Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/8842/26

Справа № 991/8842/26 Провадження 1-кс/991/8859/26 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12022221180000343 від 29.03.2022, В С Т А Н О В И В: До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_6 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12022221180000343 від 29.03.2022 (далі - Кримінальне провадження), досудове розслідування в якому здійснюється, зокрема, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч . 5 ст. 27 ч. 4 ст. 410, ч. 4 ст. 368, ст. 366-3 КК України, в якому детектив просить обрати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (далі - Клопотання). Клопотання мотивовано тим, що: (1) 10.06.2026 ОСОБА_7 набув статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, йому вручено повідомлення про підозру у спосіб, передбачений для вручення повідомлень відповідно до ст. 111, ст. 135, ст. 278 КПК України; (2) повідомлена ОСОБА_7 підозра є обґрунтованою; (3) 02.07.2026 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у міжнародний розшук; (4) наявні ризики, передбачені п. 1, п. 3-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. У судовому засіданні прокурор САП ОСОБА_3 доводи Клопотання підтримав, просив задовольнити із викладених у ньому підстав. Захисники підозрюваного ОСОБА_7 - адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечували проти доводів Клопотання та просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на наступне: (1) детективом не доведено обґрунтованість підозри ОСОБА_7 , оскільки повідомлення про підозру містить лише припущення (наявність численних порушень у військовій частині та нестача майна не свідчить про протиправність діянь ОСОБА_7 та не вказує на його причетність до вчинення інкримінованих злочинів; відсутні будь-які докази, що майно вибуло із володіння військової частини саме у наслідок діянь ОСОБА_7 ; отримання ОСОБА_7 будь-якої неправомірної вигоди не підтверджується жодними доказами); (2) сам факт перебування ОСОБА_7 за межами України не свідчить про його переховування від органу досудового розслідування, тобто відсутні виняткові обставини для застосування механізму, визначеного ч. 6 ст. 193 КПК України ( ОСОБА_7 виїхав за кордон законно, до повідомлення йому про підозру; стороні обвинувачення відоме фактичне місце знаходження підозрюваного у Чеській Республіці, де він має постійне місце проживання; сторона захисту заявляла клопотання про проведення процесуальних дій у режимі ВКЗ за участі ОСОБА_7 , у чому стороною обвинувачення було відмовлено); (3) детективом не доведено існування ризиків, заявлених у Клопотанні, оскільки вони є лише припущеннями сторони обвинувачення; (4) у Клопотанні не доведено недостатність застосування менш обмежувальних процесуальних механізмів ніж обрання щодо підозрюваного тримання під вартою. Підозрюваний ОСОБА_7 повідомлявся про дату, час та місце розгляду Клопотання, що підтверджується телефонограмою від 07.07.2026, клопотанням ОСОБА_7 про участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ від 07.07.2026. Беручи до уваги положення ч. 6 ст. 193 КПК України, Клопотання розглядається за відсутності підозрюваного. Слідчий суддя, дослідивши зміст Клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи учасників судового провадження, дійшов до наступних висновків. У відповідності до положень ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Згідно положень ст. 176, ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу. За ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. З огляду на положення зазначених статей, слідчий суддя під час вирішення питання щодо наявності підстав для обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за його відсутності, має встановити наступні обставини: (1) чи набув ОСОБА_7 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, в рамках якого розглядається Клопотання; (2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються; (3) наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України; (4) чи наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. Зі свого боку, з метою вирішення вищезазначених питань, слідчому судді необхідно встановити у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_7 . Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа. Досудовим розслідуванням встановлено, що протягом 2022-2024 років у м. Харкові під загальним керівництвом ОСОБА_8 діяла злочинна схема з постачання запчастин до бронетанкової техніки, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, на державні підприємства оборонно-промислового комплексу, передусім на розташовані у м. Харкові ТОВ «Завод інноваційного машинобудування» (до 01.06.2026 - ДП «Завод імені В. О. Малишева», далі - ЗІМ) і ТОВ «Харківський бронетанковий завод» (до 10.07.2024 - ДП «Харківський бронетанковий завод», далі - ХБТЗ). До функціонування цієї схеми ОСОБА_8 залучав інших осіб, зокрема ОСОБА_9 , який контролював мережу суб?єктів господарювання (юридичних осіб і ФОПів), що виступали формальними постачальниками відповідних запчастин на державні підприємства. Він також відповідав за маскування злочинного джерела походження цих запчастин (шляхом створення видимості їх правомірного придбання у третіх осіб, знищення або підміни ідентифікаційних ознак (заводських номерів) виробів тощо) і забезпечував їх зберігання до моменту продажу. Кошти, отримані від державних підприємств як оплата за запчастини, надалі переводилися на рахунки інших суб?єктів господарювання, які фактично не були і не могли бути постачальниками таких запчастин, з метою їх обготівкування і подальшого використання у рамках злочинної схеми. Загальний обсяг товарів, поставлених на ЗІМ і ХБТЗ від імені підконтрольних ОСОБА_8 : та ОСОБА_10 суб?єктів господарювання у 2022-2024 роках, становить понад 370 млн. грн. У ході розслідування встановлено, що принаймні частина виробів, які були продані або готувалися до продажу на заводи у рамках описаної схеми, належить до військового майна і до 2022 року перебували на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 . Не пізніше 2023-2024 років невстановлені військовослужбовці в/ч НОМЕР_1 , діючи в умовах воєнного стану, викрали військове майно, яке перебувало на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 , чим вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 410 КК України, та надалі за невстановлених обставин передали його ОСОБА_8 та/або пов`язаним з ним особам. Внаслідок заволодіння таким майном невстановленими військовослужбовцями в/ч НОМЕР_1 державі завдано шкоди, а саме: - заподіяно матеріальних збитків у зв?язку із безпідставним вибуттям з володіння держави військового майна загальною балансовою вартістю не менше 709 172,42 грн.; - втрачено можливість використати зазначене майно у відновленні та ремонті військової техніки (зокрема шляхом його надання як давальницької сировини), що призвело до зниження рівня обороноздатності держави в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації. Крім цього, внаслідок вчинення кримінального правопорушення на користь вказаних вище суб?єктів господарювання було безпідставно сплачено кошти у сумі 4 277 000,00 грн як оплату за товари, щодо яких вони не набули права власності і які не мали права відчужувати. ОСОБА_7 був обізнаним із ситуацією, яка склалася із обліком і зберіганням військового майна у в/ч НОМЕР_1 після 24.02.2022, та усвідомлював, що вона уможливлювала неконтрольоване та невідслідковуване заволодіння таким майном. За невстановлених обставин ОСОБА_11 , який підтримував тісні особисті стосунки з ОСОБА_7 , домовився з останнім про те, що він щонайменше сприятиме (шляхом усунення перешкод) вчиненню кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, в інтересах ОСОБА_8 ОСОБА_7 проходив військову службу з 1999 по 2025 роки. У 2004 році його призначили командиром взводу механізації відділу механізації і перевезень в/ч НОМЕР_1 . Надалі він проходив службу переважно у в/ч НОМЕР_1 (за винятком коротких періодів служби у в/ч НОМЕР_2 у 2005-2006 роках) аж до звільнення з військової служби у 2025 році. Наказом начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 20.08.2019 №?263 ОСОБА_7 призначено на посаду заступника командира в/ч НОМЕР_1 з технічного забезпечення. Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.09.2019 №? 228 ОСОБА_7 приступив до виконання службових обов?язків за вказаною посадою з 05.09.2019. Наказом Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.07.2025 №? 185 ОСОБА_7 звільнено з військової служби в запас. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.08.2025 №?245 ОСОБА_7 виключено зі списків особового складу з 19.08.2025. Таким чином, ОСОБА_7 перебував на штатній посаді заступника командира в/ч НОМЕР_1 з технічного забезпечення у період з 05.09.2019 по 19.08.2025. Наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.06.2011 №? 231 ОСОБА_7 присвоєно військове звання «майор», а наказом начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.10.2019 №? 352 - «підполковник». Діючи у межах домовленості з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, у порушення абз. 6, 8 ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ ухилився від виконання низки завдань, пов?язаних зі збереженням та забезпеченням належного обліку військового майна у в/ч НОМЕР_1 . У зв?язку із призначенням ОСОБА_7 керівником оперативної групи (розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 09.03.2022 №? 1 дск), він набув тимчасових повноважень щодо організації роботи військовослужбовців, які залишилися у ППД для виконання завдань, зокрема, з евакуації військового майна. Водночас, ОСОБА_7 умисно не організував роботу підлеглих військовослужбовців у спосіб, який би забезпечував збереження військового майна, його достовірний облік, дотримання вимог нормативно-правових документів щодо порядку проведення операцій з військовим майном і контрольно-пропускного режиму на території військової частини. Щонайменше у 2022 і 2023 роках ОСОБА_7 ухилився від проведення інвентаризації бронетанкового майна, яке перебувало на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 . Зокрема, після надходження до в/ч НОМЕР_1 листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.11.2022 №?717/3/10965 (із завданням щодо проведення щорічної інвентаризації у 2022 році) за письмовою резолюцією командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_7 визначено першим виконавцем із таким завданням: організувати проведення інвентаризації та подання відповідних даних до органів забезпечення». Надалі згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.11.2022 №? 115 ОСОБА_7 включено до складу постійно діючої інвентаризаційної (внутрішньоперевірочної) комісії (п. 9 наказу). У наказі визначено завдання інвентаризаційним комісіям провести інвентаризацію військового майна у період з 28.11.2022 по 24.12.2022 (п. 1 наказу). Водночас, фактично ОСОБА_7 не вжив жодних заходів щодо виконання вказаних вище рішень командира в/ч НОМЕР_1 , зокрема не забезпечив у складі комісії проведення у 2022 році інвентаризації бронетанкового майна, що перебувало на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 . Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16.10.2023 №? 250 ОСОБА_7 : - включено до складу постійно діючої інвентаризаційної (внутрішньоперевірочної) комісії (п. 8 наказу); - призначено головою внутрішньоперевірочної комісії для перевірки наявності, обліку та зберігання бронетанкового майна (п. 29 наказу). У наказі визначено завдання інвентаризаційним комісіям провести інвентаризацію військового майна у період з 20.10.2023 по 24.12.2023 (п. 1 наказу). Як і у 2022 році, ОСОБА_7 ухилився від виконання визначених у цих наказах завдань і не вжив жодних заходів для проведення у 2023 році інвентаризації бронетанкового майна, що перебувало на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 . Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 08.03.2024 №? 51 ОСОБА_7 призначено головою комісії по оцінці і списанню з обліку матеріальних цінностей (п. 7 додатку 19 до наказу). Водночас, ОСОБА_7 не забезпечив належне функціонування цієї комісії та особисто як член комісії не вжив заходів щодо перевірки достовірності відомостей, внесених до єдиного акта списання військового майна від 21.06.2024, про що свідчить включення до цього акта того майна, яке насправді не було знищене у ході обстрілів 24.02.2022 і 01.03.2022. Не пізніше вересня 2023 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8 розробили та узгодили між собою схему надання першому неправомірної вигоди. Відповідно до цієї схеми ОСОБА_8 мав забезпечити оплату від імені і за рахунок активів ТОВ «Техінкоммет» товарів, які призначалися для особистого використання ОСОБА_7 , у межах суми до 4 млн. грн. Зазначена неправомірна вигода надавалася за вчинення та невчинення ОСОБА_7 дій в інтересах ОСОБА_8 та пов?язаних з ним осіб - як тих, що вже були вчинені або не вчинені до моменту одержання неправомірної вигоди, так і тих, які будуть вчинені або не вчинені у майбутньому. Серед іншого, неправомірна вигода мала характер «винагороди» за фактичне сприяння ОСОБА_7 в протиправному отриманні ОСОБА_8 військового майна, яке перебувало на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 , а також за продовження ним цього сприяння у майбутньому, що дозволяло ОСОБА_8 і надалі отримувати доходи від продажу цього майна на державні підприємства оборонно-промислового комплексу. За невстановлених обставин, але не пізніше вересня 2023 року, ОСОБА_8 повідомив директорові товариства ОСОБА_12 і головному бухгалтерові ОСОБА_13 , обізнаність яких із злочинним умислом першого перевіряється у межах триваючого розслідування, про необхідність оплати за товари, які будуть використані ОСОБА_7 , за рахунок коштів ТОВ «Техінкоммет». Протягом вересня 2023 року - березня 2024 року ОСОБА_8 у рамках описаної схеми забезпечив надання ОСОБА_7 неправомірної вигоди у сумі щонайменше 2 864 840,95 грн шляхом оплати від імені та за рахунок активів ТОВ «Техінкоммет» за різноманітні товари (будівельні матеріали, побутову техніку, електрообладнання, металопластикові вікна тощо). У зв?