Постанова 4870 № 921/506/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/506/24 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого-судді МАТУЩАКА О.І. суддів КРАВЧУК.Н.М. ПРЯДКО О.В. За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П. За участю представників від: скаржника Шкільного П.М. (в порядку самопредставництва); боржника Півторак В.М. (адвокат); розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області (вх.№01- 05/370/26 від 10.02.2026) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2026 (повна ухвала 29.01.2026, суддя Руденко О.В.) у справі №921/506/24 за заявою боржника ОСОБА_1 , м. Борщів, Тернопільська область про неплатоспроможність фізичної особи В С Т А Н О В И В: В провадженні Господарського суду Тернопільській області перебуває справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Ухвалами господарського суду від 11.11.2024 визнано грошові вимоги кредиторів: АТ КБ "Приватбанк" у розмірі 150 410,67 грн, з яких: 6 056,00 грн - судовий збір за подання заяви про визнання кредиторських (грошових) вимог (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів); 150 410,67 грн заборгованості за кредитом - вимоги другої черги; Головного управління ДПС у Тернопільській області у розмірі 757 148,90 грн, з яких: 6 056,00 грн - судовий збір за подання заяви про визнання кредиторських (грошових) вимог (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів); 584 794,55 грн - вимоги другої черги, 172 354,35 грн штрафні санкції - вимоги третьої черги. Ухвалою суду від 12.02.2025 у справі №921/506/24 задоволено заяву керуючого реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Шимечка А.Я. про затвердження плану реструктуризації боргів боржника; затверджено план реструктуризації боргів боржника у редакції вказаної ухвали. Припинено повноваження арбітражного керуючого Шимечка А.Я. як керуючого реструктуризацією боржника ОСОБА_1 . Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 ухвалу суду від 12.02.2025 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволені заяви керуючого реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Шимечка А.Я. про затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а справу направлено для продовження розгляду до Господарського суду Тернопільської області. 25.06.2025 через систему "Електронний суд" від боржника надійшло клопотання про визнання безнадійним та списання у процедурі реструктуризації податкового боргу перед кредитором - ГУ ДПС у Тернопільській області в сумі 757 148,90 грн. В обґрунтування заяви боржник зазначив, що податковий борг виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі №921/506/24 про неплатоспроможність, а тому підлягає визнанню безнадійним і списанню відповідно до ч.2 ст. 125 Кодексу України з процедур банкрутства (наділі КУзПБ). Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 21.01.2026 клопотання боржника задовольнив. Визнав податковий борг фізичної особи ОСОБА_1 перед ГУ ДПС у Тернопільській області в розмірі 757 148,90 грн безнадійним та таким, що підлягає списанню. Ухвала суду мотивована тим, що податковий борг боржника перед ГУ ДПС у Тернопільській області у розмірі 757 148,90 грн виник та був узгоджений протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а тому відповідно до приписів ч. 2 ст. 125 КУзПБ є безнадійним та підлягає списанню у процедурі реструктуризації боргів. Суд зазначив, що з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність порядок погашення податкового боргу визначається положеннями КУзПБ, а не загальними нормами Податкового кодексу України (надалі - ПК України). При цьому, грошове зобов`язання боржника стало узгодженим 16.07.2024 після набрання законної сили постановою апеляційного адміністративного суду, тоді як провадження у справі про неплатоспроможність відкрито 11.09.2024. Доводи контролюючого органу щодо недобросовісності боржника суд відхилив, оскільки порушення податкового законодавства вже мали наслідком визначення відповідних грошових зобов`язань та штрафних санкцій, а доказів вчинення боржником недобросовісних дій безпосередньо у межах процедури неплатоспроможності не подано. Водночас керуючим реструктуризацією проведено перевірку майнового стану боржника, виявлені недоліки декларацій усунуто, а звіт про результати їх перевірки схвалено зборами кредиторів. З огляду на наведене суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання боржника та наявність правових підстав для визнання податкового боргу безнадійним і таким, що підлягає списанню. ГУ ДПС у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу від Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2026 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні такого клопотання. