Постанова 4818 № 632/1167/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 632/1167/23 Головуючий суддя І інстанції Кочнєв О. В. Провадження № 22-ц/818/77/26 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: завданої внаслідок ДТП П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Яцини В.Б. суддів колегії: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.., за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є., розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Смірнової Наталії Андріївни на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06 січня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Український страховий стандарт», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в с т а н о в и в : 28.07.2024 року позивач в особі свого представника звернувся до суду із відповідним позовом, в якому просив стягнути з відповідача - приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Український страховий стандарт» - 130 000,00 грн., як страхового відшкодування майнової шкоди за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власних наземних транспортних засобів №208811368 та 1300,00 грн. у відшкодування судових витрат у вигляді сплаченого судового збору з даного відповідача, а з відповідача ОСОБА_1 у субсидіарному порядку не компенсований виплатою страхової суми розмір шкоди у розмірі 482821,88 грн., 50000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 4500,00 грн. компенсації витрат за складання звіту про оцінку майна, та 5373,22 грн. судових витрат у вигляді сплаченого судового збору. Підставою цього вказав той факт, що в результаті ДТП, яке мало місце 27.02.2023 року на 68 км автошляху Харків-Мерефа-Павлоград, належний позивачеві автомобіль марки «Volvo», моделі «B50», реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав пошкодження з боку автомобіля марки «ВАЗ», моделі «217230», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1 . За результатами розгляду справи у порядку ст.124 Кодексу про адміністративні правопорушення України відповідач ОСОБА_1 постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 09.03.2023 року у справі №632/319/23, яка набула чинності, був визнаний винним у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 850,00 грн. Таким чином у порядку цивільно-правової відповідальності щодо пошкодження належного позивачу транспортного засобу позивач звернувся до суду до страхової компанії, з якою відповідач уклав договір обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, для компенсування максимального розміру шкоду за відповідним полісом відповідальності та до відповідача ОСОБА_1 з метою компенсування ним витрат на повне відновлення свого транспортного засобу. Рішенням Первомайського районного суду Харківської області від 06 січня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Український страховий стандарт» через невірно обраний спосіб захисту прав позивача. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в результаті ДТП, яке мало місце 27.02.2023 року, у розмірі 160715,02 грн. (сто шістдесят тисяч сімсот п`ятнадцять грн. 02 коп.), з яких матеріальні збитки складають 156215,02 грн. та 4500,00 грн. вартість звіту про оцінку пошкодженого автомобіля. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в результаті ДТП, яке мало місце 27.02.2023 року, у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.) через душевні страждання, пов`язані із пошкодженням майна. В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у справі у вигляді частини сплаченого при зверненні до суду судового збору у розмірі 1707,07 грн. (одна тисяча сімсот сім грн. 07 коп.) В іншій частині у стягненні судових витрат у вигляді сплаченого судового збору як за вимогою до приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Український страховий стандарт», так і за вимогою до ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Смірнова Н.А. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, стягнути з ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди 3000 грн, у задоволенні інших позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 визнає свою відповідальність за спричинене ДТП. Разом з тим, вважає завищеним розмір стягненої моральної шкоди, враховуючи недоведеність розміру та критерії розумності і справедливості. Прийнятним та таким, що відповідає обсягу порушених прав позивача, вважає розмір 3000 грн, яку ОСОБА_1 готовий сплатити на користь ОСОБА_2 і яка буде достатньою компенсацією негативних емоцій, який зазнав позивач. Вказує, що ОСОБА_1 були наведені обґрунтовані підстави вважати, що поданий позивачем звіт є таким, що складений з порушенням вимог ЦПК України, похідним від чого є сумнівність викладених у такому висновку даних. Зазначає, що долучений до позову звіт №158/03-23 від 16.03.2023 року не є належним доказом, з огляду на той факт, що результатом вказаного звіту стали вихідні дані транспортного засобу не аналогічної марки, а іншої Форд. Наведені обставини місцевий суд не врахував, протиправно прийнявши до уваги звіт позивача, як належний доказ, який не відповідає вимогам ст.ст.77,102 ЦПК України, та безпідставно відмовивши у клопотанні відповідача щодо проведення експертизи. Вказані порушення в подальшому викликають сумніви у правдивості та достовірності кінцевої вартості відшкодування, яка була визначена місцевим судом на основі вихідних даних звіту, достовірність якого відповідачем заперечується. З огляду на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , сума витрат на складення звіту про оцінку транспортного засобу мала б бути стягнута місцевим судом пропорційно розміру задоволених вимог (31,77%). Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції своє рішення мотивував наступним. Позивач у цій справі обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді звернення до суду із позовом про стягнення грошової суми до зазначеного відповідача, який перебуває в стані припинення. Водночас, законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувача (кредитора) як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 ЦК України не передбачають. Належним способом захисту прав кредитора у такому випадку є вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з боржника грошових коштів. Звернення кредитора з позовом про стягнення заборгованості з боржника не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу особи, що припиняється. При цьому звернення до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування не є належним способом повідомлення про вимоги до юридичної особи, до того вказана вимога була заявлена до рішення засновників вказаної страхової компанії про припинення. Крім цього, позивач не скористався можливість досудового вирішення вказаної вимоги шляхом звернення до фонду виплат потерпілим МТСБУ, зокрема в разі припинення члена МТСБУ за зобов`язаннями, які виникли під час участі страхової компанії у МТСБУ та укладанні відповідних договорів страхування. Відповідно вимоги про стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Український страховий стандарт» майнової шкоди у розмірі 130000,00 грн. є безпідставними як такі, що заявлені до юридичної особи, що припиняється після спливу двомісячного строку для пред`явлення відповідних вимог до ліквідаційної комісії юридичної особи. Відповідно і судовий збір в цій частині у розмірі 1300,00 грн. на підставі ст.141 ЦПК України слід залишити за позивачем. Відносно вартості матеріального збитку понад ліміт відповідальності страховика у розмірі 130000,00 грн., які позивач бажав стягнути з відповідача ОСОБА_1 суд зазначив наступне. Суд погоджується з наданим суду звітом про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №158/03-23 від 16.03.2023 року, складену суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 (т.1, а.с.20-53), оскільки даних про те, що вказаний звіт є не об`єктивним, порушує вимоги порядку проведення оцінки колісних транспортних засобів або здійснений суб`єктом оціночної діяльності без відповідного сертифікату у суду немає. В цій частині заперечення представниці відповідача Борового Д.В. є надуманими. Тому вказані у даному висновку дані про вартість автомобіля позивача суд застосовує при вирішенні вимог до відповідача ОСОБА_1 . Вартість матеріального збитку позивачу за результатами ДТП суб`єкт оціночної діяльності визначив у розмірі ринкової вартості автомобіля марки «Volvo», моделі «B50», реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 393373,36 грн., з чим суд погоджується. В той же час вартість вказаного автомобіля в пошкодженому стані, вирахувана суб`єктом оціночної діяльності склала 107158,34 грн. Оскільки позивач не запропонував відповідачу ОСОБА_1 передати автомобіль після ДТП дійсна вартість до відшкодування з боку відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 повинна скласти вже 286215,02 грн. (393373,36 107158,34). Таким чином із вирахуваної судом суми 286215,02 грн. слід додатково відняти максимальну суму страхового відшкодування у розмірі 130000,00 грн., які відповідач ОСОБА_1 компенсувати не повинен відповідно до вимог Закону. Таким чином, дійсний розмір матеріального збитку, який повинен компенсувати відповідач ОСОБА_1 позивачу складає 156215,02 грн., до якого слід додати ще і 4500,00 грн. (т.1, а.с.53), сплачених позивачем за звіт про оцінку власного транспортного засобу як необхідної умови для підтвердження вартості як свого матеріального збитку, так і вартості автомобіля до та після ДТП 27.02.2023 року. Остаточна сума до стягнення з відповідача ОСОБА_1 за результатами розгляду справи в частині матеріального збитку повинна скласти 160715,02 грн. замість заявлених до стягнення 487321,88 грн. (разом зі звітом). Колегія суддів погоджується з такими висновками суду. Рішення оскаржено лише в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_1 , тому в іншій частині не переглядається. Судом встановлено, що 27.02.2023 року об 05 годині 30 хвилин на 68 км автошляху Харків-Мерефа-Павлоград відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ», моделі «217230», реєстраційний номер НОМЕР_2 порушив вимоги п.12.1 ПДР України та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Volvo», моделі «B50», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу, чим спричинив ДТП та пошкодив автомобіль, належний позивачу. На підставі постанови Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 09.03.2023 року, яка набула чинності, у справі №632/319/23, провадження №2/632/185/23, відповідача ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу та стягнення судових витрат за розгляд справи у суді (т.1, а.с.14). На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована у відповідача - приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Український страховий стандарт» на підставі полісу №208811368 (т.1, а.с.59-60). Після скоєння ДТП позивач у визначеному законодавством порядку 01.03.2023 року повідомив страхову компанію відповідача ОСОБА_1 про факт скоєння ДТП (т.1, а.с.63-65), а 12.04.2023 року про необхідність виплати страхового відшкодування (т.1, а.