Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/4070/26

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2026 року м. Херсон Номер справи: 766/4070/26 Номер провадження: 22-ц/819/1072/26 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В., суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В. секретар Середюк О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 травня 2026 року (під головуванням судді Рядчої Т.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про скасування наказів про призупинення дії трудового договору, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в: 1.Описова частина Короткий зміст позовної заяви 25.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому визначив наступні позовні вимоги: скасувати незаконний наказ №985-1/к від 25.07.2022 року про його звільнення та поновити позивача на роботі на посаді фельдшера з проведення передрейсового огляду водіїв Херсонської дирекції АТ "Укрпошта "; стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у зв`язку з простоєм медпрацівника у розмірі 36833 грн., відкоригувати цю суму; стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у зв`язку з вимушеним прогулом у розмірі середнього заробітку за весь час прогулу на день винесення рішення суду, відкоригувати цю суму та зобов`язати подати всі відомості про поновлення на роботі, бронювання до пенсійного фонду відповідно до постанови КМУ 650 та №1332 від 22.11.2024 р. не пізніше наступного дня після наказу про поновлення на роботі; поновити строк для звернення до суду з позовом, оскільки про звільнення з роботи позивач дізнався, отримавши 26.06.2023 року наказ №985-1/к від 25.07.2022 року електронним листом від 25.06.2023 року за підписом генерального директора АТ Укрпошта" Смілянського; скасувати всі незаконні накази 297 та 983-1 к про призупинення дії трудового договору у зв`язку з вимушеним прогулом у розмірі середнього заробітку за весь час прогулу; визнати дії відповідача незаконними по відстороненню від роботи з 24.02.22 по 28.02.22 року; поновити ОСОБА_1 на роботі з обсягом роботи 1.5 ставки за фактично відпрацьований час, а саме з окладом номер 4 грейду. Позовна заява мотивована тим, що згідно з наказом від 14 червня 2010 року № 867 він був прийнятий на роботу до Херсонської дирекції АТ «Укрпошта» на посаду фельдшера з проведення передрейсового огляду водіїв. У зв`язку з окупацією Херсонської області та м. Херсона 24 лютого 2022 року, за наказом директора Херсонської дирекції АТ «Укрпошта» Фірмана В. І. від 11 березня 2022 року № 206, робота на підприємстві була зупинена у зв`язку з простоєм, встановлені умови простою, організації трудових відносин та оплати праці. 30 червня 2022 року у мережі Інтернет генеральним директором АТ «Укрпошта» Ігорем Смілянським було опубліковане підтвердження, що з 01 липня 2022 року на тимчасово окупованих територіях Херсонщини АТ «Укрпошта» зупинила свою роботу, а з 01 серпня 2022 року відділення товариства працюють лише на підконтрольній Україні території. Зазначав, що ні до встановлення простою на підприємстві, ні після встановлення простою, відповідач заробітну плату йому не виплачував, хоча згідно з електронним листом Пенсійного фонду України від 06 квітня 2023 року № 13178-14197Щ-40526-260023 нарахування заробітної плати відбувалось до червня 2022 року. 26 червня 2023 року він отримав лист від генерального директора АТ «Укрпошта» Ігоря Смілянського від 25 червня 2023 року № 103.003.-5641-23 про те, що 25 липня 2022 року він був звільнений з роботи у зв`язку зі скороченням штату на підставі наказу Херсонської дирекції АТ «Укрпошта» від 25 липня 2022 року № 985-1/к. Позивач вважав, що зазначений наказ про звільнення є незаконним, оскільки з 01 липня 2022 року Херсонська дирекція АТ «Укрпошта» зупинила свою діяльність та відповідно не мала права приймати рішень, зокрема, про його звільнення. Він не був ознайомлений з повідомленням про вивільнення у зв`язку зі скороченням штату та з самим наказом про звільнення. Наказ підписаний неуповноваженою особою, тобто не керівником підприємства, який мав повноваження про прийняття на роботу та звільнення, а генеральним директором АТ «Укрпошта» Ігорем Смілянським, тоді як на час видання наказу керівником підприємства був директор Херсонської дирекції АТ «Укрпошта» Фірман В. І. Зазначає, що незаконний наказ про звільнення підписаний ОСОБА_2 з перевищенням повноважень, чим свідомо сприяв незаконній діяльності колоборантів, допомагаючи такими діями. Позивач вказує, що підтвердженням фіктивності наказу про звільнення є лист ПФ України з якого вбачається, що до ПФ інформація про припинення трудових правовідносин станом на 29.03.2023р., не надходила. За даними реєстрів Державної податкової служби та ПФ України, станом на 26.06.2023 року є працюючим. Отже відповідач свідомо видав незаконний наказ з метою уникнення сплати заробітної плати позивачу за час простою підприємства та час після відновлення роботи підприємства після деокупації м. Херсона Зазначав, що знаходився в простої з дня видання відповідачем наказу від 11 березня 2022 року № 206 про простій підприємства і до 16 листопада 2022 року, коли підприємство відновило свою роботу. Після відновлення роботи Херсонської дирекції АТ «Укрпошта» у листопаді 2022 року, він неодноразово намагався приступити до роботи, однак відповідач не допустив його до виконання посадових обов`язків. Про звільнення з посади довідався лише 26 червня 2023 року, після отримання копії наказу про звільнення. