Постанова КАС ВС № 160/11423/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2026 року м. Київ справа № 160/11423/23 адміністративне провадження № К/990/1426/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: суддя-доповідач - Стародуб О.П., судді - Єзеров А.А., Стеценко С.Г., розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Продрезерв 5" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025 в адміністративній справі №160/11423/23 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Продрезерв 5" про стягнення коштів. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Продрезерв 5" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 794 840,84 грн. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ Товариство з обмеженою відповідальністю «Контракт Продрезерв 5» (відповідач) перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (позивач). Позивач склав розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій за 2022 рік, що підлягають сплаті відповідачем, у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Згідно з цим розрахунком: - середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 471 особа; - середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 3 особи; - норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 19 осіб; - фонд оплати праці штатних працівників 23398127,13 грн; - середня річна заробітна плата штатного працівника 49677,55 грн; - кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше одиниць - 16; - сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 794840,84 грн. Позивач зазначає, що відповідач в добровільному порядку не сплатив суму адміністративно-господарських санкцій, тому звернувся до суду з позовом про її стягнення. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт Продрезерв 5» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 794 840,84 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду доказів подання звітності форми №3-ПН у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії. Покликаючись на те, що відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2022 році осіб з інвалідністю та в строк до 15.04.2023 не сплатив адміністративно-господарських санкцій за 16 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач правомірно склав розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягали сплаті. Також суд керувався тим, що в матеріалах справи відсутні належні докази, що у відповідача протягом всього 2022 року були працевлаштовані або створені місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також вжито заходів, спрямованих на їх зайняття та покликався на відсутність доказів виконання нормативу, призначеного для працевлаштування осіб з інвалідністю, як це передбачено статтею 19 Закону № 875-ХІІ. Також суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про те, що при визначенні нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, середньооблікова кількість штатних працівників обчислюється без врахування працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, мобілізованих працівників, оскільки інформація для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами формується на підставі даних, які подає податковий агент до Пенсійного Фонду України в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, відповідно до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4. Також суд першої інстанції виходив з того, що невиконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю не є підставою для проведення Держпраці позапланової перевірки роботодавця. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Продрезерв 5" задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 скасовано. Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Продрезерв 5" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відмовлено. Постановою Верховного Суду від 16.06.2025 постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.01.2025 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованих висновків про те, що обставини відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів можуть бути встановлені лише за наслідками проведення органами Держпраці планових або позапланових перевірок. Також Верховний Суд виходив з того, що, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, відповідач не погоджувався з розрахунком адміністративно-господарських санкцій, які просить стягнути позивач, однак, відмовляючи в задоволенні позову суд, апеляційної інстанції обмежився висновком щодо передчасності звернення до суду, що зумовило відсутність висновку щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі. За наслідками нового судового розгляду постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025 рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін. Постановляючи таке рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримає від Пенсійного фонду України інформацію про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 20 Закону №875. Також виходив з того, що саме така інформація є підставою для звернення Фонду до суду з позовами про стягнення адміністративно-господарських санкцій. Будь-якого іншого алгоритму дій Фонду для звернення до суду з адміністративними позовами про стягнення адміністративно-господарських санкцій з юридичних осіб положеннями Закону №875 не передбачено, тому посилання відповідача на порушення позивачем порядку проведення перевірки є безпідставними. Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що доказів подання чи направлення звітності за формою №3-ПН до центральних чи територіальних центрів зайнятості протягом 2022 року відповідачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції та в матеріалах справи такі докази відсутні УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу. В обґрунтування касаційної скарги покликається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема покликається на те, що ні при розгляді справи судом першої інстанції, ні при розгляді справи судом апеляційної інстанції, судами не прийнято до уваги доводи відповідача щодо неправильності розрахунків адміністративно-господарських санкцій, здійснених позивачем, зокрема того, що розрахунок середньооблікової чисельності штатних працівників включає категорії працівників які відповідно до чинного законодавства не враховуються при обчисленні середньооблікової чисельності штатних працівників (а саме працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, мобілізованих працівників). Також на думку відповідача, судами при ухваленні оскаржуваних рішень не досліджено та не надано оцінку доказам відповідача, зокрема, які підтверджували кількість осіб з інвалідністю, прийнятих на роботу/працюючих на підприємстві у спірний період, що в свою чергу також значною мірою вплинуло на розрахунок суми санкцій. Також покликається на те, що при розгляді справи позивачем не надано жодних доказів того, що отримана ним інформація на виконання вимог частини 7 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» перевірялася. Як на підставу касаційного оскарження покликається на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України та пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України. Просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», в редакції Закону № 2682-IX, чинній на час виникнення спірних правовідносин (Закон № 875-XII), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Відповідно до частини сьомої статті 19 Закону № 875-XII отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю. Відповідно до частини восьмої статті 19 Закону № 875-XII порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини дев`ятої статті 19 Закону № 875-XII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування. Відповідно до частини одинадцятої статті 19 Закону № 875-XII Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що у 2022 році відповідачем не забезпечено виконання визначеного Законом № 875-XII нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та у встановлений строк самостійно не сплачено визначені позивачем адміністративно-господарські санкції. Покликання відповідача в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що в порушення вимог частини сьомої статті 19 Закону № 875-XII позивачем не було проведено перевірку є безпідставним, оскільки у постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23 Верховний Суд сформував висновок про те, що з 06 листопада 2022 року, з набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю (4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників або одне місце для підприємств із 8- 25 працівниками) на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці. Своєю чергою, відповідно до частини одинадцятої статті 19 Закону № 875-XII визначення підприємств, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів здійснюється позивачем в автоматизованому режимі, який не передбачає спеціальної для цього перевірки, а невиконання нормативу є підставою для розрахунку адміністративно-господарських санкцій. Водночас, в обґрунтування своїх доводів відповідач також покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано його доводи про неправильне визначення середньооблікової чисельності штатних працівників, оскільки наданий позивачем розрахунок включає категорії працівників, які не враховуються при обчисленні середньооблікової чисельності штатних працівників, та не враховує усіх працевлаштованих ним осіб з інвалідністю. Відповідно до частини одинадцятої статті 19 Закону № 875-XII, в редакції Закону №2682-IX, визначення підприємств, установ та організацій, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць, Фонд хоч і здійснює в автоматизованому режимі, однак не самостійно, а на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності. Таким чином, належними та допустимими засобами доказування, на підставі яких суд у цій справі може встановити фактичні обставини щодо дійсної середньооблікової чисельності працівників позивача, є саме дані Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності. Саме такими засобами доказування, з дотриманням передбачених частиною другою статті 74 КАС України вимог щодо допустимості доказів, можна або підтвердити або ж спростувати доводи відповідача щодо неправильного визначення позивачем у розрахунку середньооблікової чисельності працівників. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.04.2026 у справі № 160/19526/24. В обґрунтування правильності розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій позивачем разом з додатковими поясненнями надано інформацію щодо відповідача з Централізованого банку даних з проблем інвалідності. В порушення вимог статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення судом першої інстанції таким доказам оцінку не надано, правильність визначення позивачем у розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій середньооблікової чисельності штатних працівників відповідача та працевлаштованих ним осіб з інвалідністю не перевірено та доводи відповідача в цій частині не враховано. Судом апеляційної інстанції такі недоліки судового розгляду справи судом першої інстанції не усунуто, оцінку доводам відповідача в цій частині також не надано. Натомість в цій частині суди попередніх інстанцій обмежились встановленням обставин щодо неподання відповідачем звітності за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», однак такі обставини стосуються інформування про наявні вакансії і не впливають на висновок щодо правильності визначення позивачем середньооблікової чисельності штатних працівників відповідача та працевлаштованих ним осіб з інвалідністю. В силу визначених статтями 341, 349 КАС України повноважень суду касаційної інстанції та меж касаційного перегляду суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Враховуючи викладене, касаційна скарга у цій справі підлягає задоволенню, рішення судів попередніх інстанцій скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового судового розгляду судам необхідно дослідити зібрані докази, встановити зазначені у цій постанові фактичні обставини, надати оцінку доводам учасників справи та з врахуванням висновків Верховного Суду ухвалити рішення з дотриманням вимог статті 242 КАС України. Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, п о с т а н о в и в: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Продрезерв 5" задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025 в адміністративній справі №160/11423/23 скасувати. Справу №160/11423/23 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і не може бути оскаржена. Судді: О.П. Стародуб А.А. Єзеров С.Г. Стеценко