Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/9238/26

Справа № 991/9238/26 Провадження 1-кс/991/9252/26 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А 13 липня 2026 року м. Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , дослідивши скаргу ОСОБА_2 на постанову детектива НАБУ від 02.07.2026 про часткову відмову у задоволенні клопотання про визнання потерпілим та зміну правової кваліфікації у кримінальному провадженні № 52026000000000326 від 10.06.2026, ВСТАНОВИВ: 13.07.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_2 на постанову детектива НАБУ від 02.07.2026 про часткову відмову у задоволенні клопотання про визнання потерпілим у кримінальному провадженні № 52026000000000326 від 10.06.2026, яка на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.07.2026 була передана на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 . У вказаній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що 30.06.2026 він звернувся до Національного антикорупційного бюро України з клопотанням в порядку ст. 220 КПК України. У цьому клопотанні скаржник просив визнати його потерпілим, а також змінити правову кваліфікацію у зазначеному кримінальному провадженні з ч. 2 ст. 367 КК України на ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 та ст. 382 КК України. 02.07.2026 року детектив НАБУ ОСОБА_3 виніс постанову про часткову відмову в задоволенні клопотання, якою повністю відмовив у визнанні скаржника потерпілим, а щодо вимоги про зміну правової кваліфікації ухилився від прийняття рішення, пославшись на процесуальну автономію прокурора САП. ОСОБА_2 вважає вказану постанову детектива НАБУ від 02.07.2026 року незаконною, необґрунтованою, такою, що винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню слідчим суддею. Дослідивши скаргу та долучені до неї матеріали, слідчий суддя дійшов такого висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим. Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. При цьому, ч.5 ст. 55 КПК передбачено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді. Таким чином, КПК України допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Процесуальною підставою для прийняття такого рішення є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч. 1 ст. 55 КПК України. Зі змісту скарги та долучених до неї матеріалів, слідчий суддя встановив, що скаржник звернувся із клопотанням в порядку ст. 220 КПК України у кримінальному провадженні № 52026000000000326 від 10.06.2026 за ч. 2 ст. 367 КК України. З огляду на це, слідчий суддя встановив, що скарга не підлягає розгляду у Вищому антикорупційному суді. Так, предметна підсудність визначається статтею 33-1 КПК України, якою встановлено, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК України. У примітці до ст. 45 КК України зазначено, що корупційними кримінальними правопорушеннями вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу. До цього переліку не входить стаття 367 КК України. З огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку, що кримінальне провадження стосується ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, яка не віднесена до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду. Жодних доказів, які б вказували, що наразі кримінальне провадження здійснюється за іншими статтями скаржник до скарги не долучив. Отже, слідчий суддя встановив, що скарга направлена до Вищого антикорупційного суду не підлягає розгляду в цьому суді. За змістом п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, такі обставини мають наслідком повернення скарги. На підставі наведеного вище, керуючись статтями 33-1, 216, 303, 304, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ: 1.Скаргу ОСОБА_2 на постанову детектива НАБУ від 02.07.2026 про часткову відмову у задоволенні клопотання про визнання потерпілим та зміну правової кваліфікації у кримінальному провадженні № 52026000000000326 від 10.06.2026, - повернути особі, яка її подала. 2.Копію ухвали направити особі, яка подала скаргу, разом зі скаргою та усіма доданими до неї матеріалами. 3.Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії. 4.Роз`яснити особі, яка подала скаргу, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України. Слідчий суддя ОСОБА_1