовжує навчання в Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича, починаючи з дня подання позову до суду і до закінчення навчання, або до досягнення двадцяти трьох років. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 березня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь повнолітнього сина ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі 6000 грн щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для працездатної особи, починаючи з 30 червня 2025 року і до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2028 року, але не більше ніж до досягнення двадцяти трьох років ОСОБА_3 . Допущено негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є студентом першого курсу Навчально-наукового інституту фізико-технічних та комп`ютерних наук Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича денної форми навчання, терміном навчання до 30 червня 2028 року. Враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище повнолітньої дитини ОСОБА_3 , відсутність у ОСОБА_3 доходу, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів ОСОБА_2 , відсутність на утриманні інших осіб, відсутність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, витрат платника аліментів на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, інші обставини, що мають істотне значення, матеріальний стан другого з батьків ОСОБА_1 , відсутність на утриманні інших осіб, дійшов висновку, що відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання свого повнолітнього сина у розмірі 6000 грн щомісячно, починаючи з 30 червня 2025 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. На рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 березня 2026 року представник відповідача ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у твердій сумі у розмірі 1700 грн. Посилається не те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також порушено норми процесуального та матеріального права. Вказує на те, що суд першої інстанції, всупереч наданим відповідачем доказам про відсутність у нього стабільного та постійного доходу, помилково виснував про наявність у відповідача можливості сплачувати аліменти у розмірі 6000 грн. Визначений судом першої інстанції розмір аліментів є непропорційно великим і не відповідає фактичним матеріальним можливостям платника аліментів. Такий розмір не відображає принцип рівності батьків у виконанні обов`язку щодо утримання дитини та створює надмірний фінансовий тягар для відповідача. У відзиві представник позивача ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, що апелянт є здоровою, працездатною особою, інших осіб, які перебувають на його утриманні, немає. Відповідачем не надано об`єктивного обґрунтування причин, у зв`язку з чим він не має можливості сплачувати аліменти. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства)); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, відзиву на апеляційну скаргу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 18.06.2007 відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції. Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 червня 2012 року шлюб було розірвано та стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 21.08.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 уклали шлюб 21.08.2014, про що складено актовий запис №1363. Прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка ОСОБА_8 , дружини ОСОБА_8 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 липня 2018 року було збільшено розмір аліментів, визначених рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 червня 2012 року. Згідно з договором про надання освітніх послуг між закладом вищої освіти та фізичною особою №30-380 від 14.08.2024 Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича та ОСОБА_1 уклали договір про навчання бакалавр денна форма ОСОБА_3 на спеціальність 122 Компютерні науки ОТ «Алгоритмічне та програмне забезпечення КС» 4 роки 240 кредитів. Загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 160000 грн. Розмір плати за один рік становить 40 000 грн. Згідно з довідкою №760/4/25 від 01.05.2025, виданою Чернівецьким національним університетом ім. Ю. Федьковича, ОСОБА_3 дійсно є студентом 1 курсу Навчально-наукового інституту фізико-технічних та комп`ютерних наук Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, денна форма навчання. Термін навчання з по 30.06.2028. Згідно з випискою з карти НОМЕР_3 здійснено на користь Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича плату за навчання ОСОБА_3 в сумі 20 001 грн. Згідно з платіжною інструкцією №0.0.4147064652.1 від 21.01.2025 сума сплати 20 000 грн, платник ОСОБА_1 , призначення плата за навчання ОСОБА_6 .. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 199 CК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Отже, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Зазначене також роз`яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Указане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах: від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 (провадження № 61-12495св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 592/2798/16-ц (провадження № 61-19463св18), від 05 червня 2019 року у справі № 754/866/18 (провадження № 61-7125св18), від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21). Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. У частині першій статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Тож стягнення з батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства. Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) дійшов висновку про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Аналіз наведених норм права Сімейного кодексу України у поєднанні з основними правилами доказування (ст.