Постанова КАС ВС № 400/7479/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2026 року м. Київ справа № 400/7479/24 провадження № К/990/18926/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Єзерова А.А., Рибачука А.І., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бітова А.І., Лук`янчук О.В., Ступакової І.Г. від 24 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миколаївського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила: - визнати протиправними дії Миколаївського апеляційного суду щодо видачі їй за період з 2021 по 2024 роки довідок з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн; - визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївського апеляційного суду, оформлене листом від 22 липня 2024 року № 8-35/38/2024; - зобов`язати Миколаївський апеляційний суд видати довідки про нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 2021-2024 роки на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн; на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн, на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправними дії Миколаївського апеляційного суду щодо відмови у видачі ОСОБА_1 за період з 2021 по 2024 роки довідок з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївського апеляційного суду, оформлене листом від 22 липня 2024 року № 8-35/38/2024. Зобов`язано Миколаївський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідки про нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 2021 - 2024 роки на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн; на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн, на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн.

3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до частини третьої та пункту 1 частини четвертої якої базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються регіональний коефіцієнт 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

4. Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

5. Разом із цим, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

6. Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

7. Водночас Законом України «Про прожитковий мінімум» судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.

8. Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням на 1 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

9. Зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносились, а тому законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає. Заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн), 01 січня 2022 року (2481,00 грн), 01 січня 2023 року (2684,00 грн), 01 січня 2024 року (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі законів України Про державний бюджет на 2021, 2022, 2023 та 2024 роки була неправомірною.

10. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року скасовано, та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, виходив із того, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Приписи статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

12. Зважаючи на те, що приписами законів України Про Державний бюджет на 2021-2024 роки передбачено, що у 2021, 2022, 2023 та 2024 роках прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102,00 грн, то зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року не відбулося. Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року залишити в силі СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці та з 02 травня 2018 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

15. У липні 2024 року позивачка звернулася до Миколаївського апеляційного суду із заявою, в якій просила видати довідки про нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 2021-2024 роки на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн; на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн, на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

16. Миколаївський апеляційний суд листом від 22 липня 2024 року № 8-35/38/2024 повідомив позивачку про відсутність підстав для видачі довідок про суддівську винагороду судді, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року. Відмова мотивована тим, що положення статей законів України Про Державний бюджет на 2021-2024 роки, якими визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн, є чинними, а тому підлягають виконанню.

17. Вважаючи дії Миколаївського апеляційного суду щодо видачі за період з 2021 по 2024 роки довідок з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

18. Скаржник стверджує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та дана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

19. Скаржниця зазначає, що частиною першою Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

20. Відповідно до пункту другого частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

21. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачає визначення розміру суддівської винагороди у конкретному цифровому виразі, а лише встановлює порядок її розрахунку.

22. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» закріплено, що в 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2021 року для працездатних осіб складає 2270,00 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» закріплено, що в 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2022 року для працездатних осіб складає 2481,00 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» закріплено, що в 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2023 року для працездатних осіб складає 2684,00 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» закріплено, що в 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2024 року для працездатних осіб складає 3028,00 грн.

23. Одночасно, цими ж законами для суддів введено окремий прожитковий мінімум, а саме «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня» і який складає 2102,00 грн, що є суттєво меншим показником порівняно із загальним прожитковим мінімумом для всіх інших працездатних осіб.

24. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду виключно в прожиткових мінімумах для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

25. Запроваджена законами про Державний бюджет України на 2021-2024 роки така правова дефініція, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня» в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» відсутня.

26. Таким чином, будь-які інші нормативні акти, в тому числі і закон про Державний бюджет, не можуть змінювати як сам порядок розрахунку суддівської винагороди, так і його окремі складові елементи, зокрема передбачену законом розрахункову величину у виді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, підміняючи її будь-якою іншою розрахунковою величиною.

27. Миколаївський апеляційний суд подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

29. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

30. Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

31. Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

32. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

33. Частиною першою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

34. Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

35. Відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

36. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2021 року для працездатних осіб складає 2270,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

37. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2022 року для працездатних осіб складає 2481,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

38. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2023 року для працездатних осіб складає 2684,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

39. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2024 року для працездатних осіб складає 3028,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

40. Таким чином, законами України Про Державний бюджет на 2021-2024 роки для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

41. Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

42. Визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

43. Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018). 44. 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».

45. Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 2 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

46. Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

47. Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

48. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

49. Згідно з приписами статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

50. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».

51. Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

52. Зазначеною нормою Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

53. Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

54. Слід зазначити, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

55. Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

56. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» разом із встановленням на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

57. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» разом із встановленням на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

58. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

59. Варто зазначити, що зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

60. Водночас законами України Про Державний бюджет на 2021-2024 роки фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

61. Суд наголошує, що закон України Про Державний бюджет не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

62. На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

63. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

64. Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі законів України Про Державний бюджет на 2021-2024 роки, є протиправною.

65. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25.

66. У постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувала такий: у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання; для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

67. Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, які виникли у справі, яка переглядається, колегія суддів дійшла висновку про те, що Миколаївський апеляційний суд, відмовивши позивачці у видачі довідок про нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 2021-2024 роки на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн; на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн, на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн, діяв необґрунтовано та всупереч вимогам частини другої статті 130 Конституції України і частини третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

68. При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати на безпідставність посилань суду апеляційної інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 04 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, під час розгляду цієї справи, з огляду на таке.

69. Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

70. Зважаючи на наведені приписи процесуального закону, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд (зокрема, і Велика Палата Верховного Суду) висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

71. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.

72. Встановлюючи обов`язковим врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України резюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах.

73. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

74. У постанові від 19 травня 2020 року (справа № 910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

75. Так, у справі № 240/9028/24 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року, у якій суд апеляційної інстанції посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

76. Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується питання видачі довідок про нарахування та виплату суддівської винагороди за 2021-2024 роки, необхідних для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема наявності підстав для здійснення такого перерахунку, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року (2021, 2022, 2023 та 2024 року).

77. Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі № 240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24 квітня 2025 року у зазначеній справі, під час розгляду цього спору, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, застосувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в зазначеній постанові, без оцінки її релевантності до встановлених обставин цієї справи, дійшов помилкового висновку щодо правомірності відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

78. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, тоді як судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79. Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

80. Ураховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів доходить висновку про те, що у зв`язку із неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року підлягає скасуванню, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року - залишенню в силі. Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року скасувати. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року залишити в силі. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Судді А.А. Єзеров А.І. Рибачук