Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/29749/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/29749/25 Суддя першої інстанції: Бездрабко О.І. Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м. Одеса Повний текст судового рішення складений: 27.10.2025 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: 29.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2023 №№51472-2410-1533 про нарахування йому грошових зобов`язань з орендної плати земельних ділянок за 2020 рік у розмірі 36468,99грн., 51499-2410-1533 з орендної плати за 2020 рік у розмірі 89567,71грн.; 51501-2410-1533 з орендної плати за 2020 рік у розмірі 32276,97грн., 51500-2410-1533 з орендної плати за 2020 рік у розмірі 18329,76грн., 51472-2410-1533/2021 з орендної плати за 2021 рік у розмірі 36468,99грн., 51499-2410-1533/2021 з орендної плати за 2021 рік у розмірі 89567,71грн., 51501-2410-1533/2021 з орендної плати за 2021 рік у розмірі 32276,97грн., 51500-2410-1533/2021 з орендної плати за 2021 рік у розмірі 18329,76грн., 51472-2410-1533/2022 з орендної плати за 2022 рік у розмірі 36468,99грн., 51499-2410-1533/2022 з орендної плати за 2022 рік у розмірі 89567,71грн., 51501-2410-1533/2022 з орендної плати за 2022 рік у розмірі 32276,97грн., 51500-2410-1533/2022 з орендної плати за 2022 рік у розмірі 18329,76 грн.; від 31.05.2023 №№4384613-2410-1533 з орендної плати за 2023 рік у розмірі 36468,99грн., 4384610-2410-1533 з орендної плати за 2023 рік у розмірі 89567,71грн., 4384614-2410-1533 з орендної плати за 2023 рік у розмірі 32276,97грн., 4384616-2410-1533 з орендної плати за 2023 рік у розмірі 18329,76грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність нарахування позивачу орендної плати, так як земельні ділянки отримано ним в користування за договорами оренди від 28.12.2012 для ведення фермерського господарства ФГ «Лакос», тому податковою безпідставно покладено на нього обов`язок зі сплати орендної плати за землю, оскільки фактично відповідні земельні ділянки використовується фермерським господарством, якому вони були передані позивачем. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 позов задоволено. При вирішенні справи, суд першої інстанції зазначив, що з моменту створення фермерського господарства та його державної реєстрації до нього переходять права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі. В цьому випадку не відбувається відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки, а здійснюється встановлений нормами перехід прав та обов`язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства. При цьому такий перехід відбувається в силу норм Закону України «Про фермерське господарство» та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод. Отже, у разі створення фермерського господарства саме останнє має й нести обов`язки щодо сплати відповідного земельного податку. В інакшому випадку поглиблюється правова невизначеність, адже всі права та обов`язки щодо відповідної земельної ділянки правомочне реалізовувати фермерське господарство, однак плату вносить засновник цього господарства. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно бази даних інформаційної системи ДПС за ОСОБА_1 обліковувалась оренда по земельним ділянкам згідно договорів оренди від 28.12.2012, державна реєстрація 02.09.2013, терміном дії 49 років, площею 17,7634га, кадастровий номер 5125480700:01:001:0619, площею 15,8575га, кадастровий номер 5125480700:01:001:0618, площею 8,5372га, кадастровий номер 5125480700:01:001:0617, площею 29,9996га, кадастровий номер 5125480700:01:001:0620, за адресою: Одеська область, Ширяївський район, Старомаяківська ТГ (Вікторівська сільська рада), цільове призначення - для ведення фермерського господарства. У правовідносинах з орендної плати за землі державної та комунальної власності, які були надані фізичній особі для створення фермерського господарства, податковий обов`язок щодо сплати орендної плати покладається на орендаря земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав. Оскільки орендарем зазначених земельних ділянок є фізична особа ОСОБА_1 і саме він укладав договори оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства, відповідно він і несе обов`язок щодо сплати орендної плати за ці земельні ділянки. У той же час ФГ «Лакос» не є стороною договорів оренди землі, не зареєстровано її орендарем у визначеному законом порядку, а тому не є платником орендної плати. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 28.12.2012 між Ширяївською районної державною адміністрацією (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договори оренди земельних ділянок: загальною площею 8,5372га, кадастровий номер 5125480700:01:001:0617, яка знаходиться на території Вікторівської сільської ради, в строкове платне користування на 49 років, для ведення фермерського господарства; загальною площею 15,8575га, кадастровий номер 5125480700:01:001:0618, яка знаходиться на території Вікторівської сільської ради, в строкове платне користування на 49 років, для ведення фермерського господарства; загальною площею 17,7634га, кадастровий номер 5125480700:01:001:0619, яка знаходиться на території Вікторівської сільської ради, в строкове платне користування на 49 років, для ведення фермерського господарства; загальною площею 29,9996га, кадастровий номер 5125480700:01:001:0620, яка знаходиться на території Вікторівської сільської ради, в строкове платне користування на 49 років, для ведення фермерського господарства, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У 2013 році ОСОБА_1 створено фермерське господарство «Лакос», яке зареєстроване 01.10.2013 №15511020000000554. Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 27.03.2023 №№51472-2410-1533 про нарахування ОСОБА_1 грошових зобов`язань з орендної плати земельних ділянок за 2020 рік у розмірі 36468,99грн., 51499-2410-1533 з орендної плати за 2020 рік у розмірі 89567,71грн.; 51501-2410-1533 з орендної плати за 2020 рік у розмірі 32276,97грн., 51500-2410-1533 з орендної плати за 2020 рік у розмірі 18329,76грн., 51472-2410-1533/2021 з орендної плати за 2021 рік у розмірі 36468,99грн., 51499-2410-1533/2021 з орендної плати за 2021 рік у розмірі 89567,71грн., 51501-2410-1533/2021 з орендної плати за 2021 рік у розмірі 32276,97грн., 51500-2410-1533/2021 з орендної плати за 2021 рік у розмірі 18329,76грн., 51472-2410-1533/2022 з орендної плати за 2022 рік у розмірі 36468,99грн., 51499-2410-1533/2022 з орендної плати за 2022 рік у розмірі 89567,71грн., 51501-2410-1533/2022 з орендної плати за 2022 рік у розмірі 32276,97грн., 51500-2410-1533/2022 з орендної плати за 2022 рік у розмірі 18329,76 грн.; від 31.05.2023 №№4384613-2410-1533 з орендної плати за 2023 рік у розмірі 36468,99грн., 4384610-2410-1533 з орендної плати за 2023 рік у розмірі 89567,71грн., 4384614-2410-1533 з орендної плати за 2023 рік у розмірі 32276,97грн., 4384616-2410-1533 з орендної плати за 2023 рік у розмірі 18329,76грн. Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями завернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного. Згідно пп.15.1 ст.15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Відповідно до ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. За приписами пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Згідно пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до п.269.1 ст.269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XII ПК України. За приписами п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Відповідно до п.п.288.1, 288.2, 288.3 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Пунктом 288.4 статті 288 ПК України передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Згідно положень ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Згідно ст.ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Частиною 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. № 161-XIV передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою. Згідно ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 №973-IV унормовано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства відповідно до закону. За приписами ч.1 ст.5, ч.1 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст.8 Закону України «Про фермерське господарство»). Так, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2024 у справі №320/6885/23 можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 ГК України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення. Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки від використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 ГК України. Нормами Закону України «Про фермерське господарство» запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності. Таке фермерське господарство створюється після отримання громадянином земельної ділянки в оренду. З моменту створення цього фермерського господарства та його державної реєстрації до нього переходять права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі. В цьому випадку не відбувається відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки, а здійснюється встановлений нормами перехід прав та обов`язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства. При цьому такий перехід відбувається в силу вищенаведених норм Закону України «Про фермерське господарство» та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод. Тобто, момент набуття фермерським господарством прав та обов`язків орендаря земельної ділянки відбувається саме з моментом державної реєстрації фермерського господарства. Після такої реєстрації фактично замінюється орендарь і саме з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Отже, у разі створення фермерського господарства саме останнє має й нести обов`язки щодо сплати відповідного земельного податку. Судом встановлено, що ФГ «Лакос» подано до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю за 2020-2023 роки, у яких розрахувало річну суму орендної плати за землю. Наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, виписками з банківських рахунків підтверджено сплату ФГ «Лакос» у 2020-2023 роках орендної плати за відповідні земельні ділянки та звітування про нарахування таких зобов`язань за цими земельними ділянками. З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що відповідачем протиправно нараховано позивачу грошові зобов`язання з орендної плати землі за 2020-2023 роки. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом прийнято рішення з порушенням норм процесуального чи матеріального права. З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому в порядку ст.316 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС в Одеській області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Суддя-доповідач А.В. Крусян Судді С.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв