Ухвала Апеляційна палата ВАКС № 991/8311/26

Справа № 991/8311/26 Провадження №11-сс/991/471/26 Головуючий суддя - ОСОБА_1 У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 липня 2026 року місто Київ Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 , особи, яка подала апеляційну скаргу, заявника ОСОБА_6 , прокурор не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність детектива НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, в с т а н о в и л а: Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги заявника ОСОБА_6 на бездіяльність детектива НАБУ, що полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_7 є діючим Президентом України, що виключає можливість внесення до ЄРДР відповідних відомостей щодо його особи. Крім того, слідчий суддя дійшов висновку, що за фактом можливих протиправних дій під час будівництва будинків у котеджному містечку «Династія» як способу легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, уже здійснюється досудове розслідування детективами НАБУ в іншому кримінальному провадженні, а тому у межах даного кримінального провадження установлюються всі обставини вчинення злочинів, у тому числі осіб, які можуть бути до нього причетні, що виключає можливість внести відомості до ЄРДР повторно. 07 липня 2026 року засобами поштового зв`язку надійшла апеляційна скарга заявника ОСОБА_6 , у якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою його скаргу задовольнити: зобов`язати уповноважену особу НАБУ внести відомості до ЄРДР і почати досудове розслідування стосовно ОСОБА_7 за фактом вчинення ним діянь, відповідальність за які передбачена ст.209, 368-5, 369-2 КК України; надати йому копію витягу з ЄРДР. На його думку, судове рішення є незаконним, оскільки грунтується на неповному дослідженні фактичних обставинах справи. Так, згідно матеріалів журналістських розслідувань ОСОБА_7 має відношення до кримінального провадження щодо будівництва житлового кооперативу «Династія» під Києвом, а тому наявні підстави для початку досудового розслідування щодо його причетності до легалізації коштів, які отримані злочинним шляхом. Крім того вважає, що повноваження ОСОБА_7 як Президента України закінчилися (припинені), оскільки строк його недоторканості обмежується строком його повноважень, які на даний час, у відповідності до вимог ст.103 Конституції України, закінчилися. В оскаржуваному судовому рішенні не надано оцінки юридичного і фактичного характеру, що ОСОБА_7 є не Президентом України, звання якого зберігається довічно, а Президентом України, повноваження якого припинено у розумінні КПК України. Посилання на Рішення Конституційного Суду України є безпідставним, оскільки воно ухвалено у 2003 році, а КПК України прийнято у 2013 році. Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що про існування ухвали слідчого судді дізнався лише 03 червня 2026 року з відомостей, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Зазначає, що не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Безпосередньо перед початком судового засідання йому надійшло лише запрошення приєднатися до відеоконференції, однак без попереднього повідомлення про дату і час розгляду справи та без належного виклику до суду в режимі відеоконференції. У судовому засіданні особа, яка подала апеляційну скаргу, - заявник ОСОБА_6 доводи, які зазначено у апеляційній скарзі, підтримав та її вимоги просив задовольнити. Наполягає на тому, щоб відомості до ЄРДР внесли саме відносно ОСОБА_7 як Президента України, повноваження якого припинено у розумінні КПК України. Суд та правоохоронні органи, на його думку, порушують Конституцію України, його права на подачу додаткових матеріалів та доказів у цій справі органу досудового розслідування. Про час і місце розгляду його скарги слідчим суддею належним чином повідомлено не було. У день судового засідання, як пізніше йому стало відомо, з ним зв`язувався секретар судового засідання, але був поганий зв`язок і він не розумів про яке засідання йшла мова, так як повідомлень про розгляд скарги не отримував. Прокурор у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України неявка учасників судового провадження, які повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, заявника ОСОБА_6 , дослідивши матеріали апеляційного провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків. Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. На думку колегії суддів, слідчий суддя вказаних вимог закону у повній мірі не дотримався. Відповідно до ст.111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Згідно з ч.3 ст.111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених КПК України у порядку, передбаченому главою 11 КПК України, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи. Відповідно до ч.1 ст.135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У свою чергу, відповідно до ч.2 ст.136 КПК України якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти. Зміст вимог ст.136 КПК України свідчить про те, що перевірка підтвердження отримання особою повідомлення в порядку ст.136 КПК України є складовою частиною повідомлення як процесуальної дії, передбаченої ст.111 КПК України, та відноситься до обов`язку слідчого судді, який здійснює вказане повідомлення. В оскаржуваному судовому рішенні слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_6 був належним чином викликаний в судове засідання для розгляду скарги, для участі в судовому засіданні в режимі ВКЗ йому секретарем судового засідання відправлено запрошення (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), однак у призначений для проведення судового засідання час ОСОБА_6 до конференції не підключився, тобто в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. Проте, на думку колегії суддів, зазначені висновки слідчого судді не грунтуються на положеннях діючого законодавства та не відповідають фактичним обставинам справи. Зі змісту скарги ОСОБА_6 на бездіяльність детектива НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР вбачається, що він просив проводити судове засідання за його участі через підсистему відеоконференцзв`язку з власних технічних засобів. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 червня 2026 року відкрито провадження за його скаргою та її розгляд призначено на 23 червня 2026 року на 13 год 40 хв. Рішення про вирішення клопотання щодо здійснення дистанційного судового провадження за участі скаржника в ухвалі відсутнє. Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у порушення вимог ч.2 ст.336 КПК України, ухвалу про проведення/відмову у проведенні судового засідання у режимі відеоконференції із заявником ОСОБА_6 не постановив, що є порушенням вимог чинного КПК України. Зазначене узгоджується з висновком, який міститься у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2024 року у справі №466/4414/15-к. Крім цього, відповідно до ч.2 ст.306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. З матеріалів справи вбачається, що повістка про виклик у судове засідання була направлена виключно на електронну пошту заявника ОСОБА_6 , яка була зазначена у його скарзі (а.