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник зазначає, що майновий стан боржника дає змогу погасити вимоги кредиторів, а погашення ним заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» поза межами затвердженого плану реструктуризації свідчить про вибіркове ставлення до кредиторів і недобросовісну поведінку. Крім того, податковий борг виник унаслідок встановлених порушень податкового законодавства та не відповідає ознакам безнадійного боргу, визначеним ПК України. 23.06.2026 від апелянта надійшли додаткові пояснення у справі, які подані поза межами встановленого судом строку на їх подання. Відповідно до ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відтак колегія суддів дійшла висновку про залишення вказаних додаткових пояснень без розгляду. Відзиву на апеляційну скаргу, а також інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, учасники справи не подавали. 25.06.2026 в судовому засіданні взяли участь представники апелянта та боржника, які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги, в тому числі із урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.05.2026 у справі №908/1194/24 щодо застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою суду від 11.11.2024 визнано грошові вимоги кредитора ГУ ДПС у Тернопільській області на загальну суму 757 148,90 грн та 6 056 грн судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора до боржника. Грошове зобов`язання боржника перед кредитором в розмірі 757 148,90 грн складається із: 584 794,55 грн основного платежу; 172 354,35 грн штрафних санкцій. Так, ГУ ДПС у Тернопільській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ФОП Бішка А.М. щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.06.2023 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 04.08.2023 №6186/19-0024-05/2562900413. Перевіркою встановлено порушення, зокрема: 1) п.п. Б п.187.1 ст. 187 Кодексу, оскільки занижено податкове зобов`язання з ПДВ за період з липня 2022 року по травень 2023 року включно на суму 577 421 грн; 2) п.п. Б п.187.1 ст. 187, п. 200.1. п. 200.4. ст. 200 Кодексу, оскільки ним занижено податкове зобов`язання з ПДВ, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню, на суму 15 862 грн; 3) п.п. Б п.187.1 ст. 187, п. 200.1. п. 200.4. ст. 200 Кодексу, оскільки ним занижено податкове зобов`язання з ПДВ, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 264 грн; 4) п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV зі змінами і доповненнями, а саме: не реєстрація податкових накладних за березень на 24 033,60 грн. У зв`язку із виявленими порушеннями, за результатами розгляду акта перевірки до Бішка А.М. прийнято податкові повідомлення-рішення: від 23.08.2023 №00060922405, №00060942405, №000660962405, №00060932405. Судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала справа №500/7695/23 за позовом ФОП Бішка А.М. до ГУ ДПС у Тернопільській області з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2023 №00060922405, №00060932405, №00060942405, № 00060962405. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 у справі №500/7695/23 відмовлено в позові ФОП Бішко А.М. до ГУ ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 у справі №500/7695/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили 16.07.2024. Наявність заборгованості боржника перед кредитором підтверджується довідкою про наявність податкового боргу станом на 30.09.2024 по платежах, що контролюються ГУ ДПС у Тернопільській області; розрахунком суми кредиторських вимог по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг); розрахунком суми кредиторських вимог по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості станом на 30.09.2024; довідкою про реквізити рахунків для погашення податкового боргу; копією корінця податкової вимоги форми "Ф" від 19.08.2024 №0004462-1306-1900 та доказами її надсилання; актом №6186/19-00-24-05/2562900413 від 04.08.2023 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету; розрахунком штрафних (фінансових) санкцій; копіями податкових повідомлень-рішень від 23.08.2023 №00060922405, №00060942405, №000660962405, №00060932405; копіями інтегрованих карток платника податків. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КузПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства (надалі КУзПБ) запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб. Неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом (ст. 1 КУзПБ). З пояснювальної записки до проекту КУзПБ вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави. Тому призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання. З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (ст. 116 КУзПБ) суд зауважує, що цим Кодексом запроваджено "добровільне банкрутство" боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність. Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20. Також Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 зауважив, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі №904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 КУзПБ податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, які ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу. Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство. Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Однак, питання погашення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені КУзПБ, регулюються цим Кодексом. З моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з Кодексом України з процедур банкрутства без застосування норм цього Кодексу (п. 87.10 ст. 87 ПК України). Аналіз ч.ч. 1, 3 ст. 125 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що Кодексом визначено перелік боргів, які не підлягають реструктуризації і повне погашення яких є імперативною умовою для затвердження господарським судом плану реструктуризації. Водночас ч. 2 ст. 125 КУзПБ визначено наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника та початку процедури реструктуризації боргів боржника щодо податкового боргу, який виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника. Такими наслідками, зокрема, є визнання податкового боргу безнадійним та його списання. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі штрафні санкції та пеня, нараховані на такий борг. Пункт 101.2 ПК України містить вичерпний перелік випадків, за наявності яких податковий борг визнається безнадійним. Зокрема, згідно з пп. 101.2.1 п. 101.2 ст. 101 ПК України безнадійним є податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута. При цьому, загальні підстави та критерії визнання податкового боргу безнадійним визначені ПК України (зокрема, ст. 101), а процедурний механізм його списання врегульований Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2022 №220 (надалі Порядок №220). Водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи питання застосування наслідків щодо податкового боргу вирішується з урахуванням спеціального регулювання КУзПБ, який встановлює особливості розгляду та наслідки судових процедур щодо боржника, у тому числі у частині, що стосується податкового боргу. Реалізація положень ст. 101 ПК України здійснюється з урахуванням Порядку №220, який регламентує порядок списання безнадійного податкового боргу на підставі передбачених ПК України підстав та відповідних судових рішень у справах про неплатоспроможність. У справах про неплатоспроможність фізичної особи застосовуються приписи КУзПБ як спеціального закону: ч. 2 ст. 125 КУзПБ передбачає визнання податкового боргу безнадійним та його списання саме у процедурі реструктуризації боргів, що не зводиться виключно до наслідків завершення провадження. Згідно з п. 1.3 ст. 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства. Таким чином, необхідно розмежувати: судове встановлення підстав застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ та подальшу організаційно-адміністративну реалізацію списання контролюючим органом за Порядком №220. На вказаному наголосив Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 27.05.2026 у справі №908/1194/24. Разом з тим, наведене не виключає врахування положень ПК України для встановлення правової природи податкового боргу, моменту його виникнення, узгодженості грошового зобов`язання та строку його сплати, оскільки КУзПБ не містить самостійного визначення поняття "податковий борг" і не встановлює правил формування такого боргу. Отже, для цілей застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ приписи ПК України використовуються не як порядок погашення конкурсних вимог, а як нормативна основа для кваліфікації податкового зобов`язання та встановлення моменту набуття ним статусу податкового боргу. З огляду на підзаконний характер Порядку №220 його приписи не можуть звужувати або змінювати правові наслідки, прямо встановлені законом. Частина 2 ст. 125 КУзПБ є спеціальною нормою, яка визначає правовий режим податкового боргу саме у процедурі реструктуризації боргів боржника. Порядок №220 у справах цієї категорії застосовується як механізм реалізації контролюючим органом результату, визначеного судовим рішенням у справі про неплатоспроможність (зокрема, для належного відображення списання в облікових системах та прийняття відповідних адміністративних рішень), і не підміняє собою судове встановлення юридичних підстав застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ. Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Отже, момент виникнення податкового боргу пов`язується не з датою визначення контролюючим органом грошового зобов`язання і не з датою ухвалення судового рішення про його стягнення, а з настанням прострочення сплати узгодженого грошового зобов`язання. При цьому, трирічний критерій, передбачений ч. 2 ст. 125 КУзПБ, має застосовуватися з урахуванням правової природи поняття "податковий борг" та обчислюватися від дати виникнення прострочення виконання узгодженого грошового зобов`язання, що відповідає правовому регулюванню строків давності, визначених ст. 102 ПК України. Лише після цього можливе коректне застосування трирічного критерію ч. 2 ст. 125 КУзПБ, з огляду на дату відкриття провадження у справі. У постанові від 27.05.2026 у справі №908/1194/24 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вказав, що застосування приписів ч. 2 ст. 125 КУзПБ потребує встановлення судом обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про наявність податкового боргу та момент його виникнення. При цьому, з огляду на те, що КУзПБ не містить визначення "податкового боргу" і не визначає правил його формування, для цілей застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ підлягають врахуванню приписи ПК України, зокрема щодо змісту поняття "податковий борг", узгодженості грошового зобов`язання та наслідків його оскарження. Судова палата дійшла висновку, що застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ не може ґрунтуватися виключно на формальному співставленні відповідних дат, а має встановити: 1) наявність податкового боргу як такого; 2) момент його виникнення; 3) дотримання процесуальних вимог і виконання процедури реструктуризації боргів, передбачених Книгою четвертою КУзПБ, з огляду на мету цієї процедури та запобіжники проти недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності. Наслідки, передбачені ч. 2 ст. 125 КУзПБ, не можуть зводитися лише до факту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. З урахуванням положень ПК України та мети інституту неплатоспроможності фізичних осіб питання про списання податкового боргу має вирішуватися у межах процедури реструктуризації після встановлення судом юридично значущих обставин щодо перебігу цієї процедури та поведінки боржника з точки зору добросовісності. Судова палата врахувала порядок розміщення ч. 2 ст. 125 КУзПБ у структурі Книги четвертої цього Кодексу. Зазначена норма міститься у Розділі III "Реструктуризація боргів боржника", тоді як Розділ II (ст.ст. 116-123 КУзПБ) регулює стадію відкриття провадження та встановлює обов`язкові процесуальні дії, контрольні етапи та гарантії судового контролю, зокрема перевірку декларації боржника, подання керуючим реструктуризацією звіту про результати такої перевірки (ч. 3 ст. 122 КУзПБ), розгляд цього звіту зборами кредиторів (п. 1 ч. 2 ст. 123 КУзПБ). Така структура норм КУзПБ свідчить про системний зв`язок ч. 2 ст. 125 КУзПБ із процедурою реструктуризації боргів. Відповідно до ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється за правилами, визначеними цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей цієї Книги. За змістом ст. 1 КУзПБ реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. Закон не пов`язує застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ із затвердженням плану реструктуризації, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 13.06.2023 у справі №907/76/22. Водночас положення ч. 2 ст. 125 КУзПБ структурно розміщені у Розділі III Книги четвертої КУзПБ "Реструктуризація боргів боржника" та мають застосовуватися у взаємозв`язку з іншими нормами цього розділу. Так, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 124 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника має містити, зокрема, вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів. Отже, законодавець розглядає прощення (списання) вимог кредиторів як елемент процедури реструктуризації боргів боржника, що має реалізовуватися з урахуванням мети цієї процедури та під судовим контролем. Водночас наведене не означає, що затвердження плану реструктуризації є самостійною формальною умовою застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ. У випадках, коли єдиним або основним кредитором боржника є контролюючий орган, положення ч. 2 ст. 125 КУзПБ підлягають застосуванню з урахуванням загальної конструкції процедури реструктуризації, яка передбачає судовий контроль за перебігом процедури реструктуризації, перевіркою майнового стану боржника та оцінкою добросовісності його поведінки. Хоча закон прямо не ставить застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ, у залежність від затвердження плану реструктуризації як окремої формальної умови, відповідний наслідок не може розглядатися відокремлено від самої процедури реструктуризації, її мети та передбачених КУзПБ процедурних механізмів. Тому відсутність предмета для затвердження плану реструктуризації сама по собі не усуває необхідності виконання обов`язкових процедурних дій, які забезпечують судовий контроль у процедурі реструктуризації боргів. Інше тлумачення фактично зводило б застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ до автоматичного наслідку самого лише відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та формального співставлення календарних дат без оцінки реального перебігу процедури реструктуризації і поведінки боржника. Верховний Суд у постанові від 29.07.2025 у справі №914/1559/24 звернув увагу на те, що висновок про списання податкового боргу може бути передчасним, якщо судами не досліджено обставини майнового стану боржника, не надано оцінки доводам щодо його добросовісності та не перевірено здійснення керуючим реструктуризацією передбачених законом дій щодо перевірки декларацій і активів боржника. Ці вимоги не є додатковими матеріально-правовими умовами застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ, а випливають із процесуального обов`язку суду встановити юридично значущі обставини та забезпечити запобіжники від недобросовісного використання процедури неплатоспроможності. Так, за змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна (за його наявності). До боржника - фізичної особи КУзПБ встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 акцентував увагу на тому, що до спливу встановленого у ч. 11 ст. 126 КУзПБ строку керуючий реструктуризацією зобов`язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника. Отже, керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, обов`язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк встановлений законом (правова позиція аналогічного змісту наведена у постанові від 03.12.2024 у справі №916/197/23). Перевірка декларацій боржника є однією з ключових функцій керуючого реструктуризацією, спрямованою на встановлення повного та достовірного переліку активів і зобов`язань та виявлення можливого приховування майна/доходів. Враховуючи викладене, застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ, має здійснюватися з урахуванням того, що сама по собі відповідність податкового боргу трирічному критерію не звільняє суд від обов`язку перевірити обставини виникнення такого боргу, обставини майнового стану боржника та його здатності виконати грошові зобов`язання, перебіг процедури реструктуризації та поведінку боржника у межах цієї процедури; оскільки протилежний підхід суперечив би меті процедури реструктуризації боргів. Крім того, під час вирішення питання про визнання податкового боргу безнадійним відповідно до ч. 2 ст. 125 КУзПБ суд має перевірити фактичний майновий стан боржника та наявність у нього активів або доходів, достатніх для погашення заборгованості. У разі якщо боржник має реальну можливість задовольнити вимоги кредитора, застосування механізму списання суперечило б меті процедури реструктуризації та принципу справедливого балансу інтересів сторін. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20, інститут неплатоспроможності фізичної особи призначений для захисту добросовісного боржника та не може використовуватися як механізм формального припинення зобов`язань без перевірки його поведінки, майнового стану та реальної неплатоспроможності. Таким чином, положення ч. 2 ст. 125 КУзПБ не встановлюють автоматичного матеріально-правового механізму списання податкового боргу поза межами правового регулювання ПК України, а визначають спеціальний наслідок для податкових вимог у процедурі реструктуризації, який реалізується у взаємозв`язку з приписами податкового законодавства та з урахуванням виконання передбачених Книгою четвертою КУзПБ процесуальних дій. Аналогічний підхід відображений у постанові Верховного Суду від 29.07.2025 у справі №914/1559/24, у якій зазначено, що висновок про списання податкового боргу може бути передчасним, якщо суди не дослідили належним чином обставини платоспроможності боржника, не перевірили результати перевірки декларацій, інвентаризації активів та не надали оцінки доводам щодо добросовісності чи недобросовісності його поведінки. Інститут неплатоспроможності фізичної особи має забезпечувати справедливий баланс між інтересом добросовісного боржника у звільненні від надмірного боргового тягаря та необхідністю захисту прав кредиторів, у тому числі публічно-правового інтересу держави в особі контролюючого органу. Відтак застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ, не може зводитися до автоматичного припинення податкового обов`язку без перевірки обставин реальної неплатоспроможності, добросовісності боржника та належного перебігу процедури реструктуризації, з урахуванням підвищених ризиків зловживання у випадках, коли контролюючий орган є єдиним або основним кредитором. Правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 125 КУзПБ, впливають на можливість фактичного стягнення податкової заборгованості у межах процедури неплатоспроможності фізичної особи, однак це не означає позбавлення контролюючого органу ефективного захисту його прав як кредитора. Такий захист забезпечується