Постанова 4820 № 676/9383/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2026 року м. Хмельницький Справа № 676/9383/25 Провадження № 22-ц/820/1175/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І., розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2026 року (суддя Борсук В.О.). Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У грудні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначалось, що 15 березня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 578645, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 5000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, який згідно графіку сплати кредитних коштів мала повернути, а також повернути нараховані за користування кредитом проценти та сплатити комісію. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальниці, відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки. 26 липня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 101-МЛ, у відповідності до умов якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 5780645 від 15 березня 2023 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Оскільки відповідачка в добровільному порядку не виконала своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит №578645 від 15.03.2023, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 20950 грн заборгованості, з яких: 5000 грн заборгованість за сумою кредиту, 15000 грн - заборгованість за відсотками, 950 грн заборгованість за комісією. Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №578645 від 15.03.2023 в розмірі 20000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір в сумі 2312,67 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 7637,60 грн. В решті частини позову відмовлено. Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог з підстав, викладених у скарзі. Посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи. Зазначає, що надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитами є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоведеного розміру всієї суми заборгованості. Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку, є правильними. Звертає увагу на те, що сума заборгованості у розмірі 20950 грн є несправедливою, у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов?язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитодавця, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п?ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов?язань за кредитним договором. На думку скаржниці, кредитор, як фінансові установа, скориставшись необізнаністю позичальниці, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та, порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договорів позики на вкрай невигідних для неї умовах, які відповідачка не мігла оцінити належно. Умови є настільки заплутаними та суперечливими, що ні суд, ні відповідачка не в змозі перевірити правильність розрахунків за процентами та встановити їх відповідність умовам договору. Вказує, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами загалом становить 20950 грн, не є співрозмірною тілу кредиту загалом, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов?язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитних установ, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п?ятдесят відсотків вартості). Просить зменшити суму стягнення за процентами щонайменше до заявленого тіла кредиту - 5000 грн, що відповідатиме критеріям справедливості та розумності, адже стягнення надмірних процентів, які майже в 3,5 рази перевищує розмір тіла позики, призведе до скрутного матеріального становища позичальника та надмірного збагачення позикодавця за рахунок відповідачки. Наголошує на тому, що вимоги позивача в частині стягнення боргу за нарахованою комісією не підлягають задоволенню, оскільки умови кредитних договорів про комісією є нікчемними. Щодо вирішення судом питання розподілу витрат на правничу допомогу, вказує що обсяг виконаної адвокатом Усенко М.І. роботи у цивільній справі, яка за своєю категорією відноситься до малозначних справ, неспіврозмірний із розміром оплати послуг, які просить стягнути позивач. Зазначена справа для адвоката є шаблонною, тому не потребує значної витрати часу адвоката. Крім того, позивачем не додано доказу сплати гонорару за надання правничої допомоги, а отже, позивачем не доведено здійснення витрат на правничу допомогу. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). За змістом апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції частині задоволених позовних вимог відповідає. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачкою кредитних коштів та невиконання взятих на себе зобов`язань у встановлені договором строки, отже у позивача виникло право стягнення кредиту та процентів, а тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 20000 грн, з яких:5000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 15000 грн сума заборгованості за відсотками. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 15 березня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 5780645, шляхом підписання кредитного договору відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором R12280. (а.с. 7-13). Кредитний договір був укладено в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Пунктом 1.2. договору визначено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 5000 грн. Відповідно до п. 1.3. договору, кредит надається загальним строком на 105 днів з 15.03.2023 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 30.03.2023 (рекомендована дата платежу) (п.п. 1.3.1.). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 28.06.2023 (дата остаточного погашення заборгованості) (п.п. 1.3.2.). Пунктом 1.4. договору встановлено, що позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 30.03.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 28.06.2023 (останнього дня строку кредитування). Пунктом 1.5. договору визначено, що загальні витрати позичальника за пільговий період складають 2450 грн в грошовому виразі, загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 15950 грн в грошовому виразі та 1109 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 7450 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 20950 гривень. Всі вказані в цьому пункті розрахункові величини як за пільговий період так і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п.1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань. Відповідно до п.п. 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3 пункту 1.5. договору, комісія за надання кредиту: 950 грн, яка нараховується за ставкою 19 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1500 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 13500 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Згідно п. 2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 . Пунктом 2.3.1 договору сторони погодили, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені цим п.2.3 договору та розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати: сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту (а.с.12 зворот). Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, ОСОБА_1 ідентифікована, як позичальниця за укладеним договором, оскільки акцептувала, підписавши 15.03.2023 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором направленого на її номер телефону, відповідний договір (R12280) (а.с.14). Анкета-заява на кредит №5780645 від 15.03.2023 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан» (а.с. 14 зворот). Як вбачається з копії платіжного доручення № 95800998 від 15.03.2023, ТОВ «Мілоан» на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 згідно договору № 5780645 перераховано грошові кошти в сумі 5000 грн (а.с. 15 зворот). Факт отримання кредитних коштів 15.03.2023 згідно умов кредитного договору №5780645 підтверджується також інформацією № 46/12-11/9861/2026/Бт від 23.01.2026, що надана АТ «Державний ощадний банк України». 26.07.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №101-МЛ, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками (портфель заборгованості) (п.1.1. договору). (а.с. 17 зворот -21) Пунктом 6.2.3 договору відступлення визначено, що права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1 цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників відповідно до п. 8.3.2 договору. В якості компенсації за придбання ( відступлення) прав вимоги, новий кредитор протягом 5 робочих днів від дати підписання цього договору сплачує кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 1213581,70 грн без ПДВ. При цьому, оплата прав вимоги, які підлягають відступленню згідно цього договору, щодо кожного окремого боржника, визначається згідно з додатком № 1 до даного договору. (п. 7.1 договору відступлення) Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №101-МЛ від 26.07.2023, що датований 10 вереня 2025 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 20950 грн. (а.с. 27) Кредитор ТОВ «Мілоан» передав, а новий кредитор ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв реєстр боржників кредитора від 26 липня 2023 року, кількість боржників 2676, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 26.07.2023. (а.с. 26) Відповідно до платіжної інструкції № 72130 від 26.07.2023, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» плату за відступлення прав вимоги за договором відступлення прав вимоги №101-МЛ від 26.07.2023. (а.с. 26 зворот) Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором ТОВ «ФК «Кредит-капітал», заборгованість складається з: заборгованості за тілом кредиту 5000 грн; заборгованості за відсотками 15000 грн та заборгованості за комісією 950 грн, а всього на загальну суму 20950 грн. (а.с. 17) Дані обставини підтверджуються матеріалами справи. Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень статті 11 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII). В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким позичальниця ознайомилася перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Отже суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачка належним чином взяті на себе кредитні зобов`язання за кредитним договором не виконувала, унаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 20000 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачка суду не надала, а також не подала будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості. Аргументи апеляційної скарги про те, що первинним кредитором нараховано відсотки за кредитним договором у несправедливому розмірі, не приймаються колегією суддів, виходячи із наступного. Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваних договорів) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Разом з тим, вказаний кредитний договір або його умови в судовому порядку не оскаржувалися відповідачкою, не визнавалися недійсними, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаного правочину. Матеріали справи не містять і відповідачка не надала суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору або його умов. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що зазначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є значно завищеним, колегія суддів враховує наступне. Встановлено, що представництво інтересів позивача здійснювалось адвокатом адвокатського об`єднання «Апологет» Усенком М.І. У позові зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в т.ч. витрат на правничу допомогу, що становить 8000 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви надано ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1408806 від 20.10.2025, договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг № Д/9513 від 12.11.2025, детальний опис наданих послуг до акту. Відповідно до акту наданих послуг № Д/9513 від 12.11.2025 до договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. надано послуги відповідно до положень договору, загальною вартістю 8000 грн. За змістом пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності реального обсягу виконаних робіт,з огляду на те, що позивачем надано суду визначені ЦПК України документи щодо обсягу наданих йому адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості. Враховуючи відсутність заперечень протилежної сторони, а також часткове задоволення позову, розмір витрат у сумі 7637,60 грн є доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного нарахування комісії не заслуговують на увагу, оскільки щодо позовних вимог про стягнення комісії судом першої інстанції відмовлено в їх задоволенні. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, до особистого тлумачення норм права й обставин справи, такі доводи містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2026 року в частині задоволення позовних вимог залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 14 липня 2026 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай