Постанова 4851 № 641/2103/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2026 р.Справа № 641/2103/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Зозулєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слобідського районного суду міста Харкова від 13.04.2026, (головуючий суддя І інстанції: Кожихова Г.В.) по справі № 641/2103/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії інспектора 2 взводу 3 батальйону УПП у Рівненській області ДПП старшого лейтенанта поліції Степанця О.П. з притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності; - скасувати постанову серії ЕНА № 6745256 від 01.03.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором 2 взводу 3 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Степанцем О.П. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення на суму 1 700 грн. В обґрунтування позову зазначила, що керувала транспортним засобом в межах встановленого ПДР України швидкісного режиму. Натомість, поліцейським не доведено вчинення ОСОБА_1 правопорушення, а також , що в зоні фіксації були розміщені дорожні знаки 5.49 «Початок населеного пункту», 5.50 «Кінець населеного пункту», 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень ПДР». Крім того, просила врахувати, що прилад TruCam, на який здійснювалась фіксація швидкості руху знаходився в руках поліцейського, тоді як належним способом його використання є закріплення стаціонарно вмонтованим способом. З урахуванням наведеного, вважала, що в її діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП. Рішенням Слобідського районного суду міста Харкова від 13.04.2026 позов залишено без задоволення. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та прийняти нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП. Так, вказує, що на відеозаписі з приладу TruCam відсутні координати місця проведення вимірювання швидкості автомобіля позивача (відповідні графи широти та довготи не заповнені), що позбавляє можливість встановити, що інші розділи меню приладу, зокрема посилання на дорогу «АД М-06 Київ-Чоп 423 км», коректно і точно відображають місце вимірювання швидкості. Зауважує, що відеозапис з приладу TruCam TC000762 на початку не фіксував автомобіль позивача та не вимірював швидкість даного автомобіля, проте числовий показник швидкості 104 км/год був зазначений на приладі. В подальшому інспектор поліції наводив прилад вже з зафіксованою швидкістю, при цьому на приладі зафіксовано рух двох автомобілів. Отже, з відеозапису неможливо достеменно встановити, що швидкість зазначена на приладі відноситься до саме до транспортного засобу, яким керувала позивач. Наданий ДПП фотознімок з відеозапису приладу TruCam TC000762, на думку апелянта, не може бути належним доказом, оскільки зроблений з втручанням у відеозапис. Просить врахувати, що пункт 7 спірної постанови не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснювалась відеофіксація правопорушення та розгляду справи, що виключає можливість врахування відеозаписів, наданих ДПП в якості належних та допустимих доказів. Крім того, посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: врахування судом під час вирішення справи відзиву на позов разом із додатками, які не направлялись позивачу. Департамент патрульної поліції (далі - відповідач) подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 4 ст.229, ч. 1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01.03.2026 інспектором 2 взводу 3 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Степанцем О.П. прийнято постанову серії ЕНА № 6745256, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 1 700,00 грн. Згідно постанови, 01.03.2026 о 12:13 у с. Крупець, дорога а/д М-06, Київ-Чоп, 423 км, водій, керуючи транспортним засобом Porsche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху більше як на 50 км/год, а саме в населеному пункті с. Крупець, позначений дорожніми знаками 5.49-5.50 рухався зі швидкістю 104 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 4 ст. 122 КУпАП. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TruCam LTI 20/20 номер ТС000762. Відеофіксація велась на технічний пристрій 470029. Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржила її в судовому порядку. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та законність дій щодо винесення оскаржуваної постанови. Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Як встановлено пунктом 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно з ч. 4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. На підтвердження вчинення позивачем перевищення швидкісного руху відповідачем надано матеріали фото та відеофіксації, зроблені за допомогою приладу TruCam LTI 20/20 номер ТС000762. Так, на відеозаписі зафіксовано рух 01.03.2026 о 12:27:44 транспортного засобу Porsche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 зі швидкістю 104 км/год. В свою чергу, на фотознімку, зробленого з цього приладу визначено місце фіксації швидкості руху, а саме: а/д Київ-Чоп, 423 км, ліміт швидкості 50 км/год, дату і час фіксації 01.03.2026 о 12:27:44. Також, відповідачем надано суду відеозапис з бодікамери, яким зафіксовано момент зупинки транспортного засобу під керуванням позивача після фіксації перевищення швидкості руху на прилад TruCam. Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, наведені вище докази є належними та в сукупності підтверджують перевищення водієм транспортного засобу Porsche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 встановленої ПДР швидкості руху для населених пунктів у с. Крупець а/д Київ-Чоп, 423 км. Доводи апелянта про відсутність на відеозапису географічних координат місця фіксації швидкості руху колегія суддів вважає такими, що беззаперечно не спростовують в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП. Колегія суддів зазначає, що прилад TruCam LTI 20/20 з серійним номером ТС000762, використаний відповідачем, дозволений для використання на території України, пройшов періодичну повірку, що підтверджується сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки, експертним висновком та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. З урахуванням наведеного, дані відео та фотофіксації, зроблені за допомогою приладу TruCam є належними та допустимими доказами вчинення правопорушення та правомірно враховані судом першої інстанції. Щодо сумнівів апелянта стосовно фіксації швидкості руху саме ТЗ позивача з огляду на те, що на початок фіксації числовий показник швидкості 104 км/год вже був зазначений на приладі, а в подальшому на приладі зафіксовано рух двох автомобілів колегія суддів зазначає, що оптичний приціл на відеозаписі наведено саме на автомобіль Porsche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому доказів руху інших ТЗ попереду вищевказаного автомобіля матеріали справи не містять. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані суду докази фіксують перевищення швидкості руху саме транспортним засобом Porsche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 . Посилання скаржника на відсутність у графі 7 постанови «До постанови додаються» інформації щодо доказів вчинення правопорушення (відеозаписів з приладу TruCam та бодікамери) колегія суддів відхиляє, оскільки у графі «Час та місце скоєння, суть і обставини порушення» зазначено про вимірювання швидкості за допомогою приладу TruCam та відеофіксацію на технічний пристрій 470029. В свою чергу, вимоги ст. 283 КУпАП не визначають чіткого пункту постанови по справі про адміністративне порушення, у якому необхідно зазначати технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався). Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення (перевищення встановленого обмеження швидкості руху) підтверджені належними та допустимими доказами. Також, відповідно до ч. ч. 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським, встановлено особу позивача, роз`яснено його права, з`ясовано обставини правопорушення та вислухані її пояснення та пасажира, що перебував в автомобілі. Таким чином, наявні в справі докази свідчать про розгляд справи про адміністративне правопорушення інспектором патрульної поліції з дотриманням порядку, передбаченого Інструкцією № 1395. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а отже постанова від 01.03.2026 прийнята відповідачем правомірно, відповідно до закону в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством. Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: врахування судом під час вирішення справи відзиву на позов разом із додатками, які не направлялись позивачу колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Згідно ч. 9 ст. 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Отже, можливість взяття судом до уваги поданих сторонами доказів безпосередньо залежить від виконання ними обов`язку з їх надсилання (надання) іншим учасникам справи, крім випадків, передбачених ч. 9 ст. 79 КАС України. Відповідно до ч. 3 ст. 162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Судом встановлено, що інтереси позивачки в суді представляв Мухін О.М. згідно ордеру про на правову допомогу. Відповідно до ч.1 ст.60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Як вбачається з матеріалів справи, ДПП через систему «Електронний суд »подано відзив на позов, до якого додано докази його направлення разом із додатками представнику позивача Мухіну О.М. через систему «Електронний суд» 26.03.2026 о 15:25, а саме квитанцію про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС. Позовна заява та, в подальшому, апеляційна скарга від імені ОСОБА_1 подана адвокатом Мухіним О.М. Тобто, в даному випадку, отримання представником позивача копії відзиву з додатками достеменно не свідчить про не ознайомлення позивача з відповідними доказами, позбавлення її права надати заперечення та не може бути беззаперечною підставою для не врахування відповідних документів судом. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 286, 308, 310, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Слобідського районного суду міста Харкова від 13.04.2026 по справі № 641/2103/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц