Ухвала КАС ВС № 440/2517/26

УХВАЛА 14 липня 2026 року м. Київ справа №440/2517/26 адміністративне провадження №К/990/30296/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Уханенка С.А., суддів: Жука А.В., Білак М.В., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просив суд: - визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенка Станіслава Васильовича від 01.12.2025 у виконавчому провадженні ВП №77238653 про повернення виконавчого документа стягувачу; - зобов`язати керівника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; - зобов`язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенка Станіслава Васильовича зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №77238653 до надходження від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок вказаного органу державної виконавчої служби або стягувачу. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, надіславши її засобами поштового зв`язку 24 червня 2026 року. Предметом спору у цій справі є правомірність постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенка Станіслава Васильовича від 01.12.2025 у виконавчому провадженні ВП №77238653 про повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Так, оскаржуючи судові рішення, скаржник за змістом поданої касаційної скарги посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що: «відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, у поєднанні з пунктом 46 рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява №40450/04), у публічно-правових спорах з приводу виконання рішення суду про стягнення коштів з державного органу, що призводить до порушення принципів справедливості, правової визначеності і верховенства права.». Отже, обґрунтування скаржника наявності підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів. Враховуючи доводи касаційної скарги, а також враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, Суд дійшов висновку, що наслідки розгляду такої скарги можуть мати значення для формування єдиної правозастосовної практики, тому наявні правові підстави для допуску касаційного провадження у цій справі. Відтак, касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 330, 334, 335, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити певні дії.

2. Витребувати справу №440/2517/26 з Полтавського окружного адміністративного суду.

3. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет", а у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку.

4. Іншим учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів надіслати через підсистему "Електронний суд" у вигляді електронних документів до їхніх електронних кабінетів, якщо ці учасники внесені до цієї автоматизованої системи. В іншому випадку, документи надсилаються цим учасникам засобами поштового зв`язку.

5. Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій і доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: С.А. Уханенко Судді: М.В. Білак А.В. Жук