Постанова 4851 № 641/359/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2026 р. Справа № 641/359/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Катунова В.В. суддів: Фоміної Л.О. , Мінаєвої К.В. за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слобідського районного суду міста Харкова від 18.05.2026, суддя Ященко С.О., вул. Холодноярська, 5, м. Харків, п по справі № 641/359/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Слобідського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову № 3021 від 12.09.2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. В обґрунтування адміністративного позову зазначив, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 25500 грн. Постанова обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , як особа яка визнана обмежено придатною до військової служби, не пройшов повторний медичний огляд до 05.06.2025 року з метою визначення придатності до військової служби. Позивач вважає, що вказану постанову було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права з наступних підстав. У протоколі № 2770 від 01.09.2025 року невірно вказано зареєстроване місце проживання позивача, а саме номер квартири. Також вказано, що військовозобов`язаний (рядовий запасу) ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 29.10.2007 року був визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний стан. Проте позивача було визнано непридатним у мирний час та обмежено придатним у воєнний стан 29.10.2007 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , та на даний час позивач перебуває на обліку саме в ІНФОРМАЦІЯ_5 . В постанові № 3021 також дублюються ці невірні дані. Позивач ніколи не перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також зазначає, що в постанові № 3021 від 12.09.2025 року вказано, що він самостійно не звернувся до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, чим порушив ч. 3 ст. 17 ЗУ "Про оборону України", яка регулює права та обов`язки громадян України у сфері оборони, та відповідно до якої громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства. Однак належних та допустимих доказів проходження позивачем військової служби, служби у військовому резерві та у запасі відповідачем не надано. Також зазначає, що з часу введення військового стану минуло 4 роки, а з постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 року - 1 рік 5 місяців, а тому станом на момент винесення постанови № 3021 від 12.09.2025 року сплив строк для притягнення до адміністративної відповідальності. Також зазначає, що відсутні докази направлення йому повістки про виклик для розгляду справи на 12.09.2025 року. Крім того, відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Також зазначає, що він 01.09.2025 року був направлений для проходження ВЛК для визначення придатності до військової служби і з 01.09.2025 року почав проходити ВЛК, про наявність постанови № 3021 від 12.09.2025 року не знав, та дізнався вже з відповіді на адвокатські запити. 02.02.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_7 до суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що за наявними обліками ІНФОРМАЦІЯ_8 та відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України ОСОБА_1 - є військовозобов`язаний, рядовий запасу, перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 та з 01.09.2025 року перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 та підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Та відповідно до рішення військово-лікарської комісії визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час та не є особою з інвалідністю. Однак у встановлений законодавством термін, а саме з 04.05.2024 по 05.06.2025 позивач самостійно не звернувся до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, та не пройшов повторний медичний огляд, чим в особливий період не виконав вимоги п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ № 3621-ІХ від 21.03.2024 року, чим порушив ч. 3, ч. 10, ст. 1, ч. 13 ст. 2 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу", ст. 17 ЗУ "Про оборону України". Немишлянський ТЦК звернувся до ВП 3 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області для доставлення позивача до ТЦК та СП з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення. По прибуттю позивача до ІНФОРМАЦІЯ_8 , у супроводженні працівника поліції, 01.09.2025 року було встановлено, що позивач не має оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Так 01.09.2025 року відносно ОСОБА_1 був складений протокол № 2770 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Позивач отримав особисто другий примірник протоколу, про що особисто поставив свій підпис. Після особистого ознайомлення з протоколом, позивач надав пояснення, що не пройшов ВЛК з власної необачності. Протокол складений при особистій присутності позивача, визначена дата та час розгляду справи. 12.09.2025 року відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення скоєне позивачем. ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явився без поважних причин. Копію постанови від 12.09.2025 № 3021 позивачу було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" (№6106810951316), яку було повернуто з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Щодо невірно зазначеної адреси місця проживання позивача в протоколі та постанові представник відповідача зазначає, що позивач не мав при собі документів, які підтверджують місце реєстрації, а документ який посвідчував особу, та за яким можливо ідентифікувати особу - надав посвідчення водія, а адреса місця проживання була зазначена зі слів позивача. Також помилково зазначено, що рішенням ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 29.10.2007 року був визнаний непридатним до військової служби, в той час як позивача визнано непридатним рішенням ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_11 29.10.2007 року. Про існування вказаних помилок відповідачу стало відомо лише з позову. Після особистого ознайомлення з протоколом, будь-яких зауважень, доповнень або щодо можливих технічних/друкарських помилок або невідповідності інформації у протоколі від позивача не надходило. Крім того, вищевказана технічна/друкарська помилка не змінює суті документа та предмету порушення. Строк проведення медичного огляду не може перевищувати 6 днів, а за необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження - 14 днів. Станом з 01.09.2025 року по теперішній час ОСОБА_1 військово-лікарську комісію не пройшов, що підтверджується витягом з АІКС "Оберіг", а тому ствердження позивача, що він проходить по теперішній час медичний огляд, є хибним та прийняттю до уваги не підлягає. Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 18.05.2026 по справі № 641/359/26 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 18.05.2026 по справі № 641/359/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з викладених підстав, вказує, що у протоколі № 2770 від 01.09.2025 року про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 внесені завідомо неправдиві данні, а саме: не вірно вказаний зареєстроване місце проживання- АДРЕСА_1 , в той час як позивач зареєстрований і постійно проживаю за адресою: АДРЕСА_2 , тобто неправильно вказаний номер квартири. Вказує, що з протоколу вбачається, що мали місце такі порушення ст. 256 КУпАП: не зазначено місце (приміщення РТЦК тощо) складання протоколу; не зазначено час вчинення правопорушення; відсутні пояснення і зауваження; не роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП підпис позивача відсутній, причини відмови не зазначені. Всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачі не надали суду доказів належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, повістка надсилалася за іншою адресою. Зазначає, що накладання адміністративного стягнення здійснено поза межами строку накладення адміністративного стягнення. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Сторони про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено копією паспорта позивача. З копії військового квитка серії НОМЕР_1 встановлено, що 29.10.2007 року медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби, та цього ж дня призовною комісією Фрунзенського району м. Харкова зараховано в запас. 01.09.2025 року працівником поліції ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_12 був доставлений ОСОБА_1 , що підтверджується копією довідки про доставлення (супроводження) № 2771/ГрБр від 01.09.2025 року. Згідно з протоколом № 2770 від 01.09.2025 року, складеним начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 капітаном ОСОБА_3 , 01.09.2025 року о 10:00 год. військовозобов`язаний (рядовий запасу) ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 29.10.2007 був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, з дня набрання чинності Закону від 21.03.2024 № 3621-ІХ, протягом встановленого терміну з 04.05.2024 ро 05.06.2025 самостійно не звернувся до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим 06.06.2025 року о 00:00 год., в особливий період, порушив вимоги п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ від 21.03.2024 № 3621-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", ч. 3 ст. 17 ЗУ "Про оборону України", чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 12.09.2025 року о 16:00 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_3 , про що свідчить проставлення ОСОБА_1 особистого підпису в протоколі. Також в протоколі, в графі надання пояснень, ОСОБА_1 зазначив, що він не пройшов ВЛК з власної необачності. 12.09.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 підполковником ОСОБА_4 винесено постанову № 3021 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500 грн. Відповідно до вказаної постанови, військовозобов`язаний (рядовий запасу) ОСОБА_1 , якого визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, до 05.06.2025 року не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ від 21.03.2024 № 3621-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", ч. 3 ст. 17 ЗУ "Про оборону України", чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. 01.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 з заявою про оформлення його на військову службу за контрактом до лав ЗСУ. 01.09.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_1 видано направлення для визначення придатності до військової служби; визначення придатності до військової служби за контрактом. ВЛК відбудеться на базі закладу охорони здоров`я КНП "Міська поліклініка № 25" ХМР. Дата початку медичного огляду 02.09.2025 року. Не погоджуючись з постановою № 3021 від 12.09.2025 року про накладення адміністративного стягнення, позивач звернувся до суду з даним позовом. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно 12.09.2025 року притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступного. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII), особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Так, 24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні №2102-ІХ», яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час. Відповідно до статті 2 Закону № 3543-XII, правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти. Статтею 22 Закону № 3543-XII визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Згідно з частиною 3 статті 22 Закону № 3543-XII, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Крім того, нормами абзацу 3 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII зі змінами (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно. Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України встановлено Законом № 3543-XII, частиною 1 статті 4 якого передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Так, пунктами 68, 80 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок №560), передбачений порядок медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Обов`язок проходити медичний огляд також визначений абзацом 4 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно. Аналіз вищенаведених норм дає можливість дійти висновку, що положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби, а відмова від проходження медичного огляду ВЛК суперечить чинному законодавству. Проходження медичного огляду ВЛК є обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність. Так, 04.05.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX від 21.03.2024. Зміни були внесені, зокрема, до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324 із наступними змінами), а саме до статей 14 та