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 25 травня 2026 рокуу задоволенні позову відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що він не зволікав часом, подавши відразу після судового рішення суду касаційної інстанції, позов, зрозумівши, що має на це право, а також те, що відповідач заплутав як його так і попередній суд. Отже зовнішні дії відповідача створили перешкоду та неоднозначність його дій, внаслідок яких апелянт не може нести негативні наслідки у вигляді позбавлення права на судовий захист через триваючу правову невизначеність у спірних правовідносинах, які створив відповідач. Суд першої інстанції не звернув увагу на аргументацію позивача, що допущення юридичної невизначеності сталося не з вини позивача, а з дій відповідача. Також суд першої інстанції проігнорував надані позивачем докази, заявлені ним клопотання, заяви про виклик свідків. Проте, безпідставно прийняв до уваги клопотання відповідача від 04.05.2026 року, спрямоване ним до суду, без направлення копії позивачу. Апелянт, посилаючись на попереднє судове рішення за його позовом, зазначає відповідно до тексту скарги що: « Відповідач дочекався коли справа повернеться з апеляційного суду до суду першої інстанції і перейде до суті коли суд не зможе мені запропонувати заміну відповідача в тиху подав положення про філію суд поклав це в основу свого рішення». ОСОБА_1 посилається на те, що саме касаційний суд поставив крапку в цьому питанні і дав зрозуміти позивачу, що потрібно подати позов до належного відповідача, що ним і було зроблено негайно. Отже, відмовляючи в позові з мотивів використання прав, суд першої інстанції фактично позбавив позивача права на судовий захист, порушивши норми процесуального та матеріального права, внаслідок чого рішення підлягає скасуванню. Позов не є аналогічним поданому раніше, за яким закрито провадження, не є тотожнім, а тому використання судом першої інстанції на аналогічний зміст позову, є порушенням норм процесуального закону. Апелянт зазначає, що перша справа була закрита з суто формальних процесуальних підстав, внаслідок недобросовісних дій, поведінки відповідача у справі. Спір по суті правомірності звільнення позивача у тих процесуальних відносинах не розглядався і не міг бути вирішений. Суд першої інстанції припустився грубої логічної помилки. Так, одночасно визнавши звільнення незаконним, відмовив у захисті, чим фактично заблокував доступ до правосуддя. Посилаючись на рішення ЄСПЛ зазначає, що обмеження права не повинно знищувати його суть. Апелянт вказує, що якщо строк для звернення до суду формально минув поки тривала перша справа, це є абсолютною поважною причиною для його поновлення судом. Процесуальне поновлення строку звернення до суду дійсно є не зловживання правом, а законним механізмом, що гарантує право на справедливий суд. Одночасно з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення процесуальних строків на звернення до суду та долучення доказів до справи, якими апелянт обґрунтовує підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду. В наступному, судом апеляційної інстанції зареєстрований 23.06 2026 , поданий ОСОБА_1 документ « Пояснення пунктів позовної заяви» з додатками на 40 аркушах. (2) Позиція інших учасників У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Укрпошта» доводи апеляційної скарги не визнало, апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, що є безпідставним твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції думки позивача щодо поданого відповідачем 04.05.2026 клопотання про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, з урахуванням необізнаності позивача про таке клопотання. Так, наведене клопотання відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку було направлено позивачу, що підтверджується відповідними доказами про відправлення поштових відправлень. Апелянт не навів об`єктивних обставин, які були непереборними та унеможливили своєчасне звернення саме до належного відповідача, адже він знав або повинен був знати хто є для нього роботодавцем. Подання позову до неналежного відповідача не зупиняє строк звернення до суду з відповідними вимогами і не означає автоматичного поновлення строків, встановлених ст. 233 КЗпП України. Правова

позиція Верховного Суду зводиться до того, що помилка у виборі відповідача - це ризик позивача. Отже, позивач був обізнаний про факт свого звільнення 26.06.2023, мав процесуальну можливість у первісній справі заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним, однак цим правом не скористався. ОСОБА_1 подав відповідь на відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому підсумував усі раніше наведені ним обставини.