язку зі звільненням з військової служби ОСОБА_7 виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 з 19.08.2025. Відповідно, у нього виник обов?язок подати декларації, строк подання яких припав на період дії воєнного стану, протягом 90 днів з дня звільнення з військової служби, тобто до 17.11.2025. Отже, після звільнення з військової служби у 2025 році ОСОБА_7 був зобов?язаний до 01.04.2026 подати декларацію за 2025 рік. Поряд з тим, ОСОБА_7 не подав декларації за 2021, 2022, 2023 і 2025 роки. ОСОБА_7 не інформував Національне агентство з питань запобігання корупції про будь-які причини, які об?єктивно перешкоджали йому подати ці декларації. Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у тому, що: - будучи військовою службовою (посадовою) особою, діючи за попередньою змовою у складі групи осіб, в умовах воєнного стану, зловживаючи своїм службовим становищем, у 2022-2024 року умисно ухилився від виконання завдань, пов`язаних зі збереженням та забезпеченням належного обліку військового майна у в/ч НОМЕР_1 , чим сприяв (шляхом усунення перешкод) невстановленим військовослужбовцям у викраденні військового майна, яке перебувало на зберіганні у цій військовій частині, загальною балансовою вартістю не менше 709 172,42 грн., чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 410 КК України; - будучи військовою службовою (посадовою) особою, яка займала відповідальне становище, у 2023-2024 роках одержав неправомірну вигоду у сумі щонайменше 2 864 840,95 грн., що більш як у 500 разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто в особливо великому розмірі, у вигляді оплати від імені та за рахунок активів ТОВ «Техінкоммет» товарів, які призначалися для його особистого використання, за вчинення та невчинення ним дій з використанням свого службового становища в інтересах ОСОБА_8 та ТОВ «Техінкоммет», чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України; - умисно не подав декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021, 2022, 2023 і 2025 роки, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 3663 КК України. Щодо набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні. Частиною 1 статті 42 КПК України встановлено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Отже, у відповідності до вимог кримінального процесуального закону підозрюваним є (1) особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, (2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або (3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України). Тобто вищевказана процесуальна норма визначає три рівнозначні випадки, за умови існування хоча б одного з яких, особа вважається такою, що є підозрюваною у кримінальному провадженні. Зокрема, у даному судовому провадженні сторона обвинувачення доводить, що у ситуації з ОСОБА_7 йдеться про третій випадок, передбачений ч. 1 ст. 42 КПК України, існування якого свідчить про наявність у нього статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні. Так, елементами, наявність яких слугує критеріями, за якими у третьому випадку, визначеному ч. 1 ст. 42 КПК, перевіряється чи набула особа статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, є наявність таких фактичних обставин (фактів): (1) складення щодо особи повідомлення про підозру; (2) не вручення повідомлення про підозру внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, відносно якої його складено; (3) вжиття заходів для вручення повідомлення про підозру особі у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України). Якщо для першого випадку, закріпленого у ч. 1 ст. 42 КПК (коли місцезнаходження особи відоме і в день складення їй можливо вручити повідомлення про підозру), передбачено вимогу про його вручення саме у день складення (ч. 1 ст. 278 КПК), то для третього випадку (коли повідомлення про підозру в день складення вручити неможливо) встановлено правило, за яким вручення відповідного повідомлення має здійснюватися у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень. Про це прямо зазначено у ч. 1 ст. 42 і ч. 1 ст. 278 КПК України. Статтею 278 КПК України передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру - письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України). Частиною 1 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Частиною 3 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи. Так, Глава 11 Розділу ІІ КПК України містить статтю 135, якою передбачено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні, а також статтю 136 КПК України, якою встановлено яким чином підтверджується отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом. Відповідно до ч. 1 ст. 135 Глави 11 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. Отже, з огляду на наведені положення закону, стаття 278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов`язок вручити підозрюваному в кримінальному провадженні письмове повідомлення про підозру в день його складення слідчим/прокурором, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України) - в тому числі шляхом надіслання підозрюваному повідомлення про підозру поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення повідомлення про підозру по телефону або телеграмою, під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. 10.06.2026 в рамках Кримінального провадження детективом НАБУ ОСОБА_6 за погодженням з прокурором САП ОСОБА_14 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 410, ч. 4 ст. 368, ст. 366-3 КК України (далі - Повідомлення про підозру). Як вбачається із особової картки ОСОБА_7 Державної міграційної служби України та Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_7 при звільненні ( а. 22 диск DVD-R - Том № 1 а. 47-48, а. 71), останнім відомим місцем проживання ОСОБА_7 в Україні є наступна адреса: АДРЕСА_1 . Відомості про зняття ОСОБА_7 із реєстрації за вказаною адресою у матеріалах Клопотання відсутні. 06.03.2024 між ОСОБА_7 та ОСОБА_15 укладено шлюб (актовий запис № 227 від 06.03.2024). Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_7 » ( а. 22 диск DVD-R - Том № 1 а. 53-55). У зазначеній Декларації ОСОБА_17 зазначена як дружина ОСОБА_7 а. 22 диск DVD-R - Том № 1 а. 73). Згідно матеріалів Клопотання (а. 22 диск DVD-R - Том № 1 а. 65-66, а. 77-78), у власності дружини підозрюваного - ОСОБА_17 перебувають квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 . Із матеріалів Клопотання встановлено, що ОСОБА_7 23.04.2026 залишив територію України та назад не повернувся (а. 22 диск DVD-R - Том № 1 а. 86). Як зазначили захисники в судовому засіданні, ОСОБА_7 постійно проживає за межами території України, а саме: АДРЕСА_4 . Однак, надані захисником матеріали (документи іноземною мовою без офіційного перекладу; копія свідоцтва про шлюб та актового запису про народження) жодним чином не підтверджують вказану обставину. При цьому, згідно неофіційного перекладу договору оренди (не містить реквізитів перекладача), на який посилається сторона захисту, орендарем квартири у Чеській Республіці, Пльзень є не підозрюваний, а ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , ОСОБА_20 має право на проживання у квартирі, договір укладений на визначений строк з 01.10.2025 до 31.10.2026. Таким чином, адреса у Чеській Республіці, про яку зазначає сторона захисту, не підпадає під ознаки терміну «місця проживання особи», що використовується у ст. 135 КПК України, оскільки є місцем тимчасового перебування ОСОБА_7 за кордоном. Відомості про те, що за цією адресою ОСОБА_7 зареєстрував своє місце проживання за кордоном (став на постійний консульський облік), у матеріалах справи відсутні. Вказане свідчить, що ОСОБА_7 не виїжджав на постійне місце проживання за кордон, тобто тимчасово перебуває за межами України. При цьому, ч. 7 ст. 135 КПК України передбачено вручення повістки про виклик особі, яка проживає за кордоном, а не яка тимчасово перебуває за кордоном. На момент складання та підписання Повідомлення про підозру, у органу досудового розслідування відсутні були підстави вважати, що ОСОБА_7 виїхав за межі території України з метою постійного проживання за кордоном, а за такого, відсутні були й підстави для вручення йому Повідомлення про підозру у порядку ч. 7 ст. 135 КПК України. Із матеріалів Клопотання вбачається, що у зв`язку із неможливістю вручення ОСОБА_7 нарочно Повідомлення про підозру у день його складення внаслідок не встановлення його місцезнаходження, стороною обвинувачення вжито заходів для вручення Повідомлення про підозру ОСОБА_7 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень згідно ч. 1 ст. 278 КПК України з урахуванням ст. 111 КПК України та ст. 135 КПК України, а саме, Повідомлення про підозру вручено ОСОБА_7 ( а. 22 диск DVD-R - Том № 1 а. 34-46) наступним способом: - 10.06.2026 направлено поштовим відправленням за адрескою останнього відомого місця поживання ОСОБА_7 в Україні (АДРЕСА_8; - 10.06.2026 вручено під розписку дорослому члену сім`ї ОСОБА_7 - його дружині ОСОБА_17 ; - 10.06.2026 направлено в електронному вигляді відомими засобами зв`язку ОСОБА_7 , а саме: у месенджері WhatsApp (на номер телефону НОМЕР_3 - картка ДМС а. 22 диск DVD-R - Том № 1 а. 47), а також електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Крім того, детективи НАБУ 10.06.2026 намагались вручити Повідомлення про підозру за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_7 в Україні за адресою: АДРЕСА_1 , однак він там був відсутній. 10.06.2026 детективами НАБУ вручено для передачі ОСОБА_7 житлово-експлуатаційній організації за місцем його можливого проживання, а саме: - ОСББ «Будинок на Набережній 1» обслуговує адресу: АДРЕСА_2 ; - ДП «Житлово-комунальна контора» АТ «Трест Житлобуд-1» обслуговує адресу: АДРЕСА_3. Також, 10.06.2026 Повідомлення про підозру направлено ОСОБА_7 поштовим відправленням за адресами можливого місця поживання ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_5 ). З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя дійшов до висновку, що стороною обвинувачення дотримані вимоги КПК України, оскільки Повідомлення про підозру вручено ОСОБА_7 у спосіб, визначений КПК України, а саме, шляхом надіслання Повідомлення про підозру поштою, вручення під розписку дорослому члену сім`ї особи, здійснення повідомлення про підозру по телефону, вручення Повідомлення про підозру житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи та направлення на електронну пошту підозрюваного. Вказане дає підстави для висновку, що стороною обвинувачення вжито усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_7 . Повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. Разом з тим, захисниками в судовому засіданні підтверджено, що ОСОБА_7 обізнаний про факт повідомлення йому про підозру у Кримінальному провадженні. При цьому, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України, можна дійти до висновку, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складення такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел, що і було здійснено стороною обвинувачення та підтверджується матеріалами Клопотання. Крім того, Кримінальний процесуальний кодексу України не передбачає обов`язку і права слідчого відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення особі, яка тимчасово відсутня за місцем проживання. В свою чергу, органом досудового розслідування було вчинено всі можливі передбачені законом дії для того, щоб особа, якій повідомляється про підозру, була обізнана про це. Враховуючи, що Повідомлення про підозру, як процесуальний документ, складено та підписано з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства і стороною обвинувачення вжито заходів для його вручення ОСОБА_7 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (частина 1 статті 42 КПК України), що підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими слідчим суддею, за такого, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_7 набув статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні відповідно до положень ч. 1 ст. 42 КПК України. Щодо обґрунтованості підозри. Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ. Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування». Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Згідно з доводами, викладеними у Клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується копіями наступних документів (а. 22 диск DVD-R - Том № 2 - Том № 9), а саме: - витяги з Історичного формуляра та положень про в/ч НОМЕР_1 ; - документи, які стосуються евакуації військового майна з в/ч НОМЕР_1 ; - накладні на видавання (здавання) військового майна у в/ч НОМЕР_1 , складені у зв`язку із його евакуацією та подальшим поверненням, із яких вбачається, зокрема, що перша накладна була складена лише у травні 2022 року, тобто вже по спливу тривалого часу після початку евакуації майна; частина накладних не підписані матеріально відповідальними особами; - матеріали службового розслідування, проведеного у в/ч НОМЕР_1 у 2023 році, із яких вбачається, зокрема, що переліки знищеного майна визначали начальники складів самостійно, без будь-якого зовнішнього контролю; - накази командира в/ч НОМЕР_1 , видані за підсумками службового розслідування, які були безпосередньою підставою для віднесення відповідного майна до безповоротних втрат; - документи щодо проведення інвентаризації військового майна у в/ч НОМЕР_1 у 2022-2023 роках, які підтверджують постановку відповідних завдань, зокрема і ОСОБА_7 ; - протокол тимчасового доступу до речей і документів від 23.12.2025, у якому зафіксовано відсутність у в/ч НОМЕР_1 інвентаризаційних описів