Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/19642/26

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/19642/26 Суддя першої інстанції: Перепелиця А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Файдюка В.В. суддів: Аліменка В.О., Мєзєнцева Є.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року про передачу до Господарського суду міста Києва заяви про забезпечення позову у справі за позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною і скасування постанови, - В С Т А Н О В И В : У травні 2026 року Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі позивач, Національна рада) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі відповідач, Департамент ДВС) про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Романа Анатолійовича від 06.05.2026 у виконавчому провадженні №77849047 про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 матеріали справи №320/19642/26 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва. Крім того, разом із позовною заявою Національною радою подано до Київського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову, в якій остання просила зупинити дію спірної постанови до набрання законної сили рішенням суду у цій справі та заборонити органами державної виконавчої служби та їх посадовим особам вчиняти будь-які дії щодо примусового виконання зазначеної постанови до набрання законної сили рішенням суду. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 передано заяву Національної ради про забезпечення позову за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 матеріали справи №320/19642/26 передані на розгляд Господарському суду міста Києва, то за правилами пункту 2 частини першої статті 29 КАС України ця заява також має бути передана до Господарського суду міста Києва. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом неправильно застосовано норми пункту 2 частини першої статті 29 КАС України, які не наділяють адміністративний суд повноваженнями з передачі справи до суду іншої юрисдикції. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство юстиції України наголошує на в цілому правильність висновків суду першої інстанції про неналежність розгляду цієї справи адміністративним судом, а також зауважує на неправильному зазначенні апелянтом коду ЄДРПОУ відповідача в апеляційній скарзі. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 14.07.2026. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, виходячи з такого. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Отже, цією нормою, як і загалом положеннями статті 29 КАС України регламентовані питання передачі адміністративних справ з одного адміністративного суду до іншого. Ця норма застосовуватися до випадків встановлення недотримання як предметної (постанова Верховного Суду від 29.04.2026 у справі №855/4/26), так й інстанційної підсудності (постанова від 12.02.2026 у справі №990/541/25). Однак, нею не наділено адміністративний суд першої інстанції повноваженнями з передачі справи на розгляд суду іншої юрисдикції. Відповідну компетенцію законодавець надав адміністративним судам апеляційної інстанції та Верховному Суду виключно у випадку закриття відповідним судом провадження у справі з підстав неналежної її розгляду за правилами адміністративного судочинства і подання позивачем заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією (пункт 1 частини першої статті 238 та частина перша статті 239 КАС України). Більше того, положеннями КАС України взагалі не передбачено можливості передавати на розгляд іншого, у тому числі адміністративного суду, заяви про забезпечення позову, розгляд якої має здійснюватися судом у межах однієї справи за умовами подання її разом з позовною заявою. Передбачене ж пунктом 2 частини першої статті 153 КАС України правило подання заяви про забезпечення позову за правилами підсудності, встановленої цим кодексом, не породжує виникнення в адміністративного суду першої інстанції повноважень з передачі такої заяви, зокрема, до господарського суду. З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції за відсутності на те процесуальних повноважень передав на розгляд іншого суду заяву про забезпечення позову, яка є невід`ємною частиною справи, питання щодо юрисдикційної належності якої насамперед підлягає вирішенню судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з частиною другою статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про заяви про забезпечення позову до Господарського суду міста Києва було порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати. Керуючись ст. ст. 29, 153, 242-244, 250, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року про передачу до Господарського суду міста Києва заяви про забезпечення позову у справі за позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною і скасування постанови скасувати. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач: В.В. Файдюк Судді: В.О. Аліменко Є.І. Мєзєнцев Повне судове рішення виготовлено 14 липня 2026 року.