Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/8820/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/8820/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., секретарі судового засідання Буханець І.П., за участю представника позивача Краснопьорової О.С., представника відповідача Прокоф`єва С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року в адміністративній справі №280/8820/25 (головуючий суддя І-ї інстанції - Сацький Р.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Запорізької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В : Позивач 07.10.2025 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати: - рішення про коригування митної вартості товарів №UA112070/2025/000022/1 від 20.08.2025 року; - рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112070/2025/000081. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.03.2024 року позивачем укладено з компанією METINVEST POLSKA Sp. Z o.o. зовнішньоекономічний контракт на поставку в Україну високовуглецевого феромарганцю кількістю 2 000,00 мт, ціною 1144,63 євро/мт, на загальну суму 2 289 260,00 євро. Специфікацією передбачено, що ресурси поставляються на умовах поставки FCA порт Гдиня, Польща. Продавець оплачує всі витрати та транспортування, необхідні для доставки ресурсів до місця постачання, погодженого сторонами та зазначеного в цій специфікації. Покупець укладає договір на перевезення ресурсів з місця постачання до місця призначення за свій рахунок. Продавець повинен забезпечити безпечне завантаження, зберігання та закріплення ресурсів в транспортних засобах, наданих експедитором Покупця. З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів ПАТ «Запоріжсталь» подано електронну митну декларацію (ЕМД) від 13.08.2025 року 25UA112070003144U4, за наслідками розгляду якої митним органом на думку позивача було необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 20.08.2025 року та сформовано картку відмови. Позивач вважає, що ним було надано всі документи, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України та у всіх наданих документах всі числові значення ціни зазначені однаково, а тому відсутеі невідповідності чи розбіжності між ними. Зазначені в гр.44 митної декларації документи містили всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомості про ціну, яка підлягає сплаті. Надані документи підтверджували митну вартість товару, кількісні та якісні його характеристики, а тому митний орган не мав права застосовувати інший, окрім першого, метод для визначення митної вартості товару. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що судом не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. Апеляційна скарга фактично містить обгрунтування, аналогічне позовній заяви. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне. Позивач - Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний- комбінат «Запоріжсталь» є юридичною особою (ЄДРПОУ 00191230) зареєстроване 18.04.2000 року (дата запису: 25.09.2004 року, номер запису: 11031200000000808). Місцезнаходження: Україна, 69008, Запорізька обл., м.Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72 Відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види економічної діяльності за КВЕД: 24.10 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів (основний); 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 49.20 Вантажний залізничний транспорт; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 36.00 Забір, очищення та постачання води; 71.20 Технічні випробування та дослідження. Відповідач - Запорізька митниця є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження. Судом першої інстанції встановлено, що 11.03.2024 року між ПАТ «Запоріжсталь» (покупець) та METINVEST POLSKA Sp.Z o.o.(поcтачальник) укладений Контракт №20/2024/1138. Відповідно до п.1.1 Контракту постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти та оплатити товар (надалі - ресурси), на умовах, передбачених цим Контрактом. Пункт 2.1 Контракту визначає, що кількість, номенклатура ресурсів вказуються у специфікаціях до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною. Поставка ресурсів здійснюється видами транспорту, вказаними у специфікаціях. Постачальник зобов`язується поставити ресурси на умовах поставки, зазначених в специфікаціях у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2020 року (п. 3.1 Контракту). Згідно п. 4.1 Контракту поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені до умов поставки, вказані у Специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, митні витрати, мита, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою ресурсів. Банківські витрати сплачуються сторонами в порядку, визначеному в розділі 5 цього контракту, та відшкодуванню не підлягають. Пункт 5.3 Контракту визначає, що оплата за поставлені Ресурси буде проводиться протягом терміну, зазначеного специфікації, який обчислюється з моменту поставки Ресурсів і надання документів, зазначених в п.6.3. цього Контракту. Якщо інший порядок оплат не обумовлений в специфікаціях. Розділом 7 Контракту передбачено відповідальність сторін за порушення умов контракту. Так, зокрема п.7.2 передбачає, що у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати ресурсів покупець сплачує пеню у розмірі 0,04 % від суми заборгованості за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня). Відповідно до умов Специфікації №4 від 24.06.2025 до Контракту постачальник передає, а покупець приймає і оплачує наступні ресурси: високовуглецевий феромарганець, параметри якості: вміст Mn: не менше 75 %, вміст Si: не більше 1 %, вміст C: 6,00 % - 8,00 %, вміст P: не більше 0,20 %, вміст S: не більше 0,03 %, фракція: 0-300 мм, 90 % мінімум. Пакування: навалом. Виробник: Ferroglobe Mangancse France, SAS. Кількість 2000,00 мт, ціна 1144,63 євро/мт, на загальну суму 2289260,00 євро. Місце постачання: порт Гдиня, Польща. Період постачання: червень - липень 2025 року. Країна походження: Франція. Пунктом 3 Специфікації передбачено, що ресурси поставляються на умовах поставки FCA порт Гдиня, Польща, відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2020 року. Продавець оплачує всі витрати та транспортування, необхідні для доставки ресурсів до місця постачання, погодженого сторонами та зазначеного в цій специфікації. Покупець укладає договір на перевезення ресурсів з місця постачання до місця призначення за свій рахунок. Продавець повинен забезпечити безпечне завантаження, зберігання та закріплення ресурсів в транспортних засобах, наданих експедитором Покупця. З метою здійснення митного оформлення товару ПАТ «Запоріжсталь» до Запорізької митниці подано електронну митну декларацію від 13.08.2025 року №25UA112070003144U4. Визначення митної вартості товару здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною товарів (ресурсів), які імпортуються (вартість операції). До митної декларації позивачем надано митному органу документи, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; сертифікат аналізу від 03.07.2025 №723152; комерційний інвойс від 07.07.2025 №7490042132; накладні УМВС від 06.07.2025 №02003 та №02004; некласифікований транспортний документ від 02.07.2025 №L19/02/07/2025; рахунок-фактура від 31.07.2025 №95586572 та акт прийому-передачі наданих послуг від 31.07.2025 №95586572; інвойс від 25.06.2025 №95552401; звернення від 12.07.2025 №95/1057 та №95/1058; копія митної декларації країни відправлення від 07.07.2025 №25PL3030300000UPB2. З позначкою «надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення» в гр.44 вищезазначеної ЕМД зазначено: контракт купівлі-продажу товарів від 11.03.2024 №20/2024/1138, додаткова умова від 29.04.2025 №8, специфікація від 24.06.2025 №4, договір транспортного експедирування від 31.03.2014 №МШ 31-03/14 ЖД, лист від 09.06.2025 №95/876. Того ж дня, 13.08.2025 декларантом надіслано митниці повідомлення про бажання надати додаткові документи. За результатами перевірки здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці направлено повідомлення декларанту, де зазначено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (ч. 3 ст. 53 МКУ), а саме:

1. Відповідно до пункту 5.3 контракту №20/2024/1138 від 11.03.2024 оплата за товар проводиться протягом терміну, зазначеного у специфікації. Пункти 6 та 7 специфікація № 4 від 24.06.2025 до вказаного контракту містять інформацію, що терміном оплати є 30 календарних днів від дати постачання, якою є дата проставлення печатки станції постачання на залізничних накладних. Відповідно наданих залізничних накладних № 02003, № 02004 зазначена дата 06.07.2025. А також в інвойсі № 7490042132 від 07.07.2025 зазначено, що кінцева дата оплати (Due date of payment) - 01.08.2025. Також варто зазначити, що відповідно до пункту 7.2 контракту № 20/2024/1138 від 11.03.2024 за порушення строків оплати товару більш ніж на 30 днів передбачена пеня. Відповідно до ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено. До митного оформлення платіжні документи не надавались.

2. У рахунку - фактурі експедитора №95586572 від 31.07.2025 та акті № 95586572 від 31.07.2025 відсутній обсяг наданих транспортно-експедиторських послуг, а саме дані про маршрут перевезення, які роботи були виконані, яку кількість та якого товару було перевезено. Тобто неможливо ідентифікувати чи стосується наданий рахунок до даної партії товарів. А надані додатки від 31.07.2025 № 1,2,3 31/07 Лауде фер надані без підписів та не містять реквізитів акту та рахунку № 95586572. Не надано жодних документів, які б підтверджували договірні відносини контрагента ТОВ «Лауде.Уа» з експедитором та/або покупцем. Також транспортно- експедиційні послуги та винагорода експедитора не містять інформації де вони були надані (на митній території України або за її межами). Таким чином неможливо впевнитись у повноті включення усіх відомостей, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів.

3. Відповідно до пункту 4.4. контракту № 20/2024/1138 від 11.03.2024 та додаткової умови № 8 від 29.04.2025 валютою контракту є долар США та/або євро. Разом з тим п. 5.1 розділу 5 «Умови оплати» контракту № 20/2024/1138 від 11.03.2024 «Валюта платежів долар США». У інвойсі 7490042132 від 07.07.2025 та п.1 специфікація №4 від 24.06.2025 зазначена оплата у валюті - Євро. Тому неможливо однозначно віднести наданий до митного оформлення інвойс від 07.07.2025 № 7490042132 до контракту, так як вони містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості.

4. В експортній митній декларації країни відправлення № 25PL3030300000UPB2 від 07.07.2025 у графі «Необхідні документи» зазначені реквізити документа 6389, який до митного оформлення не наданий..

5. У залізничних накладних № 02003 від 06.07.2025 та № 02004 від 06.07.2025 у графі 24 зазначено реквізити специфікації № SO 1757533, яка до митного оформлення не надана.

6. Відповідно до пункту 2.4. контракту від 11.03.2024 № 20/2024/1138 гарантія відповідності ресурсів підтверджується сертифікатом або паспортом якості постачальника або виробника, які направляються на кожну партію поставки ресурсів. До митного оформлення в графі 44 за кодом 0003 задекларований сертифікат аналізу від 28.04.2025 № 722889, інформація в якому (одержувач, кількість, вага) не відповідає документам наданим до митного оформлення та не дає можливості ідентифікувати вказаний сертифікат із задекларованими у МД товарами. Також відповідно до пункту 6.3. -1. контракту від 11.03.2024 № 20/2024/1138 постачальник зобов`язаний надати покупцю, у тому числі, сертифікат походження ресурсів. Зазначений документ до митного оформлення не наданий.

7. Наданий некласифікований транспортний документ L19/02/07/2025 від 02.07.2025 не містить інформації щодо назви товару що переміщується, відправник та одержувач не відповідають контрактним умовам, а також вага, зазначена у цьому документі, не відповідає заявленій до митного оформлення. Наданий до митного оформлення інвойс № 7490042132 датований 07.07.2025. Відповідно це не дає можливості віднести вказаний документ до задекларованої партії товарів. Відповідно до поданої ДМВ (гр.9а, 9б) між продавцем та покупцем існує взаємозалежність, яка не має впливу на ціну товару. Відповідно до частин шістнадцять, сімнадцять статті 58 Митного кодексу України для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей Митного кодексу України, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. З урахуванням вищезазначених положень міжнародного законодавства, та положень статті 58 Митного кодексу України продавець і покупець за контрактом від 11.03.2024 №20/2024/1138 для цілей Митного кодексу України вважаються пов`язаними між собою. Заявлена вартість операції приймається митним органом за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. В зв`язку з цим митницею повідомлено декларанта про необхідність надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію); 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);6) виписку з бухгалтерської документації;7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також повідомлено, що згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Декларантом 19.08.2025 до митного оформлення додатково надані наступні документи:

1. Інвойс від 03.07.2025 № 6369.