та інших документів щодо інвентаризації бронетанкового майна за період з 2015 року по час складання протоколу; - лист ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30.01.2026 № 370/5/2/9/1463, який містить відомості про відсутність актів інвентаризації у володінні органу військового управління; - протокол обшуку від 25.02.2026, у якому зафіксовано відсутність книжок перепусток на ввезення (вивезення) військового майна за період до квітня 2023 року у зв`язку із тим, що вони фактично не велися (§ 15 протоколу), розходження між даними обліку та фактичною наявністю майна у військовій частині, зокрема наявність великої кількості необлікованого майна; - акт позапланової інвентаризації від 21.03.2026 та інвентаризаційний опис до нього, у якому констатовано наявність значної розбіжності між фактичною наявністю і номенклатурним обліком військового майна, а також порушення вимог нормативних документів щодо організації і ведення обліку військового майна у в/ч НОМЕР_1 ; - лист в/ч НОМЕР_1 від 17.03.2026 № 192, із якого вбачається, що у період з 01.03.2022 по 11.06.2023 книга обліку транспортних засобів, що прибувають на технічну територію в/ч НОМЕР_1 , не заводилася і не велася; - лист в/ч НОМЕР_1 від 17.03.2026 № 191, у якому зафіксовано відсутність облікових документів, пов`язаних з евакуацією військового майна у 2022 році - повагонних відомостей, пакувальних листів та матеріальних перепусток; - акт службового розслідування від 20.03.2026, у якому встановлено, що евакуйоване майно завантажувалося авральним способом, без підрахунку, сортування та складання первинних документів; евакуйоване майно перераховувалося лише після його прибуття до пункту призначення; на час евакуації були відсутнім начальник та фахівці обліково-операційного відділення; - лист в/ч НОМЕР_1 від 22.05.2026 № 367 і додатки до нього (табелі обліку робочого часу працівників другого відділу зберігання за 2022 рік), із якого вбачається, що завідчувачка складу ОСОБА_21 з 24.02.2022 і до моменту її звільнення 02.11.2022 фактично не прибувала на робоче місце, що підтверджує обставини фактичного відкриття сховищ та переміщення майна з них за відсутності матеріально відповідальних осіб; - показання свідків - теперішніх і колишніх військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , які містять відомості про евакуацію військового майна з в/ч НОМЕР_1 й обставини його подальшого списання; - послужний список та копії наказів стосовно призначення і звільнення ОСОБА_7 ; - витяги з Положення про в/ч НОМЕР_1 , у яких визначено коло посадових обов`язків заступника командира з технічного забезпечення; - витяг з розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 з логістичного забезпечення від 09.03.2022 № 1дск, у якому зафіксовано призначення ОСОБА_7 керівником оперативної групи, що залишалася у ППД військової частини для виконання визначених завдань; - протоколи огляду облікових та інших документів стосовно руху військового майна; - протоколи огляду відомостей щодо обліку військового майна в/ч НОМЕР_1 в електронній формі; - протокол огляду від 20.10.2025, у якому зафіксовано зміст акта фактичної наявності виробів від 25.05.2016, котрий, у свою чергу, містить заводські номери ДЛУ та ОК, що перебували на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 ; - протокол огляду від 11.02.2026, у якому зафіксовано, серед іншого, зміст файлу із заводськими номерами складових окремих систем 1ЭЦ40-2С, що перебували на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 (додаток 2 до протоколу); - протокол огляду від 21.03.2026, у якому зафіксовано відомості стосовно постачання окремих товарів на підприємства оборонно-промислового комплексу у 2023-2024 роках і заводські номери відповідних виробів; - протокол обшуку від 17.12.2024 [т. 5, арк. 144-148], який містить відомості про виявлення за адресою АДРЕСА_6 , окремих виробів, заводські номери яких збігаються із заводськими номерами виробів, що перебували на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 ; - протокол огляду від 11.07.2025, у якому зафіксовано результати огляду вилученого 17-19.12.2024 майна, у т. ч. і вилученого за адресою АДРЕСА_6 ; - формуляри до 4 ДЛУ, які були виявлені разом з ними за вказаною адресою, які є аналогічними, що вказує на походження усіх чотирьох виробів з однієї партії; - показання ОСОБА_22 , зафіксовані у протоколі допиту від 07.10.2025, відповідно до яких запчастини, виявлені за адресою АДРЕСА_6 , де мешкає ОСОБА_22 , привіз ОСОБА_23 - матеріали НСРД, із яких вбачається, зокрема, що: ОСОБА_8 брав безпосередню участь у плануванні та організації постачання запчастин із залученням ОСОБА_23 та представників державних підприємств (розмова за 03.04.2024, протокол огляду від 14.11.2024; розмова за 26.03.2024, протокол огляду від 15.11.2024; розмова за 16.04.2024, протокол від 18.11.2024 № 19/12303; розмова за 10.06.2024, протокол від 18.11.2024 № 19/12303; розмова за 07.07.2024, протокол від 09.10.2024 № 19/10740; розмова за 12.10.2024, протокол від 24.10.2024 № 19/11362); ОСОБА_8 відповідав за пошук запчастин і подекуди привозив їх до офісу ОСОБА_23 (розмова за 21.12.2023, протокол від 27.12.2023 № 19/13145; розмова за 26.03.2024, протокол огляду від 14.11.2024; розмова за 08.03.2024, протокол огляду від 15.11.2024; розмова за 25.04.2024, протокол від 25.04.2024 № 19/12304); ОСОБА_8 і ОСОБА_23 усвідомлювали протиправне походження запчастин, зокрема і їх імовірну належність до військового майна (розмова за 27.03.2024, протокол огляду від 15.11.2024; розмова за 29.07.2024, протокол від 10.10.2024 № 19/10754); ОСОБА_23 погоджував з ОСОБА_8 ціни на запчастини (розмова за 26.06.2024, протокол від 10.10.2024 № 19/10754); ТОВ «Евраз Інвест» належить до числа підконтрольних ОСОБА_23 суб`єктів господарювання (розмова за 21.12.2023, протокол від 27.12.2023 № 19/13145; розмова за 18.03.2024, протокол від 09.10.2024 № 19/10735; розмова за 21.06.2024, протокол від 09.10.2024 № 19/10740); ФОП ОСОБА_24 належить до числа підконтрольних ОСОБА_23 суб`єктів господарювання (розмова за 18.03.2024, протокол від 09.10.2024 № 19/10735; розмова за 18.04.2024, протокол від 18.11.2024 № 19/12304); - показання ОСОБА_25 , зафіксовані у протоколах допиту від 21.01.2025 і 23.01.2025, які містять відомості про загальну схему функціонування офісу ОСОБА_23 та діяльність підконтрольних йому суб`єктів господарювання; - протокол обшуку від 17.12.2024, у якому зафіксовано перелік речей і документів, виявлених та вилучених за адресою АДРЕСА_7 , де розміщувався офіс ОСОБА_23 , і до яких входять, серед іншого, документи і печатки підконтрольних йому суб`єктів господарювання, а також значна кількість запчастин до бронетанкової техніки невідомого походження; - відомості ЗІМ і ХБТЗ щодо номенклатури і загального обсягу постачання товарів від імені підконтрольних ОСОБА_23 суб`єктів господарювання; - протокол огляду від 12.02.2026, у якому зафіксовано