с.69-73). Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню. Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності. Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20. Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених зазначеним Законом випадках Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ)) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за вказаним Законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Разом з тим, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 147/66/17, провадження № 14-95цс20. Встановлено, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» на підставі полісу №208811368, та ліміт відповідальності складає 130000 грн. Отже, частка відповідальності ОСОБА_1 становить різницю між фактичним розміром шкоди і лімітом страхового відшкодування. Вирішуючи питання про відшкодування потерпілій особі різниці між фактичним розміром шкоди, завданої його автомобілю у ДТП, і страховою виплатою, яка підлягала виплаті потерпілому, колегія суддів виходить з наступного. Вартість матеріального збитку позивачу за результатами ДТП суб`єкт оціночної діяльності визначив у розмірі ринкової вартості автомобіля марки «Volvo», моделі «B50», реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 393373,36 грн. Вартість вказаного автомобіля в пошкодженому стані, вирахувана суб`єктом оціночної діяльності склала 107158,34 грн. Оскільки позивач не запропонував відповідачу ОСОБА_1 передати автомобіль після ДТП дійсна вартість до відшкодування з боку відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 повинна скласти вже 286215,02 грн. (393373,36 107158,34). Судом апеляційної інстанції 08 липня 2025 року було задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Смірнової Н.А. та призначено автотоварознавчу експертизу. Разом з тим, 12 березня 2026 року справа повернулась з експертної установи з тих причин що ОСОБА_1 не була проведена оплата за проведення експертизи, тому експертизу №12481 знято з виконання. За таких обставин відповідно до принципу змагальності, ст. 12 ЦПК України, усі негативні наслідки, пов`язані з такою процесуальною поведінкою ОСОБА_1 покладаються на нього. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Таким чином, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з пунктом 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Згідно зі статтями 29, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20. Разом з тим, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, відповідає у субсидіарному порядку, її частка відповідальності становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 147/66/17, провадження № 14-95цс20. Отже, з вирахуваної судом першої інстанції суми 286215,02 грн. слід відняти максимальну суму страхового відшкодування у розмірі 130000,00 грн, які відповідач ОСОБА_1 компенсувати не повинен відповідно до вимог Закону. Таким чином, дійсний розмір матеріального збитку, який повинен компенсувати відповідач ОСОБА_1 позивачу складає 156215,02 грн. Отже, перевіривши вказані обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 який керуючи транспортним засобом, що належить позивачу, вчинив ДТП, внаслідок якої позивачу завдано майнової шкоди, та наявність підстав для її відшкодування за рахунок відповідача у повному обсязі, виходячи із різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди та оскільки визначений розмір матеріальних збитків у сумі 156215,02 грн підтверджений належними та допустимими доказами і відповідає фактичній вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля. Щодо відшкодування моральної шкоди. Відповідно до норм ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, у тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна . Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд виходив з того, що сам факт ДТП за винної поведінки відповідача ОСОБА_1 є достатнім для стягнення моральної шкоди з вказаного відповідача. Однак її розмір в частині пошкодження майна є завищеним позивачем, оскільки такий розмір суд оцінює не з мотивів вартості автомобіля, а з принципів розумності та достатності та виходячи з них визначає вказаний розмірі у сумі 10000,00 грн. із 50000,00 грн. заявлених до відшкодування. При цьому суд першої інстанції врахував, що позивач є власником вказаного автомобілю, який він придбав 23.02.2023 року у ТОВ «Торлні» за суму 135400,00 грн. (а.с.15), тобто менше ринкової ціни автомобіля, вирахуваної суб`єктом оціночної діяльності, що є правом позивача та продавця авто до 01.10.2024 року (коли була введена обов`язкова оцінка автомобіля перед продажем), що впливає на розмір моральної шкоди, враховуючи дійсні витрати позивача на купівлю вказаного автомобіля. До того ж часткове не отримання відшкодування пов`язано саме з діями самого позивача в частині отримання страхового відшкодування. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, та відхиляє наведені з цього приводу аргументи скарги, які не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та висновків суду не спростували. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Смірнової Наталії Андріївни залишити без задоволення. Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06 січня 2025 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди залишити без змін. В іншій частині рішення не оскаржувалось та не переглядалось. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 10 липня 2026 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді Ю.М.Мальований. О.Ю.Тичкова.