26. Внаслідок таких змін поняття «обмежена придатність» для визначення придатності особи до військової служби, виключене. Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12.02.2025 установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Тобто, оскільки таке поняття як «обмежена придатність» виключене з Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», законодавець передбачив обов`язок громадян, які належали до категорії з «обмеженою придатністю», пройти повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби з урахуванням внесення змін до законодавства. При цьому, неухильне дотримання кожним законів України передбачено статтею 68 Конституції України. Так, статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності врегульовано КУпАП. Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі статтею 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Як визначено статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в зв`язку з непроходженням ним у термін до 05.06.2025 року повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби та незвернення до ТЦК та СП чи через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Як вбачається з матеріалів справи, з 05.05.2024 по 05.06.2025, повторно медичний огляд позивач не проходив, що підтверджено ним також у судовому засіданні у суді першої інстанції. При цьому, на позивача як на особу, визнану обмежено придатною до військової служби до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX від 21.03.2024, в редакції Закону №4235-ІХ від 12.02.2025, покладався обов`язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05.06.2025 шляхом самостійного звернення до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що оскільки позивач самостійно не вжив заходів щодо отримання направлення на ВЛК для походження повторного медичного огляду до 05.06.2025 і такий огляд не проходив, відповідно в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Доводи позивача про те, що він проживає за адресою реєстрації, однак у період з 05.05.2024 по 05.06.2025 від ТЦК йому не надходило та не вручалось направлення для проходження ВЛК, а тому його дії є правомірними, спростовуються вимогами чинного законодавства, якими саме на позивача було покладено обов`язок щодо самостійного отримання направлення на ВЛК. За цими ж обставинами (покладення обов`язку на позивача щодо самостійного отримання направлення на ВЛК) колегія суддів вважає доводи позивача щодо неправильного зазначення номеру його квартири у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення такими, що не впливають на обставини даної справи. Колегія суддів також відхиляє доводи позивача про те, що позивач весь час перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , а протокол та постанова відносно нього були складені ІНФОРМАЦІЯ_14 у АДРЕСА_3 , оскільки 01.09.2025 позивача було взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 у АДРЕСА_3 , що підтверджується матеріалами справи. Доводи про те, що позивача не було повідомлено про дату розгляду справи про адміністративне правопорушення спростовуються особистим підписом позивача ОСОБА_1 у протоколі № 2770 від 01.09.2025 року, в якому зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 12.09.2025 року о 16-00. Доводи позивача про те, що у порушення норм чинного законодавства відповідачем у протоколі про адміністративне правопорушення №2770 не зазначено місце (приміщення РТЦК тощо) складання протоколу, не зазначено час вчинення правопорушення, відсутні пояснення і зауваження, не роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, підпис позивача відсутній, причини відмови не зазначені, спростовуються змістом протоколу №2770, з якого колегія суддів вбачає, що 01.09.2025 о 10 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 16:00 год 12.09.2025, що підтверджується підписом позивача, також у зазначеному протоколі містяться пояснення позивача наступного змісту: «Я, ОСОБА_1 не пройшов ВЛК з власної необачності». Примірник протоколу ОСОБА_1 отримав, що також підтверджується підписом позивача. Доводи позивача про те, що на момент винесення оскаржуваної постанови спливли строки притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно з частиною дев`ятою статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Разом з тим, як вказано Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2021 року у справі №560/2798/19, триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. У контексті наведеного необхідно зазначити, що триваючим правопорушенням є проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, на противагу триваючому, разовим є порушення, яке виразилося в однократному порушенні вимог Закону, яке не має під собою непереривного невиконання обов`язків визначених правовою нормою. Повертаючись до обставин справи, позивач був зобов`язаний виконати обов`язок пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких Закону України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» в редакції Закону України від 12.02.2025 № 4235-ІХ пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 5 червня 2025 року та станом на дату прийняття спірної постанови, позивач такі вимоги не виконав, тобто правопорушення за статтею 210 КУпАп, вчинене позивачем, кваліфікується як триваюче. При цьому, дати які зазначає апелянт (минуло 43 місяці, минуло 1 рік і 5 місяців) в апеляційній скарзі не впливають на спірні правовідносини та не можуть кваліфікуватись датою виявлення правопорушення, оскільки саме по собі встановлення факту невиконання особою обов`язку у випадку триваючого правопорушення не перериває його тривалості та не є моментом його остаточного виявлення у розумінні закону. Оскільки позивач продовжував перебувати у стані безперервного невиконання покладеного на нього обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду, правопорушення залишалося триваючим до моменту надходження від ОСОБА_1 заяви від 01.09.2025 до відповідача, в якій просить оформити себе на військову службу за контрактом до лав ЗСУ. Наведене свідчить про безпідставність доводів апелянта про накладення на позивача адміністративного стягнення поза межами строку, передбаченого частиною дев`ятою статті 38 КУпАП, а тому відсутні підстави для застосування пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП щодо закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення. На підставі наведеного, відповідачем правомірно 12.09.2025 року притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи й надав їм юридичну оцінку відповідно до норм матеріального та процесуального права. Порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, не встановлено. З огляду на це, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 272, 286, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення Рішення Слобідського районного суду міста Харкова від 18.05.2026 по справі № 641/359/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.В. Катунов Судді Л.О. Фоміна К.В. Мінаєва Постанова складена в повному обсязі 14.07.26.