Постанова Київський апеляційний суд № 757/381/25-п

Справа № 757/381/25-п Суддя в І-й інстанції Білоцерківець О.А. Провадження № 33/824/431/2026 Суддя в II-й інстанції Ігнатюк О.В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 27 березня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Ігнатюка О.В., за участі захисника Харчука О.П., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Харчука О.П. на постанову Печерського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року, - в с т а н о в и в : Постановою Печерського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 1222 КУпАП закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він, 08.12.2024 о 01 год. 05 хв. у м. Києві на бул. М. Міхновського, 42, керуючи автомобілем марки «Шкода», номерний знак НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 2.4, п. 8.9 (9) Правил дорожнього руху України не виконав вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, яку подану за допомогою ввімкненого проблискового маячка червоного та синього кольору, спеціальним звуковим сигналом. Був зупинений шляхом переслідування. Крім того, ОСОБА_1 , 08.12.2024 о 01 год. 02 хв. у м. Києві на бул. М. Міхновського, 42, в порушення вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху України керував автомобілем марки «Шкода», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився за допомогою приладу «Драгер», за результатами якого у ОСОБА_1 виявлений алкоголь у концентрації 1,27 0/00. В апеляційній скарзі захисника Харчука О.П. вказано на незаконність та необґрунтованість постанови судді, через неповне та необ`єктивне з`ясування всіх обставин справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав на те, що у порушення вимог ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції не дослідив із належною повнотою зібрані у справі докази та безпідставно не врахував те, що протокол про адміністративне правопорушення був складений з грубим порушенням вимог ст.254 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395. Звернув увагу на те, що працівниками поліції не було запропоновано ОСОБА_1 проїхати до відповідного закладу охорони здоров`я з метою проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Таким чином, під час складання протоколу, працівниками поліції було грубо порушено порядок проведення огляду особи на стан алкогольного сп`яніння, внаслідок чого передбачена законом процедура огляду особи на стан алкогольного сп`яніння не була дотримана, а результат тестування за допомогою приладу «Драгер», не може бути визнано допустимим доказом. Окрім цього, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому огляд на стан сп`яніння мав бути проведений виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, а не інспектором поліції. Наявний у матеріалах справи акт огляду є неналежним та недопустимим доказом, оскільки ОСОБА_1 , відповідно до протоколу, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Також у порушення вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, працівниками поліції не складено письмове направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я. Крім того, поліцейські застосували до ОСОБА_1 фізичну силу та спецзасоби у вигляді кайданок. Також захисник вказав, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не роз`яснювались його права і обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що позбавило водія своєчасно скористатися наданими йому правами, зокрема правом на допомогу адвоката. Захисник вказав, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 15 червня 2022 року № 4-р(II)/2022 та рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, у даному випаду наявні підстави вважати, що для досягнення визначеної в ст.23 КУпАП мети адміністративного стягнення (виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами), з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, майнового стану правопорушника, наявних обставин, що пом`якшують покарання, необхідно і достатньо накласти стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп., без призначення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. Звернув увагу, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України та перебуває на військовій службі по мобілізації на посаді водія гаражу автомобільного зводу. Наведене свідчить, що ОСОБА_1 необхідне посвідчення водія для виконання обов`язків військової служби. Просив постанову скасувати, а провадження закрити на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, або застосувати аналогію закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачене законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортним засобом. Вислухавши пояснення: захисника, яка подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи і просив цю скаргу задовольнити; вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Із змісту апеляційної скарги вбачається те, що захисником фактично оскаржується постанова в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП. Будь-яких вимог щодо постанови в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності ст. 1222 КУпАП у апеляційній скарзі не заявлено та відповідних доводів не наведено. Висновки місцевого суду про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння стверджуються наступними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 191316 від 08.12.2024 року в частині часу та місця вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікаційних ознак транспортного засобу та даних про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та письмовою роздруківкою результатів проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу, відповідно до яких, за результатами цього огляду у ОСОБА_1 виявлений алкоголь в концентрації 1,27 0/00; відеозаписом процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння та фіксації результатів цього огляду, що зроблений з допомогою нагрудної камери поліцейського; іншими доказами. Дослідивши указані докази та надавши їм належну юридичну оцінку місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для накладення на нього стягнення та із дотриманням вимог закону наклав на нього стягнення у межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, належним чином мотивувавши своє рішення. Апеляційна скарга не містить доводів, які би указували на незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення. Апеляційний суд вважає, що розгляд справи був проведений повно та всебічно, у ході цього розгляду із належною повнотою були з`ясовані усі обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, у справі зібрана достатня кількість доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні поставленого йому у вину адміністративного правопорушення, висновки місцевого суду ґрунтуються на зібраних та досліджених у ході судового розгляду доказах та є належним чином мотивованими. Порушень вимог КУпАП та інших нормативних документів, якими регламентується порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення у ході апеляційного розгляду не виявлено. Щодо посилання на те, що поліцейськими ОСОБА_1 не було запропоновано проїхати до відповідного закладу охорони здоров`я з метою проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння то апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року ( в подальшому Інструкція 1452/735) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 ( в подальшому Порядок 1103) можливість проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я поліцейський зобов`язаний роз`яснити у випадку коли особа відмовляється пройти огляд на місця зупинки транспортного засобу за допомогою технічних засобів, або коли особа не погоджується із результатами огляду, проведеного за допомогою технічних засобів. У інших випадках поліцейський не зобов`язаний роз`яснювати особі таке право. Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із наявного у матеріалах справи відеозапису, ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці за допомогою технічного засобу, пройшов такий огляд і не оспорював його результати, а тому у поліцейських не виникло обов`язку роз`яснювати ОСОБА_1 право на проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Посилання у апеляційній скарзі на те, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння мав бути проведений виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем колегія суддів вважає не обґрунтованим. Відповідно до частин другої та третьої ст. 2661 КУпАП огляд військовослужбовців на стан алкогольного сп`яніння проводиться зазначеними вище особами виключно у випадку, коли є підстави вважати, що вони у стані алкогольного сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин або коли є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях. Зазначених випадків у цій справі не встановлено, а тому огляд на стан сп`яніння правомірно був проведений у загальному порядку. Застосування до ОСОБА_1 фізичної сили та спецзасобів у вигляді кайданок жодним чином не впливає на доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Щодо роз`яснення ОСОБА_1 його права, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України то матеріали справи містять дані, які указують на те, що такі права йому були роз`яснені, проте, він відмовився розписуватись у протоколі про таке роз`яснення. Окрім того, захисником у апеляційній скарзі не обґрунтовано те, як не роз`яснення ОСОБА_1 його прав могло вплинути на вирішення питання про доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Щодо доводів апеляційної скарги в частині незаконності накладеного стягнення, то суд звертає увагу на те, що санкція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативне основне стягнення та обов`язкове безальтернативне додаткове стягнення. Можливість накладення стягнення нижче найнижчої межі, передбаченої відповідною санкцією, чи не накладення обов`язкового додаткового стягнення положеннями КУпАП не передбачена. Наведене указує на необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення. Постанова Печерського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовляє. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - п о с т а н о в и в : В задоволенні апеляційної скарги захисника Харчука О.П. відмовити. Постанову Печерського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Ігнатюк О.В.