Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/20524/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/20524/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М.М. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 14 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року (ухвалена в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 21.04.2022 року по 11.12.2024 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови. - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити за рахунок коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 за період з 21.04.2022 року по 11.12.2024 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року. Законом України від 03.11.2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року, законом України про Державний бюджет України на 2024 рік від 9 листопада 2023 року № 3460-ІХ на 01.01.2024 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, без зміни при проведенні такого перерахунку попередньо встановлених відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року зупинено провадження у справі № 240/7910/26 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №240/401/26. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Тобто, з 18 червня 2025 року є нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". При цьому, апелянт вказує, що приймаючи касаційну скаргу до розгляду у справі № 240/401/26 ухвалою від 06.05.2026, Верховним Судом не зупинено дію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24. Більше того, зміст позовних вимог, а саме період проходження військової служби до 19.05.2023 не охоплюється предметом касаційного розгляду у справі № 240/401/26. Враховуючи відсутність підстав для зупинення провадження у справі, судами на системній основі виносяться рішення, якими задоволено позовні вимоги, що охоплюють період проходження військової служби після 19.05.2023. Крім того, при розгляді справи апелянт просить врахувати правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 17 лютого 2026 року за справою № 520/5814/24. Отже, на думку апелянта оскаржувана ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року про зупинення провадження у справі є необґрунтованою та прийнятою із порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак підлягає скасуванню. Відповідач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на перебування у провадженні об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи №240/401/26, у межах якої суд касаційної інстанції розглядає питання про застосування до спірних відносин положень Постанови №704 з урахуванням змін, внесених Постановою №481, окремі положення якої визнані нечинними та скасовані судовим рішенням, що набрало законної сили 18 червня 2025 року, наявні підстави та доцільність зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №240/401/26. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України визначені підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі. Згідно із пунктом 5 частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції. Досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом розгляду в межах спірних правовідносин є правомірність обчислення розміру грошового забезпечення позивача за період з 21.04.2022 року по 11.12.2024 з урахуванням приписів пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704 (далі Постанова №704) зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 від 12 травня 2023 року №481 (далі Постанова №481), що визнана нечинною та скасована рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року. В свою чергу, предметом розгляду у справі № 240/401/26 є питання правомірності застосування п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні, нарахуванні та виплаті позивачу з 29.01.2020 по 15.06.2021 та з 03.10.2022 по 10.12.2025 основних та додаткових видів грошового забезпечення. Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що правовідносини в межах справи №240/20524/26 є подібними до тих, які є предметом касаційного перегляду в справі №240/401/26, зокрема в частині застосування п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 в редакції з 29.01.2020 при здійсненні перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 по 09.04.2025, а відтак доводи апелянта стосовно того, що зміст позовних вимог не охоплюється предметом касаційного є необґрунтованими. Щодо посилань на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, які на думку апелянта підлягають врахуванню при вирішенні даної справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 сформульовано правовий висновок про те, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного на 01.01.2024 відповідно до Постанови № 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину 1762,00 грн. Водночас, ухвалою Верховного Суду від 22.05.2026 справу № 240/401/26 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, з огляду на те, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми ст.7 та ст.265 КАС України в частині застосування положень Постанови № 481 для обчислення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, з якого, в тому числі, проводиться обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців. Таким чином, Верховний Суд в ухвалі від 22.05.2026 констатував наявність різної судової практики з цього питання та передачу справи №240/401/26 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики. Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки в межах даної справи № 240/20524/26 правовідносини є подібними до тих, які є предметом касаційного перегляду в справі №240/401/26 (щодо застосування пункту 4 Постанови №704 в первісній редакції при визначенні розміру грошового забезпечення військовослужбовців), правовий висновок, який буде сформовано об`єднаною палатою Верховного Суду у справі №240/401/26, матиме визначальне значення для забезпечення єдності судової практики та однакового застосування норм матеріального права судами під час вирішення цієї справи. Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на постанови судів апеляційної інстанції з огляду на те, що такі судові рішення прийняті до постановлення ухвали Верховного Суду від 22.05.2026 про передачу справи №240/401/26 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Враховуючи наведене вище, з метою забезпечення сталості та єдності судової практики, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав та об`єктивних обставин для зупинення провадження у даній справі на підставі п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України - до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 240/401/26 . Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції та спростовані встановленими обставинами. Водночас, допущення судом першої інстанції описки по тексту судового рішення є підставою для звернення особи з заявою про її виправлення в порядку ст. 253 КАС України. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.