ст. 76-81 ЦПК України) дає підстави зробити висновок про те, що обов`язок батька (матері) надавати матеріальну допомогу своїй дитині, яка продовжує навчання, презюмується. Батько (мати) можуть бути звільненні від такого обов`язку у разі доведеності факту неможливості надавати допомогу дитині, при цьому, зважаючи на специфіку спірних правовідносин, обов`язок доведення такого факту покладається саме на батька (матір), до яких пред`явлений позов. У постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №381/2423/20 (провадження №61-17937св21) зазначив, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст. 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. У законі не встановлено межі визначення судом розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина. Суд визначає розмір аліментів у кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи, при цьому Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, а саме: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81, частинами першою та другою статті 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У цій справі ОСОБА_3 досягнув повноліття та є студентом денної форми навчання Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, освітній рівень - бакалавр, закінчує навчання 30 червня 2028 року. З огляду на те, що спільний син сторін є студентом та навчається на денній формі навчання, у зв`язку із чим потребує допомоги батьків, позивачка звернулась до суду з вимогами про стягнення аліментів з батька на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. Встановивши, що повнолітній син відповідача ОСОБА_3 продовжує навчатися та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач, який є працездатною особою, зобов`язаний та має можливість утримувати повнолітнього сина, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання до досягнення ним 23-річного віку. Визначаючи розмір аліментів, судом першої інстанції враховано стан здоров`я та матеріальне становище повнолітньої дитини ОСОБА_3 , відсутність у ОСОБА_3 доходу, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів ОСОБА_2 , відсутність на утриманні інших осіб, відсутність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, витрат платника аліментів на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, інші обставини, що мають істотне значення, матеріальний стан другого з батьків ОСОБА_1 , відсутність на утриманні інших осіб, а тому колегія суддів вважає, що аліменти, визначенні судом першої інстанції у розмірі 6000 грн щомісячно, забезпечать його сину ОСОБА_2 необхідну матеріальну підтримку на період навчання, відповідатимуть реаліям сьогодення та забезпечать баланс інтересів одержувача та платника аліментів. Заперечуючи щодо позовних вимог, відповідач, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування обставин, що унеможливлюють надавати кошти у визначеному судом першої інстанції розмірі на утримання сина, який продовжує навчання. Враховуючи, що син відповідача є повнолітнім, продовжує навчання та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, спроможність відповідача надавати матеріальну допомогу, обов`язок обох батьків утримувати своїх дітей, колегія суддів з урахуванням того, що розмір призначених аліментів у цьому випадку має бути не більш як достатнім для розумного задоволення потреб дитини, вважає, що аліменти у розмірі 6000 грн щомісячно будуть достатніми для належного утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, відповідатиме реаліям сьогодення та забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів. Доводи апеляційної скарги щодо того, що визначений розмір аліментів є непропорційно великим та створює надмірний фінансовий тягар для відповідача, колегія суддів відхиляє, оскільки є необґрунтованим. Відповідно до норм сімейного законодавства обов`язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, покладається на обох батьків, при цьому обов`язок відповідача не ставиться у залежність від матеріального становища матері, а визначається виходячи з потреб дитини та можливостей платника аліментів; апелянт не довів, що позивач має достатні доходи для повного самостійного утримання сина, а також не надав жодних доказів на підтвердження таких обставин. Твердження апелянта про недослідження витрат є безпідставним, оскільки сам факт навчання повнолітньої дитини вже свідчить про наявність об`єктивних витрат (харчування, проживання, транспорт, навчальні матеріали тощо). Закон не вимагає обов`язкового документального підтвердження кожної витрати для визначення розміру аліментів. Посилання апелянта на те, що суд не дослідив фінансовий стан відповідача, колегія суддів не приймає, оскільки саме на відповідача покладається обов`язок доведення обставин, які зменшують або виключають його обов`язок сплачувати аліменти, оскільки відповідач є працездатною особою, інших осіб на утриманні немає, матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо суттєвих проблем зі здоров`ям, які перешкоджають відповідачу працювати та отримувати відповідний дохід. Отже, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, оскільки не встановив підстав для відмови, які б унеможливлювали сплату відповідачем аліментів сину, який продовжує навчатися. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18). Колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів для спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до статті 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить. На підставі викладеного, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 367, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Біла Уляна Михайлівна, залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий І.М. Литвинюк Судді: І. Н. Лисак І.Б. Перепелюк