2. Специфікація від 24.06.2025 № SO-1757533.

3. Лист від 18.08.2025 б/н.

4. Розшифровка по кредиту Б/рахунок 632 за період 01.07.25-31.07.25.

5. Документ CRU Bulk Ferroaloys Monitor від 31.07.2025.

6. Контракт купівлі-продажу від 13.07.2022 № MISA/MIP-13072022. Декларантом 20.08.2025 надіслано до відповідача повідомлення №95/1327 та №95/1328, де зазначено: «Ніякі додаткові документи протягом строку визначеного ч.3 ст.53 МКУ, стосовно товару за МД 25UA112070003144U4 від 13.08.2025, не будуть надані». За результатом аналізу додатково надісланих документів встановлено наступне.

1. Документ (код 3011 «Виписка з бухгалтерської документації» б/н від 18.08.2025) за назвою «Розшифровка по кредиту б/рахунок 632» неможливо ідентифікувати як виписку з бухгалтерської документації тому, що при оформленні виписки, окрім частини тексту документу, яка переноситься у виписку, повністю відтворюються реквізити бланку та зазначається реєстраційний номер і дата реєстрації оригіналу документу. Оскільки виписка є різновидом копії документа, для набуття юридичної сили вона повинна бути заповнена та засвідчена в установленому порядку. Окрім того, вказаний документ не містить вагових показників, а також зазначено найменування товару «Феромарганець ФМн78РБ ДСТУ 3547-97», що не дає можливості однозначно ідентифікувати його із заявленою партією товару. Слід зазначити, що у наданому документі зазначено, що він підписаний електронним цифровим підписом. Однак, законодавством України (ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», ЗУ «Про електронні довірчі послуги», ПКМУ від 28.10.2004 № 1452 «Порядок застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності») визначено вимоги до електронного підпису. Електронний цифровий підпис являє собою унікальний код, згенерований за допомогою криптографічних ключів. Цей код використовується для перевірки автентичності електронного документа. Він створюється програмно і є послідовністю символів (букв та цифр). В наданому документі від 18.08.2025 «Розшифровка по кредиту Б/рахунок 632» відсутній будь який код. Також вказується посадова особа головного бухгалтера С.О. Ампілогова, однак наявна відмітка, що підписано Хачатрян Іриною. Враховуючи зазначене виникає сумнів у автентичності наданого документа.

2. Лист ПАТ «Запоріжсталь» щодо оплати в іноземній валюті б/н від 18.08.2025 містить посилання на норму постанови НБУ, що унеможливлює здійснення оплати в строк. Однак є інші способи врегулювання здійснення оплати за імпортні товари, у тому числі у випадках 100% передплати. Наданий лист підтверджує лише факт не дотримання вимог зовнішньоекономічної угоди.

3. Відповідно до п.13.1 додатково наданого посередницького контракту між Metinvest International SA (Switzerland) та Metinvest Polska Sp z o. o. (Poland) від 13.07.2022 № MISA/MIP-13072022 строк його дії закінчився 31.12.2023, водночас додатково надану Специфікацію від № SO-1757533 до нього датовано 24.06.2025. Документи щодо продовження строку дії вищевказаного контракту до митного оформлення не надавалися. Також слід зазначити, що у наданому контракті від 13.07.2022 № MISA/MIP-13072022 п.п.2.3 визначено, що країна походження товару Україна. Додатково зазначено:

4. У рахунку - фактурі від 07.07.2025 № 7490042132 наявне посилання на реквізити документу від 02.07.2025 № 24106222, який до митного оформлення не надано. За результатами опрацювання наданих декларантом додаткових документів митний орган дійшов висновку, що вони не усувають вказані розбіжності та не підтверджують заявлену митну вартість. Позивач відмовився від надання інших додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару. Крім цього, декларантом не надано жодних документів відповідно до вимог частини чотири статті 53 Митного кодексу України, щодо доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Митницею зазначено, що у митного органу наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Враховуючи вимоги частини другої статті 64 МК України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних митних вартостей з розрахунку 1419,36 EUR/т, у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких є максимально наближеним до нього за митною декларацією від 05.02.2025 № 25UA112070000451U2 (товар «Високовуглецевий феромарганець»; 1671,34 т, навалом; вид транспорту - залізничний; країна відправлення - «NO»; умови поставки - CPT Запоріжжя (UA); виробник- «Eramet Norway Sauda AS», країна виробництва «NO»; характер угоди посередницький - договір від 25.12.2023 № MISA-ZS-2023/2/Eramet)». За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 20.08.2025 № UA112070/2025/000022/1 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості № 2ґ (резервного) у відповідності з вимогами статті 64 Митного кодексу України. У митному оформленні ЕМД від 13.08.2025 № 25UA112070003144U4 відмовлено, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112070/2025/000081. Оформлення вищезазначеного товару здійснено та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 21.08.2025 № 25UA112070003265U0 з урахуванням рішення про коригування митної вартості. Випуск товарів у вільний обіг здійснено шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до частини сьомої статті 55 та розділу Х Митного кодексу України. Не погодившись із рішенням митного органу про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач оскаржив такі рішення до суду. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України. Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012. Згідно з частиною першою статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заяви за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частинами 1-2 статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до частини 1-2 статті 52 МК України заяви митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Як встановлено ч.1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу (ч. 1-2 ст. 54 МК України). Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як визначено частиною 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості. У частині 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини 4 статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 статті 53 МК України). Із наведених положень слідує, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статті 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Як слідує із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом - за ціною договору (контракту). Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості. При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7 статті 53 МК України). Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частині 6 статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності. Суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивачем подано разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (контракт з додатками, рахунок, комерційну пропозицію, прайс-лист, пакувальний лист, документи, що підтверджують вартість послуг з транспортування товару тощо). Як визначено частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 статті 58 МК України). У розумінні ч. 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України. Таким чином, подані декларантом відповідно до ч.2 статті 53 МК України документи є достатніми для підтвердження усіх складових митної вартості за першим (основним) методом. Декларантом на підтвердження митної вартості товару до МД №25UA112070003144U4 від 13.08.2025 року надано митному органу документи, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; сертифікат аналізу від 03.07.2025 №723152; комерційний інвойс від 07.07.2025 №7490042132; накладні УМВС від 06.07.2025 №02003 та №02004; некласифікований транспортний документ від 02.07.2025 №L19/02/07/2025; рахунок-фактура від 31.07.2025 №95586572 та акт прийому-передачі наданих послуг від 31.07.2025 №95586572; інвойс від 25.06.2025 №95552401; звернення від 12.07.2025 №95/1057 та №95/1058; копія митної декларації країни відправлення від 07.07.2025 №25PL3030300000UPB2. З позначкою «надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення» в гр.44 вищезазначеної ЕМД зазначено: контракт купівлі-продажу товарів від 11.03.2024 №20/2024/1138, додаткова умова від 29.04.2025 №8, специфікація від 24.06.2025 №4, договір транспортного експедирування від 31.03.2014 №МШ 31-03/14 ЖД, лист від 09.06.2025 №95/876. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Поряд з цим, відповідно до норм статтей 51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення. Отже, під час заявлення товару до митного оформлення за митною декларацією №25UA112070003144U4 від 13.08.2025 року позивач надав всі вищевказані вичерпні документи, відповідно до вимог частин 1 - 2 статті 53 МК України, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, а тому у спірних правовідносинах сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях. Відносно зауважень митного органу про те, що позивачем не було надано до митного оформлення платіжних документів, які підтверджують митну вартість товарів, суд апеляційної інстанції зазначає про таке. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України банківські платіжні документи надаються, якщо рахунок сплачено. На момент митного оформлення (13.08.2025 року) рахунок не був сплачений, а відповідний документ не міг бути наданий. Те, що оплата ще не відбулася, не є розбіжністю, що впливає на ціну, яка підлягає сплаті. Відповідно до правовової позиції Верховного Суду, умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару (постанови від 12.03.2020 року у справі №804/6243/14, від 29.07.2020 року у справі №420/1709/19, від 19.11.2024 року у справі №420/23588/23, від 27.02.2025 року у справі №300/784/24). Згідно наданих доказів (лист від 10.12.2025) постачальником не застосовувалися та не нараховувалися до позивача штрафні санкції за порушення строків оплати за договором, а відповідно позивач не міг врахувати їх при зазначенні митної вартості товару. Окрім того, врегулювання договірних відносин, які склалися між позивачем та його постачальником не входить до повноважень митного органу. Договірні правовідносини будуються на принципах свободи договірних правовідносин та добровільності, а відтак, відсутні підстави вважати, що постачальником взагалі будуть застосовані до покупця за порушення строків оплати за договором. Оскільки у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача відсутні обґрунтовані сумніви у заявленій митній вартості товару за ціною договору. Відносно доводів відповідача з приводу неповноти включення витрат, пов`язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг апеляційний суд встановив наступне. На підтвердження обсягу понесених транспортних витрат позивачем до митного оформлення надано: рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 31.07.2025 №95586572 з Актом та додатками до нього; специфікація від 24.06.2025 №4, договір транспортного експедирування від 31.03.2014 №МШ 31-03/14 ЖД з додатковою угодою від 24.11.2023 №