2. Мотивувальна частина ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов наступного висновку. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з такого. Позивач, який був обізнаний про факт свого звільнення 26.06.2023 вже реалізував право на судовий захист, звернувшись до суду з аналогічним змістом позовних вимог 10.07.2023. Він мав процесуальну можливість у межах первісної справи заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним відповідно до вимог ЦПК України, однак цим правом не скористався. Сам по собі факт подання первісного позову до неналежного відповідача не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Отже, пропуск строку наслідок його процесуальної недбалості, а не об`єктивних перешкод. Оскільки жодних належних і допустимих доказів існування поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано, суд не вбачає підстав для його поновлення. Щодо вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на роботі з обсягом роботи 1.5 ставки за фактично відпрацьований час, а саме з окладом номер 4 грейду. В разі задоволення позову про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення працівника на посаді відбувається на умовах, які існували на момент його звільнення. Враховуючи, що строк звернення для подачі позову до суду судом не поновлено, відсутні підстави для поновлення працівника на роботі, а відтак, позов не підлягає задоволенню в повному обсязі. У справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, рішення від 18.07.2006) ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Тому суд не вбачає підстав для детальної відповіді на кожен аргумент позивача, оскільки надав обґрунтування на головні доводи, які вплинули на прийняття рішення по суті. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається: наказом директора ХД УДППЗ «Укрпошта» (правонаступником якого є АТ «Укрпошта» за №867 від 14.06.2010, ОСОБА_1 прийнятий на посаду Фельдшера (з проведення предрейсового огляду водіїв). Наказом ХД АТ «Укрпошта» від 14.03.2022 №209 встановлено простій в період з 01.03.2022 по 31.03.2022 у роботі виробничих та невиробничих підрозділів. Наказом ХД АТ «Укрпошта» від 14.04.2022 №297 призупинено дії трудових договорів та змінено істотні умови праці з 16.04.2022. З 01 липня 2022 року дії трудових договорів з працівниками ХД АТ «Укрпошта» була призупинена на підставі наказу генерального директора Товариства від 01.07.2022 №983-1/к, зокрема і з позивачем, що підтверджується додатком до наказу. 30.06.2022 наказом АТ «Укрпошта» № 664 «Про роботу філії Херсонська дирекція АТ «Укрпошта» в умовах воєнного стану на територіях, які тимчасово окуповані/контролюються збройними формуваннями рф та/або збройними формуваннями самопроголошених ЛНР/ДНР», з метою збереження життя і здоров`я працівників Товариства було тимчасово з 01.07.2022 зупинена робота виробничих структурних підрозділів в складі філії Херсонська дирекція АТ «Укрпошта» до окремого розпорядження генерального директора про поновлення роботи. Роботу виробничих структурних підрозділів філії Херсонська дирекція АТ «Укрпошта» було поновлено з 15.11.2022, що підтверджується наказом від 14.11.2022 АТ «Укрпошта» №1255 «Про поновлення роботи філії Херсонська дирекція АТ «Укрпошта». Наказом ХД АТ «Укрпошта» від 20.05.2022 за №386, директором філії ХД АТ «Укрпошта» прийняте рішення, зокрема про виведення зі штатного розпису посади фельдшера з проведення передрейсового огляду водіїв у кількості 2,7 од., про що попередити працівників. Відповідно до повідомлення про наступне вивільнення від 23.05.2022, адміністрація ХД АТ «Укрпошта» попереджує ОСОБА_1 про звільнення його від займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату, через два місяці з моменту отримання цього попередження, оскільки посада фельдшера з проведення передрейсового огляду водіїв 0,9 од виводиться із чисельності складу. Підпис ОСОБА_1 відсутній. Згідно акту від 24.05.2022 ОСОБА_1 в кабінеті директора ХД АТ «Укрпошта» за адресою м.Херсон, пр.Ушакова, 41 було зачитано повідомлення про наступне його вивільнення від підпису якого той відмовився. 23.05.2022 в м.Тернопіль комісія у складі: Бачинського Г.О. заступника директора з операційної діяльності, Єщенко О.А. начальника Центру управління персоналом, Фесик О.