с.46), проте довідка про доставку електронного листа на електрону адресу (а.с.47) не є належним доказом, що підтверджує її отримання у розумінні вимог ч.2 ст.136 КПК України, оскільки відсутнє підтвердження про її отримання ОСОБА_6 . Мотиви рішення слідчого судді, що він не підключився до відеоконференції, не можуть бути підставою для розгляду скарги за його відсутності, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу задоволення клопотання скаржника та ознайомлення його зі змістом такого судового рішення у даній справі. Таким чином, за відсутності у матеріалах провадження відомостей про отримання ОСОБА_6 ,. у передбачений законом спосіб, повідомлення про здійснення розгляду його скарги, слідчий суддя безпідставно дійшов висновку щодо відсутності перешкод для розгляду скарги по суті за відсутності заявника, а тому доводи апеляційної скарги заявника в частині неналежного повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи є обґрунтовані у зв`язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.409 КПК України. Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що заявник ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження не пропустив, так як висновки слідчого судді про його належне повідомлення про судове засідання не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Також наявні підстави для розгляду скарги ОСОБА_6 по суті, виходячи з меж його апеляційної скарги, у порядку, визначеному Главою 26 КПК України. Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні, в тому числі, може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Згідно з ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. До ЄРДР, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (ч.5 ст.214 КПК України). Згідно з ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України. Статтею 3 КК України визначено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. З матеріалів справи вбачається, що 08 червня 2026 року заявник ОСОБА_6 засобами поштового зв`язку направив до НАБУ заяву про вчинення ОСОБА_7 злочинів, передбачених ст.209, 368-5, 369-2 КК України, та станом на 15 червня 2026 року відомостей стосовно розгляду його заяви не отримав, у зв`язку з чим цього ж дня, засобами поштового зв`язку, направив на адресу Вищого антикорупційного суду скаргу на бездіяльність детектива НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Відповідно до ст.105 Конституції України Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень. Згідно з пунктом 1-1 Рішення Конституційного Суду від 10 грудня 2003 №19-рп/2003 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 105, частини першої статті 111 Конституції України (справа щодо недоторканності та імпічменту Президента України) положення частини першої статті 105 Конституції України ( 254к/96-ВР ) треба розуміти так, що Президент України на час виконання повноважень не несе кримінальної відповідальності, проти нього не може бути порушена кримінальна справа. Щодо доводів апеляційної скарги в частині припинення повноважень ОСОБА_7 як Президента України, колегія суддів зазначає таке. Загальновідомо, що останні вибори Президента України відбулися 31 березня 2019 року. 20 травня 2019 року в Києві під час урочистого засідання Верховної Ради України новообраний Президент України ОСОБА_7 склав присягу як глава держави. З 21 травня 2019 року розпочався встановлений ст.103 Конституції України відлік п`ятирічного терміну повноважень Президента України, який сплив 21 травня 2024 року. Указом №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону № 389-VIII з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан. Цей Указ затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX. У подальшому відповідними законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і діє дотепер. В Основному Законі України встановлено строк, на який обирається Президент України (ч.1 ст.103). Також врегульовано питання щодо призначення і проведення чергових виборів Президента України (п.7 ч.1 ст.85). Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади, крім законотворчої діяльності, здійснює й інші закріплені в Конституції України повноваження, зокрема пов`язані з реалізацією народного волевиявлення - призначення, у тому числі, виборів Президента України. За Основним Законом України Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п`ять років (ч.1 ст.103); новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України (ч.1 ст.104); Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України (ч.1 ст.108). У свою чергу, ст.64 Конституції України допускає запровадження тимчасових обмежень для громадян у реалізації ними права брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст.38). Такі конституційні обмеження конкретизовані у ст.19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та полягають у тому, що в умовах воєнного стану забороняються: зміна Конституції України; зміна Конституції Автономної Республіки Крим; проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування; проведення всеукраїнських та місцевих референдумів; проведення страйків, масових зібрань та акцій (частина перша). Вище зазначена норма містить імперативний припис, який забороняє проводити вибори Президента України в умовах воєнного стану, дана норма є чинною та не визнавалася у встановленому законом порядку неконституційною. Таким чином, оскільки положення ст.19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» щодо заборони проведення виборів Президента України в умовах воєнного стану як однієї з гарантій законності в такий період не визнані неконституційними та відсутні обставини, які зазначені у ст.108 Конституції України (обрання нового Президента України), ОСОБА_7 як Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України згідно ч.1 ст.108 Конституції України. Прийняття та введення в дію КПК України у 2012 році не може бути підставою для задоволення скарги, оскільки його положення мають відповідати Конституції України. У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги заявника ОСОБА_6 є необгрунтовані та свідчать про суб`єктивне розуміння закону. Відповідно до ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу. Керуючись ст.214, 216, 303, 304, 309, 376, 392, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: У задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити. Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 задовольнити частково. Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року скасувати та постановити нову ухвалу, якої відмовити в задоволенні скаргизаявника ОСОБА_6 на бездіяльність детектива НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя ОСОБА_2 судді: ОСОБА_3 ОСОБА_4