554. Встановлено, що перевезення спірної товарної партії здійснювалось на підставі укладеного договору транспортного експедирування №МШ 31-03/14 ЖД від 31.03.2014 року де експедитором зазначено ТОВ «Метінвест-шиппінг». Положеннями договору транспортного експедирування №МШ 31-03/14 ЖД від 31.03.2014 року визначено, що предметом цього Договору є надання Експедитором Клієнту послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом(п.1.1). Організація перевезення здійснюється як по території України так і за її межами. В процесі організації перевезення вантажів експедитор залучає залізничний склад парку залізниці, власний (орендований) пересувний склад чи пересувний склад, що належить третім особам. В межах надання послуг за договором експедитор має право укладати угоди з третіми особами, у тому числі угоди, які вимагають отримання ліцензій та спеціальних дозволів. Відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 року №1955-IV (далі по тексту - Закон №1955-IV), транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №1955-IV транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб`єкти господарювання. Згідно частини 3 статті 8 Закону №1955-IV експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов`язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об`єктів; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників; здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності; забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (стаття 9 Закону №1955-IV). З наведеного вбачається, що спеціальними правовими нормами передбачена можливість для експедитора, яким в даному випадку виступає ТОВ «Метінвест-шиппінг» залучення інших учасників до надання транспортних послуг та виставлення єдиного рахунку за надані послуги з перевезення, тобто треті особи були залучені до виконання наземного перевезення основним перевізником. З даною компанією товариство не має жодних договірних відносин. З третіми особами, які долучались основним перевізником до виконання послуг, розрахунок здійснює сам перевізник у межах договорів, укладених ним від свого імені з цими третіми особами, котрі позивачу не надавалися. З рахунку-фактури №95586572 від 31.07.2025 року додаток №31/07 Лауде ф, акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) №95586572 від 31.07.2025 року додаток №31/07 Лауде ф вбачається, що здійснювалось перевезення вантажу залізничним транспортом територією України. При цьому, відповідачем не доведено необхідність надання позивачем підтверджуючих документів виконання обов`язків між експедитором та перевізниками, стороною яких позивач не являється, та документів, що містять відомості про вартість перевезення та рахунків про оплату за надані послуги від даного перевізника. Також, відповідачем вказано наа те, що в експортній митній декларації країни відправлення №25PL3030300000UPB2 від 07.07.2025 оку у графі «Транспортні документи» зазначені реквізити документа 04419, який до митного оформлення не наданий. Однак, відповідачем не доведено необхідність надання такого документу для визначення митної вартості товару. Експедитором надано позивачу рахунок-фактуру 95586572 від 31.07.2025 року додаток №31/07 Лауде ф та акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) №95586572 від 31.07.2025 року додаток №31/07 Лауде ф, які містять вартість послуг з транспортування. В той же, час замовник не зобов`язаний контролювати договірні взаємовідносини експедитора з третіми особами, які фактично надають послуги з перевезення. Верховний Суд в постанові від 31.05.2019 року по справі №804/16553/14 дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Таким чином, зауваження митного органу щодо не надання позивачем документів, що підтверджують транспортні витрати по всьому маршруту, є необґрунтованими та безпідставними. З приводу розбіжностей в банківських реквізитах вказаних в інвойсі від 07.07.2025 року №7490042132 (IBAN CODE PL25116022020000000526764577) та зазначеному в контракті №20/2024/1138 від 11.03.2024 (IBAN CODE PL15124060031787001063491574) суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено, яким чином такі розбіжності впливають на визначення митної вартості імпортованої партії товару. Окрім того, сторонами контракту до дати проведення оплати врегульовано дану розбіжність та додатковою угодою №8 від 29.04.2025 року внесено зміни до контракту в частині реквізитів