участю контролюючого органу у процедурі, правом заперечувати проти списання податкового боргу та оскаржувати відповідні судові рішення, а також обов`язком суду перевірити обставини майнового стану боржника, добросовісність його поведінки, повноту розкриття ним інформації про майновий стан і виконання обов`язкових процедурних дій у процедурі реструктуризації. За відсутності такого судового контролю застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ є передчасним. Відтак застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ повинно здійснюватися із забезпеченням судового контролю за: перевіркою декларацій боржника та результатами інвентаризації його активів; належністю виконання арбітражним керуючим покладених на нього завдань; оцінкою добросовісності поведінки боржника протягом процедури реструктуризації; встановленням моменту виникнення податкового боргу відповідно до ПК України. Згідно з абзац, першим, п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення контролюючим органом грошового зобов`язання, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків починає таке оскарження. Відповідно до п. 56.15 ст. 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзац, першим п. 56.3 ст. 56 ПК України, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Абзацом четвертим п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправними та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до набрання судовим рішенням законної сили. Матеріалами справи підтверджено, що сума, яка є предметом розгляду цієї заяви є податковим боргом боржника, а саме узгодженим грошовим зобов`язанням з 16.07.2024, а тому охоплюється поняттям боргу, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника (11.09.2024). Так, за результатами попереднього засідання 11.11.2024 визнано грошові вимоги кредиторів: АТ КБ "Приватбанк" у розмірі 150 410,67 грн, з яких: 6 056,00 грн - судовий збір за подання заяви про визнання кредиторських (грошових) вимог (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів); 150 410,67 грн заборгованості за кредитом - вимоги другої черги; ГУ ДПС у Тернопільській області у розмірі 757 148,90 грн, з яких: 6 056,00 грн - судовий збір за подання заяви про визнання кредиторських (грошових) вимог (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів); 584 794,55 грн - вимоги другої черги, 172 354,35 грн штрафні санкції - вимоги третьої черги. Цією ж ухвалою зобов`язано керуючого реструктуризацією боргів боржника провести інвентаризацію майна боржника; організувати та провести збори кредиторів з подальшим наданням суду протокольного рішення зборів кредиторів боржника щодо розгляду звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника, про розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника, про прийняте рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність; надати до суду матеріали інвентаризації майна боржника. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 акцентував увагу на тому, що до спливу встановленого у ч. 11 ст. 126 КУзПБ строку керуючий реструктуризацією зобов`язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника. Отже, керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, обов`язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк встановлений законом (правова позиція аналогічного змісту наведена у постанові від 03.12.2024 у справі №916/197/23). Перевірка декларацій про майновий стан боржника є однією з ключових функцій арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи, оскільки її метою є встановлення повного і достовірного переліку активів та зобов`язань боржника та дозволяє виявити можливі факти приховування майна та/або доходів боржника. Звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій боржника є засобом перевірки добросовісності боржника. Своєчасне та належне виконання керуючим реструктуризацією завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг. Матеріалами справи підтверджується та встановлено судом першої інстанції, що з метою належного виконання своїх обов`язків, керуючим реструктуризацією, починаючи з моменту призначення, було направлено ряд запитів та листів, з метою проведення перевірки декларацій боржника, вжиття заходів щодо збереження майна, виявлення обсягів активів, які належать боржнику, зокрема: Борщівському БТІ, Державній інспекції архітектури та містобудування України, ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області, ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області, ГУ ДПС у Тернопільській області, ГУ ПФ України в Тернопільській області, Регіональному сервісному центру МВС №6145, Борщівській міській раді. Борщівському РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Прокуратурі Тернопільської області, ГУ статистики у Тернопільській області, Тернопільській митниці Держмитслужби, ПАТ "Укрзалізниця", Українському національному офісу інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ), державній службі України з безпеки та транспорті, Управлінню інспекційної діяльності у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Державній службі морського та річкового транспорту України, ДП "Держреєстри України", Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національному депозитарію Державної авіаційної служби, ГУНП в Тернопільській області, що в подальшому стало підставою для подання до суду боржником ОСОБА_1 заяви про долучення виправлених декларацій про майновий стан боржника. Відповідно до звіту №25 від 01.11.2024 про результати перевірки декларацій боржника, керуючим реструктуризації ОСОБА_2 встановлено невідповідність наданих ОСОБА_1 даних, внесених до декларацій, що в подальшому стало підставою для подання до суду боржником заяви б/н від 08.11.2024 про долучення виправлених декларацій про майновий стан боржника. Питання щодо розгляду звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника виносилось на порядок денний зборів кредиторів, які оформлені протоколами від 08.12.2024 та 23.12.2024 та за результатами, яких кредиторами як ГУ ДПС у Тернопільській області, так і АТ КБ "Приватбанк" схвалено вказане питання одноголосно. Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що керуючим реструктуризацією вживались належні заходи щодо пошуку та виявлення майнових активів боржника, а учасниками справи, у т.ч. представником ГУ ДПС у Тернопільській області, не було подано доказів відображення боржником недостовірної/неповної інформації у деклараціях про майновий стан. Зважаючи на це, колегія суддів погоджується із висновками про відсутність сумнівів щодо достовірності даних, викладених у затвердженому зборами кредиторів від 08.12.2024 та 23.12.2024 звіті керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій боржника та виправлених деклараціях боржника. Окрім цього, 19.01.2026 відбувалися збори кредиторів, за участі контролюючого органу, які оформлені протоколом на порядок денний яких було питання:

1. Розгляд проекту реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або закриття провадження у справі про неплатоспроможність; За результатами розгляду першого питання порядку денного ГУ ДПС в Тернопільській області рішення про схвалення плану реструктуризації не прийнято та запропоновано звернутися з клопотання до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника. Як вбачається із долученого до протоколу від 19.01.2026 проекту плану реструктуризації боргів боржника, то останній серед іншого передбачав такі умови як: - доходи, які боржник процедури реструктуризації боргів 1 (одного) місяця становлять 35 000,00 грн; розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб 28 944,00 грн; боржником буде в повному обсязі погашено вимоги кредитора щодо сплати судового збору за подання заяви про визнання кредиторських (грошових) вимог ГУ ДПС у Тернопільській області в розмірі 6056,00 грн; вимоги кредиторів, які будуть списані в розмірі 757 148,90 грн - ГУ ДПС у Тернопільській області відповідно до приписів ч. 2 ст. 125 КУзПБ; строк виконання плану реструктуризації 1 місяць. Отже, представник кредитора більшістю голосів висловив позицію проти схвалення плану реструктуризації та запропонував звернутися до суду з клопотанням про перехід до процедури погашення боргів, однак не надав господарському суду в судовому засіданні свої заперечення щодо затвердження плану реструктуризації боргів боржника. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про недобросовісну поведінку боржника як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Посилання ГУ ДПС у Тернопільській області на встановлені під час податкової перевірки порушення податкового законодавства саме по собі не свідчить про недобросовісне використання боржником процедури неплатоспроможності. Зазначені порушення вже отримали відповідну правову оцінку та мали наслідком визначення боржнику грошових зобов`язань і штрафних санкцій, законність яких підтверджена судовими рішеннями в адміністративній справі. Надалі відповідні грошові вимоги контролюючого органу були визнані господарським судом у справі про неплатоспроможність. Водночас предметом оцінки при вирішенні питання про застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ є не лише обставини виникнення податкового боргу, а й поведінка боржника безпосередньо під час процедури неплатоспроможності, зокрема повнота розкриття відомостей про майно та доходи, сприяння керуючому реструктуризацією, відсутність приховування активів та інших дій, спрямованих на зловживання процедурою. Матеріалами справи підтверджується, що керуючий реструктуризацією здійснив перевірку майнового стану боржника та направив запити до відповідних державних органів і установ. Після виявлення невідповідностей у первинно поданих деклараціях боржник скористався передбаченим законом правом та подав виправлені декларації. Звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій був розглянутий зборами кредиторів та схвалений, зокрема представником ГУ ДПС у Тернопільській області. Доказів приховування боржником майна або доходів, подання ним завідомо неправдивих відомостей після виправлення декларацій, перешкоджання діяльності керуючого реструктуризацією чи вчинення інших дій, які свідчили б про недобросовісне використання процедури неплатоспроможності, апелянт не подав. Доводи апелянта про вибіркове погашення боржником вимог АТ КБ «ПриватБанк» у період дії мораторію колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідні платежі здійснювалися боржником на виконання плану реструктуризації боргів, затвердженого ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2025, яка на момент здійснення таких платежів була чинною та підлягала виконанню. Подальше скасування зазначеної ухвали постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 не свідчить про неправомірність дій боржника, вчинених на виконання судового рішення до моменту його скасування, та не дає підстав кваліфікувати такі дії як вибіркове задоволення вимог окремого кредитора чи прояв недобросовісної поведінки. Отже, наведені апелянтом обставини не доводять недобросовісності боржника. Доказів вчинення боржником інших дій, які б вказували на недобросовісність боржника в межах вже справи про неплатоспроможність ГУ ДПС у Тернопільській області не надано. Щодо встановлення судом обставин про майновий стан боржника та достатність у нього майна для погашення вимог кредиторів. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що наявність у боржника нежитлового приміщення, транспортного засобу, моторних суден та іншого рухомого майна свідчить про достатність його майнового стану для повного погашення вимог кредиторів. Саме лише наведення переліку зареєстрованих за боржником активів не підтверджує їхньої вартості, ліквідності та реальної можливості погашення за рахунок такого майна визнаних судом грошових вимог. Апелянт не надав доказів проведення оцінки зазначеного майна, відомостей про його технічний стан, ринкову вартість, наявність обтяжень, витрати, пов`язані з реалізацією, та суму коштів, яка фактично могла б бути отримана від його продажу. Тому висновок про достатність активів боржника для погашення податкового боргу в розмірі 757 148,90 грн є припущенням. Натомість боржник покликається на те, що належне йому рухоме майно є застарілим, перебуває в експлуатації протягом тривалого часу та має низьку ліквідність. Зокрема, автомобіль УАЗ 469Б і моторне судно «Прогрес 2М» є 1984 року випуску, а моторне судно «Казанка 5М3» - 1988 року випуску. Інше рухоме майно, зокрема мисливська зброя, з огляду на його специфічне призначення та обмежене коло потенційних набувачів, також не може вважатися високоліквідним активом. Щодо нежитлового приміщення зерноскладу боржник зазначив, що саме лише перебування такого об`єкта у його власності не свідчить про можливість його швидкої реалізації за ціною, достатньою для погашення вимог кредиторів, зважаючи на призначення, технічний стан (лише фундамент) і місце розташування майна. Водночас контролюючий орган, стверджуючи про достатність майнового стану боржника, обмежився переліком виявлених активів, однак не встановив їх дійсної ринкової вартості та не довів, що кошти, які можуть бути фактично отримані від їх реалізації, є достатніми для погашення визнаних судом вимог кредиторів. Відтак доводи апелянта про платоспроможність боржника мають характер припущень. Отже, саме по собі існування у боржника окремих об`єктів нерухомого та рухомого майна, при реалізації яких відсутня можливість задоволення вимог кредиторів, не спростовує висновків суду першої інстанції та не є підставою для відмови у застосуванні ч. 2 ст.125 КУзПБ. З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції встановив, а апеляційний господарський суд перевірив, сукупність юридично значущих обставин, необхідних для застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 27.05.2026 у справі №908/1194/24. Таким чином, є обґрунтованим та законним висновок суду першої інстанції про те, що податковий борг боржника перед ГУ ДПС у Тернопільській області в розмірі 757 148,90 грн є боргом, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, а тому є безнадійним та підлягає списанню. Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом. Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ГУ ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2026 у справі №921/506/24 - без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області. Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК Судді Н.М. КРАВЧУК О.В. ПРЯДКО