О. начальника ЦУНМІ, ОСОБА_3 начальника ВТППтаЛ склали акт про відсутність посад у штатному розписі АТ «Укрпошта» станом на 23.05.2022, які б відповідали кваліфікації, спеціальності та стану здоров`я ОСОБА_1 . Вакантні посади з нижчою кваліфікацією або нижчою заробітною платою теж відсутні. Судом першої інстанції не встановлено, що на момент видання наказів від 297 та 983-1к про призупинення дії трудового договору існували обставини, які б виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто існування абсолютної неможливості роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її. Отже, як виснував суд, права позивача порушені. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що вважає, що звільнення позивача за наказом №985-1/к від 25.07.2022 року було незаконним. Апелянтом такі висновки суду першої інстанції фактично не оспорюються. Відповідач не скористався правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції щодо наведених висновків. Таким чином, оцінці підлягає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог внаслідок відсутності підстав для поновлення пропущеного ОСОБА_1 строку звернення до суду, а отже за пропуском такого строку . Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів визначені статтею 233 КЗпП України. Частину першу статті 233 КЗпПУКраїни визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025 Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. За нормою ч. 2 ст. 233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Норми статті 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Відповідно до ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року. Строки звернення до суду за вирішенням трудового спору застосовуються незалежно від заяви сторін, а тому в кожному випадку суд зобов`язаний перевірити та обговорити причини пропуску цих строків, а також навести в рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. ОСОБА_1 до суду першої інстанції було подано клопотання про поновлення строку для звернення до суду з огляду на оголошений воєнний стан та подачу позову до неналежного відповідача. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 роз`яснила, що поважність причин пропуску строку звернення до суду оцінюється з урахуванням змісту конкретних обставин, їх юридичної природи, тривалості пропущеного строку, поведінки особи протягом цього часу, а також наявності причинного зв`язку між такими обставинами та неможливістю своєчасного звернення до суду. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Суд першої інстанції встановив і апелянтом не спростовано, що ОСОБА_1 який був обізнаний про факт свого звільнення 26.06.2023 звертався до суду з позовом щодо незаконності його звільнення з близьких за змістом ( не тотожних) позовних вимог 10.07.2023. Він мав процесуальну можливість у межах первісної справи заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним відповідно до вимог ЦПК України, однак цим правом не скористався. Сам по собі факт подання первісного позову до неналежного відповідача не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Отже, пропуск строку наслідок його процесуальної недбалості, а не об`єктивних перешкод. Колегія суддів зазначає, що судове рішення суду першої інстанції у справі № 766/1349/23 свідчить, що судом порушувалося питання належного відповідача, проте у судовому засіданні, що відбулось 24.01.2025 ОСОБА_1 також наполягав на тому, що саме Херсонська дирекція АТ «Укрпошти» є належним відповідачем у правовідносинах, що утворились. Таким чином, окрім вищенаведеного, слід зазначити, що з дня отримання ОСОБА_1 копії наказу про звільнення та зверненням до суду з цим позовом минуло майже два з половиною роки, що унеможливлює в силу вимог статті 234 КЗпП України, поновлення строку звернення до суду. За наведених обставин, судова колегія не вбачає підстав переоцінювати висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для поновлення строку встановленого ст. 233 КЗпП України та відмову у задоволенні вимог з підстав пропуску строку звернення до суду. Доводи апеляційної скарги в цій частині, за наведених обставин і норм матеріального права, колегією суддів відхиляються. Щодо суті апеляційної скарги на рішення суду Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права ( ст. 375 ЦПК України). Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні. Керуючись ст. ст.367,375, 382 ЦПК України у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення . Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 травня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено 13 липня 2026 року. Головуючий І.В. Склярська Судді: Л.П. Воронцова В.В. Майданік