Постанова КАС ВС № 160/11423/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2025 року м. Київ справа № 160/11423/23 адміністративне провадження № К/990/4929/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючий - Стародуб О.П., судді - Єзеров А.А., Стеценко С.Г., розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.01.2025 (судді: Божко Л.А., Дурасова Ю.В., Лукманова О.М.) у справі №160/11423/23 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Про резерв 5" про стягнення коштів. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Про резерв 5" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 794 840,84 грн. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ Товариство з обмеженою відповідальністю «Контракт Про резерв 5» (відповідач) перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (позивач). Позивач склав розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій за 2022 рік, що підлягають сплаті відповідачем, у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Згідно з цим розрахунком: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 471 особа; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 3 особи; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 19 осіб; фонд оплати праці штатних працівників 23398127,13 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника 49677,55 грн; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше одиниць - 16; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 794840,84 грн. Позивач зазначає, що відповідач в добровільному порядку не сплатив суму адміністративно-господарських санкцій, тому позивач і звернувся до суду з позовом про її стягнення з відповідача. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт Про резерв 5» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 794 840,84 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду доказів подання звітності форми №3-ПН у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії. Покликаючись на те, що відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2022 році осіб з інвалідністю та в строк до 15.04.2023 не сплатив адміністративно-господарських санкцій за 16 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач правомірно склав розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягали сплаті. Також суд керувався тим, що в матеріалах справи відсутні належні докази, що у відповідача протягом всього 2022 року були працевлаштовані або створені місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також вжито заходів, спрямованих на їх зайняття та покликався на відсутність доказів виконання нормативу, призначеного для працевлаштування осіб з інвалідністю, як це передбачено статтею 19 Закону № 875-ХІІ. Також суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про те, що позивач не надав доказів проведення перевірки органами Держпраці на предмет дотримання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, покликаючись на те, що невиконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю не є підставою для проведення Держпраці позапланової перевірки роботодавця. Натомість однією із підстав для проведення позапланової перевірки суб`єкта господарювання для встановлення виконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є невиправлення помилки у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду (пункт 9 Порядку проведення перевірки). Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Про резерв 5" задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Про резерв 5" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до або після формування розрахунку Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надало до територіального органу Держпраці інформацію про порушення відповідачем законодавства щодо дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також доказів того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік. Колегія суддів також виходила з того, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватись у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» заходів для працевлаштування останніх, тобто у разі відсутності складу правопорушення. Та вважала, що такі заходи мають бути встановлені лише за наслідками проведення органами Держпраці планових або позапланових перевірок. Також колегія суддів виходила з того, що позивач передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернувся з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу. В обґрунтування касаційної скарги покликається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Покликається на помилковість висновку апеляційного суду щодо необхідності надання суду акту перевірки про встановлення факту недотримання суб`єктом господарювання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Як на підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України скаржник покликається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 03.12.2020 у справі №812/1189/18, від 13.03.2023 у справі №460/5056/21 відносно того, що подання звіту за формою №3-ПГ свідчить про виконання учасником господарських відносин залежних від нього передбачених законодавством заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто недопущення господарського правопорушення. Також покликається на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки складовій цього спору - встановлення факту невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та, відповідно, наявності вини відповідача у нездійсненні таких заходів. Також, покликається на відсутність підстав застосування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.11.2022 у справі №400/3957/21, посилаючись на те, що правовідносини стосувались іншого періоду та у зв`язку зі зміною правового регулювання в частині необхідності проведення перевірки органами Держпраці. Також покликається на те, що підставою для застосування до роботодавців адміністративно-господарських санкцій є встановлений факт невиконання роботодавцями нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю і такий факт встановлюється шляхом отримання інформації, яка міститься у відкритих реєстрах та яка стосується роботодавців, зокрема, щодо нарахованих ними доходів, щодо нарахованих та утриманих сум єдиного внеску. Вважає, що нарахування адміністративно-господарських санкцій відповідачу та звернення до суду з позовом щодо недотримання відповідачем виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивач здійснив у межах та у спосіб, передбачений законом. В уточненій касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та справу №160/11423/23 направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Відповідно до частин 1, 2 ст.17 Закону України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі Закон № 875-XII) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю. Нормами статей 18 та 19 Закону № 875-XII встановлено обов`язок підприємств, установ та організацій створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначено норматив таких місць, порядок їх розрахунку, забезпечення умов праці та відповідальність за невиконання цього нормативу. 18.10.2022 прийнято Закон України № 2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю», який набрав чинності 06.11.2022, яким частину 3 ст.18 та статтю 19 Закону 875-ХІІ викладено в нових редакціях. Так, відповідно до ч.3 ст.18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Відповідно до ч.4 ст.19 Закону №875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Відповідно до частини 6 ст.19 Закону №875-XII Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: -про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; -необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті. Відповідно до частини одинадцятої статті 19 Закону №875-XII фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції з покликанням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.11.2022 по справі № 400/3957/21, виходив з того, що обставини відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів можуть бути встановлені лише за наслідками проведення органами Держпраці планових або позапланових перевірок, однак в матеріалах справи відсутні докази проведення територіальним органом Держпраці перевірки, за результатами якої було б встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік. Водночас, Верховний Суд у постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23 дійшов наступних висновків: «З 06 листопада 2022 року, з набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю (4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників або одне місце для підприємств із 8- 25 працівниками) на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці, що робить правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 листопада 2022 року у справі № 400/3957/21, неактуальною для спірних правовідносин через зміни в правовому регулюванні.» За таких обставин та сформованої практики Верховного Суду висновки суду апеляційної інстанції щодо передчасності звернення позивача до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій не можна визнати обґрунтованими. Водночас, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції відповідач не погоджувався з розрахунком адміністративно-господарських санкцій, які просить стягнути позивач, однак, відмовляючи в задоволенні позову суд, апеляційної інстанції обмежився висновком щодо передчасності звернення до суду, що зумовило відсутність висновку щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі. В силу визначених статтями 341, 349 КАС України повноважень суду касаційної інстанції та меж касаційного перегляду суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Враховуючи викладене, касаційна скарга у цій справі підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанцій скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. Під час нового судового розгляду суду необхідно оцінити доводи відповідача щодо правильності розрахунку адміністративно-господарських санкцій та з врахуванням висновків Верховного Суду ухвалити рішення з дотриманням вимог статті 242 КАС України. Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, п о с т а н о в и в: Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задовольнити. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі №160/11423/23 скасувати. Справу №160/11423/23 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: О.П. Стародуб А.А. Єзеров С.Г. Стеценко