постачальника. Також, відповідачем встановлено наявність розбіжностей в умовах поставки вказаних у пункті 3.1. контракту №20/2024/1138 від 11.03.2024 та пункті 3 специфікація від 24.06.2025 №4 (Іncoterms у редакції 2020 року) із зазначеними в інвойсах 7490042132 від від 07.07.2025 та №6039 від 29.04.2025 (Іncoterms 2010). З цього приводу матеріали справи містять пояснення постачальника METINVEST POLSKA Sp. Z o.o. від 13.06.2025 року №13/06-2 про те, що в інвойсі 7490042132 від від 07.07.2025 допущено помилку в умовах поставки (FCA порт Гдиня «Інкотермс» 2020 року є правильним). Тобто, позивачем надано до митниці відповідне листування між сторонами щодо зазначених у цьому пункті змін. Більше того, дані зміни жодним чином не впливають на митну вартість, а отже не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості. Також, відповідач посилався на те, що відповідно до пункту 4.4. контракту №20/2024/1138 від 11.03.2024 року валютою контракту є долар США. Разом з тим у специфікація від 24.06.2025 №4до вказаного контракту та інвойсі №7490042132 від від 07.07.2025 зазначена ціна товарів та оплата у валюті Євро. Тому неможливо однозначно віднести наданий до митного оформлення інвойс фактуру від 30.04.2025 № 7490039204 до контракту, так як вони містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості. Однак, як встановлено апеляційним судом додатковою угодою № 8 від 29.04.2025 до Контракту сторонами внесено зміни до п.4.4 та викладено його в такій редакції: «валюта Контракту - долар США та/або євро». Вартість товару в Специфікації №4 від 24.06.2025 до вказаного контракту (в первинній редакції) визначена в Євро. З приводу зауваження митниці відносно того, що у залізничних накладних у графі 24 зазначені реквізити інвойсу, які до митного оформлення не надані відповідачем не доведено, що вказані документи мають вплив на визначення митної вартості та є обов`язковими для надання декларантом. Так само, відповідачем не обґрунтовано, яким чином відсутність сертифікату або паспорту якості ресурсів постачальника або виробника, впливає на визначення митної вартості. Апеляційний суд наголошує на тому, що повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 року у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 року у справі №140/1713/19, від 21.10.2021 року у справі №420/4820/19. Відповідні висновки суд вважає за необхідне застосувати до зауважень митниці до документу L19/02/07/2025 від 02.07.2025. Наведені в спірному рішення доводи відповідача ґрунтується на його власних припущеннях та спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документи. Відповідачем не надано суду доказів підробки наявних в матеріалах справи первинних документів, що стосуються постачання імпортованого товару (ресурсів). Так само, відповідачем не доведено наявності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. При цьому, наявні у митниці сумніви мають бути обґрунтованими та мати реальні і незаперечні підстави. Покладення на позивача зобов`язання щодо доведення відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, без визначення конкретного переліку відповідних доказів свідчить про зловживання митницею своїм дискреційним розсудом та неправомірно обмежує правову визначеність для підприємства. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 року у справі № 809/857/17. В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 02.07.2020 року у справі № 803/916/17, від 08.10.2019 року у справі №803/776/17. На підставі вищевикладеного колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товару підстави, жодним чином не перешкоджають митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі наданих позивачем документів. Натомість, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. В той же час, відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару та в матеріалах справи такі докази відсутні. Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не надано до митного органу всіх документів, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а надані містять розбіжності. Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 12.03.2019 року у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі №820/6315/15 апеляційний суд звертає увагу, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Суд зазначає, що надані позивачем до митного оформлення товару документи не містять ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару. Верховний Суд в постанові від 28.05.2019 року у справі №818/6493/13-а зазначив, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару. Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 року у справі №804/7761/16 та відповідно до положень частини 5 статті 242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин в даній справі. За положеннями частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України). Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 МК України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. Крім того, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Зазначене відповідає усталеній практиці Верховного Суду, викладено, зокрема, в постановах від 02.03.2021 року у справі №380/842/20, від 23.02.2021 року у справі №805/5039/16-а, від 24.12.2020 року у справі №808/1676/16, тощо. Таким чином, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі №810/3397/16, від 18.08.2021 року у справі №821/1050/17). В оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та апеляційний суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Запорізькою митницею рішення №UA112070/2025/000022/1 від 20.08.2025 року. Стосовно використання другорядного методу визначення митної вартості товару. Відповідачем у спірному рішенні зазначено, що використана наявна в Митниці інформація щодо раніше визнаних митних вартостей товару з розрахунку 1419,36 EUR/т. При цьому, не вказано, щонайменше, найменування постачальника товару, (оскільки від самого суб`єкта продажу залежить ціна на товар, наявність знижок тощо), кількість товару тощо. Зазначені у співставній декларації умови поставки відрізняються від спірної поставки. Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 05.05.2022 року №2040/6019/18, від 27.02.2025 року у справі №300/784/24 вказав, що наявність у названій системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Таким чином, за правовою позицією Верховного Суду, митний орган має враховувати, та в кожному конкретному випадку враховувати різноманіття умов поставки, країни виробника товару та інші складові, які безпосередньо впливають на ціну товару та призводять до її формування. В даному випадку, митний орган навів формальні причини для коригування митної вартості, та користувався базою ЄАІС для коригування митної вартості без дослідження усіх важливих складових для формування ціни, окрім умов поставки та постачальника - виробника. Важливим є також, сезонність, коливання цін на ринку та ін. Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами. Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №300/784/24. ВІдтак, апеляційний суд дійшов висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Митним органом не наведено в рішенні та не надано до матеріалів справи документів, які б підтвердили митну вартість товару, визначену відповідачем за резервним методом. Щодо Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112070/2025/000081 слід зазначити наступне. Згідно із частиною 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу. Як зазначено у п.8.1 Розділу VІІІ «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого 30.05.2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову (п.8.2 Розділу VІІІ «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа»). У Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112070/2025/000081 зазначені причини відмови аналогічні викладеним у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів. Таким чином спірну Картку відмови також слід визнати протиправною та скасувати. Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що слід визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA112070/2025/000022/1 від 20.08.2025 року, а також визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112070/2025/000081. За таких обставин, враховуючи наведені норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, у зв`язку з чим відповідно до положень ст.317 КАС України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року в адміністративній справі №280/8820/25 скасувати. Позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів №UA112070/2025/000022/1 від 20.08.2025 року. Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112070/2025/000081. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13.07.2026 року. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко