Постанова Київський апеляційний суд № 364/265/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження №33/824/151/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2026 року місто Київ справа №364/265/25 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову судді Володарського районного суду Київської області від 08 травня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Постановою судді Володарського районного суду Київської області від 08 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила постанову судді Володарського районного суду Київської області від 08 травня 2025 року скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалась на те, що у справі відсутні належні та допустимі докази факту керування, оскільки матеріали справи не міcтять жодного надійного доказу, який би безпосередньо підтверджував факт того що саме ОСОБА_1 керувала автомобілем у зазначений час, а також не надано доказів, зібраних у порядку, визначеному законом, які б однозначно вказували на апелянта як на водія. Вказувала на те, що єдині наявні свідчення, покладені в основу обвинувачення, містять істотні суперечності, зокрема, свідки події надали різні версії щодо обставин перебування апелянта біля автомобіля, а суд першої інстанції не усунув протиріччя та не з`ясував, які саме показання відповідають дійсності і наявність взаємовиключних показань означає, що висновок про винуватість зроблено передчасно, без належної оцінки доказів. У судове засідання апеляційного суду призначене на 18 червня 2026 року о 13.50 год., особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується трекінгом згідно якого остання відсутня за вказаною нею адресою. А відтак суд апеляційної інстанції вважає неявку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи та вважає можливим розглядати справу у його відсутність. Відповідно до ч. 2 ст. 271 КУпАП повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін. Судом апеляційної інстанції в судове засідання адвокат Зінченко П.Л. як захисник ОСОБА_1 не викликався через відсутність у останнього повноважень на участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, оскільки в матеріалах справи міститься тільки ордер адвоката Зінченка П.Л. від 21 липня 2025 року, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката, але відсутні: витяг з договору, договір та/або довіреність. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З`ясовуючи ці обставини суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103. За правилами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Відповідно до п.п.2, 3, 6, 7 вказаної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а за змістом п.8 Порядку №1103 від 17 грудня 2008 року у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №279927, 23 березня 2025 року о 22:51 год. в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області, по вулиці Армійська, 1П, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем «ToyotaCamry» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації руху, поведінка, що відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку категорично відмовилася, чим порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 23 березня 2025 року серії ЕПР1 №279927; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23 березня 2025 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається, що даний огляд не проводився; розпискою від 23 березня 2025 року згідно з якою ОСОБА_2 , маючі при собі водійське посвідчення водія НОМЕР_2 , забрала автомобіль «Toyota» д.н.з. НОМЕР_3 та зобов`язується доставити автомобіль за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Володарська ОТГ, вул. Миру, 29, а водія не допускати (не передавати) керування ним; письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 23 березня 2025 року; рапортом поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону №2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП рядового поліції Червінського В.В., в якому зазначено, що 23 березня 2025 року отримали виклик щодо порушень ПДР, зв`язались із заявником і останній повідомив, що водійка автомобіля марки «ToyotaCamry» д.н.з. НОМЕР_3 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, порушує ПДР, рухається по вулиці Армійська в напрямку магазина. Згодом було виявлено вищевказаний транспортний засіб та зупинено під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка пересіла з водійського сидіння на пасажирське. Під час спілкування було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановленому законодавством порядку водій категорично відмовилася. Також водія відсторонено від керування шляхом передачі транспортного засобу тверезому водію; відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції №476672, 476472 та записом з відеореєстратора. Як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, працівником поліції було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 (23:02:43) та неодноразово запропоновано останній у встановленому законом порядку пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння (23:02:55, 23:04:40, 23:06:54, 23:07:12, 23:10:33, 23:13:50) на що ОСОБА_1 відмовилась (23:07:11, 23:10:33). ОСОБА_1 було повідомлено, що на неї буде складений протокол після чого були роз`яснені її права (23:09:44, 23:09:56, 23:10:56). В подальшому ОСОБА_1 була ознайомлена зі складеним протоколом (23:59:33). Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є підставою для притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Сукупність наведених доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та порушення нею п.2.5 Правил дорожнього руху України. Доводи апеляційної скарги про те, що у справі відсутні належні та допустимі докази факту керування, оскільки матеріали справи не міcтять жодного надійного доказу, який би безпосередньо підтверджував факт того, що саме ОСОБА_1 керувала автомобілем у зазначений час, а органом притягнення не надано доказів зібраних у порядку визначеному законом, які б однозначно вказували на апелянта як на водія, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на наступне. Відповідно до пояснень ОСОБА_3 від 23 березня 2026 року, він рухаючись на своєму автомобілі по вулиці Луговій в смт Володарка, зустрів чоловіка, який попросив проїхати по вулиці Армійській в смт Володарка, щоб знайти транспортний засіб ToyotaCamry д.н.з. НОМЕР_4 , в якому перебуває його дружина. Проїхавшись по вказаній вулиці було виявлено вищезгаданий транспортний засіб. Чоловік, який сидів в його авто підійшов до транспортного засобу, постукав по вікну і дане авто завелось та поїхало в сторону вулиці Кооперативна в напрямку с. Гайворон. Він за проханням чоловіка переслідував по селі Гайворон, Біліївка і повернувшись в смт Володарка було прийнято рішення викликати поліцію так як були підозри, що водійка Toyota Camry перебуває в стані алкогольного сп`яніння зі слів чоловіка. Рухаючись по вулиці Кооперативна біля аптеки «Адоніс» даний транспортний засіб було зупинено працівниками поліції. Суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити про те, що як вбачається із запису з бодікамер працівників поліції, після зупинки транспортного засобу ToyotaCamryз нього ніхто не виходив. ОСОБА_1 перебуваючи на передньому пасажирському сидінні повідомляла, що водій відійшов в туалет (22:55:01). Разом з тим з початку фіксації адміністративного правопорушення з 22 години 53 хвилини 23 березня 2025 року до закінчення оформлення матеріалів о 00 години 09 хвилин 24 березня 2025 року інша особа не поверталась до транспортного засобу. А відтак суд апеляційної інстанції до доводів апелянта щодо не керування нею транспортним засобом ставиться критично та розцінює їх як намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Посилання в апеляційній скарзі на те, що єдині наявні свідчення, які покладені в основу обвинувачення містять істотні суперечності, зокрема, свідки події надали різні версії щодо обставин перебування апелянта біля автомобіля, а суд першої інстанції не усунув протиріччя та не з`ясував, які саме показання відповідають дійсності і наявність взаємовиключних показань означає, що висновок про винуватість зроблено передчасно, суд апеляційної інстанції відхиляє та погоджується з критичною оцінкою суду першої інстанції показань свідка ОСОБА_5 щодо керування ним транспортним засобом, оскільки навіть на відеозаписі ОСОБА_1 вказувала, що транспортним засобом керував ОСОБА_6 . Докази, які містяться в матеріалах справи відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності є достатніми та переконливими для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні нею вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.5. ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду. Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Київський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Володарського районного суду Київської області від 08 травня 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: Борисова О.В.