Постанова КАС ВС № 420/3389/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2026 року м. Київ справа №420/3389/25 адміністративне провадження № К/990/42037/25 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Хохуляка В.В., суддів - Бившевої Л.І., Олендера І.Я., розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 (суддя - Дубровна В.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 (головуючий суддя - Єщенко О.В., судді: Крусян А.В., Яковлєв О.В.) у справі №420/3389/25. встановив: Приватне акціонерне товариство «Ізмаїльський виноробний завод» (далі - ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, просило суд: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області) від 20.01.2025 №393-п «Про проведення фактичної перевірки ПрАТ «Ізмаїльський винзавод»; визнати протиправними дії ГУ ДПС в Одеській області щодо складання акту від 30.01.2025 №515/15-32-09-05-11 «Про відсутність ліцензіата ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» код ЄДРПОУ 00412033 за місцезнаходженням». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.05.2025, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС в Одеській області від 20.01.2025 №393-п «Про проведення фактичної перевірки ПрАТ «Ізмаїльський винзавод». В іншій частині позовних вимог відмовлено. ГУ ДПС в Одеській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 в частині задоволених позовних вимог, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. В обґрунтування підстав оскарження ГУ ДПС в Одеській області вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, без врахування висновків Верховного Суду у подібних у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 803/1171/17, від 08.09.2021 у справі №816/228/17, від 05.05.2025 у по справі №420/9909/23, від 13.04.2023 у справі № 460/9415/20, від 19.04.2023 у справі № 360/2657/20, від 25.04.2023 у справі № 520/3328/2020, від 29.05.2025 у справі № 420/31410/24. У поданій касаційній скарзі відповідач зазначає, що ГУ ДПС в Одеській області було додержано всіх законодавчо визначених підстав щодо проведення відповідної фактичної перевірки ПрАТ «Ізмаїльський винзавод», та усіх супутніх документів що були складені під час реалізації наказу ГУ ДПС в Одеській області від 20.01.2025 №393-п «Про проведення фактичної перевірки ПрАТ «Ізмаїльський винзавод». Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги. Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, листом від 06.11.2024 ДПС України № 30747/7/99-00-09-02-01-07, адресованому ГУ ДПС в Одеській області, повідомило, що з метою запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, направляє звернення ГО «Центр сприяння захисту прав громадян» без дати та номеру (вх. ДПС № 42107/6 та № 42112/6 від 31.10.2024), копії яких додаються, для організації та проведення контрольно-перевірочних заходів стосовно суб`єктів господарювання, зазначених у цих зверненнях. В свою чергу, 06.01.2025 відповідно до доповідної записки в.о. начальника управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС в Одеській області ГУ ДПС в Одеській області за вх. № 3/15-32-09-01, адресованою заступнику начальника ГУ ДПС в Одеській області, на виконання вимог листа ДПС України від 06.11.2024 № 30747/7/99-00-09-02-01-07, з метою недопущення порушень у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, фахівцями управління контролю за підакцизними товарами проведено аналіз фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» висловлена пропозиція з метою здійснення контролю за обігом підакцизних товарів, керуючись підпунктом 1.2.2 пункту 1.2 розділу І наказу ДПС України від 04.09.2020 № 470 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків», на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (...здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального), просимо надати дозвіл на проведення фактичної перевірки ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» (код за ЄДРПОУ 00412033) за адресами господарських одиниць: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44, Одеська область м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 54 та Одеська область, Ізмаїльський район, с. Плавні, вул. Лиманська, 1А (п. 75.1.3 ст. 75 ПКУ). 20.01.2025 заступником начальника ГУ ДПС в Одеській області прийнято наказ № 393-п «Про проведення фактичної перевірки ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» (код ЄДРПОУ 00412033), яким на підставі підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1 статті 19, підпункту 19-1.1.14 пункту 19-1 статті 19, статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, на виконання листа ДПС від 06.11.2024 № 30747/7/99-00-09-02-01-07 з метою недопущення порушень у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів наказано провести фактичну перевірку ПрАТ «Ізмаїльський винзавод», код за ЄДРПОУ 00412033, податкова адреса: Одеська область, Ізмаїльський район, смт Суворове, вул. Лиманська, 18, за адресами господарських одиниць: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44, Одеська область м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 54 та Одеська область, Ізмаїльський район, с. Плавні, вул. Лиманська, 1А з 21 січня 2025 року тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 17.08.2023 по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення контрольних розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). На підставі даного наказу, направлень на перевірку від 21.01.2025 № 844/15-32-09-05, № 843/15-32-09-05, головним державним інспектором відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС в Одеській області Іордановою О.А., головним державним інспектором відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС в Одеській області Штрибуловим Д.К. 21.01.2025 здійснено вихід за фактичною адресою господарської одиниці ПрАТ «Ізмаїльський винзавод»: Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна; буд, 44 - магазин та встановлено, що у зв`язку з відсутністю в магазині посадових осіб, матеріально-відповідальних осіб або інших уповноважених осіб та неможливістю встановлення особи продавця, яка фактично проводила розрахункові операції на ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» розпочати фактичну перевірку 21.01.2025 не було можливим, про що складено акт від 21.01.2025 № 271/15-32-09-05-11. Крім того, 30.01.2025 вказаними фахівцями ГУ ДПС в Одеській області здійснено виїзд за місцезнаходженням ліцензіата ПрАТ «Ізмаїльський винзавод», за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, смт Суворове, вул. Лиманська, 18 та встановлено, що підприємство відсутнє, посадові/службові/уповноважені особи ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» не перебувають, господарська діяльність не здійснюється, територія та приміщення в аварійному і занедбаному стані та не придатні для використання. У зв`язку з вищенаведеними обставинами провести фактичну перевірку ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» не можливо, про що складено Акт про відсутність ліцензіата ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» за місцезнаходженням від 30.01.2025 № 515/15-32-09-11. Вважаючи дії ГУ ДПС в Одеській області щодо складання акту про відсутність ліцензіата за місцезнаходженням та наказ про проведення фактичної перевірки протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення в частині задоволення позову щодо визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС в Одеській області від 20.01.2025 №393-п, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції виходив з того, що формулювання підстав перевірки у спірному наказі не дає цілковитого розуміння, що стало підставою такої перевірки з огляду на те, що вступна частина спірного наказу містить посилання « на виконання листа ДПС від 06.01.2025 за вх. № 3/15-32-09-01 з метою недопущення порушень у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів», а резолютивна його частина вказує на проведення фактичної перевірки ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» « з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення контрольних розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з наступного. Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом. Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 Податкового кодексу України. Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 Податкового кодексу України). Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Частиною першою статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції та малих виробництв дистилятів здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів. Згідно з підпунктами 19-1.1.13 - 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; забезпечують контроль за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; організовують роботу, пов`язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями, пачках (упаковках) тютюнових виробів, ємностях (упаковках) з рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, під час їх транспортування, зберігання і реалізації; забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої. Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу. Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20.03.2018 у справі № 820/4766/17, від 22.05.2018 та 04.10.2022 у справі № 810/1394/16, від 05.11.2018 у справі № 803/988/17, від 25.01.2019 у справі № 812/1112/16, від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 05.07.2023 у справі № 460/2663/22, від 26.07.2023 у справі № 280/4696/22, від 17.08.2023 у справі № 160/15431/21, від 27.11.2023 у справі № 420/11790/22 висловив позицію, згідно з якою підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Також Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі № 120/5729/20-а, від 12.10.2021 у справі № 120/5229/20-а, від 11.07.2022 у справі № 120/5728/20-а, від 21.12.2022 у справі № 500/1331/21, від 05.07.2023 у справі № 460/2663/22, від 17.08.2023 у справі № 160/15431/21, від 27.11.2023 у справі № 420/11790/22 зазначав, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації, в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень, суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи. В пункті 57 постанови від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 Верховний Суд наголосив, що на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах Податкового кодексу України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23 виклав наступний узагальнюючий висновок: «У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі. Тобто, у разі, якщо підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України має це відобразити у вищезазначений спосіб. Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 Податкового кодексу України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав». Суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання щодо правомірності спірного наказу встановили, що у наказі № 393-п від 20.01.2025 про проведення фактичної перевірки ПрАТ «Ізмаїльський винзавод», поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України міститься також посилання і на лист ДПС України від 06.11.2024 № 30747/7/99-00-09-02-01-07, а також вказана мета проведення такої перевірки недопущення порушень у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів. Вказаним листом ДПС України з метою запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері обігу підакцизних товарів на адресу ГУ ДПС в Одеській області було направлено звернення ГО «Центр сприяння захисту прав громадян» без дати та номеру (вх. ДПС № 42107/6 та № 42112/6 від 31.10.2024) щодо залучення Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби України до проведення перевірки підприємств в Одеській області, у т.ч . ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» з приводу ухилення недобросовісними виробниками виноробної продукції від сплати акцизного збору. Крім того, відповідно до довідкової записки в.о. начальника управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС в Одеській області ГУ ДПС в Одеській області від 06.01.2025 р. за вх. № 3/15-32-09-01, адресованої заступнику начальника ГУ ДПС в Одеській області, то пропозиція про надання дозволу на проведення фактичної перевірки ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» покликана виконанням листа ДПС України від 06.11.2024 № 30747/7/99-00-09-02-01-07 з метою недопущення порушень у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, та проведеним фахівцями управління контролю за підакцизними товарами аналізом фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Ізмаїльський винзавод». Враховуючи правові висновки, викладені Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23, наявність в наказі від 20.01.2025 №393-п посилань на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України поряд із відображенням реквізитів документа, який став приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію, є мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки. З урахуванням вказаного, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що у спірному наказі відсутні достатні посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки. Отже, у контексті висновків, які викладені у цій постанові, з урахуванням встановлених обставин справи, Суд дійшов висновку, що у розпорядженні судів попередніх інстанцій були наявні достатні докази на підтвердження наявності підстав для призначення фактичної перевірки позивача. Зміст спірного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає передбаченим податковим законодавством вимогам. Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про те, що формулювання підстав призначення перевірки в оскаржуваному наказі не дає цілковитого розуміння, що підставою для проведення перевірки є саме здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є помилковим. В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження. Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. В межах розгляду даної справи має місце неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень цих судів та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - постановив: Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 у справі №420/3389/25 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС в Одеській області від 20.01.2025 №393-п «Про проведення фактичної перевірки ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позову відмовити. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 у справі №420/3389/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... В.В. Хохуляк Л.І. Бившева І.Я.Олендер , Судді Верховного Суду