Постанова Західний апеляційний господарський суд № 909/56/25

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/56/25 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючий суддя Панова І.Ю., Судді Зварич О.В., Кравчук Н.М., Секретар судового засідання: Фарина Х.І. за участю представників сторін: від скаржника: Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Клебан М.А.; арбітражний керуючий: Литвиненко С.С.; розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області б/н від 07.11.2025 (вх. №01-05/3270/25 від 10.11.2025) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2025 (повний текст ухвали складено 28.10.2025) у справі № 909/56/25 (суддя Михайлишин В.В.) про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 В С Т А Н О В И В: Короткий зміст вимог заяви і ухвали суду першої інстанції. Господарським судом Івано-Франківської 25.02.2025 відкрито провадження у справі № 909/56/25 про неплатоспроможність боржника Фізичної особи підприємця Табахарнюка Олександра Ярославовича. 01.04.2025 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява Головного Управління Державної податкової служби в Івано-Франківської області про визнання грошових вимог до боржника у сумі 1075770,41 грн. Ухвалою від 17.04.2025 суд, зокрема, задовольнив заяву Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (вх. № 2762/25 від 01.04.2025) про визнання грошових вимог у розмірі 1 075 770, 41 гривень у справі про відкриття провадження про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ; визнав кредиторські вимоги Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області у загальному розмірі 1 081 826, 41 гривень, з яких: 1 075 770, 41 гривень (податковий борг) - вимоги другої черги, в розмірі 6 056, 00 гривень (сплаченого судового збору) позачергово; зобов`язав керуючого реструктуризацією боргів боржника Литвиненка С. С. включити кредиторські вимоги Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області у загальному розмірі 1 081 826, 41 гривень, з яких: 1 075 770, 41 гривень (податковий борг) - вимоги другої черги, в розмірі 6 056, 00 гривень (сплаченого судового збору) позачергово, до реєстру вимог кредиторів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 . 19.05.2025 від представника боржника Савчука В.З. до господарського суду надійшла заява про визнання податкового боргу ОСОБА_1 безнадійним та таким, що підлягає списанню у розмірі 1075770,41. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2025 у справі №909/56/25 постановлено наступне:

1. Заяву представника боржника, адвоката Савчука В. Р. (вх. № 8394/25 від 19.05.2025) про визнання боргу безнадійним та його списання - задовольнити.

2. Податковий борг Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) перед кредитором Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76000; ідентифікаційний код: 43968084) на загальну суму 1 075 770, 41 гривень, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у цій справі про неплатоспроможність боржника - Фізичної особи - підприємця Табахарнюка Олександра Ярославовича - визнати безнадійним та таким, що підлягає списанню.

3. У задоволенні заяви керуючого реструктуризацією боргів боржника Литвиненка С. С. (вх. № 16861/25 від 15.10.2025) про затвердження плану реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 - відмовити.

4. Відмовити у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі №909/56/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

5. Зобов`язати керуючого реструктуризацією боргів боржника Литвиненка С. С. надати суду, у строк до 11.11.2025, розроблений, схвалений та погоджений у порядку визначеному статтями 45, 123, 124, 126 Кодексу України з процедур банкрутства план реструктуризації боргів боржника та заяву про затвердження плану реструктуризації боргів або клопотання про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів, або клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Ухвала в частині визнання податкового боргу безнадійним та його списання мотивована тим, що відповідно до ч. 2 ст. 125 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), відкриття провадження у справі має безумовним наслідком визнання безнадійним та списання податкового боргу, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження. Окрім цього, господарський суд вказав, що списання такого боргу не залежить від факту затвердження плану реструктуризації судом чи наявності у боржника майна. Єдиною умовою є сам факт виникнення податкового боргу у встановлений законом трирічний період (у цій справі з листопада 2021 по вересень 2024 року на загальну суму 1 075 770,41 грн). Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява боржника про списання податкового боргу підлягає задоволенню. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 10.11.2025. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2025 у справі № 909/56/25 в частині, якою задоволено заяву представника боржника - адвоката Савчука В. Р. (вх. № 8394/25 від 19.05.2025) про визнання боргу безнадійним та його списання, а також в частині визнання податкового боргу безнадійним та таким, що підлягає списанню (пункти 1 та 2 резолютивної частини ухвали). Зазначає, що згідно з даними керуючого реструктуризацією, боржник володіє величезним масивом ліквідних активів, цілком достатніх для повного погашення вимог перед бюджетом. До складу майна входять численні земельні ділянки, житлові будинки, квартира, значна кількість комерційної та виробничої нерухомості, елітні транспортні засоби (зокрема, Tesla Model S, Mercedes-Benz, Ford F150, спецтехніка), а також 100% часток у статутних капіталах п`яти юридичних осіб. Повне звільнення боржника від податкових зобов`язань за наявності таких активів порушує принципи добросовісності, рівності кредиторів та суперечить публічному інтересу, підриваючи фінансову спроможність держави в умовах воєнного стану. Також, вказує, що суд першої інстанції ухвалив рішення про списання без дотримання вимог ст. 101 Податкового кодексу України та Порядку списання безнадійного податкового боргу (затвердженого наказом Мінфіну № 220). Відповідно до цих норм, податковий борг фізичної особи у процедурах неплатоспроможності може бути визнаний безнадійним виключно в разі недостатності майна станом на дату набрання законної сили ухвалою суду про завершення процедури погашення боргів та закриття провадження. Жодна з цих підстав на поточній стадії (реструктуризації) не настала. 25.11.2025 від арбітражного керуючого Литвиненка С.С. надійшов відзив б/н від 25.11.2025 (вх.№01-04/8910/25) на апеляційну скаргу в якому арбітражний керуючий зазначає, що відповідно до п. 1.3 та п. 87.10 ст. 87 Податкового кодексу України (ПКУ), з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність порядок погашення податкових зобов`язань регулюється виключно Кодексом України з процедур банкрутства (КУзПБ). Відтак, до боргів фізичної особи застосовується спеціальний судовий порядок, відмінний від загальних положень податкового законодавства. Також, вказує, що положення ч. 2 ст. 125 КУзПБ є імперативною нормою, яка передбачає визнання безнадійним та списання податкового боргу, що виник протягом трьох років до відкриття провадження. Застосування цієї норми є передбаченим законом способом захисту інтересів боржника та не ставиться в залежність від факту затвердження судом плану реструктуризації чи наявності/відсутності у боржника ліквідного майна. 25.11.2025 від ГУ ДПС в Івано-Франківській області надійшла відповідь на відзив вих. №17202/5/09-19-13-04-09 від 13.04.2026 (вх.№01-04/8910/25) в якій ДПС зазначає, що під поняттям боргу, що підлягає списанню, охоплюється лише той борг, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів (тобто який виник більше ніж за три роки до відкриття провадження). Натомість суд першої інстанції не дослідив моменту виникнення зобов`язань, проігнорувавши той факт, що понад 90% заявленого ДПС боргу виникло на підставі податкових повідомлень-рішень, винесених у 2024 році. Також, вказує, що боржник володіє значними активами, яких цілком достатньо для повного розрахунку з бюджетом. Використання процедури неплатоспроможності виключно з метою безпідставного списання узгодженого податкового боргу за наявності реальної можливості його погасити є порушенням ст. 67 Конституції України та очевидним зловживанням правом (ст. 3, 13 ЦК України). Суд першої інстанції самоусунувся від функції судового контролю та формально застосував статтю 125 КУзПБ, не оцінивши добросовісність боржника. Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Кравчук Н.М. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області б/н від 07.11.2025 (вх. №01-05/3270/25 від 10.11.2025) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2025 у справі № 909/56/25. Ухвалою суду від 05.12.2025 призначено розгляд справи на 03.02.2026. Ухвалою суду від 03.02.2026 відкладено розгляд справи на 17.03.2026. Ухвалою суду від 01.04.2026 призначено розгляд справи на 02.06.2026. Ухвалою суду віл 02.06.2026 відкладено розгляд справи на 23.06.2026. У судовому засіданні 23.06.2026 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Арбітражний керуючий заперечив доводи апеляційної скарги. У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до вимог ч 6 ст. 12 ГПК України господарський суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства. Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою. При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним. Враховуючи положення ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржувана ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2025 у справі №909/56/25 переглядається в частині п.п. 1,

2. Відповідно до ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі штрафні санкції та пеня, нараховані на такий борг. Пункт 101.2 ПК України містить вичерпний перелік випадків, за наявності яких податковий борг визнається безнадійним. Зокрема, згідно з пп. 101.2.1 п. 101.2 ст. 101 ПК України безнадійним є податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута. Колегія суддів зауважує, що загальні підстави та критерії визнання податкового боргу безнадійним визначені ПК України (зокрема ст. 101), а процедурний механізм його списання врегульований Порядком №220. Водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи питання застосування наслідків щодо податкового боргу вирішується з урахуванням спеціального регулювання КУзПБ, який встановлює особливості розгляду та наслідки судових процедур щодо боржника, у тому числі у частині, що стосується податкового боргу. Реалізація положень ст. 101 ПК України здійснюється з урахуванням Порядку №220, який регламентує порядок списання безнадійного податкового боргу на підставі передбачених ПК України підстав та відповідних судових рішень у справах про неплатоспроможність. У справах про неплатоспроможність фізичної особи застосовуються приписи КУзПБ як спеціального закону: ч. 2 ст. 125 КУзПБ передбачає визнання податкового боргу безнадійним та його списання саме у процедурі реструктуризації боргів, що не зводиться виключно до наслідків завершення провадження. Згідно з п. 1.3 ст. 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства. Відповідно до п. 87.10 ст. 87 ПК України з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з КУзПБ без застосування норм ПК України. У цьому зв`язку слід розмежувати: судове встановлення підстав застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ та подальшу організаційно-адміністративну реалізацію списання контролюючим органом за Порядком №220. Водночас наведене не виключає врахування положень ПК України для встановлення правової природи податкового боргу, моменту його виникнення, узгодженості грошового зобов`язання та строку його сплати, оскільки КУзПБ не містить самостійного визначення поняття "податковий борг" і не встановлює правил формування такого боргу. Отже, для цілей застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ приписи ПК України використовуються не як порядок погашення конкурсних вимог, а як нормативна основа для кваліфікації податкового зобов`язання та встановлення моменту набуття ним статусу податкового боргу. З огляду на підзаконний характер Порядку №220 його приписи не можуть звужувати або змінювати правові наслідки, прямо встановлені законом. Частина 2 ст. 125 КУзПБ є спеціальною нормою, яка визначає правовий режим податкового боргу саме у процедурі реструктуризації боргів боржника. Порядок №220 у справах цієї категорії застосовується як механізм реалізації контролюючим органом результату, визначеного судовим рішенням у справі про неплатоспроможність (зокрема, для належного відображення списання в облікових системах та прийняття відповідних адміністративних рішень), і не підміняє собою судове встановлення юридичних підстав застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ. Словосполучення "податковий борг, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника", використане у ч. 2 ст. 125 КУзПБ, підлягає тлумаченню з урахуванням нормативних визначень ПК України, зокрема пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 56.18 ст. 56, ст. 57 та ст. 102 цього Кодексу. Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Отже, момент виникнення податкового боргу пов`язується не з датою визначення контролюючим органом грошового зобов`язання і не з датою ухвалення судового рішення про його стягнення, а з настанням прострочення сплати узгодженого грошового зобов`язання. Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі судового або адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням або завершення процедури адміністративного оскарження. Лише після узгодження грошового зобов`язання та спливу строку його сплати, визначеного ст. 57 ПК України, несплачена сума набуває статусу податкового боргу. Отже, трирічний критерій, передбачений ч. 2 ст. 125 КУзПБ, має застосовуватися з урахуванням правової природи поняття "податковий борг" та обчислюватися від дати виникнення прострочення виконання узгодженого грошового зобов`язання, що відповідає правовому регулюванню строків давності, визначених ст. 102 ПК України. Лише після цього можливе коректне застосування трирічного критерію ч. 2 ст. 125 КУзПБ, з огляду на дату відкриття провадження у справі. Такий підхід виключає можливість ототожнення моменту виникнення податкового боргу з датою прийняття податкового повідомлення-рішення, датою складання акта перевірки або датою ухвалення судового рішення про стягнення, оскільки зазначені юридичні факти самі по собі не свідчать про настання прострочення сплати узгодженого грошового зобов`язання. Отже, застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ потребує встановлення судом послідовності юридичних фактів, передбачених ПК України, а саме: моменту узгодження грошового зобов`язання, строку його сплати та першого дня прострочення, після якого відповідна сума набуває статусу податкового боргу. Вказане тлумачення спрямоване на забезпечення узгодженого застосування норм КУзПБ і ПК України та недопущення формального застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ лише на підставі