Постанова Сумський апеляційний суд № 579/229/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2026 року м.Суми Справа №579/229/25 Номер провадження 22-ц/816/355/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Замченко А. О. , Черних О. М. сторони: позивач Приватне підприємство «По управлінню житлом «ЖИТЛКОМСЕРВІС» відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Кролевецького районного суду Сумської області 09 квітня 2025 року, ухваленого у м. Кролевець, у складі судді Моргуна О. В., повний текст рішення складено 14 квітня 2025 року, у с т а н о в и в: У січні 2025 року позивач Приватне підприємство «По управлінню житлом «ЖИТЛКОМСЕРВІС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлову послугу. Вимоги вмотивовані тим, що вказане підприємство здійснює свою господарську діяльність з січня 2020 року. Основним напрямком діяльності підприємства є надання житлової послуги з управління багатоквартирним будинком. Відповідачі с співвласниками квартири АДРЕСА_1 , проживають за даною адресою, користуються послугою позивача тому несуть солідарну відповідальність по оплаті за житлову послугу. За період з 01.04.2020 року по 01.01.2025 року сума нарахувань по обов`язковому переліку робіт по утримання будинку по АДРЕСА_2 складає 453477,20 грн. Підприємством виконано робіт по утриманню будинком на загальну суму 438568,02 грн, а всього фактично сплачено співвласниками на утримання будинку 428807,93 грн. Отже, заборгованість співвласників по оплаті станом на 01.01.2025 року становить 9760,09 грн. За період з 01.04.2022 року по 01.01.2025 року відповідачам нарахована плата за послугу з управління будинком в сумі 5826,15 грн. Відповідачі не сплачували за надані позивачем послуги на протязі тридцяти трьох останніх місяців, що дуже негативно впливає на фінансову діяльність підприємства. Відповідачі мають у власності квартиру за адресою АДРЕСА_3 та споживали послуги, що надавались ПП «УЖ «ЖИТЛКОМСЕРВІС» . Отже, на підставі вищезазначеного сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції за період з 01.01.2024 року по 01.01.2025 року становить 6524,13грн. Також, відповідачам нараховано пеня в розмірі, що становить 174,78 грн. Всього сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції і пені становить 6699,39 грн. З урахуванням наведеного, позивач просив стягнути з відповідачів на його користь солідарно заборгованість за послугу з управління багатоквартирним житловим будинком в сумі 5826,15 грн, втрати від інфляційних процесів 697,98 грн та пеню 174,78 грн, а всього 6699,39 грн. Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області 09 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь Приватного підприємства «По управлінню житлом «ЖИТЛКОМСЕРВІС» заборгованість за послугу з управління багатоквартирним житловим будинком в сумі 5826,15 грн, втрати від інфляційних процесів 697,98 грн, 3% річних у розмірі 175,26 грн, а всього 6699,39 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства «По управлінню житлом «ЖИТЛКОМСЕРВІС» витрати за сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. Визнати недійсним договір №1 від 4 лютого 2020 року про надання послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_2 , між Приватним підприємством «По управлінню житлом «ЖИТЛКОМСЕРВІС» та співвласниками будинку. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, в якому проживають відповідачі, не має юридичної сили, оскільки цей договір підписаний не уповноваженою особою ОСОБА_3 , а також остання не мала жодного права складати та підписувати протокол зборів співвласників від 28 січня 2020 р. На думку відповідачів відсутні підстави для сплати коштів позивачу за житлову послугу. Вважає незаконним покладення обов`язку сплати судового збору на його дружину ОСОБА_2 . Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_4 (а.с.51) та зареєстровані за вказаним місцем проживання з 1977 року (а.с. 28-29). Приватне підприємство «По управлінню житлом «ЖИТЛКОМСЕРВІС» є управителем багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується протоколом №4 зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 від 28 січня 2020 року, за змістом якого відкликано діючого управителя будинку КП «Кролевецька ЖЕК» Кролевецької міської ради; призначено з 01 березня 2020 року нового управителя будинку ПП «По управлінню житлом Житлкомсервіс»; затверджено перелік послуг з управління будинком та проведення робіт по капітальному ремонту конструктивних елементів будинку, внітрішньобудинкових мереж . Загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку складає 3973,9 кв.м; загальна кількість співвласників 138 осіб. У зборах співвласників взяли участь особисто та/або через представників 54 співвласники, котрим належать квартири та/або нежитлові приміщення загальною площею 3113,6 кв.м, проголосувалоза 53 співвласники , загальна площа квртир 3048,3 кв. м. (а.с.8-13) 4 лютого 2020 року між управителем ПП «УЖ «ЖИТЛКОМСЕРВІС» та співвласниками багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в особі уповноваженої особи укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 з додатками (а.с.14-18). Відповідно до п. 1.1., 1.3. цього договору управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_2 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю зазначену послугу, згідно з вимогами законодавства та умовами цього Договору. Послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Згідно з п.3.1. цього договору ціна послуги становить: 3,30 грн. на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання і проведення ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території - 3,30 грн. за кв.м., та винагорода управителю у розмірі 0% від суми платежу за послуги на місяць. Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.3.2 Договору). Згідно пп.3 п.2.2. договору кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором. Порядок та підстави внесення змін до узгодженого сторонами тарифу врегульовано п.7.1 Договору. Відповідно до п.5.1 Договору, інформацію, пов`язану з виконанням цього договору, управитель доводить до відома співвласників шляхом загального та персонального повідомлення: на дошках (стендах) оголошені у під`їздах будинку, на звороті платіжних документів, що надаються управителем співвласникам на електронну адресу співвласника, якщо така адреса надана співвласником. За несвоєчасне внесення плати за послугу з управління співвласники сплачують управителю пеню в розмірі, встановленому законом/договором. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу (п.6.11 Договору). Договір набирає чинності з 1 березня 2020 року та укладається строком на один рік (п.9.1 Договору) , за змістом п. 9.2. договір вважається щоразу продовженим на один рік. Додатком № 3 до Договору передбачено кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території (а.с.18) За змістом інформації про виконання кошторису витрат позивач надавав послуги зазначені в п. 1.3 Договору протягом 2020-2024 року (а.с.19-20) Згідно інформації ПП «УЖ «ЖИТЛКОМСЕРВІС» заборгованість за надані послуги позивачем станом на 01.01.2025 р. становила 5826,15 грн ( а.с 21). Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що відповідачі отримують послуги з управління багатоквартирним будинком, однак плату за них не здійснюють, внаслідок чого утворилась заборгованість. Відповідачі не надали доказів того, що послуга з управління багатоквартирним житловим будинком не надавалась чи надавалась в неповному обсязі , а вони своєчасно та в повному обсязі виконали умови договору та не надали доказів про відсутність заборгованості чи про заборгованість у меншому розмірі. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону. Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються зокрема, нормами Цивільного кодексу України та Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем. Стаття 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає невиключний перелік житлово-комунальних послуг, які виконавець надає споживачу. Тому послуги з утримання будинку та прибудинкової території (квартплата) хоч і не передбачено прямо чинним законодавством, однак є різновидом комунальних послуг та відносяться до послуг з управління багатоквартирним будинком. За вимогами ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ № 45 від 24 січня 2006 року, власник зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, визначені договором або законом, що узгоджується з обов`язком відповідачів у даній справі здійснювати оплату за отримані послуги управління будинком. У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 роз`яснено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги за умови фактичного користування ними, а відсутність договору не звільняє від такого обов`язку. Вказаний правовий висновок підлягає застосуванню і до спірних правовідносин, оскільки відповідачі фактично користувалися послугою з управління багатоквартирним будинком, що встановлено судом першої інстанції. Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати належне йому майно, що у контексті спірних правовідносин означає обов`язок нести витрати на його утримання, у тому числі шляхом оплати житлової послуги з управління будинком. Окрім того, згідно з п. п. 5, 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № № 417-VIII співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Рішення зборів співвласників щодо управління будинком є обов`язковими для всіх співвласників, що додатково підтверджує обов`язок відповідачів виконувати умови визначеного способу управління та здійснювати оплату за відповідні послуги. За змістом ч. 1 ст. 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором. Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України 20 квітня 2016 року в справі №6-2951цс15 та спростовує доводи апелянта щодо відсутності між сторонами договірних правовідносин. Отже, неукладення договору між сторонами у письмовій формі не свідчить про те, що апелянт не є користувачем послуг, які надає позивач за адресою знаходження його власності. Таким чином, наявність відносин між сторонами, а отже, і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки), а споживач отримує послуги і має здійснювати оплату виставлених рахунків. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 917/1307/18 23 жовтня 2019 року, зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. У даній цивільній справі позивач є виконавцем послуг по утриманню будинку по АДРЕСА_2 , в якому мешкають відповідачі, які є споживачами наданих послуг, тому зобов`язані своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість спожитих комунальних послуг. Однак, відповідачі не сплачували за надані позивачем послуги у вказаний період, в результаті чого виникла заборгованість, яку місцевий суд стягнув з них на користь позивача. Тобто, ключовим є саме факт отримання послуги та невиконання відповідачами обов`язку з її оплати, що підтверджується матеріалами справи та розрахунком позивача, який не був спростований належними доказами або контррозрахунком. Розмір плати визначається на підставі тарифів та затверджених нарахувань, що відповідачами не оспорено належними доказами. Доводи апеляційної скарги щодо визнання недійсним договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_2 , між ПП «УЖ «ЖИТЛКОМСЕРВІС» та співвласниками будинку, де проживають відповідачі не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Тоді як відповідачі з такими вимогами до суду не зверталися, тобто визнання договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №1 від 4 лютого 2020 року недійсними не був предметом спору даної справи. Цей документ є чинним наразі. З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири та споживачі житлово-комунальних послуг та зобов`язані своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані послуги позивача. Поряд з цим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору в повному обсязі. Стягнення чи розподіл судового збору в дольовому (пропорційному) порядку означає його розподіл між кількома учасниками справи відповідно до розміру задоволених вимог або кількості відповідачів. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи , що підтверджується копією пенсійного посвідчення. (а.с.50). Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст.88 ЦПК. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Ураховуючи норми п. 6 ст. 141 ЦПК України, повне задоволення позовних вимог та звільнення одного з відповідачів від сплати судового збору, позивачу необхідно компенсувати судовий збір у розмірі 1514 грн за рахунок відповідача ОСОБА_2 , а іншу частину судового збору у розмірі 1514 грн за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат слід змінити. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст.389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. 367-369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Кролевецького районного суду Сумської області 09 квітня 2025 року в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства «По управлінню житлом «ЖИТЛКОМСЕРВІС» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1514 грн. Компенсувати Приватному підприємству «По управлінню житлом «ЖИТЛКОМСЕРВІС» судовий збір в розмірі 1514 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: А. О. Замченко О. М. Черних