Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/8965/26

Справа № 991/8965/26 Провадження 1-кс/991/8984/26 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А 08 липня 2026 року м. Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 дослідивши скаргу представника Національного університету оборони України начальника Національного університету оборони України ОСОБА_2 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 від 22.06.2026 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52026000000000322 від 09.06.2026, ВСТАНОВИВ: 08 липня 2026 року вказана скарга надійшла до Вищого антикорупційного суду і на підставі протоколу автоматичного визначення слідчого судді була передана на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 . У своїй скарзі ОСОБА_2 вказує, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52026000000000322 від 09.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. 18.06.2026 року, уповноваженою особою Університету, було подано до НАБУ Заяву 182/5945 про залучення Університету до кримінального провадження №52026000000000322 від 09.06.2026 як потерпілого. 29.06.2026 вх. №8040 до Університету надійшла постанова НАБУ від 22.06.2026 про відмову у визнанні потерпілим. Так, підставою для прийняття процесуального рішення у вигляді винесення постанови про відмову у визнанні потерпілим від 22.06.2026 зазначено що при визначені шкоди як підстави для визнання особи потерпілим слід виходити з того, що така шкода має бути безпосередньо заподіяна кримінальним правопорушенням, тобто між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою має існувати прямий причино наслідковий зв`язок без впливу додаткових чинників, і що на даний час відсутні очевидні та достатні підстави вважати, що заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій завдано шкоди, зазначеній ч. 1 ст. 55 КПК України. На переконання скаржника, ця постанова є необґрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню з таких підстав. 1) Внаслідок протиправної передачі земельних ділянок 23 громадянам України, загальною площею 2,6619 га, державі Україна в особі Національного університету оборони України було завдано майнової шкоди у розмірі 1 856 462,15 грн. 2) Рішення посадових осіб про передачу земельних ділянок приватним особам в наслідок чого Університету було завдано майнової шкоди у даному випадку є об`єктивною стороною кримінального правопорушення. Відсутність зв`язку між цими рішеннями та завданою Університету майновою шкодою - це висновок, який можна робити лише за результатами досудового розслідування, а не на стадії вирішення питання про визнання потерпілим. 3) У постанові детектива про відмову у визнанні потерпілим немає посилання на жодну підставу, яка дозволяє вважати, що Університету не завдано майнової шкоди. За результатами дослідження вказаної скарги та доданих до неї матеріалів, слідчий суддя приходить до висновку, що вона не підлягає розгляду у Вищому антикорупційному суді та підлягає поверненню. Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим. Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути, зокрема юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Так, за змістом ст. 304 КПК України, при вирішенні питання про відкриття провадження за скаргою, слідчому судді у першу чергу необхідно перевірити, чи було дотримано правил підсудності при зверненні з відповідною скаргою та чи дотримано строк на звернення з нею. За змістом ч. 2 ст. 33-1 КПК України, слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду. Як зазначає скаржник у своїй скарзі, досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється щодо ймовірного вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, відділу у Києво-Святошинському районі Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, державним реєстратором реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області ОСОБА_4 , державним реєстратором реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області ОСОБА_5 , державним реєстратором виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області ОСОБА_6 , які зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, здійснили незаконне вилучення земель оборони. Такими діями ці особи начебто завдали збитків державі Україна в особі Національного університету оборони в розмірі 1 856 462,15 грн. Предметна підсудність цього суду визначається статтею 33-1 КПК, якою встановлено, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці до статті 45 КК України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України. У примітці до ст. 45 КК України зазначено, що корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3-369, 369-2, 369-3 цього Кодексу. Водночас, проаналізувавши зміст скарги та доданої до неї заяви, слідчий суддя дійшов висновку, що, незважаючи на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за ст. 364 КК України, відсутня хоча б одна з умов, передбачених п.1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Слідчий суддя встановив, що зі скарги та доданих до неї матеріалів не вбачається підстав вважати кримінальне правопорушення таким, що вчинене особами, визначеними у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України. Зокрема, усі особи, ймовірно причетні до вчинення правопорушення, обіймали посади державної служби, що не належали до першої та другої категорій (згідно із Законом України «Про державну службу» №3723-ХІІ в редакції від 13.06.2012), як того вимагали положення п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України (в редакції від 04.03.2015). Також ці посадові особи не обіймали посад державної служби категорії «А», згідно із Законом України «Про державну службу» №889-VIII. З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність умови, передбаченої п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України. Крім цього, слідчий суддя встановив, що кримінальним правопорушенням було ймовірно завдано збитків у розмірі 1 856 462,15 грн, що станом на момент вчинення кримінального правопорушення (грудень 2012 року) становило 1637 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Водночас у п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України зазначена межа, відповідно до якої розмір завданої шкоди у кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 364 КК України повинен у п`ять тисяч і більше разів перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення. Тільки у такому випадку кримінальне провадження буде підсудне Вищому антикорупційному суду. З огляду на це, на переконання слідчого судді, у цьому кримінальному провадженні відсутні ознака, передбачена п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України. Також кримінальне провадження не є підсудним Вищому антикорупційному суду на підставі п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України. З огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку, що у скарзі та долучених до неї матеріалах наведені обставини щодо вчинення кримінального правопорушення, яке не відноситься до підсудності Вищого антикорупційного суду, що виключає можливість здійснення судового контролю слідчим суддею Вищого антикорупційного суду. Пунктом другим ч. 2 ст. 304 КПК України визначено, що скарга на рішення слідчого, передбачена ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді. На підставі наведеного вище, керуючись статтями 33-1, 216, 303, 304, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу ОСОБА_2 , подану в інтересах Національного університету оборони України, на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 від 22.06.2026 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52026000000000322 від 09.06.2026,- повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали направити особі, яка подала скаргу, разом зі скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

3. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

4. Роз`яснити особі, які подала скаргу, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України. Слідчий суддя ОСОБА_1