співставлення дат без встановлення юридичних фактів, які відповідно до ПК України зумовлюють виникнення податкового боргу. Частина 2 ст. 125 КУзПБ встановлює, що податковий борг, який виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, визнається безнадійним та списується у процедурі реструктуризації боргів боржника. Застосування приписів ч. 2 ст. 125 КУзПБ потребує встановлення судом обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про наявність податкового боргу та момент його виникнення. При цьому, з огляду на те, що КУзПБ не містить визначення "податкового боргу" і не визначає правил його формування, для цілей застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ підлягають врахуванню приписи ПК України, зокрема щодо змісту поняття "податковий борг", узгодженості грошового зобов`язання та наслідків його оскарження. КУзПБ встановлює судову процедуру реструктуризації боргів боржника, врегульовану Книгою четвертою цього Кодексу (з 01.01.2025 - Книгою п`ятою). У межах цієї процедури законом визначено обов`язки керуючого реструктуризацією та суду щодо перевірки майнового стану боржника, забезпечення реалізації прав кредиторів і дотримання процесуальних гарантій. Отже, вирішення питання про застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ, має здійснюватися з урахуванням перебігу процедури реструктуризації боргів та виконання дій, прямо передбачених Книгою п`ятою КУзПБ. Застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ не може ґрунтуватися виключно на формальному співставленні відповідних дат, а має встановити: (1) наявність податкового боргу як такого; (2) момент його виникнення; (3) дотримання процесуальних вимог і виконання процедури реструктуризації боргів, передбачених Книгою п`ятою , з огляду на мету цієї процедури та запобіжники проти недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності. Наслідки, передбачені ч. 2 ст. 125 КУзПБ, не можуть зводитися лише до факту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. З урахуванням положень ПК України та мети інституту неплатоспроможності фізичних осіб питання про списання податкового боргу має вирішуватися у межах процедури реструктуризації після встановлення судом юридично значущих обставин щодо перебігу цієї процедури та поведінки боржника з точки зору добросовісності. Порядок розміщення ч. 2 ст. 125 КУзПБ у структурі Книги п`ятої цього Кодексу. Зазначена норма міститься у Розділі III "Реструктуризація боргів боржника", тоді як Розділ II (ст.ст. 116-123 КУзПБ) регулює стадію відкриття провадження та встановлює обов`язкові процесуальні дії, контрольні етапи та гарантії судового контролю, зокрема перевірку декларації боржника, подання керуючим реструктуризацією звіту про результати такої перевірки (ч. 3 ст. 122 КУзПБ), розгляд цього звіту зборами кредиторів (п. 1 ч. 2 ст. 123 КУзПБ). Така структура норм КУзПБ свідчить про системний зв`язок ч. 2 ст. 125 КУзПБ із процедурою реструктуризації боргів. За змістом ст. 1 КУзПБ реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. Частина 2 ст. 125 КУзПБ встановлює наслідки для податкового боргу, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, - такий борг визнається безнадійним і списується у процедурі реструктуризації боргів боржника. Закон не пов`язує застосування цього наслідку із затвердженням плану реструктуризації, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 13.06.2023 у справі №907/76/22. Водночас положення ч. 2 ст. 125 КУзПБ структурно розміщені у Розділі III Книги пятої КУзПБ "Реструктуризація боргів боржника" та мають застосовуватися у взаємозв`язку з іншими нормами цього розділу. Так, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 124 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника має містити, зокрема, вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів. Отже, законодавець розглядає прощення (списання) вимог кредиторів як елемент процедури реструктуризації боргів боржника, що має реалізовуватися з урахуванням мети цієї процедури та під судовим контролем. Водночас наведене не означає, що затвердження плану реструктуризації є самостійною формальною умовою застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ. Хоча закон прямо не ставить застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ, у залежність від затвердження плану реструктуризації як окремої формальної умови, відповідний наслідок не може розглядатися відокремлено від самої процедури реструктуризації, її мети та передбачених КУзПБ процедурних механізмів. Тому відсутність предмета для затвердження плану реструктуризації сама по собі не усуває необхідності виконання обов`язкових процедурних дій, які забезпечують судовий контроль у процедурі реструктуризації боргів. Інше тлумачення фактично зводило б застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ до автоматичного наслідку самого лише відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та формального співставлення календарних дат без оцінки реального перебігу процедури реструктуризації і поведінки