листування ОСОБА_7 з військовослужбовцями в/ч НОМЕР_1 та іншими особами, а також протокол огляду від 15.02.2026, у якому зафіксовано зміст заміток у телефоні ОСОБА_7 , з яких вбачається систематична залученість ОСОБА_7 до протиправних дій з військовим майном у період щонайменше з 2022 року, його обізнаність із ситуацією щодо невідповідності даних обліку і фактичної наявності військового майна у в/ч НОМЕР_1 ; - протокол за результатами проведення НСРД від 24.10.2024 № 19/11367, у якому зафіксовано розмову ОСОБА_26 (довіреної особи ОСОБА_8 ) 02.09.2024, у якій він обговорює, що «ІНФОРМАЦІЯ_5» зараз на навчанні, і скоро він буде головним на базі, на якій «все вигрібають, що можна вигребти»; особа, про яку вони говорять як про «ІНФОРМАЦІЯ_6», ймовірно є ОСОБА_7 , що підтверджується фактом перебування останнього на навчанні у період з 28.08.2026 по 25.09.2024; - протокол огляду від 15.02.2026, у якому зафіксовано зміст реєстраційних документів ТОВ «Техінкоммет», з яких вбачається належність ОСОБА_8 частки у цьому товаристві станом на 2023-2024 роки; - протоколи огляду від 15.02.2026 і від 16.03.2026, у яких зафіксовано відомості ЄРПН щодо постачання товарів від імені окремих суб`єктів господарювання на адресу ТОВ «Техінкоммет» та оплату за них; - протоколи огляду від 15.02.2026 і 07.06.2026, які містять відомості про зміст листування ОСОБА_7 із бухгалтером ТОВ «Техінкоммет» ОСОБА_13 ; - протокол огляду від 15.02.2026, із якого вбачається, що у записнику ОСОБА_7 , що був вилучений під час обшуку 19.12.2024, були виявлені довіреності на ім`я ОСОБА_8 на отримання товарів, оплачених ТОВ «Техінкоммет»; - протоколи огляду від 12.12.2025 і 07.06.2026, які містять відомості про зміст листування ОСОБА_7 із ОСОБА_27 ; - документи щодо проведення у в/ч НОМЕР_1 закупівель тросів буксирувальних та послуг з їх ремонту й подальшого укладання відповідних договорів з ТОВ «Техінкоммет»; - показання ОСОБА_27 , викладені у протоколі допиту від 18.02.2026, у яких вона надала відомості про те, що ОСОБА_7 надавав їй вказівки щодо переліку компаній, на які необхідно направляти комерційні пропозиції. - відомість інструктажу щодо дотримання антикорупційного законодавства у в/ч НОМЕР_1 ; - протокол огляду від 05.06.2026, з якого вбачається відсутність у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій державного або місцевого самоврядування, його декларацій за 2021, 2022, 2023 і 2025 роки; - лист НАЗК від 02.06.2026 № 47-06/38524-26, у якому міститься історія дій ОСОБА_7 у реєстрі, а також відомості про відсутність у НАЗК листування з ним; - протокол за результатами проведення НСРД від 17.04.2026 № 19/4602, із якого вбачається, що 28.03.2026 на абонентський номер ОСОБА_7 надійшло SMS-повідомлення із нагадування щодо необхідності подання декларації за 2025 рік до 31.03.2026. - інших матеріалів Клопотання. Так, згідно протоколу огляду від 12.02.2026 (а. 22 диск DVD-R - Том № 8 а. 4), оглядом мобільного телефона, вилученого у ОСОБА_7 , виявлено листування, зокрема, у месенджері Signal, де 29.08.2024 о 13:42 ОСОБА_28 , що «ПЗУ, даніііла, дуже потрібно , бо. У кума ( ОСОБА_8 є кумом ОСОБА_7 ) є зіп до них», і просить завтра подивитися та сказати, що він знайде. ОСОБА_29 відповідає, що гляне. 30.08.2024 о 10:12 ОСОБА_29 повідомляє ОСОБА_7 , що по ОСОБА_30 ». ОСОБА_7 каже, що бачили 2 од. в зборі, на що ОСОБА_29 відповідає, що у нього є 2 од. у зборі по ремфонду у 98 сховищі. ОСОБА_7 просить підготувати їх «и еще что по лучше», бо «космедайлр сказал все под нож». Пізніше цього ж дня, о 12:48, ОСОБА_29 пише, що він отримав дані з обліково операційного відділення («учетки»), на залишку їх 9 од. Зазначає, що по факту їх 17 од, у т. ч. 2 од. в тубусі. О 12:49 ОСОБА_7 доручає ОСОБА_29 відібрати 9 кращих приладів і віддати їх «ІНФОРМАЦІЯ_7». ОСОБА_7 зазначає, що однозначно потрібно відправити ті, що в тубусі. Далі обговорюють між собою, як їх вивезти, зокрема можливість вивезти «через мелкого» на ОСОБА_31 каже, щоб ОСОБА_29 відправляв «С ОСОБА_36», ОСОБА_29 відповідає, що його сьогодні немає, тому вони все зроблять завтра. О 13:06 ОСОБА_7 уточнює, яку кількість приладів будуть відправляти, ОСОБА_29 відповідає, що 8 шт., інше - хлам. ОСОБА_7 каже, що ставить задачу «шраму», він буде чекати. 31.08.2024 о 13:11 ОСОБА_29 звітує, що «по вчерашнему всё готово». Посилання сторони захисту на неспіврозмірність розміру балансової вартості майна в/ч НОМЕР_1 (не менше 709 172,42 грн) з розміром неправомірної вигоди (2 864 840,95 грн), отримання якої інкримінується ОСОБА_7 , слідчим суддею береться до уваги, однак вагомими є пояснення прокурора з приводу того, що стороною обвинувачення враховано лише балансову вартість тих запчастин, які достовірно ідентифіковані як такі, що обліковувалися у в/ч НОМЕР_1 . При цьому, на підконтрольному ОСОБА_8 складі віднайдено велику кількість запчастин без ідентифікуючих ознак. Таким чином, на даному етапі досудового розслідування стороною обвинувачення надано достатньо доказів для висновку, що внаслідок інкримінованих ОСОБА_7 діянь могла бути заподіяна шкода/ отримано неправомірну вигоду. При цьому, можлива наявність між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 неформальних (дружніх) відносин не спростовує вказаних обставин. Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може об`єктивно переконати у тому, що ОСОБА_7 своїми діями, про які йдеться у Повідомленні про підозру, вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення. Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_7 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у Кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування. За такого, доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, про яку повідомлено ОСОБА_7 , відхиляються, оскільки обґрунтованість такої підозри підтверджується наявними в матеріалах Клопотання доказами, які об`єктивно пов`язують ОСОБА_7 із кримінальними правопорушеннями, які йому інкримінуються, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть об`єктивно переконати в тому, що підозрюваний міг вчинити такі кримінальні правопорушення за викладених у Повідомленні про підозру обставин, що є достатнім для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра». Наявність ризиків, та їх обґрунтованість. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України). Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Так, у Клопотанні детектив посилається на те, що наявні ризики, які свідчать про можливе вчинення ОСОБА_7 дій, передбачених пунктами 1, 3-4 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на учасників у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. (1) Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (кримінальне правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 410, ч. 4 ст. 368 КК України, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , передбачають покарання у виді позбавлення волі на значний строк: від 10 до 15 років; від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, відповідно). Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_7 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Відповідно до наявної у матеріалах Клопотання інформації щодо отримання підозрюваним доходів, щодо наявності у підозрюваного та членів його сім`ї рухомого та нерухомого майна, інших активів (а. 22 диск DVD-R - Том № 1 а.65-85) вбачається, що у підозрюваного наявні достатні майнові ресурси, які він може використати для перебування за кордоном з метою переховування. ОСОБА_7 звільнений із військової служби в запас (а. 22 диск DVD-R - Том № 1 а. 102). Із матеріалів Клопотання вбачається, що 23.04.2026 ОСОБА_7 покинув територію України та назад не повернувся (а. 22 диск DVD-R - Том № 1 а. 86). Як зазначила сторона захисту, ОСОБА_7 разом із сім`єю, у тому числі малолітнім сином перебуває у Чеській Республіці. Вказане свідчить про слабкі соціальні зв`язки підозрюваного із територією України. Постановою детектива НАБУ ОСОБА_6 від 02.07.2026 (а. 22 диск DVD-R - Том № 1 а. 119-121) підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у міжнародний розшук. Стороною захисту не заперечується, що ОСОБА_7 обізнаний про повідомлення йому про підозру у Кримінальному провадженні та здійснення щодо нього процесуальних дій, зокрема про розгляд Клопотання. Як зазначають захисники, ОСОБА_7 бажає сприяти органу досудового розслідування у встановленні істини у Кримінальному провадженні, згоден надати показання за допомогою відеоконфернцзв`язку. Однак, не може повернутися на територію України внаслідок необхідності проходження лікування у Чеській Республіці. Крім того, у випадку повернення ОСОБА_7 в Україну, де введено воєнний стан, існує загроза його життю та здоров`ю унаслідок систематичних ракетних обстрілів. Так, стороною захисту надано слідчому судді неофіційний переклад (без реквізитів перекладача) медичного огляду ОСОБА_32 від 16.06.2026, однак наданий документ не підтверджує наявності у ОСОБА_7 тяжкої хвороби або перебування його в закладі охорони здоров`я та неможливості тимчасово залишити цей заклад, а також не є доказом у розумінні положень КПК України. Слідчим суддею береться до уваги, що з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» вся територія міста Києва була віднесена до території активних бойових дій у період з 24.02.2022 по 30.04.2022, наразі ані територія міста Києва, де знаходиться орган досудового розслідування (НАБУ), САП та Вищий антикорупційний суд, ані територія Київської області не є територіями активних бойових дій, тимчасово окупованими територіями чи територіями можливих бойових дій. По всій території України державою-агресором здійснюються бомбардування, що безсумнівно становить небезпеку для життя та здоров`я населення. Разом з тим, про ракетну/дронову небезпеку населення попереджається завчасно, що надає можливість прослідувати до бомбосховища/укриття, працюють засоби протиракетної та протидронової оборони. На даний час у місті Києві працюють усі органи державної влади, у тому числі і судові. За такого, зазначені стороною захисту обставини згідно положень ст. 138 КПК України не є поважною причиною неприбуття підозрюваного на територію України , зокрема більш безпечні регіони в західній частині України, для участі у процесуальних діях у Кримінальному провадженні. Беручи до уваги вищевикладене, слідчий суддя дійшов до висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду. (2) Щодо ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж Кримінальному провадженні. При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України). У свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Так, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження та повинна застосовуватися за загальним правилом, можливість використання показань, зафіксованих за допомогою технічних засобів відеофіксації, передбачена ч. 11 ст. 615 КПК України, застосовується лише як виключення. При цьому, показання свідків, безпосередньо досліджені в суді, мають пріоритет над показаннями, отриманими у порядку ч. 11 ст. 615 КПК України. За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Як вже зазначалось, згідно матеріалів Клопотання, ОСОБА_7 проходив військову службу протягом тривалого часу (з 1999 року по 2025 рік), у тому числі у в/ч НОМЕР_1 , обіймав керівні посади, а за такого, використовуючи свій авторитет та досвід, він може вживати заходи щодо впливу на осіб, у тому числі тих, які раніше перебували у його підпорядкуванні, яким можуть бути відомі обставини, що розслідуються в межах Кримінального провадження. Враховуючи, що існує взаємообумовленість дій між підозрюваним ОСОБА_7 та іншими особами, які можуть бути причетні до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, використовуючи свої зв`язки, авторитет, приязні стосунки з такими особами, інший незаконний вплив (шантаж, підкуп, погрози), безпосередньо або опосередковано через інших осіб може впливати на свідків у Кримінальному провадженні з метою зміни ними своїх показань задля уникнення/мінімізації можливої кримінальної відповідальності. Зазначене вказує на існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж Кримінальному провадженні. (3) Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. У рамках Кримінального провадження ОСОБА_7 , у тому числі, повідомлено про підозру у пособництві у викраденні військового майна, яке перебувало на зберіганні у в/ч НОМЕР_1 (ч. 4 ст. 410 КК України) , невстановленим військовослужбовцям. Особи, які вчинили викрадення військового майна на даний час стороною обвинувачення не встановлені, досудове розслідування триває. За такого, слідчий суддя погоджується, що ОСОБА_7 може безпосередньо або опосередковано через інших осіб використати свої зв`язки та/або вплив на невстановлених військовослужбовців, які можуть бути причетні до викрадення військового майна, задля перешкоджання встановлення обставин, які інкримінуються підозрюваному. За такого, слідчий суддя дійшов до висновку про існування заявлених стороною обвинувачення ризиків. Слідчим суддею також враховується особиста ситуація (обставини) підозрюваного ОСОБА_33 (одружений, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався), однак, беручи до уваги тяжкість інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, його роль у їх вчиненні в умовах воєнного стану, такі обставини, в світлі наведених вище фактичних даних, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені слідчим суддею ризики до малоймовірності чи до їх виключення. Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу. Аналіз положень ч. 6 ст. 193 КПК України дає підстави зробити висновок, що у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук, слідчий суддя, суд за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, може обрати лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Отже, встановлена цією нормою процедура обрання запобіжного заходу не передбачає можливості вирішувати питання про наявність/ відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу передбачена лише під час розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який і обирається з тією метою, аби затримати особу (підозрюваного), яка, зокрема, переховується від органу досудового розслідування та суду та оголошена у міжнародний розшук, та доставити її до місця кримінального провадження для вирішення питання щодо застосування відносно такої особи обмежувальних заходів (тримання під вартою/ домашній арешт/ застава/ особиста порука/ особисте зобов`язання). Щодо оголошення підозрюваного ОСОБА_7 у міжнародний розшук. Постановою детектива НАБУ ОСОБА_6 від 02.07.2026 (а. 22 диск DVD-R - Том № 1 а. 119-121) підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у міжнародний розшук (далі - Постанова). Так, органом досудового розслідування повістка про виклик ОСОБА_7 (№ 513-294/19227 від 10.06.2026) до НАБУ на 17.06.2026, 18.06.2026, 19.06.2026 вручалася разом із Повідомленням про підозру, шляхом її надіслання поштою, вручення під розписку дорослому члену сім`ї особи, направлення по телефону (у месенджері WhatsApp), вручення житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи та направлення на електронну пошту підозрюваного (а. 22 диск DVD-R - Том № 1 а. 34-46). Як вбачається зі змісту клопотання захисника ОСОБА_4 від 16.06.2026 вих. № 16-01, поданого в інтересах ОСОБА_7 до НАБУ, стороні захисту було відомо про виклики ОСОБА_7 до НАБУ на вказані дати (а. 22 диск DVD-R - Том № 1 а. 106-107). Крім того, стороною захисту не оспорювався факт отримання ОСОБА_7 зазначених повісток. У матеріалах Клопотання відсутні докази того, що на момент направлення вказаних повісток у органу досудового розслідування була наявна інформація про взяття ОСОБА_7 на постійний консульський облік та реєстрацію ним в порядку взяття на постійний консульський облік місця проживання за кордоном. Зазначене вказує на відсутність у органу досудового розслідування підстав для вручення ОСОБА_7 повісток про виклик у порядку ч. 7 ст. 135 КПК України, а за такого ОСОБА_7 належно повідомлений про його виклики до НАБУ на 17.06.2026, 18.06.2026, 19.06.2026. На зазначені виклики підозрюваний без поважних причин до НАБУ не з`явився. За такого, оголошення міжнародного розшуку (як одного з видів розшуку) підозрюваного ОСОБА_7 відповідає положенням ч. 1 ст. 281 КПК України. Так, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак зобов`язує сторону обвинувачення відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України при оголошенні розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) прийняти відповідну постанову. Факт прийняття постанови про оголошення розшуку являє собою підставу для його здійснення, а положення ч. 6 ст. 193 КПК України покладають на сторону обвинувачення обов`язок встановити наявність факту оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, проте не зобов`язують доводити існування підстав для прийняття відповідного рішення про оголошення у міжнародний розшук. За таких обставин, постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрювану особу такою, що оголошена в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281, ч. 6 ст. 193 КПК України. У той же час положенням ч. 7 ст. 110 КПК України визначено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. З урахуванням положень ч. 6 ст. 193 КПК України, перевірка та встановлення наявності існування обставин, що стали підставою для прийняття рішення про оголошення у міжнародний розшук особи, виходять за межі повноважень слідчого судді в рамках процедури розгляду ним клопотання про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ставить під сумнів законність постанови детектива, якою таку особу оголошено у міжнародний розшук. Єдиним елементом, який може свідчити, що «підозрюваний оголошений у міжнародний розшук», є наявність процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у вигляді: (а) окремої постанови, якщо досудове розслідування не зупиняється; (б) постанови про зупинення досудового розслідування, якщо досудове розслідування зупиняється (в ній зазначається про оголошення особи у розшук). Вказаний висновок узгоджується з висновком колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 28.07.2022 (справа № 991/2277/22 провадження № 11-сс/991/208/22), в ухвалі від 10.04.2024 (справа № 991/1940/24 провадження № 11- сс/991/245/24), в ухвалі від 09.01.2025 (справа № 991/13414/24). Враховуючи викладене, наявність Постанови є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрюваного ОСОБА_7 таким, що оголошений у міжнародний розшук. Щодо можливості обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 за його відсутності. З урахуванням вищевстановлених обставин кримінальних правопорушень та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у Клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених п. 1, п. 3-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням обґрунтованих підстав вважати, що підозрюваний покинув територію України та оголошений у міжнародний розшук, то слідчий суддя, виходячи з положень ч. 6 ст. 193 КПК України, дійшов до висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 за його відсутності. При цьому, підозрюваний ОСОБА_7 повідомлявся про дату, час та місце розгляду Клопотання через свого захисника - адвоката ОСОБА_34 , який зобов`язався передати відповідну інформацію, повідомлену йому секретарем судового засідання (а.с. 24). Крім того, підозрюваний направляв до суду клопотання (Вх. № 34076/26-Вх від 08.07.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Інтереси підозрюваного ОСОБА_7 при розгляді даного Клопотання представляли захисники - адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які в судовому засіданні підтвердили про обізнаність ОСОБА_7 щодо суті Клопотання, дати, часу та місця його розгляду. Таким чином, вимог ст. 193 КПК України дотримано. Аналіз положень ч. 6 ст. 193 КПК України дає підстави зробити висновок, що у разі оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, остаточно питання про застосування запобіжного заходу підозрюваному вирішується після його затримання та доставки до суду, а за такого, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному, якого оголошено в міжнародний розшук, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком встановленим ч. 1 ст. 197 КПК України (шістдесят днів). За такого, Клопотання підлягає задоволенню. На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 177, 193-194, 196, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя П О С Т А Н О В И В: Клопотання задовольнити. Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Після затримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і не пізніше ніж через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановити ухвалу. Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_35