боржника. Верховний Суд у постанові від 29.07.2025 у справі №914/1559/24 звернув увагу на те, що висновок про списання податкового боргу може бути передчасним, якщо судами не досліджено обставини майнового стану боржника, не надано оцінки доводам щодо його добросовісності та не перевірено здійснення керуючим реструктуризацією передбачених законом дій щодо перевірки декларацій і активів боржника. Ці вимоги не є додатковими матеріально-правовими умовами застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ, а випливають із процесуального обов`язку суду встановити юридично значущі обставини та забезпечити запобіжники від недобросовісного використання процедури неплатоспроможності. Так, за змістом приписів Книги п`ятої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна (за його наявності). Згідно з ч. 5 ст. 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника. Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини. Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника. Отже, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 акцентував увагу на тому, що до спливу встановленого у ч. 11 ст. 126 КУзПБ строку керуючий реструктуризацією зобов`язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника. Отже, керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, обов`язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк встановлений законом (правова позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №916/197/23). Перевірка декларацій боржника є однією з ключових функцій керуючого реструктуризацією, спрямованою на встановлення повного та достовірного переліку активів і зобов`язань та виявлення можливого приховування майна/доходів. Враховуючи викладене, застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ, має здійснюватися з урахуванням того, що сама по собі відповідність податкового боргу трирічному критерію не звільняє суд від обов`язку перевірити обставини виникнення такого боргу, обставини майнового стану боржника та його здатності виконати грошові зобов`язання, перебіг процедури реструктуризації та поведінку боржника у межах цієї процедури; оскільки протилежний підхід суперечив би меті процедури реструктуризації боргів. Додатково Апеляційний господарський суд звертає увагу на те , що інститут неплатоспроможності фізичної особи застосовується до боржника, який об`єктивно неспроможний виконати свої грошові зобов`язання. Тому під час вирішення питання про визнання податкового боргу безнадійним відповідно до ч. 2 ст. 125 КУзПБ суд має перевірити фактичний майновий стан боржника та наявність у нього активів або доходів, достатніх для погашення заборгованості. У разі якщо боржник має реальну можливість задовольнити вимоги кредитора, застосування механізму списання суперечило б меті процедури реструктуризації та принципу справедливого балансу інтересів сторін. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20, інститут неплатоспроможності фізичної особи призначений для захисту добросовісного боржника та не може використовуватися як механізм формального припинення зобов`язань без перевірки його поведінки, майнового стану та реальної неплатоспроможності. Також, відповідно до ч. 7 ст. 123 КУзПБ господарський суд вправі закрити провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема у разі встановлення неповноти або недостовірності відомостей про майновий стан боржника чи інших обставин, що свідчать про недобросовісність його поведінки. Така законодавча конструкція свідчить, що перевірка майнового стану та добросовісності боржника є необхідним елементом процедури реструктуризації. Отже, застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ, не може відбуватися без попереднього з`ясування обставин, які водночас можуть бути підставою для закриття провадження відповідно до ч. 7 ст. 123 КУзПБ. Положення ч. 2 ст. 125 КУзПБ не встановлюють автоматичного матеріально-правового механізму списання податкового боргу поза межами правового регулювання ПК України, а визначають спеціальний наслідок для податкових вимог у процедурі реструктуризації, який реалізується у взаємозв`язку з приписами податкового законодавства та з урахуванням виконання передбачених Книгою п`ятою КУзПБ процесуальних дій. Аналогічний підхід відображений у постанові Верховного Суду від 29.07.2025 у справі №914/1559/24, у якій зазначено, що висновок про списання податкового боргу може бути передчасним, якщо суди не дослідили належним чином обставини платоспроможності боржника, не перевірили результати перевірки декларацій, інвентаризації активів та не надали оцінки доводам щодо добросовісності чи недобросовісності його поведінки. Інститут неплатоспроможності фізичної особи має забезпечувати справедливий баланс між інтересом добросовісного боржника у звільненні від надмірного боргового тягаря та необхідністю захисту прав кредиторів, у тому числі публічно-правового інтересу держави в особі контролюючого органу. Відтак застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ, не може зводитися до автоматичного припинення податкового обов`язку без перевірки обставин реальної неплатоспроможності, добросовісності боржника та належного перебігу процедури реструктуризації, з урахуванням підвищених ризиків зловживання у випадках, коли контролюючий орган є єдиним або основним кредитором. Правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 125 КУзПБ, впливають на можливість фактичного стягнення податкової заборгованості у межах процедури неплатоспроможності фізичної особи, однак це не означає позбавлення контролюючого органу ефективного захисту його прав як кредитора. Такий захист забезпечується участю контролюючого органу у процедурі, правом заперечувати проти списання податкового боргу та оскаржувати відповідні судові рішення, а також обов`язком суду перевірити обставини майнового стану боржника, добросовісність його поведінки, повноту розкриття ним інформації про майновий стан і виконання обов`язкових процедурних дій у процедурі реструктуризації. За відсутності такого судового контролю застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ є передчасним. Застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ повинно здійснюватися із забезпеченням судового контролю за: перевіркою декларацій боржника та результатами інвентаризації його активів; належністю виконання арбітражним керуючим покладених на нього завдань; оцінкою добросовісності поведінки боржника протягом процедури реструктуризації; встановленням моменту виникнення податкового боргу відповідно до ПК України. Вирішення питання про застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ, здійснюється господарським судом у межах справи про неплатоспроможність. Подальші дії контролюючого органу за правилами ПК України та Порядку №220 мають характер обліково-адміністративної реалізації відповідного судового рішення і не підміняють судове встановлення підстав для застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 27.05.2026 у справі №908/1194/24. Аналіз положень Книги п`ятої КУзПБ свідчить, що процедура реструктуризації боргів боржника здійснюється під судовим контролем, а питання, пов`язані з визначенням складу та правової долі кредиторських вимог, можуть порушуватися як учасниками справи, так і вирішуватися судом з власної ініціативи у межах здійснення повноважень щодо ведення процедури неплатоспроможності. Частина 2 ст. 125 КУзПБ не містить вказівки на виключного суб`єкта звернення із заявою про визнання податкового боргу безнадійним та його списання. З урахуванням положень ст.ст. 113, 119, 122, 123, 126 КУзПБ відповідне питання може бути порушене учасниками справи про неплатоспроможність, зокрема боржником, кредитором, у тому числі контролюючим органом, а також керуючим реструктуризацією у межах його процесуальної функції та повноважень, визначених КУзПБ. Остаточне вирішення питання про наявність або відсутність підстав для застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ належить господарському суду в межах здійснення судового контролю за процедурою реструктуризації боргів боржника. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.04.2025 суд, зокрема, задовольнив заяву Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (вх. № 2762/25 від 01.04.2025) про визнання грошових вимог у розмірі 1 075 770, 41 гривень у справі про відкриття провадження про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ; визнав кредиторські вимоги Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області у загальному розмірі 1 081 826, 41 гривень, з яких: 1 075 770, 41 гривень (податковий борг) - вимоги другої черги, в розмірі 6 056, 00 гривень (сплаченого судового збору) позачергово; зобов`язав керуючого реструктуризацією боргів боржника Литвиненка С. С. включити кредиторські вимоги Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області у загальному розмірі 1 081 826, 41 гривень, з яких: 1 075 770, 41 гривень (податковий борг) - вимоги другої черги, в розмірі 6 056, 00 гривень (сплаченого судового збору) позачергово, до реєстру вимог кредиторів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ; попереднє засідання суду відклав на 01.05.2025. Згідно із матеріалами справи, вказана вище заборгованість виникла у зв`язку з наявною у боржника заборгованістю зі сплати податкового боргу на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичним особам, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300) та податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб в загальному розмірі 1 075 770, 41 гривень за період з листопада місяця 2021 року по вересень місяць 2024 року включно. У підтвердження наявності податкового боргу Фізичної особи - підприємця Табахарнюка Олександра Ярославовича перед Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області, надано копії інтегрованих карток платника податків, податкові повідомлення - рішення, податкову вимогу з доказами її надіслання та розрахунок заборгованості. З огляду на дату відкриття провадження та встановлені господарським судом обставини, податковий борг, що виник у боржника з 25.02.2022 до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність 25.02.2025 відповідає часовому критерію, передбаченому ч. 2 ст. 125 КУзПБ, за виключенням грошових вимог, що виникли на підставі податкового повідомлення-рішення (форма «Ф») № 0768904-2405-0915 від 15.11.2021 на суму 168 350,37 грн. Колегія суддів встановила, що відповідно до відомостей, встановлених керуючим реструктуризацією та поданих на адресу господарського суду 05.05.2025 із заявою (інвентаризація майна боржника ) ( т.3 а.с.57-66) , станом на 05.05.2025 у власності боржника Самуляка І.В. перебуває значний обсяг активів, зокрема: земельні ділянки, розташовані за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_1 ; с. Старий Лисець, вул. Франка; с. Яблуниця, вул. Горішків; м. Івано-Франківськ, вул. Є. Коновальця; Тисменицький район, с. Рибне, урочище «Гора»; житлову нерухомість, а саме: житлові будинки за адресами: с. Старий Лисець, вул. Франка, 18 та АДРЕСА_4 , а також квартиру у АДРЕСА_1 ; інше нерухоме майно, зокрема виробниче приміщення у м. Снятині по вул. Хроновича, 3 г; будівлю РМЦ з гаражем, склад та нежитлові будівлі у АДРЕСА_5 ; нежитлові підвальні приміщення та приміщення магазину «Дари моря» і офісні приміщення у м. Івано-Франківську по вул. Січових Стрільців, 4 та АДРЕСА_6 ; нежитлові будівлі банно-оздоровчого комплексу «Бадьорість» по вул. Б. Хмельницького, 90 у м. Івано-Франківську; виробниче приміщення цеху жгутів та нежитлові будівлі у с. Тустань; два об`єкти нерухомості типу корівників у с. Помонята Рогатинського району; стайні у с. Вільшаниця; підвальне приміщення у с. Вовчинець; інші нежитлові приміщення у м. Івано-Франківську по вул. Гетьмана Мазепи, 144 та вул. Каменярів, 8; об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок у с. Крихівці Івано-Франківської області по вул. Підгірній, 7; рухоме майно, а саме транспортні засоби та спеціальну техніку: автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 116 CDI 2013 року випуску, автомобіль TESLA MODEL S 2016 року випуску, автомобіль FORD F-150 2022 року випуску, автокран КС 3575А на базі ЗИЛ 133ГЯ 1988 року випуску та екскаватор гусеничний VOLVO EC 160 CL 2007 року випуску; корпоративні права, боржник є засновником та власником 100 % часток у статутних капіталах ТОВ «ПРИКАРПАТГАЗІНВЕСТ», СФГ Демчишина В.Д., ФГ ім. Кармана П.К., ТОВ «ЗД ЛЯНДІЯ» та ТОВ «ІМІК». З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що обставини щодо наявності у боржника на праві власності значного обсягу нерухомого, рухомого майна та корпоративних прав не узгоджуються з твердженнями про відсутність у нього реальної можливості виконати грошові зобов`язання перед кредиторами. Факт недостатності у боржника ліквідних грошових коштів для погашення податкової заборгованості не свідчить про неможливість її погашення, якщо у боржника наявні активи, реалізація яких у передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства порядку може забезпечити задоволення вимог Державної Податкової Служби. За таких обставин, посилання боржника на добросовісність його поведінки та необхідність списання податкового боргу не може бути визнано обґрунтованим, оскільки встановлений майновий стан боржника свідчить про наявність у нього активів, за рахунок яких можливе часткове або повне задоволення вимог кредиторів. Наявність значної кількості майна, корпоративних прав та інших активів за відсутності належного обґрунтування причин неможливості їх використання для розрахунків із кредиторами виключає можливість автоматичного висновку про списання податкового боргу, чому суд першої інстанції не надав належної правової оцінки. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про обґрунтованість поданої представником боржника, адвокатом Савчуком В. Р. заяви про визнання безнадійним та списання податкового бору та наявність правових підстав для її задоволення Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволені заяви представника боржника, адвоката Савчука В. Р. (вх. № 8394/25 від 19.05.2025) про визнання податкового боргу на суму 1 075 770,41 грн безнадійним та його списання. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2025 у справі №909/56/25 в частині п.п. 1, 2 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволені заяви представника боржника, адвоката Савчука В. Р. (вх. № 8394/25 від 19.05.2025) про визнання податкового боргу на суму 1 075 770,41 грн безнадійним та його списання, а апеляційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області б/н від 07.11.2025 (вх. №01-05/3270/25 від 10.11.2025) задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2025 у справі №909/56/25 в частині п.п. 1, 2 скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви представника боржника, адвоката Савчука В. Р. (вх. № 8394/25 від 19.05.2025) про визнання податкового боргу на суму 1 075 770,41 грн безнадійним та його списання.

3. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Повний текст постанови складено та підписано 02.07.2026. Головуючий суддя Панова І.Ю., Суддя Зварич О.В., Кравчук Н.М.